Вручення Патріархом Московським і Всія Русі
Алексієм ІІ В. В. Клочаю Ордена Серафима
Саровського ІІІ ст. на святкуванні 300-ліття
Саровської пустині, 30 липня 2006 р.

Народився 27 червня 1957 р. у с. Ладиженка Уманського району Черкаської області. Більша частина трудової діяльності Віктора Володимировича пов’язана з керівними посадами в металургії й автомобілебудуванні.

Віктор Володимирович Клочай — серйозний підприємець, політичний і державний діяч, людина з величезною громадянською відповідальністю, яка душею і серцем уболіває за відродження економічної й політичної могутності своєї Батьківщини, духовних цінностей православ’я, бере активну участь у міжнародній економічній діяльності країни.

Дитинство Віктора Клочая минуло в селі. Мама була зоотехніком, батько — механізатором. Загартування, отримане в дитинстві та юності, допомагає і тепер справлятися з колосальними навантаженнями й з упевненістю дивитися в майбутнє. Успішно закінчивши середню школу, Віктор вступив у Донецький політехнічний інститут. Спеціальність він обрав собі цілком чоловічу — металургія чорних металів. Навчався з цікавістю, підтвердженням цього є диплом із відзнакою. В інституті зустрів і свою майбутню дружину Ольгу, з якою щасливий уже багато років. У подружжя троє дітей і троє онуків.

Наступні 20 років життя були нерозривно пов’язані із Череповецьким металургійним заводом, реорганізованим пізніше у ВАТ «Северсталь», куди у 1979 р. за розподілом був направлений дипломований металург. Незважаючи на червоний диплом, Віктор Клочай почав свій трудовий шлях на виробництві підручним сталевара, у 24 роки очолив комсомольську організацію ЧМЗ, а потім став першим секретарем Череповецького міськкому комсомолу. У ВАТ «Северсталь» він обіймав посади від підручного сталевара конверторного відділення до комерційного директора і директора з виробництва. Виробництвом на металургійному комбінаті Віктору Клочаю довелося керувати у непрості для країни й підприємства 90-ті роки. Він забезпечував взаємодію з РАТ ЄЕС, РАТ «Газпром», Жовтневою і Північною залізницями, шахтарями Воркути. Водночас був головою ради директорів ВАТ «Карельський окатиш» і ВАТ «Оленегорський гірничозбагачувальний комбінат».

З 2000–2001 р. Віктор Володимирович керував ВАТ «Носта» Орсько-Халіловського металургійного комбінату. Завдяки якісним антикризовим заходам, до яких він вдався як генеральний директор, підприємство вийшло на стабільний рівень виробництва.

У 2001 р. із металургії він перейшов в автомобілебудування — змінив і місце проживання, і галузь діяльності, очоливши Заволзький моторний завод. За невеликий відрізок часу підприємство було виведене на рентабельний рівень, збережена соціальна стабільність у регіоні. А через рік В. В. Клочай одночасно (унікальний випадок в історії російського автомобілебудування) керував уже двома заводами — Заволзьким моторним і Ульяновським автомобільним. І тут він виявив себе грамотним, ініціативним, сучасним керівником, успішно впоравшись і з комплексним поліпшенням виробництва, і з багатомісячною заборгованістю перед бюджетом, і з ліквідацією затримок у виплаті заробітної платні. Працював майже на виснаження. Відстань між заводами — 600 км! І навіть виділений літак Як-40 не завжди виручав. Генеральний директор працював, відпочивав і жив на заводі. Коли Віктор Клочай очолив УАЗ, збитки перевищували 250 млн руб. Через чотири місяці потому підприємство почало працювати із прибутком.

Підписання угоди про наміри між ВАТ «Камаз»
і ВАТ «ГТЛК»: генеральний директор ВАТ «ГТЛК»
В. Клочай, Прем’єр-міністр РФ В. Путін,
генеральний директор ВАТ «Камаз» С. Кокогін,
12 лютого 2010 р.

У серпні 2005 р. Віктор Володимирович взяв на себе нелегкі обов’язки віце-губернатора, першого заступника голови уряду Нижегородської області з розвитку науково-технічного й економічного потенціалу. У Нижньому Новгороді він здійснював безпосереднє керівництво блоком ключових міністерств і відомств уряду, брав активну участь у розробці, а потім відповідав за реалізацію Стратегії розвитку області до 2020 р., опікувався більшістю галузей нижегородської промисловості, сільського господарства, транспорту, інноваційною й зовнішньоекономічною діяльністю. Під його керівництвом в області була проведена реформа державного пасажирського автотранспорту, потужний розвиток отримав кластер виробництва автокомпонентів, удосконалювався нижегородський аеровузол, будувалися північний і південний обходи Нижнього Новгорода. За свій внесок в економіку міста Віктор Клочай відзначений не лише нагородами — його ім’я у цьому регіоні вимовляють із великою повагою.

У березні 2009 р. у кар’єрі В. В. Клочая відбувається ще один якісний поворот — він стає генеральним директором ВАТ «Державна транспортна лізингова компанія» (ДТЛК) у Москві, на яку в той час було покладено дуже важливі завдання з координації розробок нової дорожньо-будівельної техніки. Віктор Володимирович доклав чимало сил, щоб компанія зіграла роль ефективного антикризового механізму.

У 2010 р. він очолив ВАТ «Росполімет». Після повернення до металургії та управління великим виробництвом, довелося вирішувати стратегічні питання з розширення і збільшення виробництва продукції двох металургійних заводів. Кільцепрокатний завод «Росполімету» — єдине в Росії підприємство, здатне випускати повний асортимент продукції для авіапрому й енергомашинобудування.

Водночас В. В. Клочаю вдається й активно займатися громадською діяльністю. У 2009 р. його обирають головою Координаційної ради відділень РСПП у Приволзькому федеральному окрузі. Він також є віце-президентом РСПП і входить до складу правління цього загальноросійського об’єднання роботодавців; обраний членом Громадської палати РФ. Крім цих двох напрямків, бере активну участь у роботі громадської ради Приволзького федерального округу із розвитку інститутів громадянського суспільства, громадської ради при Міністерстві транспорту РФ і Нижегородського відділення Загальноросійського руху підтримки Флоту.

Виступ Віктора Володимировича
на урочистому відкритті ливарного виробництва
на заводі «Дробмаш» м. Викса, 17 січня 2011 р.

Надаючи велику вагу благодійній діяльності, Віктор Клочай є членом Благодійної ради Нижегородської області, головою піклувальної ради з реставрації Церкви Знамення Божої Матері й святих жон-мироносиць у Нижньому Новгороді, куратором і добродійником будівництва храму в ім’я Пресвятої Живоначальної Трійці у м. Заволжя Городецького району Нижегородської області та ін. За свій внесок у справу відродження і зміцнення віри й духовності він відзначений нагородами Російської православної церкви, орденами святого благовірного князя Данила Московського та преподобного Серафима Саровського, патріаршою грамотою.

За три десятиліття, що минули після випуску з інституту в житті віктора Володимировича відбулося багато важливих подій. Колишній студент — тепер кандидат технічних наук, лауреат Державної премії і премії Уряду РФ у галузі науки й техніки. Відзначений численними нагородами: орденами «Пошани», «Дружби», орденом Нижегородської області «За громадянську доблесть і честь», медалями «За трудову доблесть», «За служіння закону й справедливості», «Адмірал Горшков» Міністерства оборони РФ, золотим знаком і дипломом «Кращий менеджер Росії» у рамках Національної премії імені Петра Великого, дипломом «Зірка російського менеджменту ХХ століття», дипломом лауреата рейтингу «1000 найпрофесійніших менеджерів Росії», почесними грамотами Повноважного Представника Президента РФ у Приволзькому федеральному окрузі за вагомий внесок у розвиток підприємств ВАТ «Заволзький моторний завод» і ВАТ «Ульяновський автомобільний завод», званням «Лідер бізнесу Поволжя», почесним знаком губернатора Ульяновської області «За віру й чесноту» за освоєння випуску нової продукції, великий внесок у соціально-економічний розвиток Ульяновської області, дипломом «За високу репутацію керівника в ділових колах Поволжя» у рамках проекту «Золотий запас Поволжя», знаком Донецького державного університету «Видатний випускник» і багатьма іншими.