Борис Андрійович
Перший заступник голови ради Хмельницької обласної організації
Організації ветеранів України
Секретар комітету ЛКСМУ КПСГІ (1970–1973)
Народився 16 липня 1946 р. у с. Вербка, що розкинулося в мальовничих Медоборах на Кам’янеччині Хмельницької області. Тут жили, працювали, відійшли у вічність його батьки — Андрій Максимович та Ганна Павлівна.
Закінчивши восьмирічку, Б. А. Мельник вступив до Кам’янець-Подільського училища культури. Потім служив у лавах Радянської армії. Упродовж 1968–1973 рр. здобував вищу освіту в КПСГІ. Працював головним агрономом колгоспу, директором радгоспу на Хмельниччині.
З особливою теплотою Борис Андрійович згадує квітучі роки студентства. Торуючи дорогу до знань, він одночасно був активним учасником громадського життя. У квітні 1970 р. обраний секретарем комітету ЛКСМУ інституту. Використовуючи досвід попередників — С. М. Слободяна, В. Д. Рудика та М. І. Іщука, йому вдалося закріпити за комітетом комсомолу роль центру студентського самоврядування. Насамперед зосередив увагу на підвищенні успішності студентів, їхній участі в науково-пошуковій роботі, художній самодіяльності, заняттях спортом, а також патріотичному вихованні. У цей період створено ансамбль пісні й танцю «Подільський колос». З ініціативи Ф. А. Дудуна та Б. А. Мельника організовано фольклорний оркестр «Троїсті музики».
Славу вишу приносили легкоатлети, штангісти, борці, жіноча та чоловіча гандбольні команди. У 1971 р. комітет комсомолу започаткував розіграш футбольного кубка імені М. П’яскорського. Крім того, Борис Мельник розпочав рух студзагонів у інституті. В 1970 р. перший СБЗ «Прометей» очолив Станіслав Дворнік. Активними вожаками молоді себе зарекомендували: В. Гладун, В. Савчук, І. Хом’як, Л. Семиліт, А. Дудчак, О. Левчик, В. Мельник, О. Лавров, С. Гвалтюк, Л. Місінкевич, Д. Гарасимчук, С. Скрипник, О. Мотрук, Д. Козак, В. Закальська, В. Прищепа, П. Партика, М. Плюта та багато інших.
Був делегатом першого Всесоюзного зльоту студентів. Згідно з Указом Президії Верховної ради СРСР, нагороджений медаллю «За трудову відзнаку» (1972). Традиції комсомолу вишу успішно продовжували: І. Гусар, Т. Муравка, І. Тимофіїшин.
За постійну увагу, турботу й підтримку комсомолу інституту щиро вдячний вихователям-педагогам С. С. Сербіну, С. Й. Федоряці, А. С. Якименко, Я. Д. Швайці, Г. Є. Усику, Ю. А. Бобильову, М. І. Самокишу, П. М. Гаману, Ф. А. Дудуну, В. О. Кімнамчику та багатьом іншим наставникам молоді з професорсько-викладацького складу. Особливо дорожить піввіковою дружбою з однокурсниками Д. М. Гарасимчуком, П. О. Поперечним, Д. Й. Савчуком.
Комітет комсомолу КПСГІ, 1971 р.
У травні 1973 р. Б. А. Мельника було обрано другим секретарем Хмельницького ОК ЛКСМУ. Він брав участь у спорудженні музею імені Миколи Островського в м. Шепетівці.
З 1978 р. — інструктор обкому партії, другий і перший секретар райкому КПУ, голова Деражнянського райвиконкому. В 1994 р. всенародно обраний головою районної ради, призначений головою Деражнянської РДА.
У 1999 р. Бориса Андрійовича призначено начальником Державної насіннєвої інспекції в Хмельницькій області.
За багаторічну плідну працю відзначений чотирма державними нагородами. Його неодноразово обирали депутатом обласної, Хмельницької міської, Деражнянської районної рад. Лауреат рейтингу «Лідер агропромислового комплексу України 2006 та 2007 років».
Вийшовши на пенсію, Борис Андрійович бере участь у ветеранському русі. Є першим заступником голови ради Хмельницької обласної організації Організації ветеранів України.
Шанує традиції українського народу. Очолює обласну організацію «Козацька громада», генерал-лейтенант козацтва. Йому присвоєно звання «Герой Українського козацтва».
Разом із дружиною, Тетяною Іванівною, виростив двох синів, які вже створили власні сім’ї, за військовим рангом — офіцери. Максим із Танею виховують доньок Аню та Мар’яну, а Артем з Лілією — доньку Аріну.