Доктор біологічних наук, професор, академік НАН України, академік-секретар Відділення загальної біології НАН України.
Заслужений діяч науки і техніки України

Народився 10 березня 1938 р. в с. Новоселиця Чигиринського району Черкаської області в родині, де особливо шанувалася праця на землі. Сільське господарювання значно вплинуло на вибір В. В. Моргуном свого професійного шляху — він чітко вирішив, що хоче стати агрономом.

Для досягнення мети освоїти обраний фах Володимир Васильович навчався у Знам’янському сільськогосподарському технікумі, який закінчив з відзнакою у 1958 р. Надалі випускник технікуму планував здобути вищу освіту, адже хотів отримати висококваліфіковану фахову підготовку із сільськогосподарського виробництва.

У 1958 р. В. В. Моргун вступив на агрономічний факультет Української ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії, після закінчення якої з відзнакою в 1963 р. йому надано кваліфікацію «учений агроном». За відмінні успіхи в навчанні був удостоєний Ленінської стипендії. Свою наукову діяльність розпочав ще студентом.

Упродовж 1964–1967 рр. навчався в аспірантурі рідної Української сільськогосподарської академії за спеціальністю «Генетика».

Пройшло багато років, але час не стер приємних спогадів про навчання в УСГА. З великою повагою і вдячністю згадує свого першого наукового керівника — вченого-селекціонера, проф. М. О. Зеленського, викладачів та керівництво академії.

З 1974 р. Володимир Васильович завідував відділом експериментального мутагенезу в Інституті молекулярної біології і генетики АН УРСР. У 1986 р. його обрано директором Інституту фізіології рослин АН УРСР, який, після об’єднання з генетичними відділами Інституту молекулярної біології і генетики, він реорганізував у Інститут фізіології рослин і генетики НАН України.

У 42 роки В. В. Моргун захистив докторську дисертацію, в 47 його було обрано членом-кореспондентом, а в 52 — академіком АН УРСР. З 2009 р. є академіком-секретарем Відділення загальної біології НАН України.

Видатний український вчений добре відомий світовій науковій спільноті як талановитий дослідник, блискучий селекціонер, наукові роботи якого присвячені дослідженням у галузі генетики і селекції рослин, теоретичним основам гетерозисної селекції, генетичній інженерії, біотехнології та фізіологічної генетики, розробкам теорії індукованої мутаційної мінливості рослин.

За його безпосередньою участю спільно з членом-кореспондентом В. А. Кордюмом уперше в СРСР отримані трансгенні рослини кукурудзи, що в 70-ті рр. минулого століття було пріоритетним результатом не лише в Україні, а й у світі.

Володимир Васильович розвинув теорію індукованої мутаційної мінливості та обґрунтував новий напрям генетичного поліпшення рослин — мутаційну селекцію. Йому належить пріоритет у виявленні мутаційної активності низки хімічних речовин і фізичних чинників, зокрема й факторів навколишнього середовища (Державна премія УРСР в галузі науки і техніки, 1982 р.).

Виконав унікальні дослідження, пов’язані з генетичною загрозою, що виникла внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Отримані дані підтверджують, що чорнобильська зона навіть через 30 років після аварії залишається генетично небезпечною.

Праці акад. В. В. Моргуна з питань теорії і методів гетерозисної селекції кукурудзи є загальновизнаними. Перші в СРСР ранньостиглі міжлінійні гібриди кукурудзи, які він створив спільно з колегами, дали змогу значно розширити ареал цієї культури і вперше забезпечити отримання товарного зерна там, де раніше ця культура не дозрівала (Сибір, Середнє Поволжя, Нечорноземна зона РФ, Полісся України). Ранньостиглі гібриди «Колективний 210 АТВ», «Колективний 244 МВ», «Ювілейний 60 МВ» та ін. висівалися від Волинської області до Приморського краю СРСР на площі 5,5 млн га, що становило 25% посівних площ цієї культури, сприяючи значному підвищенню валових зборів зерна (Державна премія СРСР, 1986 р.).

Станом на сьогодні створено вже п’яте покоління гібридів кукурудзи. Генетичний потенціал нових гібридів сягає 140–170 ц/га зерна і понад 1000 ц/га листостеблової маси.

Спільно з ученими інших наукових установ уперше в Україні, на основі спонтанних та індукованих генів карликовості створив принципово новий тип напівкарликової пшениці, яка започаткувала «українську зелену революцію» в технології вирощування високих урожаїв цієї економічно і соціально важливої культури. Створення та впровадження у виробництво напівкарликових сортів озимої пшениці забезпечило зростання генетичного потенціалу цієї культури на 25–30% (Державна премія України в галузі науки і техніки, 1997 р.).

Як результат, створено перші в Україні високоінтенсивні напівкарликові сорти озимої пшениці з житньо-пшеничними транслокаціями, з високим генетичним потенціалом продуктивності («Смуглянка», «Золотоколоса», «Фаворитка» та ін.), що були широко розповсюджені у виробництві.

Також створено цілу серію сортів універсального використання з високою екологічною пластичністю. Серед них: сорти «Подолянка», «Богдана», «Наталка» та ін., що займають в Україні найбільші посівні площі і за виробничою надійністю є неперевершеними. Вони створені для різних рівнів господарювання, зокрема і для сучасних кризових умов.

Уперше в Україні розроблено біотехнологію селекційного процесу, яка ґрунтується на поєднанні можливостей класичної та молекулярної генетики, що забезпечує радикальне поліпшення пшениці за кількісним і якісним складом білка, фізичними властивостями крохмалю, вмістом ключових мікроелементів та показниками харчової цінності зерна. Зокрема, використовуються гени із сильним позитивним ефектом на хлібопекарську якість зерна.

Характерною особливістю діяльності акад. В. В. Моргуна є не лише теоретичні аспекти наукових інтересів та пошуків, але й прикладна цілеспрямованість. Значне місце у дослідженнях ученого відведено формуванню принципово нових підходів щодо генетичної інженерії, біотехнології та фізіологічної генетики. Лише побіжний перелік напрямів наукових пошуків Володимира Васильовича засвідчує його непересічну працездатність та високий професіоналізм, що врешті й дали йому змогу стати загальновизнаним авторитетом у генетичній науці.

Значна увага приділяється впровадженню нових сортів-інновацій у виробництво. На вирощування українських сортів видано понад 3000 ліцензій, які щороку обслуговуються оригінальним насінням.

Загалом по Україні сорти озимої пшениці селекції В. В. Моргуна та його колег висіваються на площі приблизно 2 млн га, що становить 30 % усіх посівів цієї культури. Це широкомасштабне впровадження.

Валовий збір зерна пшениці його сортів становить щороку понад 6,8 млн т, що повністю задовольняє потребу України в продовольчому зерні пшениці (4,6 млн т).

Сорти озимої пшениці Володимира Васильовича «Смуглянка», «Золотоколоса», «Фаворитка» та «Астарта» вперше за історію України забезпечили отримання рекордних врожаїв зерна відповідно 124,0 125,0 138,2 і 140,0 ц/га. Численні базові господарства Інституту фізіології рослин і генетики НАН України з року в рік, використовуючи зазначені сорти, отримують урожаї європейського рівня.

Титанічна працездатність і надзвичайна наукова інтуїція дали змогу вченому самостійно та в співавторстві створити понад 145 сортів і гібридів рослин. Сорти озимої пшениці, жита, ячменю, тритикале, гібриди кукурудзи вже 40 років висіваються на полях України та країн СНД. Площа посівів цих сортів у різні роки становила 1–5,5 млн га щорічно, що є вагомим внеском у забезпечення продовольчої безпеки нашої країни.

В. В. Моргун зробив неоціненний вклад у скарбницю наукових знань. Він — автор більше ніж 540 наукових праць, зокрема 10 монографій та 180 авторських свідоцтв і патентів. Є головним редактором низки фундаментальних наукових видань з генетики, селекції та фізіології рослин.

Сьогодні підтримує тісні наукові зв’язки з колегами із багатьох країн, бере активну участь у міжнародній співпраці з науковими установами близького і далекого зарубіжжя.

Талановитий організатор науки, досвідчений вихователь наукових кадрів. Створив наукову школу генетиків рослин в Україні, підготував 17 кандидатів і 6 докторів наук.

Велику кількість часу та енергії Володимир Васильович присвячує науково-організаційній діяльності як академік-секретар Відділення загальної біології НАН України, президент Українського товариства фізіологів рослин, голова та член багатьох наукових, урядових і громадських організацій.

За визначні особисті заслуги перед Українською державою у створенні та широкому впровадженні високопродуктивних сортів зернових культур, багаторічну плідну наукову та громадську діяльність у 2008 р., згідно з Указом Президента України, Володимиру Васильовичу Моргуну присвоєно звання Героя України з врученням ордена Держави. Він нагороджений багатьма орденами, медалями, почесними знаками та грамотами.

Наукова та педагогічна діяльність В. В. Моргуна високо оцінюється в Україні та за її межами. Він обраний почесним академіком Угорської академії наук, почесним професором низки ВНЗ України. Заслужений діяч науки і техніки України.

Акад. НАН України В. В. Моргун першим очолив рух за отримання в Україні європейських урожаїв, заснував «Клуб 100 центнерів». Це нова для України філософія хліба, що допоможе вивести нашу державу на рівень передових країн Європи. Україна має збирати стабільно не менш як 80 млн т зернових, оскільки аграрний потенціал її чорноземів оцінюється в 100 млн т зерна щорічно. Лише такі врожаї забезпечать її економічне майбутнє та процвітання й добробут народу.

Уже цілком очевидно, що проблема продовольчої безпеки в найближчі роки стане проблемою номер один усієї планети. На відміну від багатьох держав, Україна ще зберігає можливість подвоїти урожайність зернових. Вона має скористатися світовим дефіцитом продуктів харчування на благо власної економіки. Володимир Васильович вважає, що хліб — це наша нафта, газ і золото!

Має доньку Лесю та сина Богдана. Син захистив дисертацію з присвоєнням ступеня доктора філософії (Ph.D) в галузі клітинної та молекулярної біології; працює в Інституті клітинної біології та генетичної інженерії НАН України на посаді заступника директора з наукової роботи. Брат В. В. Моргуна по матері В. Ф. Вакуленко — генерал-майор СБУ, керівник служби безпеки першого президента України.