Заслужений юрист України. Почесний працівник арбітражного суду України, почесний працівник господарського суду України. Член Ради суддів України і Ради Спілки юристів України, член Світового конгресу українських юристів. Суддя першого кваліфікаційного класу

Народився 7 січня 1952 р. у с. Орлівка Новгород-Сіверського району на Чернігівщині в робітничій родині Федора Оврамовича та Софії Іванівни. Батьки змалку вчили сина бути справедливим, працелюбним, поважати людей.
У шкільні роки Олександр Синиця захопився історією України і, незважаючи на здібності до малювання, вирішив стати юристом.
У 1970 р. він почав працювати водієм в Ічнянському райоб’єднанні «Сільгосптехніка». Того ж року був призваний до лав Радянської армії і служив в окремому батальйоні хімічного захисту (м. Харків). На завершення служби отримав звання молодшого лейтенанта та пропозицію залишитися на посаді політпрацівника.
Проте Олександр Федорович вирішив реалізувати свою мрію і в 1973 р. став студентом найкращого юридичного вишу країни — Харківського юридичного інституту ім. Ф. Е. Дзержинського.
Навчання О. Ф. Синиця поєднував із роботою у художній майстерні альма-матер. Він і зараз пам’ятає своїх наставників — викладачів-юристів: суворого С. Л. Фукса, мудрого В. В. Сташиса, чарівного М. М. Страхова, чіткого М. І. Бажанова, логічного В. О. Жерьобкіна, прекрасну О. Ф. Скакун, оригінального М. І. Панова та багатьох інших. Здобуті знання і сформовані у виші життєві позиції стали запорукою високого професійного рівня її випускників.
Одразу після закінчення інституту Олександр Федорович почав працювати слідчим в Уманському міськрайвідділі внутрішніх справ Черкаської області. В 1980 р. йому довелося вдягнути армійську форму офіцера та пройти московськими дорогами і просторами космодрому Байконур, а також виконував обов’язки військового дізнавача.
Після повернення у 1982 р. в Україну Олександр Синиця долучився до цивілістики: правова робота в галузях народного господарства, державним арбітром у Держарбітражі при Черкаському облвиконкомі (1987), суддею, а потім заступником голови арбітражного (господарського) суду Черкаської області (1991–2002).
Протягом 1989–2002 рр. його обирали головою Черкаської обласної організації Спілки юристів України, членом Ради Спілки юристів України та Світового конгресу українських юристів. З 1994 до 1999 р. О. Ф. Синиця — член Ради суддів України, а з 2002 р. — суддя Київського апеляційного господарського суду, та з 2004 р. — викладач Академії суддів України.
Загальний стаж роботи Олександра Федоровича в галузі права складає понад 30 років, у системі господарських судів — понад 20 років. Він — суддя-викладач із застосування судами Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
За багаторічну плідну працю О. Ф. Синиці присвоєні звання «Заслужений юрист України» (2008), «Почесний працівник арбітражного суду України» (1993) та «Почесний працівник господарського суду України» (2006).
Якщо випадає вільний час, Олександр Федорович бере у руки фотоапарат, разом із дружиною Світланою Миколаївною, інженером-хіміком за освітою, чаклують на дачі. Донька Наталія — спеціаліст банківської сфери, син Володимир — юрист міжнародного права. В юридичній галузі працюють випускники Черкаського кооперативного економіко-правового коледжу, в якому свого часу викладав О. Ф. Синиця. Багато його вихованців у подальшому закінчили Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого.