Донецький національний технічний університет. Видавничий центр «Логос Україна»

Гребченко Микола Васильович

Декан електротехнічного факультету. Доктор технічних наук, професор

Народився 29 жовтня 1952 р. у м. Сніжне Донецької області. Після закінчення середньої школи у 1969 р. вступив до Донецького політехнічного інституту. У 1974 р. здобув кваліфікацію інженера-електрика за фахом «Електричні станції». З 1974 р. працює у ДПІ. Протягом 1979–1982 рр. навчався в аспірантурі. В 1985 р. захистив кандидатську дисертацію на спеціалізованій вченій раді Новосибірського електротехнічного інституту. З 1991 р. — доцент кафедри «Електричні станції».
У 2007 р. захистив докторську дисертацію за фахом «Електричні станції, мережі і системи». Професор кафедри «Електричні станції» з 2008 р.
У 2010 р. призначений деканом електротехнічного факультету ДонНТУ. Викладає лекційні курси «Основи релейного захисту та автоматики», «Елементи систем автоматики», «Мікропроцесорний захист та автоматика електричних систем». Керує курсовим та дипломним проектуванням, науково-дослідною роботою студентів, магістрантів, аспірантів. Під керівництвом М. В. Гребченка двоє аспірантів захистили кандидатські дисертації.
Є керівником та безпосереднім виконавцем наукових робіт кафедри за напрямами «Діагностика електрообладнання», «Захист від замикань на землю».
М. В. Гребченко — автор більше 140 наукових праць, 17 авторських свідоцтв та патентів на винаходи, член вченої ради ДонНТУ, вченої ради електротехнічного факультету, член спеціалізованої ради із захисту докторських дисертацій, голова оргкомітету Міжнародної науково-технічної конференції «Керування режимами роботи об’єктів електричних систем», яку проводить Донецький національний технічний університет. Як провідний фахівець ДонНТУ виступає опонентом під час захистів дисертацій.
Микола Гребченко працює над удосконаленням навчального процесу шляхом залучення нових технологій, оновлення лабораторної бази, читає лекції німецькою мовою.
Протягом 2005–2009 рр. був директором центру багатоетапного тестування ДонНТУ.

Історія факультету бере свій початок у лютому 1959 р. Саме в цей час у Донецькому індустріальному інституті обговорювалося питання відкриття електротехнічних спеціальностей. Ініціатором цього і першим деканом факультету став доцент М. Б. Шумяцький. Саме він формує перші групи нового факультету спеціальності «Електрифікація промислових підприємств» зі студентів третього-четвертого курсів спеціальності «Збагачення корисних копалин», на базі яких і створюється електротехнічний факультет. Тимчасово ці групи курирував завідувач кафедри електропривода, автоматики та телемеханіки Р. М. Лейбов.

2 вересня 1959 р. був виданий наказ про створення ЕТФ, до складу якого ввійшли: кафедра загальної електротехніки та електричних машин (завідувач — доц. В. К. Медунов) та кафедра електропривода, автоматики та телемеханіки (проф. Р. М. Лейбов).

Кафедра загальної електротехніки та електричних машин створена у 1929 р. і є однією з найстаріших в університеті. Кафедра електропривода, автоматики та телемеханіки була створена шляхом відділення від кафедри гірничозаводського електротранспорту.

Із перших днів існування факультету викладачі кафедр здійснили величезну роботу щодо організації навчального процесу: були розроблені навчальні плани, створені нові лабораторії, підготовлені навчальні посібники, розроблені методичні матеріали. Кафедри поповнювалися перспективними викладачами, були прийняті на роботу випускники гірничо-електромеханічного факультету М. З. Дудник, С. А. Чернівський, О. С. Буланов.

Влітку 1959 р. був проведений перший повноцінний набір студентів за спеціальностями: «Електрообладнання промислових підприємств», «Електричні станції, мережі та системи» й «Автоматика та телемеханіка». В 1960 р. відкрита спеціальність «Інженер-педагог з електротехніки» (ІПЕ), за якою було здійснено лише один набір.

У лютому 1961 р. на факультеті відбувся перший і успішний захист дипломних проектів інженерів-електриків. Одним із найцікавіших був дипломний проект В. А. Святного, нині відомого ученого, професора, завідувача кафедри й декана.

Зі складу групи ЕПП-1 на факультеті залишалися працювати асистентами троє випускників: В. А. Святний, П. Х. Коцегуб, В. О. Есауленко.

У листопаді 1961 р. від кафедри ЕПП була відокремлена кафедра автоматики й телемеханіки, а кафедра ЕПП була перейменована в ЕАПУ. Завідувачем кафедри АТ став доцент С. Р. Буачидзе, а кафедри ЕАПУ — доцент Д. П. Пампура. Пізніше кафедру АТ очолив к. т. н., доцент В. І. Дрьомов.

Поступово новий електротехнічний факультет упевнено вставав на ноги, формувався колектив однодумців, професіоналів. Велику роль у його становленні відіграли досвідчені викладачі, відомі науковці — проф. М. А. Киклевич, проф. Е. Г. Курінний, проф. Є. Б. Траубе, проф. М. З. Дудник, проф. П. Х. Коцегуб, які у різні роки були завідувачами провідних кафедр.

Енергія, ініціативність та високі організаційні здібності першого декана факультету ЕТФ М. Б. Шумяцького дозволили залучити до роботи на факультеті фахівців-енергетиків із різних організацій та установ, які зробили вагомий внесок у розвиток факультету. Серед них — професори, доктори технічних наук Л. П. Фельдман, Г. Г. Рогозін, В. Ф. Сивокобиленко, доц. І. Д. Коц.

Із розширенням факультету, збільшенням кількості його студентів постало питання про будівництво окремого навчального корпусу для електротехнічного факультету. Ініціатором й активним організатором будівництва був декан факультету М. Б. Шумяцький.

Треба зазначити, що навчальний корпус електротехнічного факультету будував увесь інститут. Найбільш активну та зацікавлену участь брали усі керівники інституту на чолі з ректором Г. В. Малєєвим та проректором В. Д. Морозом, а також студенти. З ініціативи самих студентів у мозаїчних підлогах корпусу залишились абревіатури їхніх навчальних груп: ЕАПУ22б, АСУ11б, ГЕМ44в, Ш40. У 1983 р. факультет почав працювати в новому корпусі.

Помітну роль у становленні й розвитку факультету відігравали декани. У різні роки факультет очолювали: доц. В. А. Святний (1971–1972), доц. В. М. Савченко (1972–1983), проф. В. І. Костенко (1984–1991), який згодом був призначений проректором ДонНТУ. Доц. О. С. Апухтин працював деканом з 1992 до 2001 р., а доц. О. В. Левшов — протягом 2002–2010 рр. Сьогодні він — проректор із навчальної роботи ДонНТУ.

Загалом кафедри поповнювали свій викладацький склад за рахунок кращих випускників факультету. Для роботи на факультеті у різні роки були залишені В. І. Назаренко, Н. Н. Силуанов, А. О. Чепак, І. А. Черкашин, Ю. Д. Широков. У цілому чимало випускників факультету сьогодні працюють керівниками, викладачами різних кафедр і факультетів. Серед них — професор В. А. Святний, проф. В. О. Есауленко, проф. О. І. Толочко, проф. М. М. Федоров, проф. І. П. Заболотний, проф. М. В. Гребченко, проф. В. І. Костенко, доценти А. О. Чепак, В. М. Шумяцький, С. В. Шлепньов, В. І. Чурсінов, В. М. Денник, В. К. Лебедєв, О. О. Шавелкін та багато інших.

Протягом 1959–2000 рр. електротехнічний факультет готував інженерів-електриків. З 2001 р. здійснює підготовку бакалаврів за напрямами «Електротехніка» й «Електромеханіка», а спеціалістів та магістрів — за спеціальностями «Електричні станції», «Електричні мережі й системи», «Електротехнічні системи електроспоживання», «Електромеханічні системи автоматизації й електроприводу», «Електромеханічне обладнання енергоємних виробництв».

Кафедра електротехніки є однією із найстарших в університеті. Вона була створена в 1929 р. З 1950 р. кафедрою завідував декан гірничого факультету, доц. В. К. Медунов. У 1954 р. кафедра дістала назву «Загальна електротехніка й електричні машини».

Вона стала базовою для створення електротехнічного факультету у 1959 р. У період з 1973 по 1976 р. кафедрою керував доц. В. Г. Миргородський.

У 1976 р. на кафедру з науково-дослідного інституту ВНДІВЕ прийшов проф. Е. С. Траубе і став її завідувачем. Його прихід активізував дослідження з гальмівних пристроїв шахтних підйомних установок і в галузі частотного керування асинхронними двигунами. На кафедрі з’явилися нові наукові напрями, розширився перелік курсів, оновилася лабораторна база. У 1985–1994 рр. на кафедрі було підготовлено й успішно захищено шість кандидатських дисертацій, що значно підвищило науковий потенціал та авторитет колективу. Викладачі кафедри залучалися до підготовки національних кадрів для країн, що розвиваються (Ю. Н. Хохотва, В. Б. Потапов).

З 1994 р. кафедру очолює проф. В. І. Костенко, який займається дослідженнями в галузі підвищення надійності електричної частини теплових електростанцій.

Сьогодні на кафедрі створена нова лабораторія перетворювальної техніки, оновлений парк комп’ютерної техніки, впроваджений у навчальний процес курс мікропроцесорної техніки, ведеться викладання окремих курсів англійською та французькою мовами.

З 2001 р. кафедра отримала нову назву — «Електротехніка». Кафедра розвивається: у 2001 р. створена лабораторія схемо-технічного моделювання, оснащена сучасними персональними комп’ютерами.

За останні роки захищено дві кандидатські дисертації, підготовлено три підручники із грифом МОН. Готуються до захисту докторська (О. О. Шавелкін) і дві кандидатські дисертації (асист. Д. Н. Мирошник, асист. О. А. Білобородько).

У 1961 р. кафедра була розділена на дві самостійні: загальної електротехніки; ТОЕ й електричних машин.

Першим завідувачем кафедри ТОЕ й електричних машин була В. Я. Дриль, талановитий учений і педагог, яка багато сил віддала для становлення курсу «Електричні машини» і розвитку лабораторної бази кафедри. У цей період кафедра мала дві лабораторії: електричних машин й електричних вимірів.

У 1960-х роках на кафедру прийшли випускники інституту М. П. Рибалко, В. М. Савченко, М. З. Дудник, В. Ф. Денник, К. П. Донченко. Пізніше до складу кафедри влилися Е. С. Мерзлікін, В. П. Чорноус, М. М. Федоров й ін.

У 1971 р. пішла з життя перший завідувач В. Я. Дриль. Протягом 1971–1984 рр. кафедрою керував М. П. Рибалко, під керівництвом якого значно розширилася лабораторна база курсу ТОЕ, електричних вимірів, поліпшилося методичне забезпечення курсів, підвищилася результативність наукових досліджень. Авторитет кафедри зростав. У результаті цього доц. В. А. Есауленко в 1973 р. й доц. Е. С. Мерзлікін в 1982 р. були направлені в Алжирську Народно-Демократичну Республіку і Гвінейську Народно-Демократичну Республіку відповідно для підготовки національних кадрів.

У 1984 р. кафедра була розділена на дві: «ТОЕ» та «Електричні машини». Спершу кафедрою «ТОЕ» завідував доц. В. М. Савченко, а в подальші роки — доц. В. А. Есауленко (1986–1996), проф. С. В. Карась (1996–1999). Кафедрою «Електричні машини» керував проф. М. З. Дудник (1989–1999).

Колектив кафедри електромеханіки і ТОЕ. Зліва направо: сидять: лаб. В. В. Казакова,
доц. В. П. Чорноус, проф. М. М. Федоров, проф. О. С. Апухтін, проф. В. О. Єсауленко,
проф. В. Ф Денник, доц. М. В Чашко; стоять: доц. Г. В. Демченко, ст. викл. О. В. Пеньков,
асист. Л. Г. Немолякіна, доц. О. В. Корощенко, доц. В. Є. Михайлов, доц. А. О. Гусаров,
доц. Ю. В. Мнускин, доц. Л. О. Васильєв, ст. викл. М. В. Апухтін, доц. О. А. Журавель,
доц. В. Х. Антамонов, асист. І. І. Лехман, асист. Є. В. Чорноус, асист. Л. Є. Боєв, асист. А. І. Лужнев

У грудні 1999 р. кафедри «ТОЕ» й «Електричні машини» об’єднані в одну — електромеханіки і ТОЕ, яку очолив проф. М. З. Дудник. Після смерті М. З. Дудника з 2004 р. кафедрою керує проф. М. М. Федоров.

Наукові напрями кафедри — дослідження у галузі лінійних асинхронних двигунів промислових установок, розробка вентильних тягових двигунів шахтних електровозів, використання магнітних полів у технологічних ланцюгах, індукційне живлення електроустановок на промисловій частоті, дослідження електромагнітних і теплових процесів в електромеханічних перетворювачах енергії й електричних апаратів.

Протягом багатьох років кафедра успішно й плідно співпрацювала з великими підприємствами й науково-дослідними інститутами: завод «Динамо» (Москва), металургійний комбінат ім. Ілліча (Маріуполь), УкрНДІВЕ (Донецьк), ВНДІЕТО (Москва) та ін., а також із вузами України, Росії, Польщі. Завдяки такій співпраці основні результати досліджень впроваджені у виробництво. Пріоритет багатьох розробок підтверджений багатьма авторськими свідоцтвами й публікаціями.

Багато уваги на кафедрі приділяється творчій роботі студентів. Результати студентських наукових досліджень знаходять висвітлення у спільних із викладачами статтях й авторських посвідченнях на винаходи.

Кафедра «Електропривід і автоматизація промислових установок»

Кафедра була створена у 1959 р. Її перша назва — «Електрифікація промислових підприємств і установок», а з 1960 р. — «Електропривід і автоматизація промислових установок». Для роботи на кафедру були запрошені співробітники кафедр «Загальна електротехніка» і «Гірнича електротехніка й автоматика». До складу кафедри увійшли доц. Д. П. Пампура, доц. І. Д. Калінковицький, ст. викл. М. Б. Шумяцький, асист. Р. О. Богданов, після закінчення аспірантури у Харківському політехнічному інституті склад кафедри поповнив і М. А. Галенко. Першим завідувачем кафедри був доц. Д. П. Пампура.

З 1981 р. кафедрою керував В. І. Калашников. Протягом 1986–1991 рр. завідувачем був доц. Є. В. Колчев, у 1991–2007 рр. — професор П. Х. Коцегуб, який у 1998 р. захистив докторську дисертацію. З вересня 2007 р. кафедру очолила проф. О. І. Толочко.

У лютому 1961 р. на факультеті пройшов захист дипломних проектів перших інженерів-електромеханіків. Для роботи на кафедрі були залишені В. А. Бельков, В. Ф. Борисенко, Н. Н. Сілуанов, А. О. Чепак, В. А. Бельков та В. Ф. Борисенко направлені в аспірантуру Московського енергетичного інституту. Після закінчення аспірантури вони повернулися на роботу на кафедру ЕАПУ. Перший випуск фахівців, зарахованих у 1959 р. на перший курс, відбувся в 1964 р., із цього випуску на кафедрі для роботи був залишений В. І. Чикалов.

Колектив кафедри електроприводу і автоматизації промислових установок. Зліва направо: сидять:
доц. В. М. Шумяцький, зав. лаб. С. І. Лобунець, проф. О. І. Толочко, асист. О. В. Вапірова; стоять:
зав. лаб. В. К. Хмель, доц. А. О. Чепак, асп. А. А. Мельник, лаб. Р. О. Голяєв, асп. В. В. Божко,
доц. А. М. Мінтус, доц. . П. І. Розкаряка, доц. М. С. Нікорюк, доц. О. В. Світлічний,
асп. Д. В. Бажутін, доц. Г. С. Чекавський, проф. В. Ф. Борисенко

1967 р. ознаменувався початком міжнароднї співпраці кафедри ЕАПУ — її відвідав проф. І. Фогель із Магдебурзької вищої технічної школи (МВТШ), завідувач кафедри автоматизованого електроприводу. Відтоді встановлені довгострокові дружні взаємини між кафедрами ЕАПУ й автоматизованого електропривода МВТШ. Налагоджено обмін студентами, аспірантами. Першим аспірантом проф. І. Фогеля був В. І. Калашников. Співпраця кафедри ЕАПУ з Магдебурзькою вищою технічною школою дала можливість відкрити в 1992 р. на базі кафедри німецьке відділення, що виросло в Німецький технічний факультет, який очолив В. І. Калашников. Під його керівництвом (1981–1986) кафедра починає дедалі більше уваги приділяти сучасним мікропроцесорним системам керування електроприводами постійного і змінного струму, намагається сказати своє слово в галузі робототехніки й адаптивного керування. Науково-дослідний сектор кафедри поповнюється молодими здібними співробітниками (С. М. Калашников, Г. Н. Єліферова, В. Д. Власов), аспірантом Ю. В. Губарем.

Кафедра зміцнюється кадрами: з ВНДІВЕ сюди переходить к. т. н. В. І. Володін. Забігаючи наперед, відзначимо, що кінець 1970-х і початок 1980-х рр. з упевненістю можна вважати закінченням процесу становлення кафедри. У цей період на кафедру з налагоджувального управління переходить В. М. Шумяцький (зараз — к. т. н., перший заступник декана ЕТФ); з ДонНДГРІ на постійну роботу приходить проф. М. А. Киклевич, перший доктор технічних наук на ЕТФ, фахівець у галузі гірничої електромеханіки. Під його керівництвом розпочали роботу над кандидатськими дисертаціями А. О. Чепак і В. І. Чикалов.

У наступні роки на кафедру приходять молоді випускники Є. В. Ясир, А. П. Корнієнко, В. П. Коптєв, Е. К. Перепічаєнко (нині доц. СПІ), С. М. Пересада (д. т. н., проф. КПІ), О. І. Толочко (д. т. н., проф., завідувач кафедри ЕАПУ ДонНТУ).

Зростає авторитет кафедри, вона починає підготовку фахівців для країн, що розвиваються: вступають на навчання десятеро студентів з Алжирської Народно-Демократичної Республіки. Викладачі — доц. Р. О. Богданов, проф. В. Ф. Борисенко, доц. Г. Г. Ізмайлов залучаються до підготовки національних кадрів для країн, що розвиваються.

Після закінчення будівництва восьмого навчального корпусу кафедра отримала два поверхи для створення лабораторної бази. Були створені лабораторії: систем керування електроприводами, елементи систем автоматизованого електроприводу, електропривода й автоматизації загальнопромислових механізмів, промислової електроніки, теорії автоматичного керування й ін.

ента Є. В. Колчева, який був завідувачем упродовж 1986–1991 рр. У цей час була створена лабораторія систем із числовим програмним керуванням.

Кафедра має міцні зв’язки з науковими інститутами й виробничими підприємствами. Так у 1990-х рр. на кафедрі діяв семінар, організований спільно з Київським інститутом електродинаміки. Встановилися міцні зв’язки з НВО «Перетворювач» і концерном «Азовмаш», для якого були виконані дослідження динаміки потужних, протяжних стрічкових конвеєрів.

Є. В. Колчев підготував дві монографії з теорії і практики моделювання елементів і систем автоматизованого електропривода.

З 1991 по 2007 р. кафедру очолював П. Х. Коцегуб, який у 1998 р. захистив докторську дисертацію. Він автор близько 200 статей і навчального посібника «Синтез вентильних приводів постійного струму», керівник наукового напряму «Аналогові й цифрові системи електроприводу з комбінованим керуванням за заданим і збурювальним впливом», видатний учений у галузі теорії керування, талановитий педагог, підготував шістьох кандидатів і одного доктора технічних наук.

У 2000 р. кафедра в межах договору між ДонНТУ й ESTP (Париж, Франція) про включене навчання і два дипломи про освіту випустила першого магістра технічних наук.

У 1998 р. кафедра ЕАПУ спільно з науково-виробничим об’єднанням «Донікс» і фірмою «Oktagon» створили технічний центр способів керування устаткуванням і технологічними процесами. Водночас колектив поповнився асистентами Р. В. Федоряком, В. Ю. Марінічевим, О. В. Песковатською, А. В. Коротковим. Була прийнята на посаду завідувачки лабораторій С. І. Лобунець, яка стала правою рукою завідувача кафедри, допомагаючи вирішувати чимало організаційних питань.

У 2003 р. кафедра розпочала навчання випускників технікумів на заочній формі з наданням денних освітніх послуг для отримання дипломів бакалавра й спеціаліста. Така форма навчання провадиться як у базовому університеті, так і у створеній у Маріуполі філії кафедри, яку очолив д. т. н., проф. С. Ф. Жуков.

З вересня 2007 р. кафедру очолює д. т. н., проф. О. І. Толочко. Під її керівництвом на кафедрі розвивається новий науковий напрям «Аналіз і синтез систем керування електромеханічними об’єктами зі спостерігачами стану», велика увага приділяється модернізації лабораторій і комп’ютеризації навчального процесу.

З ініціативи й за сприяння декана О. В. Левшова на кафедрі був створений авторизований навчальний центр SCHNEIDER ELECTRIQUE. Це дає змогу знайомити студентів із новітнім устаткуванням, що використовується у вирішенні завдань виробництва. Активну участь у цьому проекті взяв молодий та енергійний асист. А. В. Коротков, який і став керівником центру. Лабораторія комплектного електроприводу оснащена сучасним устаткуванням фірм Control Technic, Lenze, Siemens. Створено нові лабораторні стенди з вивчення сучасних частотно-регульованих електроприводів змінного струму, сервоприводів на базі синхронних двигунів із постійними магнітами, цифрових систем позиційного електропривода, цифрових систем модального керування з використанням Майстерні реального часу пакету МАТЛАБ і операційної системи часу QNX.

Триває робота з омолодження викладацького складу кафедри. На кафедру прийшли після закінчення магістратури В. Н. Хоменко (2007), В. В. Божко (2008), Д. В. Бажутін (2009).

Величезна увага на кафедрі в усі періоди її діяльності приділялася науково-дослідній роботі студентів. Перелічити всіх переможців різноманітних конкурсів, олімпіад, рейтингів, авторів серйозних публікацій і наукових доповідей на конференціях просто неможливо. Тільки за останні роки переможцями всеукраїнських олімпіад з електромеханіки стали: П. І. Розкаряка, Д. Н. Мірошник, Д. І. Шелудько, П. А. Хижняк, В. Н. Трандафілов, переможцями Всеукраїнського конкурсу науково-дослідних робіт — З. В. Божко, В. Н. Хоменко, В. А. Дорофеєв. Грамотами за кращі доповіді на всеукраїнській і міжнародній студентській конференціях відзначені: А. В. Бабенко, Т. А. Вішнєв, Д. Г. Зюзін та ін. У 2008 р. наукова праця магістра В. Н. Хоменка була визнана гідною премії Національної академії наук України.

Велику увагу роботі зі студентами й випускниками французького технічного факультету, а також створенню навчально-методичної літератури приділяє професор кафедри, к. т. н. В. Ф. Борисенко. Він написав навчальний посібник із технічного перекладу французькою мовою, виконав аналіз і узагальнив результати роботи секції «Електромеханічні системи шахтного підйому» на МНТК «Машинобудування й техносфера ХХ», під його керівництвом видана монографія «Електромеханічні системи транспортувальних механізмів». Проф. В. Ф. Борисенко обраний членом-кореспондентом Академії технологічних наук України.

За роки свого існування кафедра підготувала близько 4500 інженерів. Серед її випускників — директор інституту УкрНДІВЕ, к. т. н. Є. О. Вареник, його заступник із наукової роботи, к. т. н. А. О. Дубинський, вчений секретар УкрНДІВЕ, к. т. н. Р. М. Лазебник, завідувач кафедри електронних обчислювальних машин ДонНТУ, д. т. н., проф. В. А. Святний, завідувач кафедри електромеханіки й ТОЕ, д. т. н., проф. М. М. Федоров, завідувач кафедри електропривода НТУУ «КПІ», д. т. н., проф. С. М. Пересада, декан німецького технічного факультету, Почесний Консул Німеччини в Україні, проф. В. І. Калашников і багато інших керівників фірм, відділів, лабораторій, провідні спеціалісти. Вихованці кафедри успішно працюють у Німеччині, Великобританії, Австралії, США й інших країнах.

З 1998 р. кафедра почала підготовку магістрів. За ці роки підготовлено 60 магістрів, із них дев’ятеро залишилися працювати на кафедрі. Викладачами опубліковано близько тисячі статей, видані десятки методичних посібників.

Співробітники кафедри беруть активну участь у міжнародних і регіональних науково-технічній конференціях. Підтримують творчі зв’язки з українськими й закордонними вузами-партнерами.

У 1966 р. була створена кафедра «Електричні станції мережі і системи», її першим завідувачем був доц. Л. Ю. Дударев.

У 1971 р. на посаду доцента кафедри був обраний В. Ф. Сивокобиленко, який прийшов із виробництва, а в 1974 р. він був призначений завідувачем і досі очолює кафедру. У такому складі кафедра проіснувала до 1976 р., коли була розділена на дві самостійні: «Електричні станції» (завідувач — доц. В. Ф. Сивокобиленко) і «Електричні мережі й системи» (доц. Г. Г. Рогозін). Рішення про розділення кафедри виникло в 1970–1971 рр. До нього готувалися кілька років: формувалися склади підрозділів, установлювалися наукові й виробничі зв’язки з науковими установами й промисловими підприємствами.

Основний склад становлять випускники кафедри. Доц. В. А. Павловський, доц. М. П. Дергільов працюють на кафедрі від дня її заснування. Значний внесок у становлення кафедри зробили викладачі О. Є. Запорожченко, Н. С. Лапшина, доц. І. Д. Коц, М. І. Філь.

Під час створення кафедра мала лише дві лабораторії, а зараз їх уже дев’ять. Паралельно з навчальною на кафедрі проводиться серйозна наукова робота. Це дало можливість сформувати основний напрям наукової діяльності кафедри — «Дослідження перехідних процесів і розробка пристроїв релейного захисту й автоматики вузлів навантаження потужних синхронних і асинхронних двигунів». Керує цією роботою проф. В. Ф. Сивокобиленко. Перший захист кандидатської дисертації на кафедрі відбувся у 1978 р. Її автор — аспірант В. І. Костенко, нині завідувач кафедри «Електротехніка».

Найбільший обсяг НДР, виконаних на кафедрі, спостерігався у 1980-х рр. Чимало з тих робіт можна без перебільшення визнати видатними. Наприклад, впровадження уперше в СРСР режиму самозапуску потужних турбокомпресорів на магістральних газопроводах Західного Сибіру. Були розроблені оригінальні схеми керування й релейного захисту найпотужнішими на той час у країні синхронними електродвигунами, що дозволило різко знизити їх пошкоджуваність і підвищити надійність роботи газопроводу в цілому. До моменту, коли творчий колектив кафедри ЕС під керівництвом В. Ф. Сивокобиленка розпочав виконання цієї роботи, у Мінгазпромі СРСР в експлуатацію було уведено близько 100 новітніх електродвигунів СТД-12500 (номінальна потужність — 12,5 МВт). За перші три роки експлуатації газопроводу були ушкоджені і вийшли з ладу близько 70 із них. Вирішенням проблеми підвищення надійності роботи електроприводних компресорів займалося багато інститутів Москви, Києва, Новосибірська й ін. Найбільш успішно вона була вирішена на кафедрі ЕС ДПІ. До розпаду СРСР кафедра мала статус головної організації у Мінгазпромі із дослідження і впровадження режимів самозапуску. Великий внесок в успіх цих робіт зробив особисто В. Ф. Сивокобиленко. Розробка кафедри «Імпульсний захист від асинхронного режиму» (ІЗАР) (В. Ф. Сивокобиленко, О. В. Левшов, О. О. Мішлаков) була запущена в 1986 р. у серійне виробництво на Калінінградському експериментальному заводі НВО «Союзгазавтоматика» і впроваджена на багатьох підприємствах країни (Оренбурзький гелієвий завод, Тюменьтрансгаз, Саратовтрансгаз, ВАЗ). Розробки кафедри експонувалися на ВДНГ СРСР у Москві й неодноразово нагороджувалися медалями виставки (В. Ф. Сивокобиленко, М. В. Гребченко, О. В. Левшов, О. О. Мішлаков).

Широке застосування знайшли системи самозапуску синхронних двигунів потужністю від 4000 до 12500 кВт (ВО «Сургуттрансгаз», ВО «Саратовтрансгаз», ВО «Волгоградтрансгаз» й ін.). За цією тематикою було захищено шість кандидатських дисертацій (М. І. Філь, О. І. Зінченко, О. В. Левшов, М. В. Гребченко, В. К. Лебедєв, В. О. Павлюков).

У 2007 р. М. В. Гребченко захистив докторську дисертацію.

На кафедрі «Електричні станції» завжди приділялася велика увага науковим розробкам і їх впровадженню у виробництво.

У широко розповсюджених системах електропостачання з ізольованою нейтраллю 6–10 кВ траплялися часті неселективні випадки захистів від замикань на землю. У результаті дугових замикань відбувалися порушення електропостачання й пожежі, супроводжувані великим економічним збитком. Для вирішення цієї проблеми на кафедрі ЕС розроблений захист від замикань на землю, дослідна партія якого була виготовлена на Чебоксарському електроапаратному заводі й установлена в системі електропостачання Волзького автомобільного заводу. Цій же проблемі присвячені подальші розробки з обмеження перенапруг і ферорезонансних процесів, які впроваджені на Докучаєвському флюсодоломітному заводі.

Багато зроблено для підвищення надійності роботи магістральних газопроводів Уренгой-Сургут-Челябінськ й інших. Уперше в СРСР була вирішена проблема самозапуску великих синхронних турбодвигунів потужністю 12500 кВт. Ці роботи послужили великою і хорошою школою для молодих викладачів кафедри.

На експериментальному заводі Мінгазпрому (Калінінград) за результатами розробок кафедри випущені дослідні партії швидкодіючого АВР захисту від асинхронного режиму. Ця автоматика встановлена й уведена в експлуатацію на Оренбурзькому гелієвому заводі.

До промислового впровадження доведена розробка реле частоти, синхронне швидкодіюче АВР, захист від помпажу, система плавного пуску синхронних електродвигунів.

У результаті розвитку нового наукового напряму кафедри — діагностування й контроль ізоляції електроустаткування — створені системи автоматичного контролю стану приєднань кабель-електродвигун.

Велика кількість наукових працівників дала змогу кафедрі розширити тематику наукових напрямків. На сьогодні основними напрямами роботи кафедри є такі:

– дослідження перехідних процесів у системах електропостачання власних потреб станцій і промислових підприємств;

– розробка напівпровідникових і мікропроцесорних пристроїв релейного захисту, протиаварійної автоматики й діагностики;

– дослідження перенапруг і збільшення надійності високовольтних мереж з ізольованою нейтраллю;

– розробка системи самозапуску й імпульсного захисту від асинхронного режиму синхронних двигунів газокомпресорних станцій;

– математичне моделювання перехідних процесів у головних схемах електричних з’єднань ТЕЦ, АЕС;

– дослідження нетрадиційних джерел енергії;

– удосконалення методів ідентифікації параметрів асинхронних і синхронних машин на основі каталожних даних та експериментів.

З 2001 р. кафедра здійснює підготовку магістрів за спеціальністю «Електричні станції» на німецькому технічному факультеті.

На кафедрі відкриті дві нові спеціалізації: «Нетрадиційні джерела енергії» і «Засоби інтелектуального управління електроенергетичними системами». Науково-методична робота кафедри спрямована на вдосконалення навчального процесу. Співробітники кафедри під керівництвом проф. В. Ф. Сивокобиленко видали дві монографії і шість навчальних посібників із грифом Міністерства освіти і науки України.

Велика увага на кафедрі приділяється науково-дослідній роботі студентів. Результати цих робіт відзначені вищими нагородами різних конкурсів (Ф. Р. Миколаївський, С. А. Колосов, Р. В. Шуклін, К. А. Філь, Ю. А. Костирін, А. В. Ковязін та ін.). Для кращих студентів на кафедрі заснована іменна стипендія ім. проф. І. А. Сиромятникова.

Колектив кафедри електричних систем. Зліва направо: сидять: асист. А. О. Шеїна,
проф. О. М. Дмитрієва, доц. І. І. Ларіна, доц. Н. Г. Пятліна, ст. лаб. О. Б. Орлова, зав. лаб. А. С. Багнюк;
стоять: доц. В. Я. Горін, асист. Д. О. Мішлаков, асист. С. В. Пушной, проф. Г. Г. Рогозін,
проф. І. П. Заболотний, лаб. О. І. Єгорова, доц. Д. В. Полковніченко, асист. С. О. Грішанов,
асист. О. Є. Наумов, доц. А. М. Ларін, доц. С. І. Запорожченко, доц. В. П. Кобазєв, доц. В. О. Ковязін

Багато випускників кафедри стали не лише керівниками та провідними спеціалістами великих електротехнічних підприємств (Г. Е. Куденко, В. В. Тішакін, А. К. Харахаш, Г. В. Білий, А. Н. Максименко, Р. П. Сердюков, А. Е. Сидоренко), а й державними діячами (І. Н. Глущенко — депутат Верховної Ради України, Нгуєн Ван Ан — голова Національних зборів Республіки В’єтнам, почесний доктор ДонНТУ). За підготовку інженерних кадрів для В’єтнаму ДонНТУ нагороджений Орденом Дружби В’єтнаму й у цьому велика заслуга кафедри «Електричні станції».

Кафедра електричних систем утворена в 1976 р. внаслідок поділу кафедри «Електричні станції, системи й мережі». Очолив нову кафедру к. т. н., доц. Г. Г. Рогозін.

На момент створення штат викладачів складався із трьох доцентів (В. Я. Горін, Д. Н. Степанчук, Х. М. Желихівський), п’яти асистентів (В. Ф. Солдатов, А. М. Ларін, І. П. Заболотний, Н. Г. Пятліна, Е. І. Єгорова) і двох старших викладачів — З. І. Запорожченко й Н. Н. Ізегової.

Кафедра мала лише одну лабораторію у четвертому навчальному корпусі. Лабораторну базу кафедри складали три моделі аналізатора постійного струму для розрахунку режимів короткого замикання й потокорозподілу у сталому режимі; п’ять аналогових машин для дослідження перехідних процесів, три виготовлені співробітниками кафедри установки і спеціалізована розрахункова модель змінного струму УРМЕС. Частина лабораторій кафедри розташовувалася у шостому корпусі.

З 1982 по 1983 р. кафедрою керував проф. Е. Г. Курінний. У 1983 р. її знову очолив Г. Г. Рогозін. У наступні роки завідувачами були: к. т. н., доц. І. П. Заболотний (1991– 2000), к. т. н., доц. А. М. Ларін, а з 2006 р., після захисту докторської дисертації, — знову І. П. Заболотний.

Після завершення будівництва електротехнічного корпусу всі підрозділи кафедри були переведені до восьмого корпусу. Лабораторна й матеріальна база кафедри постійно вдосконалювалася.

З моменту створення кафедри велика увага приділялася питанню використання засобів обчислювальної техніки як для виконання наукових робот, так і для застосування у навчальному процесі. Для цього використовувалися комп’ютери різних поколінь. На кафедрі була створена перша локальна обчислювальна мережа на факультеті.

Зараз кафедра володіє двома дисплейними класами, об’єднаними в локальну обчислювальну мережу з виходом в Інтернет.

Удосконалення матеріальної бази дозволило серйозніше взятися за наукову роботу. В 1971–1980 рр. розробляються методи експериментального визначення параметрів машин змінного струму, ідентифікації моделей машин змінного струму (керівник — проф. Г. Г. Рогозін), встановлюються зв’язки з найбільшими науково-дослідними інститутами СРСР: ВНДІелектромаш (Ленінград), СибНДІЕ (Новосибірськ), ВНДІЕ (Москва), «Електродинаміка» (Київ). У 1972 р. відповідно до договору із СибНДІЕ на кафедру був переданий модельний генератор, на якому виконано низку експериментальних досліджень, що стали основою для написання і захисту двох кандидатських дисертацій.

Сьогодні наукові дослідження тривають, їх результати реалізовані у вигляді методик визначення сукупності електромагнітних параметрів схем заміщення турбогенератора, багатоконтурних схем заміщення генераторів потужністю від 100 до 800 МВт. Викладачі кафедри беруть участь у роботі міжнародних наукових конференцій, публікують результати своєї роботи в міжнародних і республіканських виданнях. Кафедра розвивається: модернізовано універсальний стенд розрахунку моделей електричних систем, виготовлено 12 стендів, що дозволяють забезпечувати фізичне моделювання режимів і керування електричними мережами.

Кафедра «Електропостачання промислових підприємств і міст»

У 1968 р. була створена кафедра «Електропостачання промислових підприємств і міст», яку очолив ст. викл. Е. Г. Курінний. Кафедра була створена на базі іншої — «Електричні станції, мережі і системи». До її складу увійшли: к. т. н. Е. Г. Курінний, доц. Х. М. Желіховський, ст. викл. М. К. Погодін, Ф. А. Сорокін, асистенти В. П. Муха, П. Р. Нікіфоров, О. Г. Оранський, О. М. Санаєв, В. Л. Юдін. Проф. Е. Г. Курінний очолював кафедру протягом 1968–1975 і 1981–1986 рр.

Для створення лабораторної бази кафедра отримала три аудиторії у четвертому корпусі. У перші роки становлення кафедра здійснювала набір студентів у кількості 25 осіб на денну, заочну, вечірню форми навчання відповідно. Зростання потреби у фахівцях для проектування й ефективної експлуатації систем електропостачання промислових підприємств і міст призвело до збільшення кількості студентів, що навчаються на кафедрі. Це потребувало створення нових лабораторій. У 1974 р. кафедрі були передані шість аудиторій у п’ятому навчальному корпусі і дві — в четвертому. У цих аудиторіях були створені лабораторії електричних апаратів, електротехнологічних установок, електропостачання й електричних матеріалів. Великий внесок у становлення і розвиток лабораторної бази кафедри разом із викладачами зробив беззмінний завідувач лабораторій О. О. Пожидаєв. За його особистої участі всі лабораторії були оснащені сучасним устаткуванням, приладами. Все це дозволило поліпшити навчальний процес, поставивши його на вищий рівень. На кафедрі дедалі активніше розвивалася наукова діяльність, у результаті чого в 1972 р. відкрилася аспірантура. В 1975 р. були захищені перші кандидатські дисертації (В. П. Муха й Магді Сафі — аспірант із Єгипту).

Колектив кафедри електропостачання промислових підприємств і міст. Зліва направо:
доц. В. В. Якімішина, асист. С. В. Сольоний, доц. Н. М. Погрібняк, ст. викл. О. Ф. Зібольд,
інж. Т. С. Сахно, проф. О. П. Ковальов, доц. С. В. Шлепньов, зав. лаб. О. О. Пожидаєв,
доц. І. А. Бершадський, доц. В. І Чурсінов, доц. В. Г. Олійник, доц. А. Д. Коломитцев,
проф. Е. Г. Курінний, лаб. К. В. Даниленко, асист. Н. М. Халявінська, проф. В. П. Муха,
доц. О. А. Шевченко

Упродовж 1986–1995 рр. кафедрою керував В. Б. Совпель. Він багато уваги приділяв удосконаленню навчального процесу. Зміст і методика викладання курсів перебуває в постійному творчому розвитку. Прикладом такого підходу є дисципліна «Електропостачання промислових підприємств», яку вже багато років читає проф. Е. Г. Курінний, використовуючи у технології навчання принцип проблемних лекцій і фундаментальності. Велика робота проводиться для забезпечення навчального процесу методичними посібниками з усіх дисциплін. Видано більше 30 посібників, конспектів лекцій, указівок до виконання лабораторних робіт. Викладачі кафедри читають більше 20 навчальних дисциплін, серед яких поряд із традиційними й фундаментальними курсами — нові, що відповідають бурхливому розвитку обчислювальної техніки й високих технологій.

Починається серйозна робота з підготовки фахівців для країн Азії, Африки, Близького Сходу, Латинської Америки. За період 1972–1996 рр. було підготовлено 257 інженерів-електриків і шістьох кандидатів наук, які успішно працюють у багатьох країнах світу. Були створені й успішно працювали дві науково-дослідні лабораторії: «Мікропроцесор» (керівник — доц. О. М. Меркулов) і «МГД-апаратів» (проф. О. Д. Барінберг). Серйозна наукова робота дала свої результати: Е. Г. Курінний захистив першу (серед викладачів факультету) докторську дисертацію, а Е. Н. Дмитрієва — кандидатську. Видано перші на кафедрі монографії: «Основи побудови промислових електричних мереж» (Е. Г. Курінний у співавторстві), «Магніто-гідродинамічні апарати захисту, контролю й керування» (О. Д. Барінберг).

Протягом 1979–1981 рр. кафедру очолював д. т. н., проф. Г. І. Разгільдєєв, який приїхав у Донецьк з Кемерова. Під його керівництвом асп. О П. Ковальов підготував й успішно захистив кандидатську дисертацію.

З 1981 р. кафедру знову очолив Е. Г. Курінний. Продовжувала розгортатися активна наукова робота кафедри. Її результатом стали сім захищених кандидатських дисертацій. Проф. Е. Г. Курінному було присуджено премію АН УРСР ім. С. А. Лебедєва.

З уведенням в експлуатацію в 1984 р. восьмого навчального корпусу кафедра значно розширила свою матеріальну базу.

У 1995 р., після смерті В. Б. Совпеля, кафедру очолив В. П. Муха. У цей період робота кафедри була спрямована на забезпечення навчального процесу методичними посібниками (в електронному й друкованому вигляді). За останні роки на кафедрі видано більше 30 посібників із грифом Мінвузу.

Для підвищення ефективності навчання викладачі кафедри використовують сучасні технології у вигляді навчальних систем на ПЕОМ, комп’ютерні тренажери. Чудовою традицією, починаючи з 1998 р., стало виконання студентами комплексних дипломних проектів спільно з Донбаською національною академією будівництва й архітектури. За ці роки було виконано 36 міжвузівських комплексних дипломних проектів, у яких взяли участь 75 студентів кафедри.

Велика увага на кафедрі приділяється навчально-виховній роботі. Для заохочення студентів була заснована стипендія ім. проф. Г. М. Каялова — відомого вченого у галузі електропостачання промислових підприємств. Студенти кафедри беруть активну участь у конференціях, олімпіадах. Тільки за останні роки переможцями різних олімпіад стали: А. Н. Каюмов, Л. В. Чернікова, О. А. Шевченко, О. А. Білобородько, Д. В. Гнатюк.

Для підвищення якості підготовки студентів, проведення спільних науково-дослідних робіт у Ямбурзькому газопромисловому управлінні (Росія), ВАТ «Донбаскабель» були відкриті філії кафедри.

Наукова робота кафедри орієнтована на вирішення актуальних завдань, що постають перед енергетичними службами промислових підприємств. Співробітники кафедри брали участь у виконанні госпдоговірних і держбюджетних робіт із багатьма підприємствами: ВАТ «Донецькобленерго», ДП «Донецьквугілля», завод «Маяк», «Авдіївський коксохімічний завод», РАО «Респіратор», фірма «Газобезопасность» (Москва) та ін. Це дозволило сформулювати три основні наукові напрями кафедри:

– статистична динаміка систем електропостачання; електромагнітна сумісність й інтегральна енергетика (керівник — проф. Е. Г. Курінний);

– розробка конструкцій низьковольтних магнітогідродинамічних апаратів і ферогідродинамічних пристроїв (проф. О. Д. Баринберг, зараз — к. т. н. І. А. Бершадський);

– розробка методів оцінки надійності й безпеки систем електропостачання і прогнозування аварій і катастроф на технологічних об’єктах у період їх проектування й експлуатації (проф. О. П. Ковальов).

За результатами наукових праць співробітниками кафедри було отримано 25 патентів, більше 60 авторських посвідчень СРСР, опубліковано близько 700 статей, видано сім монографій, захищені три докторські дисертації. Авторитет викладачів кафедри зростає, вони беруть активну участь у різних громадських організаціях, журналах. Проф. Е. Г. Курінний є членом спеціалізованої ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій, членом IAEE (Міжнародної асоціації економіки й енергетики), членом редколегії кількох наукових журналів. За значний внесок у науку проф. Е. Г. Курінний був нагороджений знаком «Відмінник енергетики й електрифікації СРСР» і нагородою Ярослава Мудрого Академії наук вищої освіти України.

Розвиток наукового напряму магнітогідродинаміки пов’язаний з іменем к. т. н., проф. О. Д. Барінберга і його учнів. Було опубліковано 253 статті, отримано 57 авторських посвідчень СРСР на винаходи, видано монографію «Магнітогідродинамічні апарати захисту, контролю й керування».

Під керівництвом проф. О. П. Ковальова на кафедрі успішно розвивається науковий напрям, пов’язаний з актуальними питаннями надійності й безпеки електроустаткування й технологічних об’єктів. Спільно з учнями було опубліковано 148 статей, отримано вісім патентів України й Росії. Проф. О. П. Ковальов є членом двох спеціалізованих рад із захисту докторських і кандидатських дисертацій, членом технічної ради ВАТ «Газпром» (Росія). Нагороджений дипломом переможця Всеукраїнського конкурсу «Винахід 2006 р.».

Доц. С. Г. Джура — академік Міжнародної академії наук і безпеки життєдіяльності (Санкт-Петербург), заступник директора Інституту міжнародного співробітництва (Україна), член міжнародної редакційної ради журналу «Людина в соціальному світі» (Росія); міжнародної редакційної ради журналу «Дельфін»; промислово-фінансового комітету журналу «Вісник водневої економіки й екології» (Україна); Міжнародної наукової ради Асоціації дослідників психічної енергії (Росія); Міжнародного союзу машинобудівників.

Високий рівень підготовки випускників кафедри дозволив їм обійняти гідні посади на підприємствах, у міських електричних мережах, навчальних закладах. Серед них: А. В. Антонов — головний енергетик ММК (м. Макіївка), І. В. Білоусенко — д. т. н., заступник начальника Управління енергетики ВАТ «Газпром», О. М. Гамалій — головний енергетик АТ «Миколаївський глиноземний комбінат», Е. Н. Дмитрієва — к. т. н., проф. кафедри «Електричні системи», лауреат премії ім. С. А. Лебедєва НАН України й ін.

У 2003 р. кафедра розпочала навчання випускників технікумів по заочній формі навчання з наданням денних освітніх послуг для одержання дипломів бакалавра й спеціаліста. Цей напрям на кафедрі очолив к. т. н., доц. В. І. Чурсінов.

У 1993 р. факультет встановлює тісні зв’язки із французьким картелем SCHNEIDER ELECTRIQUE. Знання викладачами факультету французької мови, досвід роботи у франкомовних країнах дозволили відкрити в 1993 р. відділення французького технічного факультету за напрямами «Електротехніка» й «Електромеханіка». В 1996 р. встановлюються дружні зв’язки з факультетом прикладних наук Льєзького й Брюссельського університетів.

За 52 роки праці електротехнічний факультет підготував більше 10 000 випускників. Більшість із них працює в Україні. За оцінками кадрових служб 80% інженерів-електриків у Донецькому регіоні є випускними ДонНТУ. Багато з них стали першими керівниками, провідними спеціалістами. Вихованці факультету працюють за кордоном: в Австрії, Німеччині, Великобританії, США, Росії та інших країнах.

Протягом усіх років пріоритетними напрямами діяльності факультету є укріплення партнерських зв’язків із промисловими підприємствами, науково-дослідними інститутами. Останніми роками налагоджуються зв’язки із провідними зарубіжними фірмами. Серед партнерів ЕТФ такі: Донбаська паливно-енергетична компанія, «Донбасенерго», «Донецькобленерго», «Шнейдер-Електрик-Україна», «Сіменс-Україна», ММК ім. Ілліча, «Азовсталь», «Стірол» та багато інших.

Висококваліфікований професорсько-викладацький склад, належне матеріально-технічне забезпечення дозволяють факультету з оптимізмом дивитися в майбутнє.