Заслужений енергетик України, почесний енергетик України, Білорусії та країн СНД.

Народився 7 березня 1944 р. у м. Горлівка Донецької області в сім’ї робітників Михайла Григоровича та Ганни Степанівни.

У 1962 р. вступив на перший курс електротехнічного факультету Донецького політехнічного інституту. На той час на перших двох курсах була введена особлива форма підготовки: студенти стаціонару навчалися на вечірньому відділенні і водночас проходили виробничу практику на Донецькому металургійному заводі, що дало можливість одразу закріплювати отримані теоретичні знання і навики на виробництві. Завдяки цьому Олександр Михайлович за півтора року опанував фах електромонтера з 1 по 6 розряд.

З інститутом пов’язано чимало приємних спогадів, особливо теплі — про викладачів. Першим його наставником був декан факультету М. Б. Шумяцький, який тримав усіх студентів у постійному тонусі, і це стимулювало їх виборювати спортивні та інші нагороди для іміджу факультету. Основи знань у вищій математиці досягали з викладачем математики М. Г. Гефеном, теоретичних основ електротехніки — з А. М. Калашніковим, В. Я. Дриль, Д. П. Пампурою та завідувачем кафедри ЕСіМ Л. Є. Дударевим.

Незабутніми були й робота у студентських загонах у Казахстані та військові збори у Черкасах. Група ЕПГ-2-а, в якій навчався Олександр Михайлович, була міцна та згуртована. Частину її складали ті студенти, які вступили до інституту після служби в армії: Г. С. Воскобойник, А. І. Гончаров, М. І. Слепухов, М. М. Морозов, В. А. Олексюк, В. Л. Любанський, Р. Я. Попов, А. І. Голобля, І. І. Крамаренко, О. Ф. Кузьменко, А. Л. Косолапов, деякі, серед них і О. М. Бондаренко, стали студентами інституту після школи та роботи на виробництві: О. М. Прокоп’єв, О. П. Немлієнко, Д. П. Деньга, М. І. Когут, А. А. Лощинін, А. К. Сумськой, Л. І. Єрмаков, В. М. Казаков, Н. С. Нестульєва, Г. М. Ткаченко.

У 1967 р. якраз на День енергетика — 22 грудня — Олександр Бондаренко успішно захистив диплом за спеціальністю «Електропостачання промислових підприємств та міст».

Вже протягом більш ніж 40 років після закінчення інституту колишні студенти групи ЕПГ-2-а постійно збираються у рідному Донецьку, відвідуючи свою alma mater і зберігаючи ту згуртованість і взаємопідтримку, яка зародилася ще у роки навчання завдяки двом старостам — М. І. Сліпухову та М. М. Морозову.

Однокурсники Олександра Михайловича працювали практично у всіх напрямах промисловості: вугільній, металургійній, хімічній, енергетичній, у проектних організаціях тощо. М. І. Сліпухов після закінчення інституту був начальником монтажного управління «Донбаспромелектромонтаж», М. М. Морозов — заступником директора Стаханівського коксохімічного заводу (протягом 15 років), О. П. Немлієнко — головним інженером ДонСНУ «Теплоенергоавтоматика». А. Л. Косолапов закінчив аспірантуру ДПІ та більш як 20 років очолює ПКБ «Донецьквуглеавтоматика», Р. Я. Попов усе життя пропрацював на Маріупольському металургійному заводі, Г. С. Воскобойник — у налагоджувальному управлінні, а О. М. Прокоп’єв пройшов великий трудовий шлях, завершивши його на посаді генерального директора об’єднання «Родон».

Свою трудову діяльність Олександр Михайлович розпочав у 1968 р. майстром Донецького спецналагоджувального управління «Теплоенергоавтоматика» тресту «Донецьквуглеавтоматика», де працював провідним інженером, виконробом, начальником дільниці. Згодом була служба у лавах Радянської армії, а потім, протягом 1978–1992 рр., — робота на посаді заступника директора з капітального будівництва Київських кабельних мереж ВЕО «Київенерго». Під головуванням О. М. Бондаренка було збудовано 12 підстанцій закритого типу 110/10 кВ з маслонаповненим кабелем 110 кВ.

Олександр Михайлович — учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У 1986 р. під його керівництвом у зоні відчуження була зведена підстанція 110/10 кВ «Рудня — Вересня».

У 1998 р., із початку створення Центральної електроенергетичної системи НЕК «Укренерго», О. М. Бондаренко був призначений на посаду директора. За роки його роботи тут виконано особливо важливу роботу з будівництва та введення в експлуатацію підстанції 750 кВ «Київська», яка забезпечує видачу потужностей від Рівненської та Хмельницької АЕС у Центральну Україну та Київ.

У 1990 р. Олександра Михайловича нагороджено Грамотою Верховної Ради УРСР, в 2000 р. присвоєно звання «Заслужений енергетик України», у 2004 р. — Почесною грамотою Кабінету Міністрів України та золотою медаллю «За ефективне управління» Міжнародної кадрової академії, а Київська міська державна адміністрація — «Знаком Пошани». У 2004 та 2009 рр. він ставав лауреатом Всеукраїнського конкурсу «Лідер паливно-енергетичного комплексу», удостоївшись цього звання за розробку та впровадження нових технологій в енергетику України. О. М. Бондаренко удостоєний також різних нагород Чернігівської й Житомирської облдержадміністрацій.