Народився 30 листопада 1949 р. у Донецьку в робочій родині. Батько — Василь Сергійович — був яскравим представником героїчного покоління. Таким як він випало на долю не лише видобувати під землею вугілля, плавити сталь, а й пройти дві війни: фінську й Велику Вітчизняну. Мати, Клавдія Іванівна, працювала педагогом дошкільної освіти, віддаючи всю силу материнської любові своєму єдиному синові. Батько для Валерія Васильовича був прикладом у всьому, тому не дивно, що він пішов його шляхом, обравши професію металурга.

Пуск на ВАТ «Ижсталь» нового сучасного
сталеплавильного комплексу за участю
голови Уряду РФ В. В. Путіна, 2010 р.

Із роками в характері Валерія Моісеєва дедалі чіткіше вимальовувалися риси, що стали його внутрішнім стрижнем: цілеспрямованість, принциповість, зважений, ретельно продуманий підхід до будь-якої справи. Тому й вибір вузу був не випадковий. Він вступив у Донецький політехнічний інститут, де готували одних із кращих інженерів для вугільної й металургійної галузей промисловості Радянського Союзу. Успішно закінчивши його за фахом «Обробка металів тиском», у 1972 р. був розподілений на Іжевський металургійний завод.

Йому було лише тридцять три роки, коли він очолив цех, масштаби якого можна зрівняти з деякими заводами. Для когось молодість може бути й недоліком, але не для Валерія Моісеєва. Для нього це був шанс продемонструвати знання й енергію. Нерідко можна чути оцінку керівникові: знаєте, це — мотор. Таке визначення можна сміливо адресувати Валерію Васильовичу: поки він не досягне повної віддачі й максимально можливого результату — і сам не заспокоїться, й іншим не дасть. Саме ця якість найбільше підкуповує інших. Такому керівникові люди вірять.

Він очолив виробниче об’єднання «Ижсталь» у 1992 р. — час «шокової» терапії, економічного хаосу й політичної нестабільності. Багато традиційних замовників «Ижстали» (підприємства військово-промислового комплексу, автомобільні й машинобудівні заводи) різко скоротили обсяги виробництва, а отже — і споживання металу. Змушена зміна форм власності вимагала рішень щодо збереження контрольного пакета акцій і управління підприємством у цілому. Мільйони рублів ішли на утримання соціальної сфери. Були моменти, коли для підприємства поставало питання: «Бути чи не бути?». Але жодного разу генеральний директор не пішов шляхом найменшого опору.

Під керівництвом Валерія Васильовича на підприємстві йшов наполегливий пошук шляхів оптимізації виробництва і зниження витрат, проводилася цілеспрямована робота з вишукування конкурентних переваг і мобілізації внутрішніх резервів. З ініціативи й за особистої участі Моісеєва була розроблена програма технічного переозброєння, спрямована на освоєння новітніх технологій виробництва рентабельної металопродукції. Її реалізація дала заводу змогу вийти на міжнародний ринок і в найкоротший термін завоювати репутацію одного їз найнадійніших російських виробників високоякісної металопродукції. Завдяки цьому в підприємства з’явилися «живі» гроші, які ішли передусім на виплату заробітної плати персоналу й на перерахування податків у бюджет і позабюджетні фонди. Такий підхід у поєднанні із проведеною кадровою політикою дозволив уникнути соціальних потрясінь на «Ижстали» і сприяв збереженню виробничого й науково-технічного потенціалу заводу.

В. Моісеєв із гендиректором Oriel Resources Ltd
О. Г. Іванушкіним та гендиректором
ВАТ «Мечел»
Є. В. Міхелем

Голова Уряду Удмуртської Республіки
Ю. С. Піткевич, керівний директор ВАТ «Ижсталь»
В. В. Моісеєв і головний федеральний інспектор
по Удмуртській Республіці О. М. Кобзєв на об’єкті
реконструкції в електросталеплавильному цеху

В умовах ринку для «Ижстали» гостро постало питання про стратегічного партнера, співпраця з яким сприяла б подальшому розвитку підприємства й водночас дозволила б зберегти його спеціалізацію виробника спеціальних марок сталі та неіржавілого прокату. У той час на порядку денному неодноразово порушувалося питання про продаж пакета акцій заводу, що належав уряду Удмуртії, щоб покрити дефіцит республіканського бюджету. При цьому майбутнє підприємства залишалося під великим сумнівом. Валерій Васильович на всіх рівнях влади доводив, що такий миттєвий підхід не прийнятний, що подібний крок призведе до незворотних негативних наслідків для багатотисячного колективу металургів. У результаті було ухвалено рішення про реалізацію держпакета за умови, що новий власник візьме на себе зобов’язання зі збереження й подальшого розвитку наявної виробничої й соціальної бази.

Сьогодні «Ижсталь» працює у складі ВАТ «Мечел» — однієї із провідних російських компаній, що поєднує виробників вугілля, залізорудного концентрату, сталі, прокату, феросплавів, продукції високих переділів, теплової й електричної енергії. Входження в «Мечел» дозволило підприємству підвищити ефективність виробництва й запроваджувати великі інвестиційні проекти.

Зараз у ВАТ «Ижсталь» триває реалізація повномасштабної програми технічного переозброєння. У її рамках побудовано новий сучасний сталеплавильний комплекс, у запуску якого у вересні 2010 р. взяв участь прем’єр-міністр Росії Володимир Путін. Паралельно із цим тривають роботи з модернізації прокатних потужностей заводу. Сумарний обсяг інвестицій у проект із боку групи «Мечел» перевищує $195 млн. Реконструкція виводить «Ижсталь» на якісно новий рівень розвитку, забезпечуючи ефективність виробництва, зниження витрат і конкурентоспроможність на багато десятиліть уперед. До того ж вона значно знижує вплив металургійного виробництва на навколишнє середовище: більш ніж п’ятикратне зниження викидів в атмосферу, що суттєво знижує екологічне навантаження на жителів Іжевська.

Із легендарним конструктором
М. Т. Калашниковим

У рамках фестивалю «Золотий скіф» у 2001 р. на підприємстві була виготовлена точна копія всесвітньо відомої Цар-Гармати. Пропозиція здійснити унікальний проект надійшла кільком металургійним підприємствам, зокрема й на «Ижсталь». На перший погляд завдання здавалося технічно нездійсненним. Але ретельно зваживши можливості підприємства, В. В. Моісеєв вирішив взяти складне та водночас почесне й відповідальне замовлення.

Незважаючи на те, що копія Цар-Гармати була виготовлена в рекордно короткий термін, усі фахівці зійшлися в думці: деталі орнаменту на ній виконані бездоганно точно. «Донецька земля — моя батьківщина. І в мене душа радіє, що цей історичний пам’ятник, установлений у Донецьку, став однією з його визначних пам’яток», — говорить Валерій Васильович.

Його діяльність не обмежується керівництвом заводу. Протягом одинадцяти років Валерій Васильович є депутатом вищого законодавчого органу республіки — Державної Ради Удмуртії. Для нього бути депутатом — означає виправдати довіру людей, якнайкраще виконувати покладені на нього, обранця народу, обов’язки. Не в його характері зупинятися на половині шляху, робити щось не на повну силу. Суворо запитуючи з підлеглих, він передусім дуже вимогливий до себе, намагаючись при вирішенні кожного завдання одержати максимальний результат.

Валерій Моісеєв небагатослівний, воліє більше робити, ніж говорити. «Конкретні справи — краще загальних фраз» — ось девіз, який дуже точно передає його ставлення до життя. Знаючи його характер і життєві принципи, можна бути завжди впевненим: якщо Валерій Васильович щось пообіцяв, то обов’язково виконає, хоч би чого це йому не коштувало.