ННародний депутат України V–VI скликань. Доктор технічних наук, заслужений діяч науки і техніки України. Член-кореспондент Академії будівництва, Академії інженерних наук, академік МАНЕБ.

Народився 13 серпня 1953 р. у Донецьку в шахтарській сім’ї. Трудову біографію розпочав у 17 років підземним такелажником шахти «Кіровська» комбінату «Донецьквугілля». У 1976 р. закінчив Донецький політехнічний інститут за спеціальністю «Економіка і організація гірничої промисловості» й працював на шахтах Донецька та Харцизька. Пройшов шлях від гірничого майстра до директора шахтоуправління. У 1986 р. був обраний першим секретарем Харцизького міськкому Компартії України.

Здобувши у 1990 р. фах політолога в Академії суспільних наук при ЦК КПРС, обіймав керівні посади в Донецькій області: директора з капітального будівництва, технічного директора, генерального директора — голови правління ДХК «Шахтарськантрацит».

У 1997 р. був призначений начальником Головного управління вугільної промисловості та енергетики, а потім — заступником голови Донецької облдержадміністрації.

У червні 1998 р. С. Б. Тулуба призначили на посаду міністра вугільної промисловості України. Із притаманною йому енергією мобілізував працівників галузі на виконання поставленого завдання з видобутку вугілля, і вже в 1999 р. було досягнуто збільшення видобутку вугілля більш, ніж на один мільйон тонн.

Ціною наполегливих зусиль міністрові Сергію Тулубу вдалося переконати уряд збільшити фінансування на капітальне будівництво і зберегти шахтобудівельний комплекс вугільної промисловості. Уперше за роки незалежності з ініціативи Сергія Борисовича було введено в дію потужності на шахті «Никанор–Нова», перший етап пускового комплексу шахти «Самсонівська–Західна», відкрито Макіївське підприємство з виробництва анкерного кріплення. Після цього й дотепер в Україні не було введено жодного пускового комплексу шахт.

У грудні 1999 р. Сергій Борисович очолив новостворене Міністерство палива та енергетики України. Проте через розбіжність поглядів на запропонований керівництвом уряду план розвитку паливно-енергетичного комплексу подав у відставку. Це єдиний випадок в Україні, коли міністр добровільно подав у відставку.

У серпні 2000 р. С. Б. Тулуб був призначений заступником секретаря Ради Національної безпеки та оборони України.

У 2004 р. з ініціативи президентів Росії та України між НАЕК «Енергоатом»
та ВАТ «ТВЕЛ» було підписано угоду про співпрацю

У 2002 р. Сергія Тулуба призначено президентом Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом», а згодом — міністром палива та енергетики України — президентом НАЕК «Енергоатом». Завдяки його цілеспрямованій та системній діяльності були збудовані та запущені в експлуатацію два енергоблоки на Хмельницькій та Рівненській атомних електростанціях. Україна з енергодефіцитної держави стала енергонадмірною і одним із провідних експортерів електроенергії. Паралельно із будівництвом енергоблоків зводилися новобудови для атомників у містах-супутниках атомних електростанцій, облаштовувалися поліклініки, школи та реабілітаційні центри.

У 2006 р. С. Б. Тулуба вдруге призначено міністром вугільної промисловості України. У спадок отримано кризу в галузі, падіння показників видобутку вугілля. Відтак керівництвом міністерства було визначено першочергові завдання підприємств вугільної галузі: створення національної конкурентноздатної вугільної продукції, розвиток самодостатньої вітчизняної економіки. Ці часи його керівництва вугільною галуззю характеризуються одним словом — уперше. Як міністр вугільної промисловості, Сергій Тулуб уперше оголосив мораторій на закриття шахт. За період його керівництва вперше була ліквідована заборгованість із заробітної плати шахтарям, вперше на шахтах були вчасно введені тарифні ставки відповідно до законодавчо встановленого рівня заробітної плати. Вперше відпрацьована система взаємин з енергетиками й коксохіміками, що дозволило досягти стовідсоткових і своєчасних розрахунків за видобуте вугілля. Вперше за всі роки незалежності вугільна галузь, очолювана міністром С. Б. Тулубом, фінансувалася за всіма бюджетними програмами. Вперше були запроваджені програми «Ремонт гірничошахтного обладнання» і «Анкерного кріплення», впроваджено проект новітньої системи аварійного захисту шахтарів, організовані курси «Школа Міністра» для навчання молодих начальників дільниць — резерву головних інженерів і директорів шахт. З ініціативи Сергія Борисовича створена Державна інспекція контролю якості вугілля, розпочалися проектні роботи з будівництва трьох нових шахт «Краснолиманської — Глибокої», «Новосвітлівської» і «Червоноградської № 3», втричі зросли темпи будівництва шахти «Нововолинська № 10».

У 2007 р. був відтворений фронт очисних робіт, введено 600 тис. т нових виробничих потужностей, введено 162 нових лави (найвищий показник за роки незалежності), що дозволило в 2008 р. збільшити обсяги видобутку вугілля на 3,2 млн т.

Сергій Тулуб брав активну участь у розробці проектів законів України «Про підвищення престижності шахтарської праці», «Про розвиток та особливості приватизації і роздержавлення підприємств вугільної галузі України». За міністра С. Б. Тулуба відродилася і посилилася соціальна складова в роботі галузі, розроблена програма «Здоров’я шахтаря», створено Фонд допомоги сім’ям загиблих шахтарів. Уболіваючи за дітей-сиріт, С. Б. Тулуб передав кошти, отримані ним за Державну премію України в галузі науки і техніки, на рахунок дитячого будинку в м. Краснодон.

Особливе місце у житті Сергія Борисовича займає сім’я. Разом із дружиною Галиною Олегівною (за фахом — економіст) виховали двох дітей: доньку Владиславу та сина Бориса. Має двох онуків. У вільний час із задоволенням грає з сином та онуками у футбол, вболіває за ФК «Шахтар», захоплюється грою в шахи і шашки, постійно цікавиться новинками технічної та наукової літератури.

Відкриття музею Т. Г. Шевченка у Каневі, 2010 р.

Толерантний до колег і вимогливий до себе, Сергій Тулуб — керівник нової формації. Повага до тих, хто поряд, турбота про своїх підлеглих, вміння слухати і співчувати людям, вболівати за них як за рідних — це його кредо. А загалом Сергій Борисович вважає, що головне — завжди бути собою.

Новим кроком у житті С. Б. Тулуба стало призначення його 6 квітня 2011 р. на посаду голови Черкаської обласної державної адміністрації. Із притаманними йому ентузіазмом, цілеспрямованістю та наполегливістю Сергій Борисович розпочав активно розбудовувати нову Черкащину «Мої батьки родом з цього краю, тому його розвиток став для мене справою особистою», — стверджує Сергій Борисович. Так за короткий термін ожило одразу кілька масштабних довгобудів. Зокрема відкрив двері для відвідувачів Музей Т. Г. Шевченка у Каневі (після проведення ремонтно-реставраційних робіт, що тривали сім років, це стало значною культурною подією у житті всієї України), завершено вісімнадцятирічне будівництво Драбівської школи та обласної дитячої лікарні, яку споруджували майже 20 років, відкрито пам’ятник поетові Василю Симоненку. Довгий час Черкащина була єдиною областю, яка не мала такого медичного закладу, проте завдяки наполегливості Сергія Борисовича сучасний лікувальний заклад розпочав свою роботу.

З ініціативи Сергія Тулуба черкащани стали творцями програми «Будуймо нову Черкащину». Вона об’єднала пропозиції жителів області, сформовані в конкретні заходи, спрямовані на вирішення основних проблемних питань територіальних громад області. Її метою є докорінне покращення умов життя громадян шляхом відновлення діяльності, модернізації та створення нових промислових, переробних і комунальних підприємств у містах і селах, розбудови транспортної інфраструктури, підвищення рівня та можливостей медицини, освіти, культури. І сьогодні Сергій Борисович наполегливо працює над розбудовою Батьківщини Тараса Шевченка та Богдана Хмельницького, стратегічного регіону України, лідера в аграрному секторі та туристичної Мекки всіх українців.

С. Б. Тулуб — почесний доктор Міжнародної кадрової академії, член Комітету з Державних премій України у галузі науки і техніки, наглядової ради Національного фонду соціального захисту матерів та дітей «Україна — дітям».

Він є лауреатом Державної премії України у галузі науки і техніки. Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ ст., Різдва Христового і преподобного Нестора Літописця, медаллю «За трудову доблесть», Почесною грамотою Верховної Ради України, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, повний кавалер знаків «Шахтарська слава» і «Шахтарська доблесть».