У різні роки сільськогосподарське відділення Київського політехнічного інституту очолювали знані науковці і талановиті організатори, серед них: з 1898 р. — М. П. Чирвинський (магістр сільського господарства, дійсний статський радник, заслужений професор кафедри зоотехнії), з 1904 р. — К. Г. Шіндлер (професор, перший завідувач кафедри сільськогосподарських машин), у 1908–1917 рр. — П. Р. Сльозкін (магістр землеробства, ординарний професор, видатний вчений-агроном), у 1922–1923 рр. — В. Ф. Бобров.
Очільниками Київського сільськогосподарського інституту були: у 1923–1924 рр. І. І. Касьяненко, у 1924–1926 рр. П. В. Чалий, у 1926–1930 рр. Г. С. Мазуркевич, у 1930–1931 рр. М. І. Дмитрієв, у 1934–1935 рр. С. О. Самокіш, у 1935 р. С. С. Матюха, у 1936–1937 рр. П. Г. Жихарєв, у 1937 р. П. А. Гірко, у 1937–1938 рр. М. П. Ведмідь, у 1938 р. К. Г. Сульженко, у 1938–1952 рр. Т. С. Долгополов.
 М. П. Чирвинський (1898–1904) |
 К. Г. Шіндлер (1904–1908) |
 П. Р. Сльозкін (1908–1917) |
 В. Ф. Бобров (1922–1923) |
 І. І. Касьяненко (1923–1924) |
 П. В. Чалий (1924–1926) |
 Г. С. Мазуркевич (1926–1930) |
 М. І. Дмитрієв (1930–1931) |
 С. С. Матюха (1935) |
 П. Г. Жихарєв (1936–1937) |
 Гірко Прокіп Андрійович (1937) |
 Ведмідь Микола Павлович (1937–1938) |
 К. Г. Сульженко (1938) |
 Долгополов Тихін Сидорович (1938–1952) |
Видатний вчений у галузі фітопатології. Завідував кафедрою фітопатології. З 1956 р. обіймав посаду проректора з навчальної роботи УСГА. Його наукові дослідження відображені в понад 350 працях. У Володимира Федоровича гармонійно поєднувалися риси талановитого педагога, вченого і організатора. Має численні нагороди. У 1964 р. йому присвоєно звання «Заслужений діяч науки УРСР». У 1982 р. — лауреат Державної премії в галузі науки і техніки, а в 1989 р. — премії Ради Міністрів СРСР. У 1984 р. отримав звання та грант Соросівського професора. У 2005 р. кафедрі фітопатології присвоєно ім’я В. Ф. Пересипкіна.
Відомий вчений у галузі годівлі сільськогосподарських тварин і технології кормів. Організатор і перший завідувач кафедри годівлі тварин та технології кормів (1953–1974), яка нині носить його ім’я. Був деканом зоотехнічного факультету, проректором і ректором Башкирського сільськогосподарського інституту (м. Уфа, Росія). Результати досліджень вченого висвітлені у 300 наукових роботах. Підготував 22 доктори і 132 кандидати наук, 19 з яких — іноземні громадяни. Науково-педагогічна та громадська діяльність П. Д. Пшеничного відзначена багатьма урядовими нагородами. Має почесне звання «Заслужений діяч науки УРСР» (1969).
У 1929 р. закінчив факультет механізації та електрифікації сільського господарства КСГІ. Протягом 1950–1954 рр. — професор, завідувач кафедри ремонту тракторів, автомобілів і сільськогосподарських машин (1951), заступник директора з навчальної роботи, з навчальної та наукової роботи (1953), з навчальної роботи (1954) КСГІ. Впродовж 1954–1956 рр. — проректор з навчальної роботи УСГА. У 1956–1959 рр. обіймав посаду ректора навчальної частини УАСГН. У 1968–1976 рр. — завідувач, а в 1976–1986 рр. — професор-консультант кафедри ремонту тракторів, автомобілів і сільськогосподарських машин УСГА.
Видатний вчений-фізіолог і біохімік рослин, славетний педагог. Протягом 1959–1962 рр. працював на посаді ректора УСГА. З 1962 до 1985 р. очолював кафедру фізіології та біохімії рослин, а одночасно і лабораторію фотосинтезу. Проводив активну науково-організаційну та громадську роботу. В науковому доробку вченого понад 200 наукових праць, у яких всебічно висвітлено фізіологічну роль каротину в процесах росту і розвитку, спорогенезі та формуванні продуктивності рослин. Має почесне звання «Заслужений діяч науки УРСР» (1973).
Відомий економіст-аграрник. Наукову і науково-педагогічну роботу розпочав у 1954 р. в УСГА, де навчався в аспірантурі на кафедрі організації сільського господарства. Згодом працював асистентом (1957–1959), доцентом (1959–1967), старшим науковим співробітником (1964–1966), професором, завідувачем кафедри, проректором з наукової роботи (1967–1968) та ректором (1968–1976). Є автором понад 500 фундаментальних наукових праць із проблем аграрної політики, реформування аграрних відносин, переходу аграрної сфери України до ринкової економіки, історії аграрної економіки України.
У 1970–1973 рр. обіймав посаду ректора Харківського зооветеринарного інституту. Протягом 1973–1976 рр. — директор НДІ скотарства Лісостепу і Полісся УРСР. Із 1976 до 1979 р. очолював УСГА. Завідував кафедрою технології виробництва молока та яловичини. Є автором більше ніж 400 наукових праць. Під його керівництвом і за безпосередньою участю розроблені та видані нормативи і довідники з питань організації повноцінної годівлі сільськогосподарських тварин. Один із національних координаторів міжнародних наукових екологічних і радіоекологічних проектів. Науково-педагогічна та громадська діяльність вченого відзначена багатьма вітчизняними та зарубіжними нагородами.
Протягом 1964–1966 рр. обіймав посаду декана зоотехнічного факультету УСГА, а впродовж 1968–1979 рр. був проректором з наукової роботи цього навчального закладу. В 1974–1987 рр. очолював кафедру годівлі сільськогосподарських тварин. Голова товариства «Знання».
Випускник ветеринарного факультету (1964 р.). Працював ветеринарним лікарем, згодом пройшов шлях від аспіранта, асистента, молодшого, старшого наукового співробітника, завідувача лабораторії, завідувача відділу регуляції обміну речовин Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна, завідувача й професора кафедри біохімії Української сільськогосподарської академії до ректора. Вчений у галузі біохімії. Він є автором (співавтором) понад 600 наукових праць. Має державні звання та нагороди.