Народився 26 вересня 1949 р. у м. Горлівка Донецької області у сім’ї Олексія Федоровича і Параскеви Трохимівни Маркових.

Коли настав час визначатися із майбутнім професійним шляхом, основним аргументом було те, що вугільна промисловість на той час була домінуючою в регіоні, а гірнича електромеханіка — професія багатогранна. Тому вибір припав саме на неї як на головний стратегічний орієнтир у вугільній промисловості. Навчання в університеті сприяло формуванню світогляду, а також поглядів на життя й роботу. Запам’яталися насамперед високий професіоналізм і авторитетність викладацького складу факультету (професори В. Г. Гейєр, І. Г. Штокман, Р. М. Лейбов, М. Г. Ельяшевич, Я. І. Альшиц, М. А. Богомолов та інші).

Здобувши фах гірничого інженера, Микола Марков працював на шахті «Жовтнева» комбінату «Донецьквугілля» на різних посадах: гірничий майстер, змінний помічник головного механіка, старший механік, головний енергетик, головний механік. У 1980 р. був призначений головним енергетиком виробничого об’єднання «Донецьквугілля», з 1983 р. — головним механіком.

У 1996 р. Микола Олексійович почав працювати в ЗАТ «Донбасвугілля» на посаді голови правління, а в 1998 р. указом Президента України був призначений заступником міністра вугільної промисловості й пропрацював на цій посаді до травня 1999 р. З липня 1999 р. обіймав посаду генерального директора державного підприємства «Укренерговугілля».

У 2002 р. М. О. Марков був призначений генеральним директором ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Донбаснерудпром».

НВП «Донбаснерудпром» — компанія, що займається видобутком каоліну, подрібненням і усередненням його з метою забезпечення споживачів високоякісною сировиною. Підприємство здійснює промислову розробку первинних каолінів північної ділянки Богородицького родовища «Біла Балка» з липня 2000 р. Завдяки великому досвіду Миколи Олексійовича у сфері налагодження міжнародних ділових контактів підприємство успішно співпрацює з багатьма не лише вітчизняними, а й іноземними споживачами своєї продукції.

За період професійної і наукової діяльності Микола Марков отримав низку патентів на винаходи, зокрема такі: «Спосіб осушення масиву ґрунту», «Гідроімпульсний пристрій», а також у співавторстві: «Вибухобезпечна ріжуча коронка для бурошнекової машини», «Пристрій для провітрювання свердловини великого перерізу», «Спосіб нарощування бурошнекового стовбура», «Бурошнековий комплекс», «Різець гірничої машини». Він також має авторські свідоцтва на такі розробки: «Привід шахтної підйомної установки», «Композиція для склеювання й ремонту гумовотканинних конвеєрних стрічок», «Пристрій компенсації потенціалу ушкодженої фази відносно землі», «Електромагнітний сепаратор», «Залізовідокремлювач», «Електропривід», «Теплообмінна поверхня», «Установка для підігріву повітря», «Електромагнітний сепаратор», «Насосна установка із пристроєм для автоматичного заливання насосів», «Гідравлічний демпфер».

М. О. Марков — автор публікацій «Формування гранулометричного складу вугілля при руйнуванні шару виконавчим органом комбайна», «Характер і параметри руйнування шару різцями з робочою бічною гранню». За результатами своїх наукових досліджень він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук на тему «Створення засобів захисту водовідливних установок із баковими акумуляторами від гідравлічних ударів».

Після завершення навчання в інституті Микола Олексійович підтримував зв’язки з alma mater. Уже будучи працівником «Донецьквугілля», він систематично проводив навчання за розробленими програмами для головних механіків, електромеханіків, енергетиків та ін. Тривалий час входив до складу екзаменаційної комісії із захисту дипломів, а також продовжував співпрацювати з багатьма викладачами вузу.

Микола Марков одружений. Подружжя виховало двох дітей: сина Дмитра і доньку Ольгу. Випускником Донецького політехнічного інституту є старший брат Миколи Олексійовича Віктор.

За багаторічну сумлінну й самовіддану професійну діяльність М. О. Марков нагороджений Орденом Пошани, знаками «Шахтарська слава» трьох ступенів, «Шахтарська доблесть» двох ступенів, а також Орденом Святого Володимира.

Головний життєвий принцип Миколи Олексійовича — чесність у людських стосунках і професіоналізм.