Народився 29 жовтня 1959 р. у селищі Металіст Амвросіївського району Донецької області.

Першу вищу освіту Володимир Дебелий здобув у Донецькому інституті радянської торгівлі, протягом 1976–1981 рр. навчаючись на факультеті «Машини й апарати харчових виробництв». Поштовхом до здобуття другої освіти стало бажання максимально реалізувати свій професійний потенціал, тому в 1986 р. він вступив до одного з найпотужніших технічних вузів країни — Донецького політехнічного інституту, обравши спеціальність «гірничі машини і комплекси».

В. Л. Дебелий з Героєм України
М. С. Сургаєм, 2008 р.

Трудову діяльність Володимир Леонідович розпочав у серпні 1981 р. Він працював на різних підприємствах Донецької області: був старшим інженером-енергетиком, інженером лабораторії енерготехнологічного використання тепла, слюсарем-монтажником, монтажником шахтного устаткування; обіймав посади начальника, головного інженера будівельно-монтажної ділянки, директора Ремонтно-будівельного малого підприємства «Монтажник».

Упродовж 1995–2010 рр. В. Л. Дебелий був генеральним директором ТОВ МПКФ «Амплітуда», згодом очолював правління ВАТ «Трест Донецькшахтобудмонтаж».

Одночасно із професійною діяльністю Володимир Леонідович активно займається науковою. З 2000 р. він є членом Донбаського регіонального відділення Міжнародної академії наук екології безпеки й життєдіяльності, а з 1 квітня 2010 р. обраний президентом ДРВ МАНЕБ. У 2006 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук, а у 2009 р. — доктора технічних наук.

В. Л. Дебелий — автор низки друкованих статей та патентів на винаходи, має 11 авторських посвідчень на винаходи. Крім того, брав участь у розробці п’яти шахтних електровозів, які серійно випускаються в ПАТ ПКФ «Амплітуда», і устаткування для них.

З 2000 р. В. Л. Дебелий — член організації «Українське козацтво», отаман Східно-Кальміуського козацького округу ім. П. Сагайдачного.

Незважаючи на велику кількість професійних і громадський обов’язків, Володимир Леонідович не пориває зв’язків з alma mater. У 2010 р. він взяв участь у підготовці до друку й виданні двотомовика «Шахтний транспорт» за редакцією Б. А. Грядущого. Також під його керівництвом здійснювалася розробка нових типів шахтних електровозів спільно з кафедрою шахтного транспорту.

За багаторічну плідну професійну діяльність В. Л. Дебелий нагороджений орденом «За заслуги» III ст. (2008), знаками «Шахтарська слава» (III–І ст., 1987, 2001, 2002) та «Шахтарська доблесть» (III–І ст., 2003, 2004, 2006). Він також удостоєний вищої нагороди Міжнародного міжакадемічного союзу «Зірка Вернадського» трьох ступенів, медалей ім. М. В. Ломоносова (2002), «За заслуги перед МАНЕБ» (2004) та «Зірка вченого» (2006).

Надійним тилом і підтримкою для Володимира Леонідовича є його сім’я: дружина Олена Олександрівна та син Денис. А запорукою професійного успіху — головний життєвий принцип: «Вік живи — вік учися!».