Л І Т О П И С     В И П У С К Н И К І В
Н А Ц І О Н А Л Ь Н О Ї   Ю Р И Д И Ч Н О Ї   А К А Д Е М І Ї   У К Р А Ї Н И   І М Е Н І   Я Р О С Л А В А   М У Д Р О Г О
ЛАВРИНОВИЧ Олександр Володимирович
ЛАВРИНОВИЧ
Олександр Володимирович

ПЕРШИЙ ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Випускник 1998 р. 
 
Заслужений юрист України, кандидат юридичних і технічних наук,
доцент, державний службовець першого рангу


Народився 28 червня 1956 р. у м. Овруч Житомирської області.
У 1973 р. закінчив середню школу у м. Коростень Житомирської області із золотою медаллю. З 1973 по 1978 рр. навчався на фізичному факультеті Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (спеціальність «оптичні прилади і спектроскопія»). У 1978–1991 рр. – інженер, молодший науковий співробітник, науковий співробітник, старший науковий співробітник Інституту надтвердих матеріалів АН УРСР. 1981–1984 рр. – служба в армії (начальник радіолокаційної станції, старший лейтенант).
Закінчив аспірантуру Київського політехнічного інституту за спеціальністю «лазерна техніка та технологія». У 1988 р. захистив дисертацію на тему «Інтенсифікація обробки надтвердої кераміки лазерним випромінюванням». З 1990 по 1992 рр. – старший викладач (за сумісництвом) факультету хімічного машинобудування Київського політехнічного інституту. У 1991–1994 рр. – на професійній політичній роботі.
Нову професійну вершину підкорив у 1998 році, коли з відзнакою закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «правознавство».
На спеціалізованій Раді Інституту держави і права ім. В. Корецького Національної академії наук України захистив дисертацію «Виборче законодавство України та проблеми його вдосконалення» (2001).
О. В. Лавринович у 1993 р. закінчив спеціальний курс з урядової та парламентської процедури у США. Цього ж року стажувався у Конгресі США та міжнародній фундації виборчих систем. Через рік закінчив спеціальний курс з фінансового права у інституті Брукінса (м. Вашингтон).
Установчими Зборами Народного Руху України за перебудову був обраний заступником голови Ради представників (1989).
У 1990–1997 рр. на Зборах Народного Руху України обирався заступником, Першим заступником голови Народного Руху України.
О. В. Лавринович в 1990 р. обраний членом Центральної виборчої комісії України, через рік – заступником голови ЦВК України. З 1993 по 1994 рр. працює в. о. голови Центральної виборчої комісії України.
У 1992 р. призначений членом Колегії з питань науково-технічної політики Державної Думи України.
З 1994 по 1998 рр. – народний депутат України 2-го скликання (обраний у 274 виборчому окрузі, Львівська область). Заступник голови комітету з питань правової політики і судово-правової реформи, координатор парламентської фракції Народного Руху України.
З 1998 по 2001 рр. – народний депутат України 3-го скликання (обраний у 121 виборчому окрузі, Львівська область). Секретар комітету з питань правової реформи, член фракції Народного Руху України. Склав депутатські повноваження 18 жовтня 2001 р.
У 2001–2002 рр. О. В. Лавринович працює на посаді державного секретаря Міністерства юстиції України.
В 2002 р. обраний народним депутатом України 4-го скликання за виборчим списком блоку «Наша Україна». Від реєстрації народним депутатом України відмовився.
З 2002 по 2005 рр. Олександр Володимирович – Міністр юстиції України.
У 2005 р. призначений на посаду заступника Голови правління ВАТ «Укрнафта».
З 3 серпня 2006 року – Перший заступник Міністра Кабінету Міністрів України.
З 1 листопада 2006 року – Міністр юстиції України.
23 листопада 2007 року обраний по багатомандатному загальнодержавному округу від Партії регіонів народним депутатом України.
З вересня 2008 р. – Перший заступник Голови Верховної Ради України.
Олександр Володимирович – автор та співавтор 12 винаходів, 4 монографій, 48 наукових праць в галузі лазерної технології, понад 20-ти наукових праць в галузі конституційного права. Приймав участь у розробці понад 50-ти законопроектів. Автор концепції Конституційного договору, співавтор Коституції України.
О. В. Лавринович нагороджений орденами Ярослава Мудрого V ст., «За заслуги» ІІІ ст., Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, відзнакою «За служіння закону» Верховного Суду України, відзнаками відомств та громадських організацій України. Має почесне звання «Заслужений юрист України».