Л І Т О П И С     В И П У С К Н И К І В
Н А Ц І О Н А Л Ь Н О Ї   Ю Р И Д И Ч Н О Ї   А К А Д Е М І Ї   У К Р А Ї Н И   І М Е Н І   Я Р О С Л А В А   М У Д Р О Г О
ЛІПСЬКИЙ Дмитро Володимирович
ЛІПСЬКИЙ
Дмитро Володимирович

ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ ВИЩОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Випускник 1979 р. 
 
Суддя вищого кваліфікаційного класу, член Президії Вищого адміністративного суду України, голова Судової палати з розгляду справ, пов’язаних зі спорами щодо проходження публічної служби Вищого адміністративного суду України

Народився 16 лютого 1955 р. у м. Коростишеві Житомирської області в родині Володимира Карловича та Ольги Костянтинівни. Саме батьки виховали у сина відчуття справедливості і порядності, навчили відстоювати правоту власної позиції та допомагати тим, хто таку допомогу потребує.
Після успішного закінчення у 1972 р. середньої школи в рідному місті почав свій трудовий шлях автослюсарем Коростишівського райоб’єднання «Сільгосптехніка». Через рік Дмитра Ліпського призвали до лав Збройних сил СРСР. Строкову службу проходив у частинах військово-повітряних сил протиповітряної оборони Закавказького військового округу (Республіка Азербайджан) за військовою спеціальністю авіамеханіка. Проте, демобілізувавшись у 1975 р., вирішив обрати собі не технічний, а гуманітарний фах –

Д. В. Ліпський в лавах Радянської армії
юриста, відчувши в собі поклик допомагати людям та захищати закон від свавілля тих, хто його порушує. Тому і вступив до Харківського юридичного інституту на спеціальність «правознавство».
Після закінчення у 1979 році навчального закладу Дмитра Володимировича направили на роботу в рідні краї. Спочатку він проходив стажування в Житомирській обласній колегії адвокатів, а протягом 1980–1982 рр. працював адвокатом Коростишівської юридичної консультації. Молодого правозахисника, який впевнено і мужньо відстоював права та інтереси всіх, хто мав потребу у професійному юридичному супроводі при розгляді конкретних справ, у Коростишеві тепло згадують і сьогодні.
У червні 1982 р. Дмитра Володимировича обрали народним суддею Коростишівського районного суду. А через чотири роки сесією Житомирської обласної ради народних депутатів Д. В. Ліпський був обраний на посаду судді Житомирського обласного суду (нині – Апеляційний суд Житомирської області). Саме на цій посаді він отримав перший кваліфікаційний клас судді. З лютого 2003 р. виконував обов’язки заступника голови Житомирського апеляційного суду. Через рік указом Президента України його призначили на цю посаду.
Враховуючи якісні показники роботи та професійне ставлення до виконання своїх обов’язків, у листопаді 2005 р. Постановою Верховної Ради України Дмитра Володимировича було призначено суддею Вищого адміністративного суду України. Д. В. Ліпський стояв біля витоків утворення цього судового органу, що осінню 2005 року почав розгляд перших адміністративних справ.

Дмитро Володимирович у колі родини
У жовтні 2007 р. рішенням Ради суддів України Дмитро Ліпський обійняв посаду заступника голови Вищого адміністративного суду України і був затверджений головою Судової палати з розгляду справ, пов’язаних із спорами щодо проходження публічної служби Вищого адміністративного суду України. Відповідно до спеціалізації, основним напрямом діяльності цієї палати є розгляд адміністративних спорів, пов’язаних з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби. Наряду з цим судді палати розглядають й інші справи, на які поширюється компетенція адміністративних судів. Наприклад, вирішення спорів щодо правовідносин, пов’язаних із виборчим процессом та референдумом – тема, значимість якої для розвитку соціуму та відповідальність суддів за прийняття виважених рішень додатково наголошувати нема сенсу.
Сьогодні до складу Судової палати, яку очолює Д. В. Ліпський, входять 10 суддів. Усі вони справжні професіонали, мають значний суддівський та багатий життєвий досвід, до призначення суддями касаційної інстанції успішно працювали в різних регіонах країни та в судах різної спеціалізації. Без активної участі суддів палати та працівників відділу забезпечення її роботи не проходить жоден семінар, «круглий стіл» чи інший науково-практичний захід, що стосується адміністративної юстиції.
Актуальною є проблема організаційного забезпечення діяльності новостворених окружних адміністративних судів, і вся вертикаль адмінсудів запрацює вже до кінця 2008 року. Треба додати, що, незважаючи на зростання навантаження, загальна кількість розглянутих у 2007 році Вищим адміністративним судом України справ, касаційних та апеляційних скарг і заяв зросла майже на 45 відсотків проти попереднього року. Позитив такої динаміки зрозуміло не тільки фахівцям-юристам.
Напружена, відповідальна і, що й казати, нелегка робота в Дмитра Володимировича. Кожного дня доводиться вирішувати людські долі, не маючи права на помилку. Скільки їх промайнуло перед Дмитром Володимировичем за понад 25 років роботи суддею. Та особливо запам’ятався йому розгляд кримінальної справи зі звинувачення серійного вбивці Анатолія Онопрієнка, на совісті якого 52 жертви. Саме на цьому непростому за перебігом подій та жахливому при розгляді кожного злочину процесі, що звернув увагу преси, громади та юридичної спільноти по всій Україні і за її межами, Д. В. Ліпський був головуючим протягом чотирьох місяців та проголосив вирок у квітні 1999 року.
Та коли Дмитро Володимирович скидає суддівську мантію, він перетворюється просто на люблячого чоловіка, батька, дідуся. Разом з дружиною Галиною Миколаївною, бухгалтером за фахом, вони виховали двох доньок. Старша Ірина вже має двох синів – десятирічного Максима та дворічного Дмитра, які є для дідуся відрадою та втіхою.
Менша Ганна пішла шляхом батька. Має вищу юридичну освіту і працює провідним юристом ВАТ «Житомиравтотранс». Її чоловік теж юрист, працює помічником судді Апеляційного госпо-дарського суду.
Хоча Дмитро Володимирович за багаторічну плідну працю на сторожі законності та розвитку адміністративного судочинства був нагороджений Почесними грамотами від державних органів влади та найвищих судових інстанцій України, головним результатом своєї роботи вважає слова подяки тих громадян, чиї права, гідність і власність вдалося захистити в судових засіданнях. Повага колег за вміння приймати вірні, згідно букви й духу Закону рішення теж багато значить. Та й сам Дмитро Володимирович не скупий для інших суддів на мудру пораду, підтримку словом та ділом.
У вільний від роботи час він любить порибалити, а ще захоплюється поезією, сам пише вірші. Дмитро Володимирович має багато друзів, дотепер підтримує стосунки зі своїми однокласниками, хоча з дня закінчення школи минуло понад 35 років, а також однокурсниками Миколою Тищенком, Степаном Приступою, Всеволодом Рачицьким та ін. З теплотою згадує Д. В. Ліпський викладачів інституту – Володимира Володимировича Сташиса, Миколу Миколайовича Страхова, Василя Яковича Тація та багатьох інших.


Судді ВАСУ: С. Є. Амелін, Д. В. Ліпський, М. Г. Кобилянський, В. В. Юрченко.
Обговорення правових питань у колі колег