Анатолій Борисович
Приватний підприємець
З деканом І. М. Бендерою
Борис та Анатолій Покалюки
Дядько Антон Ананійович із сином
У колі дружної родини Покалюків
Народився 18 квітня 1982 р. в м. Калінінграді (Росія) у сім’ї військовослужбовця. Батько, Борис Ананійович, після закінчення військового училища саме проходив службу в Калінінграді, коли й зустрів матір, Людмилу Михайлівну. Молода сім’я постійно переїжджала у зв’язку зі службою батька.
У 1988 р. пішов до першого класу в м. Острозі Рівненської області, а згодом продовжив навчання в Кам’янець-Подільській ЗОШ № 13, яку успішно закінчив. Тато Анатолія вирішив повернутися на Батьківщину — в Кам’янець-Подільський (Україна).
Дитинство Анатолія та його брата Бориса промайнуло в атмосфері всепоглинаючої любові мами Людмили, яка щохвилинно опікувалася своїми синами. Цю любов хлопці пронесли через усе своє життя і сьогодні їй безмежно вдячні.
Батько намагався виховувати синів в армійській суворості, таким чином готуючи юнаків до продовження роду військових. Старший брат, Борис Борисович, таки обрав шлях батька. Упродовж 1995–1999 рр. він був студентом Кам’янець-Подільського військово-інженерного інституту при Подільській державній аграрно-технічній академії, отримав диплом з відзнакою.
Анатолій зростав життєрадісним і допитливим юнаком, а суворий армійський статут йому не імпонував. Навчання в Кам’янець-Подільському військово-інженерному інституті, куди вступив у 1999 р., юнак вирішив не продовжувати. Свій шлях він обрав самостійно, покладаючись лише на власні мрії та бажання. У 2001 р. Анатолій вступив до Подільської державної аграрно-технічної академії. У 2005 р. здобув повну вищу освіту за спеціальністю «Механізація сільського господарства», отримавши кваліфікацію інженера-механіка.
Незважаючи на молодий вік, А. Б. Покалюк добре знається на техніці. До нього часто звертаються за порадами у цій сфері. Залюбки консультує всіх користувачів, адже йому самому дуже цікаво. Про сучасні технології може говорити годинами.
Анатолій Борисович — всебічно розвинена людина, яка цікавиться новинками техніки, інноваційними технологіями у сфері машинобудування, захоплюється вело- та мотоспортом.
Цілком підтримує ідею українського поета та філософа Григорія Сковороди — «сродної праці». Сутність її в наступному: кожна людина вміє робити щось, до чого в неї є природний хист і покликання, тому лише така праця надає не тільки матеріальну винагороду, а й справжнє задоволення.
Професію, яку опанував в академії А. Б. Покалюк, вважають престижною та добре оплачуваною. Для Анатолія Борисовача вона не стала тягарем чи повинністю, а діяльністю, якою охоче займається щодня.
З усмішкою на вустах А. Б. Покалюк згадує роки навчання в альма-матер, коли він — допитливий і дещо несміливий юнак, мав величезне бажання творити власну долю. У той час він навіть не підозрював, що в недалекому майбутньому працюватиме у сфері пасажирських перевезень і стане власником декількох маршрутів міста.
Приголомшливими успіхами у професійному становленні Анатолій Борисович головним чином завдячує своїм наставникам Анатолію Володимировичу Рудю та Івану Миколайовичу Бендері в академії, доброзичливі взаємини з якими переросли в міцну чоловічу дружбу.
У роки навчання А. Б. Покалюка Іван Миколайович Бендера був деканом факультету механізації сільського господарства (1988–2003), а потім обіймав посаду директора Інституту механізації та електрифікації сільського господарства Подільської державної аграрно-технічної академії (з 2003 р.).
Цей невтомний керівник, видатний науковець, досвідчений педагог і просто щирий чоловік запалив в душі юнака вогонь звершень. Анатолій завжди дивувався продуктивності наставника, який розраховував свій час до хвилини. На все життя хлопець запам’ятав девіз Івана Миколайовича: «Щоб усе встигнути, треба рано вставати і пізно лягати».
Іван Миколайович Бендера опублікував понад 400 науково-методичних праць, 15 монографій і навчальних посібників з питань сільськогосподарського виробництва та організації навчального процесу. Нагороджений нагрудним знаком «Відмінник освіти України» (1999), почесними відзнаками «Відмінник аграрної освіти та науки України» ІІІ (2003), ІІ (2006), І (2007) ступенів, орденом «Знак пошани» (2005) тощо.
Викладача з великої літери Анатолій Борисович пам’ятатиме також із рядків автобіографічної книги зі щирим підписом І. М. Бендери: «Моєму товаришу Анатолію. Ось так я прожив своє життя!»
У різні роки Подільський державний аграрно-технічний університет із роду Покалюків закінчували: брат, Борис Борисович, здобув другу вищу освіту на економічному факультеті Подільського державного аграрно-технічного університету, отримавши кваліфікацію спеціаліста з менеджменту організацій (з метою підвищення кваліфікації для роботи в ООН); дядько, Антон Ананійович, — начальник МРЕВ м. Городка Хмельницької області, закінчив інженерно-технічний факультет, отримавши кваліфікацію інженера-механіка.
Найдорожчим скарбом у житті А. Б. Покалюка є сім’я — осередок затишку, любові та дружби. Дитячий сміх у кімнатах, смачні страви на столі, доброзичлива атмосфера під акорди гітари й завжди рада гостям на порозі мама Людмила — це основне звершення Анатолія Борисовича.