ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ — 90
 
 
 
Косенко
Володимир Леонідович

Випускник гірничого
факультету (1971 р.)

Міський голова м. Першотравенська (2006–2010).
Заслужений шахтар України
 

 
 

Народився 1 квітня 1948 р. у с. Максиміліанівка Мар’їнського району Донецької області.

У 1966 р. вступив до Донецького політехнічного інституту, де здобув фах гірничого інженера.

Після закінчення інституту отримав направлення на роботу в Західний Донбас — у м. Першотравенськ Дніпропетровської області на шахту «Ювілейна» ВАТ «Павлоградвугілля», де протягом 1971–1982 рр. пройшов шлях від гірничого майстра до заступника начальника підготовчої дільниці.

У 1982 р. у ВАТ «Павлоградвугілля» відкрилася нова шахта — ім. М. І. Сташкова, куди для організації роботи нових дільниць Володимир Косенко був направлений підземним механіком. Вже на перших профспілкових зборах його обрали головою профкому шахти, і цю посаду він обіймав до 1989 р.

Упродовж 1989–1993 рр. Володимир Леонідович працював на цій же шахті заступником головного інженера шахти, з 1993 по 2004 р. — заступником директора з виробництва, а в 2004–2006 рр. — головним інженером шахти.

У 2006 р. він був обраний міським головою міста Першотравенська, де проживає разом із родиною вже 40 років.

З ініціативи Володимира Косенка для вирішення низки важливих проблемних питань була прийнята Програма соціально-економічного і культурного розвитку міста до 2015 р. За роки роботи Володимира Леонідовича на посаді мера було виконано генеральний план забудови міста, проведено реформу житлово-комунального господарства міста і реконструкцію мережі теплопостачання. З метою надання якісної та сучасної медичної допомоги шахтарям, ветеранам війни і праці було здійснено реконструкцію міської лікарні та придбано сучасне медичне обладнання. Важливим для виховання у молоді пошани до шахтарської праці стало відновлення щорічної святкової демонстрації на честь Дня міста (остання неділя травня), в якій брали участь усі колективи підприємств, організацій, установ і закладів культури й освіти.

На всіх посадах, які йому доводилося обіймати, Володимир Косенко завжди був взірцем високого професіоналізму, компетентності, принциповості та працьовитості, чуйного й уважного ставлення до людей.

Як висококваліфікований гірничий інженер, ініціативний та вимогливий керівник, він відзначений багатьма нагородами, які засвідчують його професійні досягнення, зокрема знаками «Шахтарська слава» І–ІІІ ст. та «Шахтарська доблесть» ІІІ ст. В. Л. Косенко удостоєний почесного звання «Заслужений шахтар України».



Святкування Дня Перемоги

За вагомий особистий внесок у соціально-економічний та соціально-культурний розвиток Дніпропетровщини, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм відзначений Почесною грамотою обласної ради (2007), нагороджений відзнакою голови облдержадміністрації «За розвиток регіону», Почесною відзнакою голови Дніпропетровської обласної ради (2008). За заслуги перед Українською православною церквою нагороджений грамотою Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви (2008), відзначений орденом Української православної церкви з нагоди святкування 1020-річчя Хрещення Русі (2009).

У 2009 р. В. Л. Косенко одержав диплом переможця конкурсу серед посадових осіб органів місцевого самоврядування у номінації «Кращий міський голова міст обласного значення».

Дружина Володимира Леонідовича Антоніна Павлівна також закінчила Донецький політехнічний інститут, здобувши у 1972 р. фах інженера-економіста. Син Ігор теж обрав гірничу спеціальність і працює на шахті «Ювілейна» ВАТ «Павлоградвугілля» заступником головного інженера. Донька Наталія — випускниця Дніпропетровського гірничого інституту, за фахом — інженер-економіст. Подружжя Косенків виховує чотирьох онуків.

Володимир Леонідович захоплюється спортом: грає у футбол, волейбол, теніс, із дитинства полюбляє плавання. Важливою подією у житті всієї родини щороку стає Водохреще й купання у крижаній воді.

Головним життєвим принципом і запорукою успіху Володимира Леонідовича є кредо: «Якщо не я, то хто. Якщо не сьогодні, то коли».



< Коломієць Володимир Олексійович   |   зміст   |   Коломійченко Олександр Іванович >