Донецький національний технічний університет. Видавничий центр «Логос Україна»

Анопрієнко Олександр Якович

Декан факультету комп’ютерних наук і технологій.
Кандидат технічних наук, професор кафедри комп’ютерної інженерії

Народився 21 вересня 1957 р. у Донецьку.
У 1974 р. закінчив середню школу № 76 м. Донецька і вступив до Донецького політехнічного інституту (пізніше — ДонНТУ), в якому у 1979 р. здобув кваліфікацію інженера-системотехніка за спеціальністю «Електронні обчислювальні машини».
З 1979 р. Олександр Якович працює в Донецькому національному технічному університеті. Спочатку на посаді асистента кафедри електронних обчислювальних машин (1979–1989 рр., у 1983–1986 рр. — за сумісництвом), з 1989 р. — на посаді доцента (у 1994–1997 рр. — за сумісництвом), а з 2007 р. — на посаді декана факультету комп’ютерних наук і технологій (і за сумісництвом — на посаді професора кафедри комп’ютерної інженерії).
У 1980 р. пройшов тримісячні курси підвищення кваліфікації на кафедрі обчислювальної техніки Ленінградського інституту точної механіки й оптики.
Протягом 1983–1986 рр. навчався в аспірантурі кафедри електронних обчислювальних машин ДонНТУ У 1987 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Інституту проблем моделювання в енергетиці АН України (Київ) захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук. У 1994–1997 рр. навчався в докторантурі на кафедрі електронних обчислювальних машин ДонНТУ.
Упродовж 1989–1990 рр. за підтримки Німецької служби академічних обмінів (DAAD) пройшов десятимісячне наукове стажування в Інституті високопродуктивних і розподілених супер-ЕОМ Штуттгартського університету (Німеччина). Короткострокові наукові стажування проходив також у 1995 і 1997 рр. — в Штуттгартському університеті, у 2001 р. — в Інституті Макса Планка (Магдебург, Німеччина).
Олександр Якович є автором чотирьох монографій, 17 винаходів та близько 100 наукових доповідей і статей.

Факультет комп’ютерних наук і технологій (КНТ) сформувався у надрах електротехнічного факультету (ЕТФ). З ініціативи декана ЕТФ М. Б. Шум’яцького і за його активної участі на факультеті з 1959 р. почали створювати матеріальну базу і кадрове забезпечення майбутнього факультету обчислювальної техніки. В 1960 р. завідувач-засновник кафедри «Автоматика і телемеханіка» (АТ) доц. С. Р. Буачідзе прочитав студентам першої групи ЕТФ ЕПП-1-10 курс «Основи обчислювальної техніки» (ООТ) з демонструванням аналогової обчислювальної машини МН-7 випуску 1957 року, що була передана в ДПІ за рознарядкою Міністерства вишої освіти і деякий час не вводилася в експлуатацію передусім за браком фахівців. На початку березня 1961 р. С. Р. Буачідзе доручив випускнику ЕПП-1, асистенту кафедри АТ В. А. Святному підготувати на базі МН-7 лабораторні роботи до курсу ООТ, який читали студентам спеціальності «Автоматизація вуглезбагачувальних фабрик». Символічним є той факт, що перша в історії ДПІ лабораторна робота на МН-7 відбулася у день польоту в космос Юрія Гагаріна — 12 квітня 1961 р. Влітку та восени 1961 р. В. А. Святним і старшим викладачем кафедри збагачення корисних копалин А. Г. Лівінцовим під керівництвом проф. В. Г. Гейєра виконали першу наукову роботу — «Моделювання динаміки вимірювальної системи густини вугільної пульпи з використанням аналогової обчислювальної машини МН-7», результати якої знайшли позитивну оцінку учасників наукової конференції ДПІ в лютому 1962 р. і були опубліковані в союзних фахових журналах.

Важливою віхою в історії факультету став 1961–1962 навчальний рік, коли для студентів усіх спеціальностей було запроваджено курс «Математичні машини і програмування». Лекції читали С. Р. Буачідзе і В. А. Святний. Для постановки практикуму з програмування було вирішено направити випускника групи ЕПП-2, асистента кафедри «Автоматики і телемеханіки» В. І. Назаренка на стажування в Московський економіко-статистичний інститут, де він успішно опанував програмування на ЕОМ М–20 та Урал-2, а потім започаткував у ДПІ викладання цієї дисципліни. Придбання у 1962 р. з ініціативи М. Б. Шум’яцького та за підтримки ректора М. А. Богомолова обчислювальної машини «Мінськ-12» започаткувало обчислювальний центр ДПІ. У цьому ж році доц. Л. Ю. Дударев і асист. В. А. Святний виконали першу науково-дослідну роботу в галузі автоматизації вентиляції шахт із використанням керівних ЕОМ.

У 1963 р. на кафедрі АТ була сформована група викладачів на чолі з Л. П. Фельдманом, яка активно впроваджувала в навчальний процес наукові дослідження та обчислювальну техніку.

На основі перспективного апаратного і програмного забезпечення обчислювальної техніки у 1964 р. з ініціативи Л. П. Фельдмана та за підтримки деканату ЕТФ та ректорату ДПІ було створено кафедру обчислювальної техніки (ОТ), яку очолив доц. Л. П. Фельдман.

У 1965 р. на цій кафедрі було відкрито спеціальність «Математичні лічильно-обчислювальні прилади і пристрої», а у 1971 р. — спеціальність «Прикладна математика».

У 1972 р. на базі кафедр ОТ, АСУ та АТ електротехнічного факультету було створено факультет обчислювальної техніки і автоматизованих систем управління (ОТіАСУ). Першим його деканом став доцент В. А. Святний.

У 1974 р. на факультеті ОТіАСУ для підготовки інженерів-математиків за спеціальністю «Прикладна математика» на базі кафедри ОТ було створено кафедру прикладної математики (ПМ) на чолі з проф., д. ф.-м. н. О. І. Харламовою. У подальшому завідувачами цієї кафедри працювали професори Л. П. Фельдман, А. І. Слепцов, Є. О. Башков. У 1975 р. на факультеті ОТіАСУ проведено подальшу реорганізацію кафедри ОТ.

Для підготовки інженерів-системотехніків було створено спеціальну кафедру електронних обчислювальних машин (ЕОМ), а для навчання студентів-технологів основ інформаційних технологій — кафедру обчислювальної техніки в інженерно-економічних розрахунках (ОТвІЕР). Бурхливий розвиток ОТ та інформаційних технологій, збільшення контингенту студентів, активна наукова, навчально-методична та організаційна робота кафедр із розвитку лабораторної бази зумовили організацію в 1977 р. на базі факультету ОТіАСУ двох факультетів: ОТ і АСУ. Першим деканом факультету ОТ став доц. В. І. Калашников, а згодом на цій посаді працювали проф. В. А. Святний (1981–1995), проф. В. В. Лапко (1995–2007), з 2007 р. — проф. О. Я. Анопрієнко.

Для задоволення потреб народного господарства в 1989 р. на факультеті організовано підготовку інженерів-інформатиків за спеціальністю «Програмне забезпечення обчислювальної техніки і автоматизованих систем». У 1994 р. на факультеті ОТ відкрита спеціальність «Інформаційні системи в менеджменті» (з 1998 р. — «Економічна кібернетика»), а з 1999 р. оголошено прийом студентів на нову спеціальність — «Системне програмування». Нові напрями в роботі вимагали відповідної зміни назви факультету. У зв’язку з цим у 1992 р. факультет ОТ було перейменовано на факультет обчислювальної техніки та інформатики (ОТІ). Кафедру ОТвІЕР після переходу промисловості на персональні комп’ютери і суттєвої зміни змісту навчання у 1993 р. було перейменовано на кафедру обчислювальної математики і програмування (ОМП).

У 2003 р. на факультеті ОТІ створено кафедру комп’ютерних систем моніторингу (КСМ). Необхідність нової кафедри була зумовлена створенням в університеті нового наукового напряму, пов’язаного із прикладним системним аналізом і розробкою інформаційно-аналітичних систем у галузі екології, охорони навколишнього природного середовища й розвитку соціально-економічних систем.

У 2009 р. факультет ОТІ реорганізовано у факультет комп’ютерних наук і технологій (КНТ) із приєднанням до факультету кафедри автоматизованих систем управління.

Вчена рада факультету комп’ютерних наук і технологій. Зліва направо: перший ряд: О. Соловей,
Ю. О. Скобцов, Р. О. Додонов, Н. Є. Губенко, Ю. В. Ладиженський, В. Г. Адамов; другий ряд:
С. А. Зорі, І. Я. Зеленьова, В. В. Дементьєв, О. Я. Анопрієнко, В. В. Лапко, В. М. Павлиш;
третій ряд: К. А. Солдатов, В. О. Павлій, Є. Бурлака, О. Шило, А. М. Фонотов, Т. Міхальченко,
О. М. Мірошкін, С. В. Хмельовий, С. В. Теплінський, В. В. Карабчевський, І. В. Бондаренко,
А. М. Гізатулін, В. М. Струнілін

За період з 1970 до 2011 р. на факультеті підготовлено близько 12 тисяч спеціалістів, які працюють в Україні та за її межами (більш ніж у 70 країнах).

Співробітники факультету ведуть активну наукову роботу в галузі комп’ютерних наук та інженерії. Поглибленню і розширенню досліджень сприяє активна наукова співпраця факультету із зарубіжними партнерами, насамперед зі Штутгартським університетом (Німеччина), з яким укладено договір про довгострокову наукову і науково-методичну співпрацю. Міжнародні зв’язки здійснюються у таких напрямах: виконання спільних наукових робіт; наукове стажування викладачів та студентів; наукові дослідження за кордоном; участь у наукових конференціях. Крім наукової роботи, німецькі вчені беруть участь у навчальному процесі факультету. Активна робота німецьких учених отримала високу оцінку: вісім німецьких професорів є почесними докторами ДонНТУ по кафедрі комп’ютерної інженерії (таку назву з 2009 р. має кафедра ЕОМ).

За результатами наукових досліджень на факультеті захищено 16 докторських і понад 40 кандидатських дисертацій, опубліковано десять монографій і понад 3000 статей, отримано 98 авторських свідоцтв на винаходи, виголошено 50 доповідей на міжнародних конференціях. Факультетом виконано понад 300 держбюджетних тем для народного господарства. Високий рівень наукових досліджень та їх впровадження у промисловість є запорукою конкурентноздатності факультету в науці та успішної підготовки фахівців високої кваліфікації.

Кафедра комп’ютерної інженерії (КІ), яка спочатку мала назву «Обчислювальна техніка» (ОТ), а пізніше — «Електронні обчислювальні машини» (ЕОМ), була створена в 1964 р. Наприкінці 1950-х років у СРСР було усвідомлено необхідність розробки і широкого впровадження математичних методів та засобів обчислювальної техніки в усі галузі промисловості. Саме тому інститут долучався до розв’язання цієї проблеми. У 1963 р. на кафедрі АТ сформувалася група викладачів на чолі з доц. Л. П. Фельдманом, яка взялася за підготовку навчальних курсів «Основи обчислювальної техніки» й «Математичні машини і програмування» та формування відповідної лабораторної бази. З ініціативи Л. П. Фельдмана у вересні 1964 р. було створено кафедру обчислювальної техніки (ОТ). За рік активної роботи кафедра підготувала відкриття в інституті нової спеціальності «Лічильно-розв’язувальні прилади і пристрої». У 1965 р. було оголошено прийом студентів на цю спеціальність, а в 1970 р. відбувся перший випуск 33 інженерів-обчислювачів двох спеціалізацій: системотехніків та математиків-програмістів. За п’ять років кафедрою було створено понад 30 нових курсів, організовано цикли лабораторних робіт, курсове і дипломне проектування. Цю роботу виконували завідувач кафедри Л. П. Фельдман, викладачі В. А. Святний, В. В. Лапко, В. І. Назаренко, В. Б. Гіндес та ін. Нова спеціальність вимагала створення нових курсів і від інших кафедр інституту. Вагомий внесок у реалізацію навчального плану із спеціальності ОТ зробили доценти Б. О. Кузнєцов, А. С. Меляховецький, Є. Й. Степанов, Е. В. Рузін. Важливою для інституту в цей період була робота кафедри ОТ з навчання основам обчислювальної техніки студентів, аспірантів, викладачів усіх факультетів та з підготовки кадрів з інформатики на підприємствах регіону, у школах, методичного керівництва обчислювальним центром інституту.

Інтенсивний розвиток обчислювальної техніки, збільшення планів набору студентів вимагали глибшої спеціалізації викладачів у галузі розробки апаратних засобів ОТ і програмного забезпечення. У зв’язку з розширенням обсягу підготовки студентів усіх спеціальностей інституту в галузі інформатики в 1975 р. на базі кафедр ОТ і ПМ було створено кафедру обчислювальної техніки в інженерно-економічних розрахунках (ОТвІЕР), а кафедру ОТ було перейменовано на кафедру електронних обчислювальних машин (ЕОМ). У 1978–1995 рр. кафедрою ЕОМ керував доц. В. В. Лапко, з 1995 р. її очолює проф. В. А. Святний.

З 1992 р. кафедра здійснює підготовку бакалаврів, фахівців та магістрів за спеціальністю «Комп’ютерні системи і мережі». У 1999 р. на кафедрі відкрито підготовку студентів за спеціальністю «Системне програмування».

Із перших днів роботи засновник кафедри проф. Л. П. Фельдман велику увагу приділяв організації наукової роботи. Під його керівництвом велися дослідження у галузі моделювання динамічних систем із зосередженими (ДСЗП) і розподіленими (ДСРП) параметрами, розробки алгоритмів і систем керування із застосуванням обчислювальних машин. У 1970-х роках кафедра ЕОМ стала однією із провідних у країні як у підготовці фахівців, так і в проведенні відповідних досліджень. Спільно із галузевими інститутами вона була розробником системи керування вентиляцією і безпекою вугільних шахт АТМОС (1972–1977 рр., Л. П. Фельдман, В. А. Святний, В. В. Лапко, В. І. Назаренко) і засобів аналого-цифрового моделювання складних динамічних систем. Протягом 1978–1991 рр. на кафедрі функціонувала галузева науково-дослідна лабораторія Міністерства радіопромисловості СРСР із розробки структур і програмного забезпечення аналого-цифрових обчислювальних систем (наукові керівники — Л. П. Фельдман, В. А. Святний, зав. лабораторії Ю. С. Достлєв). Розроблені спільно з НДІЛічмаш (м. Москва) системи АЦОС-21, АЦОС-31-35, АЦОС-41, АЦОС-51 відіграли важливу роль у розвитку аерокосмічного комплексу, в обладнанні лабораторій галузевих НДІ та ВНЗ засобами моделювання і модельної підтримки проектування нових об’єктів техніки і технологій.

Колектив кафедри комп’ютерної інженерії. Зліва направо: перший ряд: Г. В. Войтов, Т. В. Завадська,
О. Ю. Іванов, В. В. Лапко, В. М. Струнілін, О. О. Красічков, К. Б. Юсупова, Т. О. Приходько,
В. І. Назаренко, О. Я. Анопрієнко, В. А. Святний, В. О. Саломатін, Б. С. Гусєв, С. О. Цололо;
другий ряд: Л. І. Дорожко, Ю. В. Губарь, А. В. Казачанський, Д. В. Надєєв, С. В. Іваниця,
Ю. В. Ладиженський, О. М. Дяченко, К. С. Бондарєва, Г. П. Конопльова, О. Г. Шевченко,
Н. С. Демеш, О. О. Авксентьєва, Р. В. Мальчева, К. А. Солдатов, О. Ю. Череднікова, О. М. Смагін,
І. Я. Зеленьова, О. В. Самощенко; третій ряд: В. О. Краснокутський, С. В. Кривошеєв,
Ю. Є. Зінченко, О. М. Мірошкін, О. С. Лаврік

Із 1979 до 1991 року на кафедрі виконували комплекс робіт із розробки систем моделювання, візуалізації та віртуальної реальності для авіаційних та інших тренажерів (науковий керівник Є. О. Башков, виконавці О. Я. Анопрієнко та ін.) на замовлення Московського машинобудівного підприємства ім. А. І. Мікояна, науково-виробничого об’єднання «Енергія» та інших.

Активна наукова робота кафедри забезпечила підготовку викладацьких кадрів своїми силами та спільно з провідними науковими центрами країни. Докторами наук стали Л. П. Фельдман (1974), В. А. Святний (1986), Є. О. Башков (1995), О. О. Баркалов (1995), які разом із доцентами В. В. Лапком, В. І. Назаренком, О. М. Тарасенком, В. О. Саломатіним зробили вагомий внесок у становлення і розвиток досліджень на кафедрі. Їхню естафету продовжують випускники 1970–1980-х рр.: доц. Ю. В. Губар, В. О. Краснокутський, С. В. Теплинський, Б. С. Гусєв, О. М. Дяченко, О. Г. Кравченко, О. Я. Анопрієнко, Ю. Є. Зінченко. За цей період опубліковано десять монографій, захищено 30 дисертацій, вийшло понад 50 публікацій за кордоном, отримано більше 50-ти авторських свідоцтв на винаходи.

Кафедра веде активну наукову роботу в галузі сучасної інформатики за такими напрямами: машинна графіка і системи візуалізації (проф. Є. О. Башков, доц. О. Я. Анопрієнко, доц. Р. В. Мальчева); системи комп’ютерного моделювання і паралельні моделюючі середовища (проф. В. А. Святний, доц. О. Я. Анопрієнко); розробка мікропрограмних пристроїв керування (проф. О. О. Баркалов, доц. В. О. Саломатін); контроль і діагностика ЕОМ (Ю. Е. Зінченко, О. М. Дяченко); комп’ютерні та інтелектуальні системи керування (професори В. А. Святний і В. В. Лапко).

Кафедра активно співпрацює зі Штутгартським, Ерлангенським, Магдебурзьким, Лейпцігзьким університетами (Німеччина). Результати досліджень стимулюють науково-методичну роботу кафедри, створення та оновлення навчальних курсів, організацію й обладнання лабораторної бази. Монографії «Моделювання динамічних процесів рудничної аерології» (Ф. О. Абрамов, Л. П. Фельдман, В. А. Святний, 1981), «Синтез мікропрограмних пристроїв керування» (О. О. Баркалов, А. В. Палагін, 1997), навчальні посібники з грифом Міністерство освіти і науки України «Гібридні обчислювальні системи» (В. А. Святний, 1980), «Паралельне програмування» (Т. Бройль, переклад із німецької В. А. Святного), «Синтез устройств управления на программируемых логических устройствах» (О. О. Баркалов, 2002), «Синтез операційних пристроїв» (О. О. Баркалов, 2003), «Проектування операційних пристроїв» (О. О. Баркалов, С. О. Ковальов, Р. В. Мальчева, 2005), «Architectural and Sequential Synthesis of Digital Devices» (А. Barkalov, M. Adamski, 2006), «Design of Control Units with Programmable Logic» (А. Barkalov, M. Wegrzyn, 2006) стали вагомим внеском в організацію навчального процесу студентів і аспірантів. В умовах високого динамізму зміни поколінь засобів обчислювальної техніки та технологій програмування співробітники кафедри впроваджують у навчальний процес нові інформаційні технології, Інтернет, САПР, апаратно-програмні засоби, паралельні обчислювальні системи.

У 2000 р. викладачами кафедри на чолі з доцентом О. Я. Анопрієнком створено «Портал магістрів ДонНТУ», який поступово став одним із провідних науково-освітніх інтернет-ресурсів країни.

З 1970 до 2011 р. на кафедрі підготовлено понад 4000 інженерів, які успішно працюють у різних галузях промисловості в багатьох регіонах України та за її межами. Випускники кафедри працюють також у більш ніж 60 країнах, практично в усіх куточках світу.

Створення і розвиток на Донбасі вільних економічних зон, розвиток наукоємних виробництв, інформатизація управлінських структур регіону вимагають суттєвого підвищення кількісного і якісного рівня підготовки спеціалістів-системотехніків. За прогнозами статуправління Донецької області, щорічна потреба у фахівцях з інформатики тільки в Донецькому регіоні становитиме понад 1000 осіб. Це відкриває перед кафедрою КІ (основним навчальним підрозділом у Донецькому регіоні з навчання фахівців у галузі комп’ютерної інженерії) широкі перспективи й можливості у справі підготовки висококваліфікованих кадрів відповідного профілю для потреб економіки незалежної України.

За участю європейських професорів на кафедрі створено німецьке й англійське відділення, які покликані готувати фахівців європейського рівня і сприяти інтеграції ДонНТУ у світову спільноту технічних університетів. Ця робота кафедри базується на багаторічній науковій співпраці з німецькими університетами, серед яких провідну роль відіграє Штутгартський університет.

На початку 1970-х років відбувся спад напруженості у відносинах СРСР із капіталістичним світом, відомий в історії як період розрядки. В Європі розрядка ознаменувалася політичним діалогом із ФРН, у результаті якого активізувались економічні відносини та було започатковано міждержавні програми в галузі науки, освіти та культури. Німецьке наукове товариство (DFG-Deutsche Forschungsgemeinschaft) та союзне Міністерство вищої освіти уклали угоду про взаємне наукове стажування викладачів вишів. Одною з найефективніших форм цієї співпраці виявилося десятимісячне стажування кандидатів наук віком до 36 років. Саме з такого стажування тодішнього декана факультету обчислювальної техніки і автоматизованих систем, доцента кафедри ЕОМ В. А. Святного розпочалася наукова співпраця ДонНТУ зі Штутгартським університетом. Директор Інституту системної динаміки та автоматичного керування (ISR-Institut fu#r Systemdynamik und Regelungstechnik) професор Ернст-Дітер Гіллес, як член наукової ради DFG, дав згоду на прийом В. А. Святного за темою досліджень, що зосереджувалися на розробленні й використанні аналого-цифрових (гібридних) моделей багатозв’язних систем автоматизованого керування мережними динамічними об’єктами із зосередженими та розподіленими параметрами. Для реалізації таких моделей в ISR була інстальована новітня на той час американська гібридна обчислювальна система PACER 600. Датою початку наукової співпраці з ISR є 8 листопада 1973 р., коли відбулася перша бесіда В. А. Святного з Е.-Д. Гіллесом, на якій було погоджено робочий план стажування, визначено режим доступу до системи PACER 600 та коло співробітників ISR, що займались аналогічною тематикою, — тодішні асистенти Міхаель Цайц, Райнер Бук, Роберт Кайнер, Клаус Штарк.

План стажування було повністю виконано, результати розробок та досліджень аналого-цифрових моделей використано автором у докторській дисертації. Набутий досвід став основою для відкриття галузевої науково-дослідної лабораторії «Структури та програмне забезпечення аналого-цифрових обчислювальних систем», що діяла на кафедрі ЕОМ та факультеті ОТІ до 1991 р. Співпраця зі штутгартськими колегами тривала через листування, а в 1975 р. було завершено відлагодження цифрової моделі мережного динамічного об’єкта на системах CDC 6600 і CYBER. Наукові відрядження В. А. Святного за програмою DAAD у 1981 р. та 1987–1988 рр. дозволили закріпити міжнародні контакти й розширити тематику досліджень.
Знайомство в 1988 р. із деканом-засновником факультету інформатики та інституту паралельних і розподілених систем (IPVS) проф. Андреасом Ройтером поклало початок співпраці в галузі побудови паралельних моделюючих середовищ та інформаційних технологій. У березні 1989 р. А. Ройтер відвідав тодішній ДПІ. Результатом цього візиту був план переходу від аналого-цифрових до паралельних апаратно-програмних засобів моделювання складних динамічних систем. На запрошення А. Ройтера в IPVS пройшов десятимісячне наукове стажування як DAAD-стипендіат доцент кафедри ЕОМ О. Я. Анопрієнко. В 1990 р. міжурядова програма дозволила укладання прямих угод між вищими навчальними закладами СРСР та ФРН. Символічним стало підписання В. А. Святним у Штутгарті трьох угод між факультетом ОТІ та інститутами ISR (Е.-Д. Гіллес), IPVS (А. Ройтер), IAS (Р. Лаубер).

У серпні 1991 р. А. Ройтер запросив проф. В. А. Святного, декана факультету ОТІ, на шестимісячну наукову роботу як гостя-професора. Саме в цей період (грудень 1991 р. — червень 1992 р.), разом із професорами А. Ройтером, Е.-Д. Гіллесом, М. Цайтцем, Р. Лаубером, докт.-інж. Т. Бройнлем було сформульовано нові напрями наукової співпраці: паралельне моделювання складних динамічних систем, модельна підтримка проектування систем автоматизації технологічних процесів, розробка паралельних алгоритмів чисельного рішення великорозмірних систем диференційно-алгебраїчних рівнянь. У 1992, 1993 та в 1995 роках за цією тематикою як гості-професори відвідали IPVS В. В. Лапко і Л. П. Фельдман, а в 1994 р. пройшов п’ятимісячне наукове стажування докторант кафедри ЕОМ О. Я. Анопрієнко. Треба підкреслити, що підтримка наших німецьких колег у переломні 1992–1995 роки, надання можливості провідним науковцям факультету виконувати дослідження на новітніх апаратно-програмних засобах мали вирішальне значення для збереження наукового потенціалу кафедр ЕОМ та ПМІ, для інтеграції ДонНТУ в європейський науково-освітній простір.

Однією із центральних тем співпраці є розробка розподіленого паралельного моделюючого середовища (РПМС). Концепція середовища була сформульована В. А. Святним, М. Цайтцем, Т. Бройнлем та А. Ройтером у 1992 р. у процесі розробок та реалізації паралельних моделей мережних динамічних об’єктів. На IPVS-семінарі у червні 1992 р. В. А. Святний виголосив доповідь, у якій презентував SIMD-моделі та концепцію масово паралельного моделюючого середовища. Того ж дня в газеті «Штутгартер цайтунг» опубліковано статтю «Співпраця з Україною», в якій кореспондент виклав інтерв’ю із професорами А. Ройтером та В. А. Святним і підкреслив, що Штутгартський університет в особі IPVS надає можливість Донецькому технічному університету в особі факультету ОТІ мати теледоступ до високопродуктивної паралельної обчислювальної техніки. В умовах, коли на факультеті вже не стало галузевої лабораторії, коли майже повністю припинилося національне фінансування наукових розробок, а в Штутгарті саме починали впровадження інтернет-технологій, організація цього міжнародного проекту мала світову актуальність за науковим змістом і відкривала хороші перспективи для молодих науковців кафедр ЕОМ та ПМІ.

Із появою в суперкомп’ютерному обчислювальному центрі (HLRS) Штутгартського університету високопродуктивних MIMD-систем (1993) постало питання побудови MIMD-компоненти РПМС. У 1998 р. IPVS (проф. К. Ротермель) передав кафедрі ЕОМ 12-вузлову паралельну систему Intel Paragon, а через IPVS-сервер з 1997 р. було налагоджено теледоступ до всіх паралельних ресурсів HLRS.

У 1995 р. вчена рада ДонНТУ обрала почесними докторами професорів Е.-Д. Гіллеса, А. Ройтера і Р. Лаубера як учених зі світовим ім’ям, які зробили вирішальний внесок у розбудову наукової співпраці Штутгартського і Донецького технічного університетів.

У січні 2000 р. за поданням деканів чотирьох факультетів (інформатики, електротехніки, технологій та інженерно-геодезичного) сенат Штутгартського університету ухвалив рішення про підписання рамкової угоди про наукову співпрацю з Донецьким національним технічним університетом. Угоду підписали ректори, професори О. А. Мінаєв і Д. Фріч. Координаторами співпраці було призначено професорів М. Цайтца і В. А. Святного, які з 1973 року займалися цією справою.

У 2000 р. вчена рада ДонНТУ обрала почесними докторами професорів ШУ М. Цайтца, П. Гьонера і К. Ротермеля, котрі активно співпрацювали із кафедрою ЕОМ і факультетом ОТІ та сприяли організації обміну студентами й аспірантами.

З 2000 р. до активної співпраці залучено федеральний надпотужний обчислювальний центр (HLRS) Штутгартського університету, який надає паралельні ресурси для реалізації універсальних і проблемно орієнтованих паралельних моделюючих середовищ, зокрема такі суперкомп’ютерні системи, як NEC SX9. Директор HLRS, проф. Міхаель Реш був гостем ДонНТУ в 2006–2008 рр. У 2007 р. в ДонНТУ пройшов перший міжнародний семінар «Проблеми паралельного моделювання», в якому взяли участь шість співробітників HLRS на чолі з проф. Решем.

З 2001 р. функціонує програма DAAD «Стипендії ім. Леонарда Ейлера» за проектом «Паралельне моделювання і розподілене моделююче середовище для автоматизованих систем» (професори М. Цайтц, П. Гьонер, В. А. Святний). За ці роки 17 асистентів та аспірантів, а також 15 студентів-магістрантів кафедри КІ пройшли наукове стажування у Штутгартському університеті. З ініціативи професора Е.-Д. Гіллеса засновано наукову програму з технічної кібернетики Pro3, за якою магістрантам кафедри КІ щорічно виділяється дві 12-місячні стипендії. За десять років участі ДонНТУ у цій програмі 15 магістрантів, що стали аспірантами та асистентами, скористалися цією стипендією.

Кафедра має понад 50 спільних публікацій у німецьких та українських виданнях. За тематикою співпраці захищено п’ять кандидатських дисертацій, у стадії підготовки до захисту перебуває ще п’ять. Студенти німецькомовних груп спеціальності «Системне програмування» проходять наукову практику в інститутах Штутгартського університету (наприклад, у 2009 р. — шість студентів, тривалість практики — чотири місяці). В HLRS мають можливість стажуватися молоді співробітники кафедри КІ, які є виконавцями проектів з ефективного застосування паралельних обчислювальних систем.

Кафедра автоматизованих систем управління (АСУ) створена в 1971 році. Спочатку її викладачами стали десятеро осіб: Б. О. Кузнєцов, І. М. Чередниченко, Г. В. Мокрий, В. В. Червинський, В. Ф. Сенько, В. Б. Єрмаков, В. А. Світлична, М. Г. Вінниченко, В. Г. Адамов, В. М. Сноведський. Засновником і першим завідувачем (1971–1982) кафедри був Б. О. Кузнєцов. Значний внесок у становлення її зробив декан факультету М. Б. Шум’яцький. Наступні роки кафедрою керували к. т. н., доц. М. О. Ярошенко (1982–1992), д. т. н., проф. В. Я. Спорихін (1992–1999). Сьогодні кафедру очолює д. т. н., проф. Ю. О. Скобцов.

Поступово збільшувався кількісний і змінювався якісний склад кафедри. Уже в 1975–1990 рр. тут працювали 30 викладачів. Серед них — д. т. н., проф. Б. А. Верклов (1984–1991), який зробив вагомий внесок у розробку методів проектування вугільних комбайнів із використанням обчислювальної техніки і САПР. У цей період проводилася велика робота з підвищення кваліфікації: захищено три докторські та десять кандидатських дисертацій. Набула поширення практика стажування у вишах колишнього Союзу та закордонних: Ю. І. Чепкасов — у США, С. В. Лаздинь — у Чехословаччині, В. Я. Спорихін і В. А. Світлична — у Німеччині (м. Магдебург).

У перші роки студенти навчалися за спеціальностю «Автоматизовані системи управління», потім — «Комп’ютеризовані системи обробки інформації та управління». Сьогодні здійснюється підготовка інженерів за спеціальностями «Інформаційні керівні системи й технології» та «Спеціалізовані комп’ютерні системи». Усього підготовлено понад 4000 фахівців із комп’ютеризації промисловості.

Також було проведено велику роботу зі створення матеріальної бази кафедри. Спочатку використовувалися обчислювальні машини «Мир-1», «Мир-2», інформаційна система «Донець» та багато найрізноманітнішого електровимірювального обладнання. Згодом були придбані обчислювальні комплекси «Камак Мера» й «Ера», обчислювальні машини «СМ-4» і «СМ-1800», на базі яких було організовано дисплейні класи. Крім того, широко використовувалися можливості інститутського обчислювального центру й технічної діагностики НВО «Автоматгормаш». Кафедра має весь комплекс методичних посібників для всіх форм навчання. Видано кілька навчальних посібників.

Наукова робота кафедри на першому етапі була спрямована на розробку і створення сучасних інформаційних, інформаційно-вимірювальних систем автоматизованого управління об’єктами і процесами виробництва. У найкращі роки (1975–1990) обсяг досліджень складав понад 1 млн. крб. на рік. Основні наукові напрями цього періоду були такі: розробка високоякісних автоматизованих систем для океанологічних досліджень, екології та охорони навколишнього середовища (керівник — проф. Б. М. Політикін і доц. В. М. Качура); розробка автоматизованих гідрофізичних інформаційно-вимірювальних систем (проф. А. А. Зорі); розробка контрольно-вимірювальної апаратури дозування (доц. Н. І. Чічікало) та ін. Матеріали наукових досліджень опубліковано в трьох монографіях, п’яти навчальних посібниках, більш ніж у 500 статтях, одержано понад 50 авторських свідоцтв на винаходи. Результати робіт демонстрували на ВДНГ СРСР і на закордонних виставках. Їх відзначено золотими й срібними медалями. Було захищено три докторські й 20 кандидатських дисертацій.

Протягом усього періоду існування кафедра підтримувала зв’язки зі спорідненими кафедрами ВНЗ України, СНД, зі Щецинським (Польща) і Магдебурзьким (Німеччина) технічними університетами.

Зараз на кафедрі працює 32 викладачі (серед яких чотири доктори наук, шість професорів і 15 доцентів) і дев’ять осіб навчально-допоміжного персоналу.

Здійснюється підготовка бакалаврів, спеціалістів, магістрів за двома напрямами: «Комп’ютерні науки», спеціальність «Інформаційні керівні системи та технології» (ІУС); «Комп’ютерна інженерія», спеціальність «Спеціалізовані комп’ютерні системи», спеціалізація «Комп’ютерні системи медичної і технічної діагностики» (КСД).

Обидва напрями акредитовані на четвертий рівень. Кращі випускники мають можливість вступити в аспірантуру за спеціальностями «Комп’ютерні системи та компоненти», «Інформаційні технології», «Автоматизація процесів управління».

Очолює кафедру АСУ д. т. н., проф. Ю. О. Скобцов. На кафедрі сформовано дві наукові школи, роботи яких відомі не лише в Україні, а й за її межами. Першу з них очолює д. т. н., проф. Ю. О. Скобцов; вона стосується питань розробки теоретичних основ і створення комп’ютерних систем технічної і медичної діагностики за основним напрямом науково-дослідної роботи «Інтелектуальні методи медичної і технічної діагностики». Під час виконання досліджень застосовуються сучасні методи штучного інтелекту, такі як еволюційні та нейромережеві моделі, генетичні алгоритми та генетичне програмування. Друга школа, заснована свого часу д. т. н., проф. В. Я. Спорихіним, веде наукові дослідження за напрямом «Розробка наукових основ системного аналізу об’єктів комп’ютеризації і створення інформаційних управляючих систем».

Професори, доценти, викладачі й аспіранти кафедри АСУ проводять науково-дослідну роботу за багатьма напрямами, зокрема:

– еволюційні методи попереднього аналізу даних, приведення їх до найбільш зручного для прогнозування вигляду, та самого прогнозування часових рядів у технічних і медичних інформаційних системах;

– еволюційні алгоритми оптимізації технологічних процесів, наприклад, гільйотинний розкрій матеріалів на основі генетичних алгоритмів і генетичного програмування;

– нові методи обробки й розпізнавання медичних зображень на основі нечітких нейронних мереж і генетичних алгоритмів для медичної діагностики захворювань;

– розробка ефективних нейромережевих методів обробки та розпізнавання зображень і методів нечіткої класифікації мікрошліфів зразків сталі з метою ефективного виявлення дефектів отриманого сплаву та визначення якості сплаву;

– створення нового еволюційного методу сегментації та аналізу кольорових зображень гістологічних зрізів для медичної діагностики;

– розробка методів обробки і розпізнавання медичних зображень на основі нечітких нейроних мереж для діагностування судинних захворювань;

– розробка еволюційних підходів до прогнозування функціонування біологічних клітин, методів і алгоритмів аналізу зображень матрацу з клітинами та їх програмна реалізація;

– розробка наукових основ системного аналізу об’єктів комп’ютеризації при створенні інформаційних, керівних систем;

– розробка методів, моделей та інструментальних засобів для побудови й оптимізації інформаційних систем із розподіленою архітектурою, зокрема корпоративних інформаційних систем;

– розробка моделей і програмних засобів для побудови й оптимізації розподілених баз і сховищ даних на основі об’єктно-орієнтованого підходу і генетичних алгоритмів;

– розробка методів, моделей та інструментальних засобів для створення комп’ютерних систем оперативного управління машинобудівним виробництвом на основі використання методів штучного інтелекту;

– створення інтелектуальних систем підтримки прийняття рішень в управлінні гнучкими виробничими системами в машинобудуванні на основі еволюційних обчислень.

За останній час на кафедрі АСУ захищено більше десяти кандидатських дисертацій.

Підготовка за спеціальністю КСД здійснюється спільно з викладачами Донецького державного медичного університету. Для проведення лабораторних робіт за спеціальністю КСД використовуються також лабораторії Донецького обласного діагностичного центру, оснащені сучасною апаратурою медичної діагностики.

Кафедра має вісім комп’ютерних лабораторій із загальним парком понад 100 комп’ютерів. Навчальні плани постійно відновлюються і містять сучасні розділи комп’ютерних наук та інженерії. Кафедра використовує нові форми навчання, наприклад, денно-заочну форму для прискореної підготовки випускників технікумів відповідних спеціальностей.

Колектив кафедри прикладної математики та інформатики. Зліва направо: перший ряд:
А. М. Гізатулін, Т. Є. Жабська, О. І. Федяєв, О. А. Дмітрієва, Т. В. Міхайлова, І. А. Назарова,
Л. П. Фельдман, Є. О. Башков, В. В. Карабчевський, С. А. Зорі; другий ряд: Є. В. Павловський,
Г. О. Тесленко, О. В. Мірецкий, В. І. Грищенко, І. Ю. Бондаренко, Г. Г. Шалдирван, В. С. Бабков,
О. І. Андрюхін, О. В. Смірнов; третій ряд: Л. В. Незамова, В. І. Костін, О. А. Гайдукова,
О. В. Григор’єв, Н. Г. Долгополова, Н. С. Костюкова, Д. О. Грищенко, І. О. Коломойцева, О. В. Ричка,
А. В. Чернишова, Н. Н. Дацун, С. В. Ковальський, К. В. Безкоровайна,
Т. Ю. Ткаченко, Г. В. Пашинська

Кафедру прикладної математики та інформатики (ПМІ) засновано в січні 1974 р. Завідувачем кафедри було обрано д. ф.-м. н. О. І. Харламову (1974–1978). Вона разом із першими викладачами-доцентами В. Б. Гіндесом, Г. В. Мозалевською, Г. Г. Шалдирван, асистентами В. І. Костіним, Є. В. Ронсалем, С. Г. Суворовим за короткий час зуміла забезпечити висококваліфіковану підготовку фахівців з прикладної математики. Пізніше на кафедру прийшли старший викладач С. С. Савенко і молоді асистенти-математики В. М. Біловодський та В. М. Усенко.

Підготовку прикладних математиків як програмістів розпочато після приходу на кафедру на початку 1975 р. доцента В. А. Реуцького. Він разом із Г. Г. Шалдирван викладав курси з теорії і практики мов та систем програмування. З великим досвідом роботи у вищих навчальних закладах прийшов на кафедру доц. З. Ю. Філер.

Постійні зв’язки було встановлено зі співробітниками Інституту прикладної математики і механіки АН УРСР. У цей період читали лекції професори О. І. Харламова, Л. П. Фельдман, чл.-кор. АН УРСР П. В. Харламов.

Успішне становлення кафедри, що випускає інженерів-математиків, здійснювалося за великою навчально-методичною і кадровою допомогою кафедри ЕОМ (професори Л. П. Фельдман, В. А. Святний, В. В. Лапко). У березні 1978 р. завідувачем кафедри було обрано Л. П. Фельдмана (1978–1993), який зберіг фундаментальність навчання та ініціював посилення прикладного змісту підготовки фахівців. У 1989 р. кафедра завершує випуск прикладних математиків (усього підготовлено понад тисячу осіб) і в 1992 р. розпочинає підготовку інженерів-програмістів за спеціальністю «Програмне забезпечення обчислювальної техніки і автоматизованих систем».

У зв’язку з цим на кафедру ПМІ з кафедри ЕОМ було переведено перших її випускників: доцентів В. М. Павлиша, Н. Є. Губенко, Г. В. Доценка, О. І. Фєдяєва, В. О. Дедіщева, С. М. Вороного, Ю. В. Ладиженського, Ю. М. Штерна, О. Д. Сітнікову, О. Є. Сєрика, Н. М. Дацун. Молодий колектив швидко перебудував навчальний процес, підготував нові курси лекцій за сучасними напрямами прикладного та системного програмування, обчислювальної математики і теорії обчислювальних систем. Помітний внесок у становлення нової спеціальності зробили також доц. А. І. Слєпцов і старший викладач І. І. Івченко. Для читання лекцій із найважливіших розділів спеціальних курсів регулярно запрошували провідних вчених вишів і НДІ Москви та Києва. Наукові дослідження, розпочаті на кафедрі ЕОМ, успішно розвивалися на кафедрі ПМІ.

Багаторічні теоретичні дослідження аеро-газодинамічних процесів, виконані методами цифрового та аналогового моделювання, дозволили розробити математичне, алгоритмічне та програмне забезпечення для автоматизованої системи керування вентиляцією і дегазацією вугільних шахт та впровадити ці результати в галузевих інститутах і на шахтах Донбасу. Підсумком багаторічної роботи кафедри в цьому напрямі були захист кандидатських дисертацій (О. І. Фєдяєв, В. М. Павлиш і Ю. М. Штерн) і видання монографії «Моделювання динамічних процесів рудникової аерології» (Ф. О. Абрамов, Л. П. Фельдман, В. А. Святний, 1981).

Створена проф. Л. П. Фельдманом наукова школа аналого-цифрового моделювання стала потужним інструментом наукового пізнання складних процесів.

Викладачі й наукові співробітники кафедри виконували роботи з Московським НДІЛічмаш у межах тематики галузевої науково-дослідної лабораторії Мінрадіопрому СРСР «Розробка структур і програмного забезпечення аналого-цифрових обчислювальних систем». Виконувалися договірні роботи з аналого-цифрового моделювання складних динамічних систем оборонного призначення (НДІ прикладної гідродинаміки, ЕОМ, НДІ ОПС та ін.). Розроблено модулі програмного забезпечення аналого-цифрових систем АЦОС-3 і АЦОС-4, здійснено їх впровадження у серійне виробництво. Державні комісії високо оцінили творчий потенціал колективу. За результатами роботи захищено кандидатські дисертації (Н. Є. Губенко і В. О. Дедіщев), видано науковий посібник «Математичне забезпечення САПР: моделювання обчислювальних і керуючих систем» (Л. П. Фельдман, В. О. Дедіщев, 1992 р.).

Із 1982 р. кафедра активно проводить наукові дослідження спільно з Інститутом кібернетики НАН України. Значну допомогу в підготовці кадрів вищої кваліфікації для кафедри надали чл.-кор. НАН України Б. Н. Малиновський і чл.-кор. НАН України В. П. Боюн.

У 1986–1991 рр. на кафедрі на замовлення Міністерства електронної промисловості були розроблені (Ю. В. Ладиженський) системи автоматизації програмування для перспективних мікропроцесорів, комплекси програм для моделювання і верифікації цифрових пристроїв на мікросхемах із програмувальною логікою. Розробки структур високопродуктивних обчислювальних систем стали основою кандидатських дисертацій Ю. В. Ладиженського і С. М. Вороного. Розробки систем автоматизації проектування та налагодження програм для мікро-ЕОМ, що випускалися в Україні НЗО ім. С. П. Корольова в середині 1980-х років, стали основою кандидатських дисертацій М. М. Гуревича і О. В. Григор’єва. Дослідження аналітичних методів теорії обчислювальних систем сприяли успішному захисту кандидатської дисертації І. Й. Трубом.

На кінець 1980-х років у складі кафедри було 28 викладачів, із них три професори, доктори технічних наук і 15 доцентів, кандидатів наук. Наукова частина кафедри складалася з 50 наукових співробітників та інженерів. У цей період кафедра успішно вирішувала важке завдання: забезпечення Донбасу програмістами-професіоналами, здатними розробляти, впроваджувати та експлуатувати сучасні комп’ютерні й інформаційні технології в усіх сферах діяльності людини, забезпечуючи розвиток економіки регіону.

У 1992 р. було здійснено перехід до підготовки бакалаврів, фахівців і магістрів із програмування в межах напряму «Комп’ютерні науки» за спеціальністю «Програмне забезпечення автоматизованих систем». У 1993 р. кафедру очолив проф. А. І. Слєпцов (1993–1995), завдяки ентузіазму якого на кафедрі було розпочато підготовку бакалаврів за напрямом «Менеджмент» і фахівців зі спеціальності «Інформаційні системи в менеджменті».

Із 1995 р. кафедрою керує проф. Є. О. Башков, який пройшов шлях від асистента кафедри ЕОМ до проректора університету з наукової роботи. Він підвищив технічний і професійний рівень колективу. У 1994 р. розпочато підготовку фахівців за спеціальністю «Економічна кібернетика», орієнтованою на розробку і використання математичних методів моделювання та інформаційних систем у галузі економіки.

Зараз на кафедрі працює близько 30 штатних викладачів, три професори, доктори наук, 15 доцентів, кандидатів наук. Кафедра успішно пройшла ліцензування та веде підготовку бакалаврів, фахівців і магістрів за напрямами «Програмна інженерія» й «Економічна кібернетика». Великий внесок у підготовку фахівців із цих напрямів зробили доценти Г. Г. Шалдирван, О. І. Федяєв, Н. Є. Губенко, Ю. В. Ладиженський, Н. М. Дацун, А. Є. Скворцов, С. А. Зорі, В. В. Карабчевський, О. В. Смірнов, О. А. Дмитрієва, Т. В. Михайлова, Н. С. Костюкова, В. С. Бабков, І. А. Назарова, старші викладачі В. І. Костін, І. О. Коломойцева, А. В. Чернишова, асистенти Д. О. Грищенко, Г. О. Тесленко, І. Ю. Бондаренко.

Активна праця колективу кафедри з підготовки фахівців здобула визнання в Україні — студенти кафедри регулярно беруть участь та займають призові місця у міжнародних фахових олімпіадах. На базі кафедри ПМІ з 2001 до 2005 р. проводили фінали Всеукраїнської олімпіади з програмування за міжнародною версією АСМ, що було відзначено подякою і нагородою оргкомітету олімпіади (зокрема доц. С. А. Зорі) Міністерством освіти і науки України.

Для використання найновіших інструментальних програмних систем кафедру обладнано сучасною обчислювальною технікою, яка дозволяє вивчати всі основні аспекти розробки програмного забезпечення різного призначення. Студенти навчаються в семи комп’ютерних класах, кожен із яких укомплектовано 8–14 персональними комп’ютерами, об’єднаними в локальну мережу кафедри, яку підключено до корпоративної мережі університету і через неї — до Інтернету. На базі новітньої комп’ютерної техніки на кафедрі побудовано обчислювальний кластер для проведення наукових досліджень у галузях обчислювальної техніки, паралельних систем та паралельного програмування.

З 2006 р. кафедра ПМІ активно розвиває співпрацю з компанією Microsoft. Участь в академічній програмі Microsoft дозволила кафедрі постійно одержувати сучасне ліцензійне програмне забезпечення цієї компанії. Установка на обчислювальному кластері програмної системи Microsoft Windows Compute Cluster Server розширила можливості кафедри для нових напрямів досліджень і розробок у галузі високопродуктивних розподілених і паралельних обчислень. У 2008 р. студенти кафедри ПМІ вийшли у фінал конкурсу проектів для Microsoft Windows Compute Cluster Server. Компанія Microsoft провела для викладачів, студентів і аспірантів кілька тренінгів із новітніх технологій Microsoft.

Із метою поліпшення підготовки випускників у використанні технологій програмування Java і технологій Open Source, в 2008 р. кафедра ПМІ стала учасником академічної програми найбільшої американської ІТ-компанії SUN. Доцент кафедри ПМІ В. С. Бабков є представником цієї компанії в ДонНТУ.

Наукові здобутки провідних викладачів кафедри відомі далеко за межами України. Кафедра веде дослідження за перспективними науковими напрямками: інтелектуальні системи прийняття рішень і навчання; інтелектуальні системи автоматизації проектування та наукових досліджень; організація обчислювальних процесів і алгоритми функціонування паралельних високопродуктивних обчислювальних систем; паралельні алгоритми та спеціалізовані обчислювальні системи для синтезу зображень; методи проектування спеціалізованих цифрових систем; прикладні та спеціалізовані бази даних і знань; економіко-математичне моделювання.

На кафедрі організовано випуск щорічного збірника наукових праць серії «Інформатика, кібернетика і обчислювальна техніка», проводиться міжнародна наукова конференція «Моделювання і комп’ютерна графіка». Завідувач кафедри, проректор із наукової роботи ДонНТУ, проф. Є. О. Башков, а також професор Л. П. Фельдман і докторант О. А. Дмитрієва є лауреатами Державної премії України в галузі науки і техніки.

Активна науково-дослідна робота співробітників кафедри принесла вагомі позитивні результати. У 1998–2008 рр. захистили кандидатські дисертації в галузі комп’ютерних наук О. А. Дмитрієва, Н. С. Костюкова, О. Л. Вовк, С. А. Гладунов, Ю. В. Попов, Т. В. Михайлова, І. А. Назарова. Актуальні наукові завдання економічної кібернетики вирішили у своїх дисертаціях Г. О. Теличко й А. М. Гізатулін.

У межах угод між факультетом комп’ютерних наук і технологій із зарубіжними партнерами співробітники кафедри беруть участь у міжнародних дослідженнях у галузі паралельних обчислювальних систем надвисокої продуктивності. Завдяки науковим зв’язкам з Інститутом паралельних і розподілених надшвидкодіючих обчислювальних систем Штутгартського університету (Німеччина) викладачі кафедри отримали доступ до сучасних систем паралельного програмування і засобів їх реалізації, регулярно беруть участь у наукових стажуваннях, виступають із доповідями на наукових конференціях та семінарах. У 1993 і 1995 рр. проф. Л. П. Фельдман проходив тримісячне наукове стажування в Штутгартському університеті, результатом якого став новий навчальний курс «Структури високопродуктивних обчислювальних систем і паралельне програмування». У 1997 р. у Волгоградському державному університеті (Росія) доц. О. І. Федяєв прочитав курс лекцій з теорії штучних нейронних мереж. За угодою з Філадельфійським науковим центром доц. Ю. В. Ладиженський успішно пройшов стажування в США на базі Пенсільванського університету. У 2003 р. співробітники кафедри (проф. Л. П. Фельдман, доц. О. А. Дмитрієва, доц. С. А. Зорі) взяли участь у міжнародній конференції з моделювання ASIM–2003 (Німеччина).

Кафедра має постійні зв’язки з комп’ютерними підприємствами Донецького регіону. В 2005 р. створена філія кафедри в компанії «АМІ», що є одним з лідерів комп’ютерної індустрії України.

За останні роки сталися суттєві зміни в підходах до розробки програмного забезпечення обчислювальних систем. Об’єктно-орієнтоване програмування, візуальні засоби проектування програм, Інтернет і пов’язані з ними технології, інтегровані програмні системи керування корпоративними бізнес-процесами вимагають постійного перегляду змісту підготовки програмістів. Активна праця колективу в цьому напрямі здобула визнання в Україні. Кафедра бере участь у роботі комісії з розробки нової кваліфікаційної характеристики та освітньо-професійних програм підготовки бакалаврів і магістрів із програмного забезпечення, які повинні ввійти до державного освітнього стандарту України.

Кафедра комп’ютерних систем моніторингу (КСМ) заснована в лютому 2003 р. Створення кафедри було зумовлено формуванням на факультеті нового наукового напряму, пов’язаного із прикладним системним аналізом і розробкою інформаційно-аналітичних систем у галузі екології, охорони навколишнього природного середовища й розвитку соціально-економічних систем. Завідувачем кафедри було обрано д. т. н. Г. В. Аверіна. Саме він, а також колишні викладачі кафедри ПМІ Н. Є. Губенко, О. Є. Серік і В. М. Бєловодський разом із трьома молодими аспірантами забезпечили створення на факультеті нової спеціальності — «Комп’ютерний еколого-економічний моніторинг» (КЕМ) у рамках напряму «Комп’ютерні науки». У 2005 р. була ліцензована магістратура за спеціальністю КЕМ, а у 2006 р. проведена акредитація магістратури.

За період з 2005 до 2011 р. кафедрою підготовлено близько 150 інженерів та 50 магістрів. У 2006 р. на кафедрі створена нова спеціалізація в межах напряму комп’ютерні науки — «Програмування медіасистем та комп’ютерний дизайн» (ПКД).

Зараз кафедра КСМ — це 150 студентів, а також 14 викладачів та аспірантів, зокрема один доктор наук та п’ять кандидатів наук. Із моменту створення на кафедрі діє аспірантура за трьома спеціальностями, а саме: «Автоматизовані системи управління та прогресивні інформаційні технології», «Математичне моделювання та обчислювальні методи», «Екологічна безпека». Сьогодні на кафедрі навчаються чотири аспіранти та чотири здобувачі наукового ступеня.

Науково-дослідна робота на кафедрі почалася одночасно з її створенням. Основними напрямами наукової роботи є: розробка інформаційно-аналітичних систем у сфері охорони довкілля, енергозбереження й наукових основ комплексної оцінки впливів на навколишнє середовище. За 2004–2007 рр. кафедрою виконано обсяг госпрозрахункової наукової тематики на суму 500 тис. грн. У 2008 р. щорічний обсяг фінансування наукових робіт досяг 1 млн грн.

Кафедра має угоди про науково-технічну співпрацю із Програмою охорони навколишнього середовища ООН (ЕМЕР), Московським державним університетом інженерної екології, Інститутом глобального клімату й екології РАН, Міжнародним інститутом прикладної та теоретичної фізики (м. Москва), Донецьким фізико-технічним інститутом НАН України та ін.

Кафедра обчислювальної математики і програмування була організована у вересні 1974 р. і отримала назву «Обчислювальна техніка в інженерно-економічних розрахунках» (ОТ в ІЕР). У 1974–1982 рр. кафедру очолював к. т. н., доц. В. Я. Спорихін.

Протягом 1982–1986 рр. кафедрою завідував к. т. н., доц. В. М. Сноведський, у 1986–1990 р. — к. т. н., доц. О. Г. Махмудов, у 1990–1991 рр. обов’язки завідувача кафедри виконував к. т. н., доц. О. І. Вороной, з 1991 р. її очолює В. М. Павлиш (з 2006 р. доктор технічних наук, професор).

Основним напрямом навчальної роботи кафедри є викладання базового курсу інформатики. Кафедра веде навчальний процес для студентів технологічних і економічних спеціальностей, які не є фахівцями в галузі обчислювальної техніки. У 1993 р. кафедра змінила назву на «Обчислювальна математика і програмування», що відповідає профілю навчальної роботи.

валося переважно на великі ЕОМ, крім того, з 1989 р. у навчальному процесі почали використовувати персональні комп’ютери вітчизняного виробництва («Іскра 1256», «Електроніка-85»).

З 1991 р. навчальний процес повністю було переорієнтовано на IBM-сумісні персональні комп’ютери.

Щорічно на кафедрі проходять підготовку до 2000 студентів стаціонару і 1500 студентів-заочників, організована навчальна практика.

З 1991 р. професорсько-викладацький склад збільшився з 18 до 32 осіб, запроваджено нові курси для студентів кількох спеціальностей. Проф. В. М. Павлиш і доц. Є. Р. Алексєєв викладають курси дисциплін англійською мовою для студентів англійського технічного факультету.

Викладачі кафедри (проф. В. М. Павлиш, доц. Є. Р. Алєксєєв, ст. викл. В. І. Зензеров, О. В. Чеснокова) є авторами 20 підручників і монографій, виданих протягом 2000–2011 рр.

Кафедру філософії було створено у 1958 р. на базі кафедри марксизму-ленінизму, яка існувала з 1938 р. Перший викладацький колектив нової кафедри філософії складався із семи осіб, завідував кафедрою кандидат філософських наук, доцент М. В. Смірнов.

У 1960-ті роки кафедра посилила свій кадровий потенціал: на роботу були прийняті випускники філософських факультетів В. І. Боярінцев, П. В. Кирцицький, А. Т. Лук’янов, Г. Т. Пилипенко, П. Л. Кисельова, С. І. Майоров, В. Е. Чумак та ін. Через кілька років напруженої праці більшість із них стали кандидатами філософських наук.

У 1970-х роках кафедра поповнилася висококваліфікованими фахівцями, серед яких слід назвати Л. О. Алексєєву, В. В. Альохіна, К. П. Воронцова, Н. Б. Воронцову, Ю. Д. Туренко, О. О. Фаворського, А. В. Корнєєва, Л. А. Назарову, А. Н. Хрімлі та ін. Після закінчення аспірантури захистили дисертації і поповнили лави доцентів кафедри Т. Б. Нечепоренко, В. І. Пашков, Т. В. Войцехівська, Л. В. Альохіна, А. В. Литвінцева, Л. А. Назарова, Н. П. Рагозін.

За роки свого існування кафедра стала чудовою школою професійного становлення для багатьох молодих викладачів, які згодом стали відомими вченими, педагогами, громадськими діячами. На кафедрі філософії ДПІ починали свій трудовий шлях А. Т. Нелеп — д. філос. наук, професор, директор Інституту підвищення кваліфікації викладачів кафедр суспільних наук при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка; В. Ф. Черноволенко — д. філос. наук, професор, завідувач відділу соціології Інституту філософії АН УРСР; П. Ю. Саух — д. філос. наук, професор, ректор Житомирського педагогічного університету ім. І. Франка; В. І. Даниленко — к. філос. наук, доцент, начальник Управління викладання суспільних наук Мінвузу УРСР; П. А. Циганков — д. філос. наук, професор МДУ; А. В. Литвінцева — к. філос. наук, доцент кафедри соціології і культурології Московського технічного університету ім. М. Є. Баумана; Т. Л. Кутасова — к. філос. наук, доцент, начальник науково-дослідного відділу Ростовського митного університету. Депутатом Верховної Ради України першого скликання, радником президента Л. Д. Кучми був доцент кафедри А. В. Корнєєв, пізніше — науковий консультант Конституційного Суду України.

Історія кафедри нерозривно пов’язана з особами її завідувачів. Змінюючи один одного, кафедру очолювали: Н. В. Смірнов (1958–1965), Т. М. Кострикіна (1965–1973), О. А. Фаворський (1973–1979). Усі вони — учасники Великої Вітчизняної війни, здобули освіту і захищали дисертації вже в післявоєнний час, стали цікавими педагогами, віддали багато сил і творчої енергії Донецькому політехнічному інституту.

З 1979 до 2005 р. кафедру очолювала Л. О. Алексєєва. У 1959 році вона закінчила історико-філософський факультет Київського держуніверситету, в 1972 р. захистила кандидатську дисертацію в МДУ, у 1976-му їй присвоєно звання доцента. З діяльністю Л. О. Алексєєвої пов’язаний складний переломний етап історії кафедри, коли завершився період суворої регламентації діяльності соціально-гуманітарних кафедр із боку партійних і державних органів і почався період явної недооцінки їх ролі у системі вищої освіти. В цих умовах кафедра наполегливо підтримувала статус філософії як найважливішої університетської дисципліни і також наполегливо проводила творчу роботу, зберігаючи стабільний, працездатний колектив її співробітників.

Сьогодні завідувачем кафедри є д. філос. наук, професор Р. О. Додонов. У 1992 р. він закінчив філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, у 1995-му захистив кандидатську, у 1999 р. — докторську дисертацію. Раніше працював на факультеті соціології і управління Запорізького національного університету, був деканом у Запорізькому юридичному інституті МВС України. З 2002 р. — професор кафедри філософії ДонНТУ.

Сьогодні на кафедрі працюють три професори, доктори наук, вісім доцентів, кандидатів наук, шість старших викладачів, два асистенти. На кафедрі функціонує аспірантура і докторантура. Її успішно закінчили і захистили дисертації Т. В. Кононенко, Д. Є. Муза, Е. В. Болотіна, В. П. Стасевич, Л. А. Шигімагіна, О. М. Романова, М. В. Фоменко та інші. Ще один докторант, сім аспірантів та два здобувачі працюють над дисертаціями з актуальних проблем соціальної філософії та філософії історії, філософській антропології, філософії культури.

На кафедрі накопичений досвід навчально-методичної, науково-дослідної і виховної роботи. Кафедра забезпечує читання семи навчальних дисциплін філософської спрямованості для студентів, магістрантів, аспірантів. Одночасно із традиційними курсами «Філософія» і «Релігієзнавство» кафедра відновила викладання логіки, етики, естетики. У плани підготовки магістрантів був внесений спецкурс «Філософія науки і техніки», трансформований у «Філософію науки, техніки, освіти. Болонський процес». На окремих спеціальностях економічного профілю розпочато читання спецкурсу «Методологія наукових досліджень» та «Філософія глобальних проблем сучасності».

Науково-дослідна робота присвячена вивченню проблем історії філософії, гуманізму, філософії науки і техніки, філософії освіти. Ці наукові напрями розробляються у кафедральних держтемах, щорічних теоретичних семінарах, відображені в тематиці наукових конференцій і збірках матеріалів, підготовлених і опублікованих кафедрою. Укріплюючи міждисциплінарні зв’язки, кафедра філософії проводить традиційну Міжнародну наукову конференцію «Творча спадщина В. І. Вернадського і сучасність» («Вернадські читання») (1995, 2001, 2003, 2005, 2007, 2010). Багата науково-філософська спадщина академіка Вернадського активно розробляється на кафедрі, а результати досліджень публікують у спеціальному науковому часопису «Ноосфера і цивілізація». Тематика публікацій зосереджена навколо актуальних проблем розвитку цивілізації, гуманізму, екології, глобалістики, ноосферології.

Кафедра має досвід міжнародної співпраці: ще у 1970-х роках були налагоджені творчі контакти з колегами із Фрайберзької гірничої академії і вищих навчальних закладів Катовіце й Ополе; нині — з філософськими факультетами Санкт-Петербурзького і Ростовського університетів, а також з філософським факультетом Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (м. Сімферополь). Реалізовуючи довгостроковий проект «Крим-Донбас», викладачі кафедри ДонНТУ і ТНУ підготували і видали у 2008 р. колективну монографію «Цивілізація: від локального до глобального Граду».

У 2002 р. викладачі кафедри взяли участь у роботі ІІI Російського філософського конгресу (м. Ростов-на-Дону), в 2003 р. — у роботі Євразійської асоціації університетів (м. Москва), у 2005 р. — в роботі IV Російського філософського конгресу (м. Москва). У 2002 р. спільно з Донецьким коледжем за активної участі його директора Г. А. Штейна кафедра провела першу, а у 2007 р. — другу наукову конференцію, присвячену відповідно 280 й 285-річчю від дня народження Г. С. Сковороди.

Упродовж всіх 50 років свого існування колектив кафедри активно займався виховною роботою зі студентами. За традицією при кафедрі й сьогодні функціонує студентський культурно-філософський клуб «Устремление» (керівник — ст. викл. В. К. Трофімюк), де зацікавлено обговорюються проблеми сучасної цивілізації та прогнозування її майбутнього.

У жовтні 2008 р. кафедра філософії відзначила своє 50-річчя. До цієї дати були приурочені кілька наукових заходів, зокрема презентація колективної монографії «Цивілізація: від локального до глобального Граду», регіональна студентська науково-філософська конференція «Філософія людини: духовність, культура, раціональність», випуск кафедрального журналу «Ноосфера і цивілізація», науково-методичний семінар «Філософія у технічному університеті», на якому обговорювалися гострі проблеми та перспективи викладання філософських дисциплін.

Обчислювальний центр (ОЦ) засновано у грудні 1962 р., коли було придбано і введено в експлуатацію електронну цифрову універсальну обчислювальну машину «Мінськ-12». Багато нового привнесли у становлення центру ректор М. А Богомолов, декан М. Б. Шум’яцький, завідувач кафедри, доцент С. Р. Буачідзе, викладач кафедри АТ Б. О. Кузнєцов, який очолив усі роботи з установки і введення машини в експлуатацію. На той час вона була однією з кращих вітчизняних машин першого покоління. Штат співробітників становив усього кілька осіб. Першим начальником центру був В. І. Назаренко, який очолював його до 1983 р. Потім начальниками центру працювали М. О. Розанов (1983–1989), В. Т. Гончаров (1989–1998) і М. М. Гаркушенко (1998–2006). З 2006 р. центром керує Л. І. Дорожко.

На першому етапі існування ОЦ основними користувачами машин були співробітники кафедр «Автоматика і телемеханіка» і «Теорія механізмів машин». Подальше зростання центру тісно пов’язано з розвитком наукових робіт кафедри ЕОМ і навчальним процесом. До 1964 р. центр входив до складу кафедри АТ, потім — кафедри ЕОМ. Великий вплив на зміст і організацію робіт центру здійснив завідувач кафедри, професор Л. П. Фельдман.

Одним із напрямів розвитку ОЦ було створення аналого-цифрових обчислювальних комплексів. У зв’язку з цим у 1969 р. введено в дію керівну машину «УМ-1». На базі цієї і двох аналогових машин «ЕМУ-10» викладачі кафедри ЕОМ і співробітники ОЦ розробили оригінальний гібридний обчислювальний комплекс. Він використовувався для дослідження систем автоматичного керування складними динамічними процесами, для вирішення завдань оптимального керування, розв’язання диференціальних рівнянь, які описують аерогідродинамічні процеси. Роботи зі створення і використання гібридних комплексів проводилися під керівництвом проф. В. А. Святного.

Зростання потреб в обчислювальних потужностях зумовило придбання сучаснішої машини другого покоління «Мінськ-22» (серпень 1970 р.). Це зумовило підвищення якості використання обчислювальної техніки в навчальному процесі та наукових дослідженнях. Близько 60% машинного часу виділялося для забезпечення навчального процесу.

У 1972 р. придбано машину «М-222М», у листопаді 1973 р. її введено в експлуатацію. За математичним забезпеченням на той період «М-222М» поступалася лише найкращій вітчизняній обчислювальній машині «БЕСМ-6». Активно почали застосовувати ЕЦОМ співробітники кафедр «Геодезія», «Гірничі машини», «Газопічна теплотехніка» та ін. Спільно з кафедрою ЕОМ програмістами ОЦ було розроблено універсальну систему контролю знань. Для вирішення студентських завдань під час вивчення мови «Алгол-60» розробили підсистему «Алгол-практикум», що експонувалася на ВДНГ СРСР (1976). Водночас продовжувалися розробки гібридних обчислювальних систем. У 1976 р. придбано велику аналогову обчислювальну машину МН-17М та аналого-цифрову електромашинну систему АЦЕМС-1М. Зроблено стиковку ЕОЦМ «М-222М» та системи АЦЕМС-1М. Цей комплекс використовувався у науковій роботі кафедри ЕОМ і АТ та в навчальному процесі спеціальності «Електронні обчислювальні машини». ЕОМ МН-17М було підключено до існуючої гібридної системи на базі УОМ УМ-1 і АОМ ЕМУ-10. Нову гібридну обчислювальну систему розроблено на базі УОМ М-6000 і аналогових машин ЕМУ-10, МН-17М. Подальший розвиток таких систем — це створення комплексу на базі УОМ М-6000, СМ-2, ЕС ЕОМ і аналогових машин другого та третього поколінь АВК-2/З, АВК-31, АВК-32.

У січні 1977 р. введено в експлуатацію ЕС-1020 — ЕЦОМ третього покоління. Було поставлено завдання забезпечити можливість роботи студентів, викладачів та наукових співробітників усіх спеціальностей інституту. У зв’язку із цим довелося організовувати філіали ОЦ в інших підрозділах інституту, на кафедрі ОТ в ІЕР, на хіміко-технологічному (1977) та інженерно-економічному (1978) факультетах, у Торезі (1977), у Горлівській та Красноармійській філіях (1980). У Горлівській філії було встановлено ЕЦОМ ЕС-1022, на кафедрі автоматики і телемеханіки — УОМ СМ-1 і ЕЦОМ МИР-2, на кафедрі прикладної математики — УОМ СМ-4, в інших підрозділах — машини «Наірі-2» і «Наірі-3».

У базовому обчислювальному центрі у травні 1979 р. введено в експлуатацію ЕЦОМ ЕС-1022. З’явилися нові можливості підвищити якість підготовки студентів спеціальностей «Електронні обчислювальні машини», «Прикладна математика», «Автоматизовані системи керування». У 1980 р. можливості машини ЕС-1022 було розширено за рахунок уведення в експлуатацію дисплейного комплексу ЕС-7906, що дозволило перейти від пакетної обробки задач до діалогової роботи. Було також введено в експлуатацію (1980) мініЕОМ третього покоління СМ-2 і аналогову машину АОК-32, на базі яких було розроблено гібридний обчислювальний комплекс АЦОС-32, а на базі машин ЕС-1020 і АОК-32 — комплекс АЦОС-33.

У вересні 1980 р. обчислювальний центр інституту було перетворено на регіональний обчислювальний центр вищих навчальних закладів Донецької і Луганської областей. На той час тут нараховувалося 38 цифрових електронних обчислювальних машин, але більшість із них були малопродуктивними та застарілими моделями. Для задоволення потреб навчального процесу в 1983 р. було здано в експлуатацію ЕОМ третього покоління ЕС-1060. Також було організовано кілька дисплейних класів, що суттєво підвищило ефективність роботи користувачів. У подальші роки для збільшення продуктивності ОЦ і створення нових дисплейних класів було придбано ЕОМ ЕС-1033, ЕС-1045, ЕС-1036. У 1987–1991 рр. використання діалогового режиму великих ЕС ЕОМ у навчальному процесі та НДР досягло свого найбільшого розвитку.

Паралельно з роботами для підвищення ефективності ЕС ЕОМ співробітники ОЦ постійно займалися новою технікою, зокрема персональними ЕОМ. Спочатку роботи зводилися до організації та обслуговування комп’ютерних класів на кафедрах і факультетах. У 1993 р. у центрі почали створювати власні комп’ютерні класи. Зараз на ОЦ працюють шість класів ПЕОМ. Кількість робочих місць — близько 100. Установка сервера дозволила підключити до Інтернету велику кількість користувачів та організувати локальні обчислювальні мережі у четвертому навчальному корпусі. Під час організації дисплейних класів ЕС ЕОМ (1985–1992) було створено розвинену систему інформаційних ліній зв’язку між навчальними корпусами, яка є основою локальної університетської комп’ютерної мережі з виходом усіх підрозділів в Інтернет. Створені ОЦ лінії зв’язку дозволили підключити до Інтернету усі навчальні корпуси.

Одночасно із забезпеченням навчального процесу та науково-дослідних робіт співробітники ОЦ займалися розробкою та експлуатацією автоматизованої системи керування вищим навчальним закладом (АСК ВНЗ). На персональних комп’ютерах розроблені й експлуатуються завдання АСК ВНЗ: «Облік і нарахування заробітної плати викладачам та співробітникам», «Стипендія», «Абітурієнт», «Облік витрат НДЧ», «Відділ кадрів професорсько-викладацького складу» та низка інших завднь бухгалтерсько-економічного напряму.

З 1999 р. ведеться розробка мережної інтегрованої автоматизованої системи керування університетом. Завершено розробку першої черги підсистеми АСК «Деканат» (лютий 2000 р.). Підсистема пройшла дослідну експлуатацію на факультетах енергомеханіки й автоматизації, обчислювальної техніки та інформатики. Пізніше впроваджено підсистему «Деканат» у загальноуніверситетському масштабі. Крім того, впроваджено програмні комплекси «Основні фонди університету» (1999) та «Відділ кадрів співробітників ДонДТУ і штатний склад професорсько-викладацького складу» (2000).

З 2010 р. почався новий етап розвитку обчислювального центру, який базується на використанні суперкомп’ютерних технологій. Відправною його точкою став запуск в експлуатацію суперЕОМ NEC Linux Claster, яка має 100 обчислювальних вузлів із сумарною потужністю близько 4 Тфлопс та отримана факультетом КНТ від суперкомп’ютерного центру Штутгартського університету завдяки багаторічній науковій співпраці.