Василь Степанович
Директор ВП НУБіП України «Ніжинський агротехнічний інститут»
Кандидат педагогічних наук, доцент.
Заслужений працівник народної освіти України.
Відмінник освіти України.
Відмінник аграрної освіти та науки України
Народився 13 березня 1952 р. у смт Лужани Кіцманського району Чернівецької області в селянській родині.
Ще з дитинства він захоплювався морем, прагнув підкорювати океанські простори — стати капітаном великого лайнера. Лідерство юного мрійника засвідчене в таких непересічних якостях характеру, як відповідальність, ініціативність, енергійність, рішучість та розсудливість.
Ще тоді юнак сформував життєве кредо, яким керується й досі: «Якщо не я, то хто?»
Буковинський хлопець вступив до Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту, оскільки мав велике бажання за прикладом шанованих батьків зробити власний внесок у розвиток аграрного сектору України. Вибір міста підказало серце, адже в місцевому педагогічному інституті стала навчатися і майбутня дружина. Тож колишня шкільна дружба на IV курсі перетворилася на міцне студентське подружжя.
Навчальний корпус Ніжинського агротехнічного інституту НУБіП України, 2017 р.
У славному виші Поділля Василь Лукач опанував фах інженера-механіка під керівництвом чудових викладачів-наставників, яких часто згадує словами подяки за міцні знання, фундаментальні вміння та навички. Тоді його знали не лише як студента, а й як активного учасника громадського життя факультету, самодіяльності, КВК, баскетболу.
Закінчивши в 1974 р. інститут, він отримав путівку у світ майбутньої професії. Рік працював інженером колгоспу імені Суворова Кіцманського району Чернівецької області.
Упродовж 1975–1976 рр. проходив строкову військову службу в армійських лавах.
З метою здобуття вищої педагогічної освіти навчався на відповідному факультеті Української сільськогосподарської академії і в 1977 р. отримав диплом інженера-педагога.
У далекому 1976 р. молодий фахівець уперше переступив поріг Ніжинського ордена «Знак пошани» технікуму механізації сільського господарства як викладач спеціальних дисциплін, а вже у 1981 р. став його директором, мабуть, одним із наймолодших у цій царині. Понад чотири десятиліття доля Василя Степановича нерозривно пов’язана з навчальним закладом, який по праву можна назвати його дітищем.
Життя В. С. Лукача — це наполеглива праця, постійні творчі пошуки, випробування, які в поєднанні з природною далекоглядністю сформували справжнього керівника, здатного на декілька кроків бути попереду завтрашнього дня.
Завдяки непохитній рішучості директора в 1993 р. проведено реорганізацію технікуму в коледж, який увійшов до сфери управління Національного аграрного університету України. Пізніше коледж отримав статус інституту. Нині це Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» — флагман аграрної освіти Чернігівщини, заклад із поглибленою практичною підготовкою фахівців. В інституті функціонують два факультети: інженерії та енергетики; економіки, менеджменту та логістики.
В. С. Лукач і С. М. Ніколаєнко на святкуванні 119 річниці НУБіП України
На всіх етапах розвитку навчального закладу директор упевнено засвідчує конкретними діями, що гідний наданої довіри, чим і заслужив авторитет у широких освітніх колах. Василь Степанович уміє спрямовувати зусилля колективу на опрацювання сучасних технологій, проведення науково-дослідної роботи та впровадження наукових досліджень у виробництво.
Пріоритетом діяльності В. С. Лукача є стратегія постійного розвитку навчального закладу, яка полягає в підвищенні рівня якості навчання, розвитку наукової та інноваційної діяльності, активізації міжнародних зв’язків. Під його керівництвом докорінно зміцнились і розширились матеріально-технічна, науково-технічна та навчально-методична бази інституту; модернізований навчально-науково-виробничий підрозділ інституту став полігоном для проходження практики студентів і підвищення кваліфікації фахівців сільськогосподарських підприємств регіону.
Ризикованим кроком було рішення розпочати реконструкцію навчального й лабораторного корпусів в умовах відсутності централізованого фінансування, проте цього вимагала перспектива: інституту потрібно було розширюватися. Знайшлися спонсори-аграрїї, надійшла підтримка від влади — і будівля інституту поступово стала окрасою історичного центру тисячолітнього Ніжина.
Вагомим власним творчим доробком лідера колективу є понад 100 наукових праць, а також 25 патентів на винаходи.
Колеги, друзі та родина поважають Василя Степановича за працьовитість, компетентність, комунікабельність, професійність, організаторські здібності та відповідальність за доручену справу.
У колі дружної родини
За значний особистий внесок у підготовку висококваліфікованих фахівців для сільського господарства, плідну наукову й педагогічну діяльність нагороджений почесними грамотами Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, знаком Міністерства освіти і науки України «Відмінник освіти України», знаком Міністерства аграрної політики України «Відмінник аграрної освіти та науки України» II ступеня, відзнакою «Знак пошани» Міністерства аграрної політики України, Почесною грамотою та нагрудним знаком «Знак пошани» Київського міського голови, пам’ятною медаллю Верховної Ради України «10 років незалежності України» за вагомий внесок у розвиток і зміцнення Української держави, почесними грамотами обласної та районної державних адміністрацій, Почесною грамотою НУБіП України, діамантовою зіркою «Взірець професіоналізму», удостоєний ордена Святого Архистратига Михаїла, ордена святих Кирила та Мефодія, народної козацької нагороди — ордена «Іван Сірко» І і ІІ ступенів тощо.
Улюблений афоризм Василя Степановича: «Людські контакти породжують контракти» і власні слова: «Перемагає не той, хто йде в ногу з часом, а той, хто вміє час випереджати».
Найдорожчим скарбом у житті Василя Степановича є родина. Міцну підтримку завжди надає дружина Світлана Панасівна. Подружжя виховало доньку Марину, яка далекого 1974 р. народилася на благословенному Поділлі в тоді ще молодій студентській сім’ї. А вже сьогодні для глави сімейства найціннішим дарунком від улюбленої донечки та її чоловіка Анатолія є двоє онуків — Андрій і Максим — дідова опора й місток у завтрашній день. Василь Степанович щедро ділиться з ними великим життєвим досвідом.
Як відомо, стрижень людської особистості формується в юності, а коли ж ця юність припадає на студентські роки, що сповнені повсякденних бурхливих подій, то молода особа набуває не лише моральної, а й інтелектуальної загартованості, які в поєднанні перетворюються в надійні сталеві рейки подальшого життєвого шляху людини. Інакше кажучи, чим більше юнакові пощастило з його альма-матер, тим далі й вище опиниться потім у реальному житті сивочолий чоловік. Отже, Подільський державний аграрно-технічний університет сформував із В. С. Лукача лідера, громадянина, патріота, педагога, першопрохідця.
Працівники СВК «Летава» — випускники зоотехнічного та ветеринарного факультетів
[ Зміст ]
Лисенко Іван Костянтинович