Народився 1954 р. у Донецьку в шахтарській сім’ї. Батько, Федір Тимофійович, більше 50 років пропрацював гірничим підземним прохідником, а мати, Марія Петрівна, займалася хатнім господарством, дбаючи про родину.

Після закінчення школи Володимир вступив до Донецького політехнічного інституту, який у 1976 р. успішно закінчив та отримав кваліфікацію гірничого інженера-будівельника. Під час навчання в інституті виробничу практику проходив на шахті «Глибока» комбінату «Донецьквугілля».

За роки трудової діяльності В. Ф. Ампілогов пройшов шлях від гірничого підземного прохідника до директора шахтоуправління ім. газети «Правда» (в шахтоуправління входять шість шахт, де працюють 6,5 тис. осіб). У 33 роки він став наймолодшим директором шахтоуправління. За сім років, упродовж яких Володимир Федорович очолював шахтоуправління, воно з одного з найвідсталіших перетворилося на одне з передових. У 1994 р. колективом шахтоуправління ім. газети «Правда» він був висунутий у кандидати й обраний депутатом Верховної Ради України ІІ скликання.

Вугільна шахта — це унікальна складна виробнича система з особливо небезпечними умовами (вибухонебезпечне, пожежонебезпечне, викидонебезпечне, небезпечне за обвалами і проривами води та газів підприємство), де непередбачувані й раптові зміни геологічних умов або природних сил, недотримання правил або неправильні дії навіть одного працівника можуть призвести до катастрофічних наслідків — численних людських жертв і серйозної шкоди навколишньому середовищу.

На ДП «Спеціалізована експертна організація — Центральна служба Української державної будівельної експертизи» та його філіях працює близько 650 працівників. Цей славний колектив добре відомий в Україні й за її межами як флагман із проведення комплексної державної експертизи, що визначає стан дотримання у програмах і проектах нормативів із питань міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, санітарного та епідемічного благополуччя населення, охорони праці, енергозбереження та енергоефективності й пожежної безпеки, а також виконання архітектурних вимог. Відповідні висновки є складовими частинами висновку комплексної державної експертизи.

На підприємстві проводиться робота з технічного переобладнання виробництва, що позитивно впливає на успішне виконання виробничих планів та завдань, росту заробітної плати. Звісно, про такі здобутки у наш непростий час важко було б говорити, якби життям підприємства не керував відповідальний і вимогливий господар, професійний організатор — директор Володимир Федорович Ампілогов.

Володимир Федорович має великі знання та досвід у сфері теорії та методів управління, високорозвинене почуття нового, прогресивного, постійно стежить за передовим досвідом. Докладає значних зусиль у створенні нової та оптимізації чинної нормативної бази, яка регулює відносини між органами державної влади та підприємством. Блискучо вміє оцінити наслідки прийняття профільних нормативних актів та управлінських рішень, може прогнозувати їх на тривалу перспективу, упевнено передбачити оптимальний розвиток подій.

Свої обов’язки Володимир Ампілогов виконує на високому рівні, виявляючи при цьому професіоналізм, ініціативу та наполегливість. Має дуже добрі аналітичні здібності, які використовує для визначення оптимального шляху у вирішенні складних завдань. У повсякденній діяльності неухильно дотримується вимог чинного законодавства та вимагає цього від підлеглих. У складних ситуаціях діє упевнено, рішення приймає спокійно і виважено. Вміє правильно організувати робочий процес, контролювати хід виконання завдань. Цілеспрямований, розсудливий, має високорозвинене почуття обов’язку. Постійно працює над підвищенням свого професійного рівня.

Володимир Федорович має виважену громадянську позицію, бере активну участь у житті колективу, вміло поєднує службові та громадські важелі впливу на співробітників. Користується заслуженою повагою й авторитетом. Надзвичайно відданий інтересам дорученої справи. Патріот України, впевнено відстоює державницькі позиції. Нагороджений орденом «За заслуги» III ст.