Кандидат економічних наук, дійсний член Академії гірничих наук та Міжнародної академії наук екології та безпеки життєдіяльності.

Народився 23 серпня 1950 р. у м. Столін Брестської області. Батько, Петро Матвійович, та мама, Олена Петрівна, усе життя працювали на заводі «Кераміка».

Після закінчення зі срібною медаллю середньої школи вступив до Донецького політехнічного інституту на гірничий факультет, який із відзнакою закінчив у 1973 р. і був рекомендований до аспірантури. Протягом чотирьох років працював у інститутах «Дондіпрошахт» і Українській філії НДМІ.

Після переходу на одне з найстаріших підприємств Донбасу, шахту ім. А. Б. Батова, Олександр Петрович протягом дев’яти років обіймав посади від гірничого майстра до заступника директора шахти з виробництва. Складні гірничо-геологічні умови відпрацювання тонких пластів вугілля, постійна напружена робота у трудових колективах вимагали максимуму інтелектуальних і фізичних сил, що зрештою сприяло швидкому становленню молодого спеціаліста. Особливо яскраво організаторський талант О. П. Старікова проявився в період його роботи головним інженером шахти «Жданівська № 3–4». Тут за п’ять років було виконано комплексне технічне переоснащення всіх технологічних ланок підприємства.

У 1990 р. Олександр Петрович був призначений технічним директором ВО «Шахтарськвугілля», де протягом трьох років на найскладніших підприємствах регіону успішно керував впровадженням нової техніки і прогресивної технології, проводив комплексні заходи з модернізації вугільного виробництва.

Численні структурні реорганізації і непродумана реструктуризація вугільної промисловості ставили нові надскладні завдання перед керівниками і трудовими колективами. Для їх вирішення на базі шахти «Жданівська № 3–4» було створено виробниче об’єднання «Дон», технічним директором якого був призначений О. П. Старіков.

Під його керівництвом і за безпосередньої участі створювалися сучасні високопродуктивні підприємства: шахти «Жданівська № 3–4» на Донбасі, «Зарічна», «Алексієвська», «Карагайлінська» та збагачувальна фабрика «Супутник» на Кузбасі, комплекси нових шахтних горизонтів і споруд на багатьох вугільних підприємствах галузі, найсучасніший у Європі вугільний термінал річною потужністю 6 млн. т у Вентспілсі (Латвія) та ін.

Міжгалузеве виробниче об’єднання «Кузбасс», створене під керівництвом О. П. Старікова, за останні 10 років об’єднало три галузі: машинобудування — Юргінський машзавод (виробництво гірничошахтного обладнання та вантажопідйомної техніки, металургія), підприємствa Т-Mashinery (Чехія), Esser (Німеччина) — виробництво силової гідравліки; вугледобування та збагачення — «Вугільна компанія «Зарічна», до якої входять шахта «Зарічна» із збагачувальною фабрикою річною потужністю 6 млн. т, базове підприємство, побудоване з «нуля», шахта «Алексієвська» (реконструюється з нарощуванням видобутоку з близько 1,5 млн. т у 2010 р. до 4 млн. т у 2014 р.), шахта «Жовтнева» (теж реконструюється, плановий видобуток у 2010 р. — 2,5 млн. т), шахта «Карагайлінська» (будується, проектна потужність — 2,5 млн. т на рік), шахта «Серафімівська» (перебуває на стадії проектування); виробництво сільськогосподарскої продукції: СГО «Заріччя» та «Юргінський молокозавод», ТОВ «Юргінське» з площею оброблюваних земель 45 тис. га.

Поряд із масштабною виробничою діяльністю О. П. Старіков виконав значний обсяг наукових досліджень, впроваджених у виробництво на підприємствах МВО «Кузбас», вугільних шахтах України та Російської Федерації. Їх результати опубліковані в 42 наукових працях, зокрема й шести монографіях.

Трудова та громадська діяльність Олександра Петровича гідно оцінена. Він — повний кавалер знаку «Шахтарська слава», заслужений шахтар України, лауреат золотого знака «Гірник Росії», нагороджений ювілейними медалями. Йому присвоєно звання «Почесний працівник вугільної промисловості». За діяльність із розвитку духовного та культурного життя суспільства, а особливо шахтарів та членів їхніх сімей, нагороджений Грамотою Патріарха Московського і всієї Русі та орденом «Честь. Добрі справи. Слава» ім. Дмитра Донського і Володимира Хороброго. За бездоганність і цілеспрямованість, проявлені у професійній діяльності, О. П. Старіков удостоєний офіцерського ступеня ордена Святого Станіслава, а також ордена «За облаштування Землі Кузнецької».

Вільний час Олександр Петрович проводить із дружиною Людмилою, випускницею Донецького політехнічного інституту, та доньками Оленою і Ольгою, які також закінчили цей вуз, та онуками Олександром і Олександрою.