Народився 22 вересня 1957 р. в с. Гавронщина Макарівського району Київської області. Батько, Василь Лаврінович, майже 25 років був головою колгоспу та директором радгоспу. Мати, Надія Миронівна, працювала вихователькою в дитячому садку. Ще дитиною разом із батьком їздив, дивився, вчився і мріяв бути керівником господарства, району, області.

У 1974 р. із золотою медаллю закінчив середню школу і вступив на економічний факультет Української ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії, щоб опанувати економічну кібернетику.

Наука полонила юнака, справила визначальний вплив на його формування як майбутнього управлінця. Навчання було надзвичайно цікавим, адже викладачі вишу — це творчі особистості, які щиро захоплювалися своєю дисципліною. Особливо І. В. Шовкуну імпонували В. В. Степанюк та В. І. Сташкевич (дуже вольовий). Високопрофесійні педагоги академії навчали студентів аналітичному і логічному мисленню, вмінню уявляти і добре орієнтуватися в чотирьох і п’ятивимірному просторі, як і в складному сучасному житті.

У 1979 р. Ігор Васильович завершив повний курс навчання в академії, отримавши диплом з відзнакою. На відміну від колег-випускників, понад 80% яких одержали направлення на працевлаштування в м. Київ, І. В. Шовкун виявив бажання піти на «передову» в аграрний район Чернігівської області.

Трудову діяльність розпочав головним економістом колгоспу «40-річчя Радянської України» в с. Березівка. З липня 1982 р. до вересня 1985 р. працював директором радгоспу ім. К. А. Тимірязєва в Баришівському районі Київської області. Це була перша омріяна і успішна самостійна робота керівником великого господарства. У вересні 1985 р. був направлений для стаціонарного навчання у Вищій партійній школі в м. Києві. Отримав диплом з відзнакою, хоча довелося закінчувати на заочній формі навчання.

Після Чорнобильської катастрофи 1986 р. був направлений на роботу в Іванківський район Київської області для «зміцнення керівництва району», до якого і приєднали територію колишнього Чорнобильського району. З листопада 1988 р. до червня 1991 р. очолював Іванківський район на партійних і радянських посадах. Це був другий успішний етап самостійної роботи І. В. Шовкуна з управління складним регіоном у проблемній ситуації.

Упродовж 1992–2000 рр. — заступник голови Подільської РДА в м. Києві. У 2000–2002 рр. обіймав посаду заступника голови — начальника Головного управління економіки КМДА.

З синами Юрієм та Євгеном і внуком Ігорем

Ігор Васильович став автором розробленого, організованого і реалізованого одного з найбільших інвестиційних проектів, у результаті якого Київ отримав у подарунок докорінно реконструйований Майдан Незалежності, вчасно до 10-ї річниці Незалежності України, без залучення бюджетних чи державних коштів. За високоефективну діяльність нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.

У 2002–2005 рр. працював заступником голови Київської обласної державної адміністрації, у 2009–2011 рр. — заступником голови КМДА. Неодноразово обирався депутатом Київської міської та Київської обласної рад.

Любить гори і море. Вільний час проводить на великій воді, захоплюється подорожами, футболом і водними видами спорту.

Найбільше надбання і гордість Ігоря Васильовича — це родина: дружина Алла, сини Юрій і Євген, онук Ігор, які продовжують його справу.

Життєве кредо: «Наука, розум і наполеглива праця творять дива: заможну родину, багатий народ і квітучу Україну».