Група ЕОМ-75-2 Випускники радіотехнічного факультету (1979 р.). Зліва направо: перший ряд: Д. Князьков із дружиною Аллою, О. Котовський, С. Семиволос, Г. Василевич, П. С. Ковтун (куратор групи), Г. Хміль, В. Бабич, І. Мілютченко, О. Кононець; другий ряд: І. Олейніков, О. Зелененко, С. Січков, С. Хміль, В. Агапов. 7 травня 2004 р. Істинна цінність у житті випробовується часом. Так і для нас, групи РТ-74-2, значення навчання в університеті (тоді в ХІРЕ) по-справжньому було оцінено лише через багато років по тому. Зустрічаючись через 10, 20, 30 років після випуску в особливий для нас день — 7 травня — День радіо, знову згадуємо дні юності, навчання, шановних викладачів. День народження нашої групи — 1 вересня 1974 р. Тоді ми вперше побачилися, вступивши на перший курс радіотехнічного факультету. Не всім навчання давалося легко (із 33 студентів інститут закінчив лише 21), але під час занять та іспитів, виробничих практик і трудових десантів сформувався справжній дружній студентський колектив. — Нам поталанило, що одночасно зібралися молоді люди зі спільними інтересами, які познайомились на сільгоспроботах у колгоспі, порозумілися на першому та здружилися на старших курсах, — згадує про групу РТ-74-2 колишній староста Олександр Котовський. Група була серед найкращих не тільки на курсі, а й на факультеті, її досі пам’ятають викладачі. А ми згадуємо тих, хто навчав нас наук та життя. Серед них — П. С. Ковтун, Л. П. Тимошенко, Ю. І. Волощук, Г. І. Сидоров, Л. В. Гринченко та ін. — Я підрахував, що був куратором групи впродовж 4 років, 3 місяців та 7 днів. Потік РТ-74 залишив незабутні спогади у моїй пам’яті, — згадує П. С. Ковтун. Диплом ХІРЕ став для нас паспортом, путівкою в життя, а студентська дружба — зразком взаємин у будь-якому колективі. Більшість випускників групи досягли успіхів у своїй професійній діяльності на базі знань та якостей, набутих під час навчання: О. Котовський — директор ПП «Телерадіосервіс» (м. Димитров, Донецька обл.); Г. Василевич — комерційний директор НВО «Система» (Харків); С. Хміль — директор підприємства «УПЕК-ТЕХСЕРВІС» (Харків); І. Мілютченко — професор кафедри «Основи радіотехніки» ХНУРЕ; О. Кононець — директор ПП «Консад» (Черкаси); Ю. Неймірок — керівник ЗАТ «ХАРТРОН-IНКОРПОРЕЙТИД» (Харків); І. Олейніков — провідний інженер АК «Харківобленерго»; В. Бабич — інженер УМСА (Полтава); В. Агапов — менеджер комп’ютерної фірми (Харків); С. Семиволос — начальник відділу НДІ радіовимірювань (Харків); Д. Князьков — працівник фірми «Алкатель Україна» (Київ); О. Зелененко — військовий, майор; С. Січков — працівник телецентру (м. Ізюм Харківська обл.), С. Шевченко та В. Чернявський працюють у Росії, О. Клименко — у Канаді. Задушевні зустрічі спонукають писати вірші, присвячені друзям-радистам: Друзья, я рад вас видеть вновь И рад вас слышать снова, Тебя, малыш Сергей Сичков, Тебя, Агапов Вова. Давно нам не по двадцать пять, И даже не по тридцать — Все больше времени печать На головы ложится. И мы уже не молодежь, Грузнее стали, шире. Мы изменились — ну и что ж? Меняется все в мире. Давно уж мы не те юнцы, Наивные студенты, А уж почтенные отцы И вице-президенты! Но вижу, что душевный жар Еще в вас не погашен, Семиволос — наш комиссар, А с ним — Котовский Саша. Один спортсмен — высок, плечист, Другой худей маленько — Бывалый Жора-футболист И «лисолов» Клименко. Наш взводный Шура Кононец Был справедлив и строг. Ему внимал такой хитрец, Как Юра Неймирок. Когда случалось нам грустить, То для поддержки духа Нас начинали веселить Князьков и Тарануха. Военный праздник февраля Мы отмечали бодро: Пекла не только для Хмеля Пирог студентка Бордюг. С отрадой наблюдаю я, Что в вас не полиняли Те чувства, что тогда, друзья, Нас всех объединяли. Коль заходила речь тогда О дружбе, долге, чести, Вы помните, друзья, всегда, Всегда мы были вместе! Після святкового торту від Ганни Бордюг (к. 309 3-го гуртожитку, 23 лютого 1977 р.) На буряки! (с. Огульци, Валківський район, 1978 р.) Ремонт трамвайних рейок на вул. Клочківській. Зліва направо: перший ряд: С. Січков, І. Олейніков; другий ряд: В. Агапов, О. Крихтін, С. Семиволос, С. Хміль, Г. Василевич, І. Тарануха, О. Ануфрієнко, І. Мілютченко, О. Кононець, О. Клименко, О. Котовський, Ю. Неймірок, О. Зелененко П’ять років після випуску. Зліва направо: перший ряд: Сергій Січков, Олександр Клименко, Ігор Олейніков; другий ряд: Олександр Ануфрієнко, Сергій Семиволос, Дмитро Князьков, Ігор Тарануха, Сергій Хміль, Ганна Бордюг (Хміль), Володимир Агапов з дружиною Оленою, Вікторія Клименко, Іван Мілютченко, Юрій Неймірок, Олександр Кононець. 7 травня 1984 р.

<< Група ЕОМ-75-2      [ зміст ]      Випускники ХНУРЕ — працівники ТОВ «Телесенс», м. Харків >>