Народився 20 листопада 1933 р. у с. Любівка Краснокутського району Харківської області в сім’ї колгоспника.
У 1953 р. закінчив Харківський гірничий технікум (спеціальність «Техніка з розробки вугільних родовищ»). Працював гірничим майстром, заступником начальника, а потім начальником дільниці на шахтах тресту «Будьоніввугілля» комбінату «Донецьквугілля». У 1956 р. став слухачем Вищих інженерних курсів при Донецькому політехнічному інституті. Через три роки закінчив інститут і отримав фах гірничого інженера з розробки родовищ корисних копалин.
Протягом 1959–1963 рр. Микола Сургай був начальником дільниці, директором шахти «Восточная», впродовж наступних трьох років очолював шахту «Заперевальну». У 1966–1978 рр. обіймав посаду директора тресту «Пролетарськвугілля» і заступника начальника комбінату «Донецьквугілля». З 1978 р. — генеральний директор об’єднання «Донецьквугілля».
У 1982 р. М. С. Сургай призначений першим заступником міністра вугільної промисловості УРСР, а з 1985 р. — міністром вугільної промисловості УРСР. Брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Через два роки став генеральним директором виробничого об’єднання «Донецькдержвуглепром» і начальником головного територіального управління вугільної промисловості.
На початку 1990 р. Микола Сафонович — перший заступник голови Державного комітету з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничого нагляду. Цього ж року він очолив Державний комітет України з вугільної промисловості, яким керував до 1994 р.
З 1998 р. — директор Державного науково-дослідного, проектно-конструкторського і проектного інституту вугільної промисловості України.
Упродовж 1990-х рр. займався активною політичною діяльністю: був народним депутатом України ІІ скликання (1994–1998), членом комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв’язку, членом Міжрегіональної депутатської групи (до цього — групи «Конституційний центр»). У 1998 р. балотувався до Верховної Ради від виборчого округу № 59 (Донецька область).
М. С. Сургай — автор понад 160 наукових праць. Підготував і видав низку книг: «Їхній подвиг — Чорнобиль» (2001), «Шахтарі України — Герої Праці» (2001), «Чи буде третє народження Донбасу?» (2002), «Рятівниці Донбасу» (2002), «Видатні гірничі інженери і фахівці України» (2003), «Самозабутній трудівник вугільного фронту» (2005), «Л. Г. Мельников. До 100-річчя з дня народження» (2006), «Сила прикладу» (2006), «Червонозоряному руху — 75» (2006), «Г. В. Красніковський. До 100-річчя з дня народження» (2006), «Ювілеї шахтарської праці» (2008), «Кам’яновугільному комбінату «Донецьквугілля» 70 років» (2008) та інші.
Удостоєний численних державних відзнак: Почесної грамоти Президії ВР УРСР (1983), орденів Леніна (1981), Жовтневої революції (1986), Трудового Червоного Прапора (1966, 1971 рр.), «Знак Пошани» (1976), «За заслуги» ІІ та III ст. (2001, 2008 рр.), звання «Герой України» (із врученням ордена Держави, 2003), двох срібних медалей ВДНГ (1976, 1980 рр.), знаків «Шахтарська слава» і «Шахтарська доблесть» трьох ступенів, почесних грамот Кабінету Міністрів України (1998, 2004).
М. С. Сургай — лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки (2002), Міжнародного академічного рейтингу популярності та якості «Золота Фортуна» в номінації «Кращий керівник» (2003) та Почесний громадянин м. Донецька і м. Сніжне (2003).
Микола Сафонович підтримував тісні зв’язки з ДонНТУ — неодноразово виступав перед студентами, допомагав бібліотеці з літературою. Помер 26 грудня 2009 р. Похований на Новоігнатівському кладовищі (Донецьк). У пам’ять про видатного випускника кращим студентам-гірникам присуджується стипендія імені Героя України М. С. Сургая.
|