Заслужений винахідник СРСР. Кандидат технічних наук, дійсний член Академії будівництва України, почесний академік Міжнародної академії наук екології і безпеки життєдіяльності.

Народився 28 березня 1931 р. у м. Червоний Лиман Донецької області. Дитячі роки Юрія Чернишева припали на період воєнного лихоліття. Через війну довелося на два роки перервати навчання у школі, а потім продовжувати його вже по війні в м. Артемівську Донецької області. У 1952 р. юнак із медаллю закінчив десятирічку і вступив у тоді ще Донецький індустріальний інститут.

Вибір спеціальності «Геологія і розвідка родовищ корисних копалин» для Юрія Петровича був цілком закономірним. Тоді геологи СРСР виявили безліч найцікавіших родовищ, достатньо згадати хоча б знамените родовище алмазів. Газети, радіо й телебачення багаторазово висвітлювали досягнення геологів, їхню нелегку, сповнену романтики і пригод роботу. Але хлопця приваблювала не лише романтика. На геологорозвідувальному факультеті була порівняно висока стипендія і гарна форма з еполетами.

ДІІ на ті часи мав хороші гуртожитки — Будинок приїжджих студентів (БПС-1, 2 і 3) з їдальнею, поштою, перукарнею й усіма іншими службами. Дисципліна була сувора, але робилося все, аби студенти мали необхідне для життя і занять.

Незабутній слід у пам’яті Юрія Петровича залишили насамперед викладачі — прекрасні фахівці, добрі, чуйні люди: «Особливо наш знаменитий заступник декана М. Б. Шумяцький. Він читав електротехніку. Дотепний до вредності, але робив усе можливе, щоб студенти не залишилися без стипендії. Нам читали курси геодезії, фізичної хімії, математики, хімії, фізики і навіть військової справи чудові фахівці та яскраві особистості. Що ж стосується курсів за фахом, то тут практично всі викладачі вирізнялися високим професіоналізмом і вмінням передати свій досвід студентам. Найбільш яскравою фігурою, на мій погляд, був Михайло Карпович Пильтенко — найсильніший геолог і петрограф. Вміння за допомогою мікроскопа, хімічного й фізико-хімічного аналізів визначити той чи інший мінерал і зміни, що відбуваються в ньому, — усього я навчився з його допомогою».

Інститут у ті роки був одним із центрів культури: тут проводилися концерти відомих на той час артистів, починали свою творчу кар’єру Ю. Гуляєв, А. Солов’яненко, студенти організовували творчі й танцювальні вечори, сюди ішла молодь з усього міста.

На момент закінчення інституту усі студенти вже були добре підготовлені до роботи. Юрія Чернишева розподілили у Вірменію, де він працював протягом двох років. Але в той час у країні відбулися серйозні перетворення. Були організовані раднаргоспи, і всі випускники повинні були перерозподілятися через відділ кадрів раднаргоспу в межах Донецької і Луганської областей. Артемгеологія і шахти не могли всіх прийняти на роботу. Так Юрій Петрович опинився у Донецькому вугільному інституті, а потім за рекомендацією М. К. Пильтенка його перевели в Донецький науково-дослідний інститут надшахтного будівництва — займатися технічною петрографією. Дисертацію він захищав уже зрілим фахівцем у галузі будівельних матеріалів, технології їх виробництва й довговічності.

Ю. П. Чернишев організував науково-дослідний відділ хімії бетону й довговічності будівельних конструкцій і тривалий час його очолював. Опублікував більше 116 наукових праць і одержав 27 авторських посвідчень та чотири патенти на винаходи.

Науково-дослідний відділ під його керівництвом працював інтенсивно й доволі плідно. Роботи колективу здобули широке застосування у практиці будівництва. Інститут пережив тяжкі 1990-ті, економічну кризу, зберігши основний склад співробітників. Сьогодні його колектив наполегливо і плідно працює в галузі будівельної науки й практики будівництва. Немала роль у цьому Донецького індустріального інституту, де багато хто зі співробітників Донецького ПромбудНДІпроекту пройшов школу справжнього професійного загартування і здобув якісні фахові знання.

Юрій Петрович нагороджений нагрудним знаком «Почесний працівник будівництва й архітектури», медалями «За доблестный труд. В ознаменование 100-летия со дня рождения Владимира Ильича Ленина», «Ветеран труда. За долголетний добросовестный труд», почесними грамотами Академії будівництва України, виконкомів Донецької міської й обласної рад.

Справжньою гордістю Юрія Чернишева став його син Володимир, який свого часу закінчив Донбаську національну академію будівництва. Зараз він живе в Ізраїлі й викладає практичний курс роботи з комп’ютером та електронною технікою. Разом із дружиною Оленою подарував батькові двох онуків — старшу Олександру та молодшого Данила.

Своє життєве кредо Юрій Петрович ще у шкільні роки взяв із відомої книги В. Каверіна «Два капітани»: «Бороться и искать. Найти и не сдаваться!».