Народився 16 лютого 1949 р. у с. Шаповалівка Борзнянського району Чернігівської області. Мати, Марія Яківна, була вчителькою молодших класів, а батько, Іван Григорович, працював водієм.

У 1965 р., коли йому виповнилося 16 років, Григорій, не закінчивши 9 класів, виїхав у м. Горлівку Донецької області. Тут він почав свою трудову діяльність на Горлівському машинобудівному заводі учнем теслі і продовжив навчання у вечірній школі робочої молоді № 2.

В 1967 р. за направленням заводу вступив у Донецький політехнічний інститут на металургійний факультет за фахом «Металургія чорних металів, металургія сталі» (група МДС-27). Під час навчання в інституті разом з однокурсниками двічі їздив у складі будзагону в Калмикію. Виробничу практику проходив на Таганрозькому металургійному заводі, де працював молодшим канавником.

Після закінчення інституту в 1972 р. Григорій Касьян був призваний до збройних сил і відбував службу в Азербайджані — у Закавказькому військовому окрузі в зенітному дивізіоні командиром вогневого взводу. Звільнившись у запас, він пішов працювати на Донецький металургійний завод, де був дослідником у лабораторії безперервного розливання та в електросталеплавильній технологічній лабораторії, працював майстром із розливання сталі на гарячій ділянці робіт установки безперервного розливання сталі мартенівського цеху.

У 1982 р. був відряджений в Іран — на Ісфаганський металургійний завод, де брав участь у пуску й освоєнні МБЛЗ, а повернувшись із відрядження, працював начальником лабораторії безперервного розливання сталі, згодом — начальником центральної заводської лабораторії ВАТ «ДМЗ».

Двічі, в 1992 і 1997 рр., переходив на роботу у вогнетривку підгалузь — у концерн «Укрвогнетрив» (перейменований пізніше в «Асоціацію»), де обіймав посаду начальника технічного відділу й технічного директора.

Зустріч із делегацією на заводі ПАТ «ДМЗ»

У 1998 р. Григорій Іванович знову повернувся на завод і працював начальником технічного відділу. Після приватизації частини ДМЗ й утворення Мініметалургійного заводу «Істіл» був призначений на цьому підприємстві технічним директором. На цій посаді він працює і сьогодні. Серед його досягнень — створення сучасної передової технології виробництва, розливання і прокату сталі. «ММЗ «Істіл» був визнаний в усьому світі, його продукція постачалася в Європу, Азію, Америку. У 2008 р. підприємство було перейменоване у ПАТ «ДЕМЗ».

Григорій Касьян — член Міжвідомчої науково-технічної ради України із проблем позапічної обробки й безперервного розливання сталі. Він є автором чотирьох патентів і більш як 40 наукових публікацій. Досягти такого професійного і наукового рівня, за словами Григорія Івановича, йому допомогла здобута у ДПІ освіта. З інститутом він підтримує зв’язки досі: майбутні фахівці проходять на підприємстві виробничу практику, беруть участь у спільних конференціях.

Нагороджений почесною грамотою Посольства СРСР в Ірані (1984), Почесною грамотою комітету Верховної Ради України, в 2002 р. — золотою медаллю лауреата Міжнародної виставки «Метал-Експо».

Таких успіхів Григорій Іванович зміг досягнути завдяки працьовитості, вимогливості до себе й до своїх підлеглих та чесності. Його професійне кредо — або робити як слід, або не робити взагалі.

У сім’ї Григорія і Марії Касьян — дві доньки. Старша, Оксана, закінчила Донецький медичний інститут, а молодша, Наталя, здобула в ДонНТУ дві вищі освіти: за спеціальностями «Інформаційні системи в менеджменті» й «Фінанси підприємства». Працює провідним інженером-програмістом на Донецькому електрометалургійному заводі.