 |
||||||||||
| ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ГІРНИЧОГО МАШИНОБУДУВАННЯ, АВТОМАТИКИ Й ОБЧИСЛЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ |
||||||||||
Початок підготовки радіоінженерів у Харкові О. Я. УсиковЗавідувач кафедри радіолокації ХЕТІ  С. Я. БраудеЗав. каф.радіоприймально- передавальних пристроїв ХЕТІ  О. А. МіцДеканрадіотехнічного факультету ХЕТІ Грандіозна подія — закінчення Другої світової війни — збіглося із 50-річним ювілеєм винаходу радіо, яке урочисто відзначалося широкою громадськістю. Це зумовило прискорений розвиток радіоелектроніки, галузі, без якої немислиме забезпечення безпеки країни. У зв’язку з ювілеєм було започатковано нові нагороди: золоту медаль ім. О. С. Попова за видатні наукові роботи і винаходи в галузі радіо, значок «Почесний радіст» за сприяння розвитку радіо та стипендію ім. О. С. Попова. Також почали урочисто відзначати День радіо (7 травня). Широкий розвиток радіотехніки, розширення використовуваних діапазонів частот, поява в роки війни таких напрямів як радіолокація, радіонавігація призвели до необхідності створення нових радіотехнічних спеціальностей. У жовтні 1945 р. для підготовчої роботи з організації радіотехнічного факультету, кафедр і лабораторій до професорсько-викладацького штату ХЕТІ були зараховані за сумісництвом член-кореспондент АН УРСР, д. ф-м. н., проф. А. О. Слуцкін, д. т. н., проф. С. Я. Брауде, к. ф-м. н., доц. О. Я. Усиков. Обов’язки з організації нової спеціальності та лабораторій покладалися на к. т. н., доц. О. А. Міца. У 1946 р. у Харківському електротехнічному інституті відкрився радіотехнічний факультет (декан — доцент О. А. Міц) із трьома кафедрами: теоретичних основ радіотехніки (проф. А. О. Слуцкін), радіоприймально-передавальних пристроїв (С. Я. Брауде), радіолокації (А. Я. Усіков) [87]. Уперше в Харкові для потреб народного господарства розпочалася цілеспрямована підготовка радіоінженерів за спеціальністю «Радіотехніка», а пізніше зі створенням кафедри конструювання і технології виробництва радіоапаратури — підготовка за однойменною спеціальністю. Наказом Всесоюзного комітету у справах Вищої школи при РНК СРСР № 143 від 21 березня 1946 р. «Про підготовку інженерно-технічних кадрів з автоматики і телемеханіки» у ХЕТІ введена спеціальність «Автоматика і телемеханіка». У 1950 р. інститути електротехнічний, хіміко-технологічний, механіко-машинобудівний (які були створені у 1930 р. на базі факультетів ХПІ) знову об’єдналися і утворили Харківський політехнічний інститут. Серед перших випускників радіотехнічного факультету — А. П. Дорохов (1950), В. Д. Кукуш (1950), Є. Г. Прошкін (1950), Б. Г. Бондар (1952), О. І. Губернаторов (1952), В. В. Толстов (1953), П. С. Ковтун, М. Ф. Лагутін.
У 1958 р. у Харкові відкрився Український заочний політехнічний інститут із факультетами: інженерно-економічним, будівельним, хіміко-технологічним, металургійним, машинобудівним, енергетичним та електрофізичним (декан — к. т. н. О. І. Губернаторов) [88]. Для створення факультету і нових кафедр радіоустаткування й основ радіотехніки із Харківського політехнічного інституту в УЗПІ були переведені кандидати технічних наук О. І. Губернаторов і О. П. Дорохов, які очолили новостворені кафедри [89]. На електрофізичному факультеті УЗПІ з 1958–1959 навчального року проводилася підготовка спеціалістів із відривом від виробництва за спеціальностями: «Радіотехніка», «Електронні прилади», «Промислова електроніка», «Конструювання і технологія радіоапаратури», «Автоматичні, телемеханічні і електровимірювальні прилади і обладнання». У 1959 р. з останньої виділилася спеціальність «Автоматика і телемеханіка». Передумови створення ХІГМАОТу і ХІРЕ Бурхливий технічний прогрес, який спостерігався в усіх галузях народного господарства СРСР наприкінці 50-х — на початку 60-х років, призвів до гострої потреби у розширенні підготовки фахівців із нової техніки. Ідея створення нового вишу виникла наприкінці 50-х років. На Всесоюзній нараді працівників вищої освіти у Харкові було вперше запропоновано створити інститут радіоелектроніки. З цією пропозицією виступили доценти УЗПІ О. П. Дорохов, О. І. Губернаторов, декан радіотехнічного факультету ХПІ О. А. Міц. Ідея виношувалася більше п’яти років, знаходила своїх прихильників і тих, що сумнівалися в її швидкій реалізації, гальмувалася через пропозиції про збільшення прийомів студентів на факультети, які вже здійснювали підготовку фахівців радіотехнічного профілю. Неодноразово це питання обговорювалося в Харківському обкомі партії, де завідувачем відділу науки і вищої школи був В. Г. Червов. Для рішень такого глобального масштабу декан радіофізичного факультету ХДУ, доцент Б. М. Булгаков неодноразово звертався до офіційних інстанцій у Москві, був на прийомі у заступника міністра оборони СРСР. Наполегливість, віра, величезне бажання об’єднати в одному виші теоретиків і дослідників, здатних створити техніку на нових фізичних принципах, та розробників радіоелектронної апаратури змінили ситуацію. ХІГМАОТ Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 374 від 21.04.1962 р. «Про заходи щодо подальшого поліпшення підготовки фахівців із радіоелектроніки та електронної техніки» та наказом Міністерства ВССО УРСР № 562 від 6.08.1962 р. «Про збільшення підготовки спеціалістів із радіоелектроніки й електронної техніки» на базі Харківського гірничого інституту був створений Харківський інститут гірничого машинобудування, автоматики та обчислювальної техніки (ХІГМАОТ) Міністерства вищої, середньої спеціальної освіти УРСР.  Першотравнева демонстрація, 1964 р.Проректорами з наукової роботи були Г. Я. Андрєєв (1962–1964), В. Л. Рвачов (1964–1966), проректорами з навчальної роботи — М. П. Гавриш (1962–1963), доцент В. Г. Червов (1963–1966), з адміністративно-господарської роботи — П. В. Новіков (1962–1966), секретарем партійного комітету — А. І. Мелекесцев. Із моменту створення нового інституту почався складний і тривалий період реорганізації, який полягав не тільки у злитті та ліквідації багатьох кафедр і лабораторій гірничого профілю, а й в організації навчально-лабораторної бази, створенні нових факультетів, кафедр і предметних аудиторій. Це був час протистояння і боротьби між старим гірничим профілем і новим, який ще не утвердився. Головним завданням у цей період стала масштабна робота з підбору і розподілу кадрів, формування кваліфікованого професорсько-викладацького колективу, завідувачів кафедр і деканів факультетів, перепрофілювання роботи бібліотеки по комплектуванню фонду навчальною і науковою літературою радіотехнічного профілю. Для організації нового радіотехнічного факультету, утворення кафедр та лабораторій відбулося переведення професорів, доцентів, викладачів з інших вишів. Із Бердянського педагогічного інституту у ХІГМАОТ перейшли В. Л. Рвачов, Л. Й. Шкляров, із ХДУ — доцент, проректор із наукової роботи О. І. Терещенко, доцент, декан радіофізичного факультету Б. М. Булгаков, завідувач кафедри радіофізики, професор В. П. Шестопалов, із УЗПІ — доценти О. І. Губернаторов, О. П. Дорохов, ХПІ — доценти Є. Г. Прошкін, М. Ф. Лагутін, В. В. Толстов, В. Д. Кукуш, А. Л. Горелік та багато інших. Із Харківського обкому КПУ переведені В. Г. Червов, а згодом В. Г. Новіков, який очолив ХІРЕ. Адам Львович Горелік — засновник у ХПІ спеціальності «Електронні прилади», працював на кафедрі основ радіотехніки, мав педагогічний і науковий досвід у галузі електронної, іонної і напівпровідникової техніки, був автором навчальних посібників «Напівпровідникові прилади» і «Промислова електроніка».  Л. Й. Шкляров, В. Л. Рвачов у першому навчальному обчислювальному центрі У 1962 р. у ХІГМАОТі діяла спеціалізована рада із присудження вчених ступенів за 11 спеціальностями (голова — проф. Д. С. Ємельянов) у складі 36 осіб, об’єднана рада трьох факультетів: автоматизації промислових процесів у гірничій промисловості, гірничого машинобудування, радіотехнічного (проф. П. П. Нестеров) за п’ятьма спеціальностями та рада факультету гірничого машинобудування (доц. Є. О. Литвиненко) за шістьома спеціальностями. У жовтні 1963 р. наказом міністра вищої і середньої спеціальної освіти СРСР було затверджено склад ради Харківського інституту гірничого машинобудування, автоматики й обчислювальної техніки із присудження вчених ступенів і дозволено приймати до захисту кандидатські дисертації та присуджувати вчений ступінь кандидата технічних наук за 19 спеціальностями, сім із яких складали гірничі (окремо діяла рада факультету гірничого машинобудування). До складу ради інституту входили 38 професорів і доцентів, головою призначено ректора, к. ф.-м. н., доц. О. І. Терещенко. Членами ради були також директори підприємств В. В. Крихтін і Б. Я. Сєдов. Також затверджено склад об’єднаної ради факультетів автоматизації виробничих процесів, радіотехнічного й обчислювальної техніки із присудження учених ступенів, якій дозволено приймати до захисту кандидатські дисертації і присуджувати ступінь кандидата технічних наук із подальшим затвердженням цих рішень радою інституту за 12 спеціальностями. Головою ради був д. ф.-м. н., проф. В. Л. Рвачов, а членами ради — чл.-кор. АН УРСР, к. ф.-м. н., доц., директор Інституту радіофізики і електроніки АН УРСР О. Я. Усиков та його заступник, д. т. н., проф. С. Я. Брауде. Період 1962–1965 рр. був часом масштабних змін: утворення нових факультетів, кафедр, спеціальностей, навчальних і наукових лабораторій, оснащення їх новим обладнанням, придбання нової обчислювальної техніки та створення на базі ЕЦОМ «Мінськ-14», «Мінськ-2» і «Урал-2» першого навчального обчислювального центру. У цей час також проводилася розробка навчальних курсів для нових спеціальностей та здійснювався підбір педагогічних кадрів із молодих спеціалістів та аспірантів. Утворення факультетів і кафедр у 1962 р. Утворення ХІГМАОТу спричинило ліквідацію факультету будівництва гірничих підприємств та реорганізацію гірничо-електромеханічного у факультет гірничого машинобудування зі спеціальностями «Гірничі машини», «Гірнича механіка», «Машини та обладнання нафтових і газових промислів». Деканом ГМФ був призначений доцент В. Л. Грецов (1962–1963). У 1962–1963 навчальному році створено два нові факультети: радіотехнічний (декани — доценти Л. В. Трубецков, В. Д. Кукуш) зі спеціальностями «Радіотехніка», «Промислова електроніка», «Конструювання та технологія виробництва радіоапаратури», «Математичні і лічильно-вирішальні прилади і пристрої» та автоматизації виробничих процесів у гірничій промисловості (доц. Б. Д. Тиховидов) із спеціальностями «Автоматизація виробничих процесів у гірничій промисловості», «Автоматизація виробничих процесів збагачувальних фабрик», «Автоматика і телемеханіка». У складі радіотехнічного факультету ХІГМАОТу наказом міністра вищої і середньої спеціальної освіти УРСР № 621 від 07.091962 р. організована перша кафедра нового профілю — обчислювальної техніки та промислової електроніки [90]. З початку навчального року почали створюватися лабораторії: обчислювальних машин дискретної дії і обчислювальних машин безперервної дії. Затверджено перший викладацький та навчально-допоміжний склад кафедри, до якого увійшли доценти І. Ф. Огороднійчук, О. П. Пікулін, асистенти Т. Р. Гальчук, Ф. І. Юлін, А. М. Пряницький, лаборанти І. В. Ярцев, П. Ф. Харитонова, навчальний майстер В. П. Куриленко, а також визначився перелік дисциплін на кафедрі: лічильно-вирішальні пристрої, математичні машини та програмування, автоматичне регулювання, промислова електроніка, основи обчислювальної техніки і телемеханіки. Обсяг навчального навантаження і особливо методичної роботи вимагав великих зусиль в оснащенні лабораторій та вдосконаленні навчального процесу. З утворенням нових факультетів і кафедр відбулися зміни у структурі інституту, що призвели до розподілу 28 кафедр. Три кафедри перебували в підпорядкуванні ректорату: марксизму-ленінізму (доц. О. А. Протопопов), політичної економії (А. В. Сазонов), військова кафедра (спецкафедра) (підполковник В. І. Антипов). За факультетом автоматизації виробничих процесів у гірничій промисловості закріпилося шість кафедр: автоматизації виробничих процесів у гірничій промисловості (проф. Є. Я. Іванченко, доц. В. Л. Грецов), збагачення корисних копалин (проф. Д. С. Ємельянов), хімії (доцент М. Д. Агєєв), теоретичної механіки (доц. Г. С. Грушко), теплотехніки (проф. С. Г. Вессельман), фізвиховання (М. С. Клещенко).
Найбільшим залишався факультет гірничого машинобудування, який налічував вісім кафедр: гірничих машин та рудничного транспорту (проф. Б. Л. Давидов), гірничої механіки (проф. П. П. Нестеров), гірничої електротехніки (доц. М. В. Гохфельд), технології гірничого машинобудування (проф. Г. Я. Андрєєв), будівельної механіки (доц. В. П. Манжаловський), нарисної геометрії і графіки (доц. Н. М. Подгорний), прикладної механіки (доц. Г. П. Жданов), російської мови (І. Ф. Виноградова). Гірничий мав шість кафедр: розробка родовищ корисних копалин (доцент П. С. Подколзін), рудничної вентиляції (доц. В. Д. Карпухін), будівництва гірничих підприємств (М. І. Храбров), економіки та організації гірничої промисловості (доц. В. І. Гавриш), геології та маркшейдерської справи (О. І. Кобилін), будівельних конструкцій та інженерних споруд (доц. Г. Г. Лукін). Структура інституту в 1963 р.  М. І. ХрабровЗавідувач кафедрибудівництва гірничих підприємств  О. А. ВолковЗавідувач кафедриобчислювальної техніки та промислової електроніки  О. І. ГубернаторовДоцент,завідувач кафедри радіоприймальних пристроїв Згідно з наказом Міністерства ВССО УРСР № 73 від 15.02.1963 р. «Про зміну структури Харківського інституту гірничого машинобудування, автоматики та обчислювальної техніки» з 1 вересня 1963 р. ліквідовано гірничий факультет, АВПГП перейменований у факультет автоматизації виробничих процесів і утворений новий — факультет обчислювальної техніки (доценти О. А. Волков, О. Н. Гордейко) [91]. За цим наказом створювалися 13 нових кафедр: обладнання газової та нафтової промисловості, теоретичних основ радіотехніки (В. В. Толстов), радіоприймальних пристроїв (О. І. Губернаторов), радіопередавальних пристроїв (М. Ф. Лагутін), конструювання та технології виробництва радіоапаратури (Є. Г. Прошкін), електронних і іонних приладів (А. Л. Горелік), обчислювальної техніки (доц. О. А. Волков, проф. В. Л. Рвачов), промислової електроніки (доц. Л. В. Трубецков), радіовимірювальних та антенно-фідерних пристроїв (О. П. Дорохов), математичної фізики (В. М. Дєєв, В. П. Шестопалов). Наказом Міністра ВССО УРСР № 414 від 18.07.1963 р. «Про утворення кафедри в ХІГМАОТі» з 1 вересня організована кафедра фізики надвисоких частот (НВЧ). За рік у структурі факультету автоматизації виробничих процесів відбулися деякі зміни: кафедру фізвиховання було передано в підпорядкування ректорату і створено дві нові кафедри — автоматики й телемеханіки (проф. Є. Я. Іванченко), автоматизації процесів збагачувальних фабрик (доц. І. В. Трушлевич).  Лабораторія антенно-фідерних пристроївТри кафедри гірничого профілю були перейменовані: гірничої механіки — в кафедру обладнання гірничих підприємств, гірничої електротехніки — в кафедру електрифікації промислових підприємств, рудничної вентиляції і техніки безпеки — в кафедру техніки безпеки (доц. В. Д. Карпухін). До складу факультету входили десять кафедр, зокрема й кафедри російської мови та нарисної геометрії і графіки. Радіотехнічному факультету були передані кафедри радіотехнічного профілю: радіоприймальних пристроїв, радіопередавальних пристроїв, теоретичних основ радіотехніки, радіовимірювань і антенно-фідерних пристроїв, конструювання і технології виробництва радіоапаратури, фізики НВЧ, електронних та іонних приладів, промислової електроніки, фізики та математичної фізики.  У лабораторії кафедри теоретичних основ радіотехникиУ березні 1963 р. наказом МВССО УРСР було створено три галузеві науково-дослідні лабораторії (автоматизації виробничих процесів, автоматики і телемеханіки, обчислювальної техніки) і чотири базові (нових матеріалів, технології виробничих процесів промислової вентиляції, автоматизації технологічних процесів в машинобудуванні, автоматизації та удосконалення технологічних процесів збагачення корисних копалин). Одночасно зі створенням НДЛ ліквідовано десять галузевих та базових НДЛ (комплексна механізація вугільних шахт, кондиціонування повітря у глибоких шахтах, автоматизація виробничих процесів у гірничій промисловості, збагачення корисних копалин, рудничних стаціонарних установок та ін.) Тільки у 1963 р. в інституті створено 13 нових кафедр і 40 навчальних лабораторій за спеціальностями «Обчислювальна техніка», «Радіотехніка» та «Автоматика й телемеханіка». На придбання лабораторного обладнання із нових спеціальностей було витрачено 369 713 рублів (у 1964 році — 338 тис. руб.), від підприємств та установ отримано обладнання на суму близько 500 тис. руб. (1964 р. — 620 тис. руб.). Однак асигнувань від МВССО УРСР на розвиток навчально-лабораторної бази інституту виявилося недостатньо, і ХІГМАОТ не зміг придбати все необхідне лабораторне устаткування. У зв’язку зі зростанням контингенту студентів і нестачею аудиторних та лабораторних площ виникла гостра необхідність у завершенні будівництва навчального корпусу «Ж» і зведенні гуртожитку та їдальні для студентів. Навчальна робота Із ліквідацією факультету будівництва гірничих підприємств студенти старших курсів спеціальностей «Будівництво гірничих підприємств», «Маркшейдерська справа» і «Промислове та цивільне будівництво» були переведені на гірничий факультет (декан — доц. Є. О. Литвиненко). У 1962–1963 навчальному році на перший курс інституту (враховуючи філії) вступило 1600 студентів, зокрема 585 — на денне відділення. На вечірнє відділення спеціальності «Промислова електроніка» було прийнято 25 студентів. У ХІГМАОТі навчалися громадяни з Болгарії, В’єтнаму, Конго, Афганістану, Монголії. Улітку 1963 р. відбувся плановий прийом студентів на третій і четвертий курси спеціальностей «Автоматика і телемеханіка», «Радіотехніка», «Конструювання і технологія виробництва радіоапаратури», «Промислова електроніка», «Математичні лічильно-вирішальні прилади і пристрої» був здійснений шляхом переведення з політехнічного, авіаційного, автодорожнього інститутів, Харківського державного університету та інших вишів країни. У вересні таким чином були зараховані 264 студенти, з яких на МПП — 77 осіб, АТ — 52; РТ — 46; ПЕ — 47; КР — 44.  Головний корпус, 60-ті рокиІз 1 вересня 1963 р. наказом МВССО УРСР № 404 від 10 липня 1963 р. на радіотехнічному факультеті у Харківському політехнічному інституті припинили підготовку інженерів за спеціальністю «Електронні прилади» і розпочали у ХІГМАОТі. Інституту був переданий план прийому студентів на 1961–1964 навчальний рік: 50 осіб на денну форму і 25 — на вечірню [93]. Сюди також перевели студентів усіх курсів та віддали лабораторне обладнання кафедри основ радіотехніки, яке використовувалося для лабораторного практикуму за фахом ЕП. На 1–5 курси денного навчання переведено із ХПІ 230 студентів: на 1 курс — 52 особи ; 2 курс — 40; 3-й — 47; 4-й — 48; 5-й — 43 особи, на 2–5 курси вечірнього навчання — 77 студентів,студентами заочного відділення ХІГМАОТа стали 11 осіб. Таким чином із ХПІ переведено усього 318 студентів [94]. У 1963–1964 році в інституті навчалося 5840 студентів, із них на денному відділенні — 2537 осіб, вечірньому Харкова, Конотопа — 680, на ЗТФ Харкова, Бєлгорода, Конотопа — 1955 осіб, заочному — 728 осіб. На відміну від минулих років прийом студентів був збільшений більш ніж у півтора рази. У 1964–1965 навчальному році рішенням приймальної комісії на перший курс денного відділення зараховано 775 студентів на спеціальності «Гірничі машини», «Гірнича електромеханіка», «Математичні і лічильно-вирішальні прилади та пристрої», «Автоматика і телемеханіка», «Автоматизація виробничих процесів у гірничій промисловості», «Радіотехніка», «Конструювання та технологія виробництва радіоапаратури», «Радіофізика і електроніка», «Промислова електроніка», «Електронні прилади». Перший випуск радіоінженерів (заочна форма навчання) був здійснений у 1963–1964 навчальному році в кількості 27 осіб, а у наступному — 56 осіб. У 1964–1965 н. р. на факультеті електроніки відбувся перший випуск студентів за фахом «Електронні прилади», який закінчили за денною формою 60 осіб, заочно — шестеро. У 1965–1966 н. р. ХІГМАОТ закінчили 820 студентів. Вперше в інституті відбувся випуск радіоінженерів денної форми навчання за фахом «Радіотехніка» — 29 осіб, а за фахом конструювання і виробництва радіоапаратури — 25 осіб. Загалом за час існування ХІГМАОТу тут було підготовлено 2302 інженерів. Структура інституту у період 1964–1966 рр. У лютому 1964 р. з ХІГМАОТу в Ленінградський гірничий інститут переведений професор, завідувач кафедри збагачення корисних копалин Д. С. Ємельянов. Згідно з наказом МВССО УРСР № 122 від 17.03.1964 р. «Про реорганізацію кафедр ХІГМАОТу» кафедри збагачення корисних копалин та автоматизації процесів збагачувальних фабрик об’єднані в одну — автоматизації та технології процесів збагачення корисних копалин.  В. В. Толстов Доцент, завідувач кафедри теоретичних основ радіотехніки  В. А. МихайловЗавідувач кафедриприладів і пристроїв автоматики У вересні 1964 р. кафедра радіовимірювальних та антенно-фідерних пристроїв утворила дві: антенно-фідерні пристрої (А. П. Дорохов), радіовимірювань (В. Д. Кукуш); кафедра КТПР розділилася на конструювання радіоапаратури (доц. Є. Г. Прошкін), технології виробництва радіоапаратури (викл. В. К. Дущенко); електронних та іонних приладів на три кафедри — електронних приладів (доц. А. Л. Горелік), фізики плазми (доц. І. П. Якименко), конструювання та технології виробництва електронних приладів (доц. Л. Г. Лисенко); кафедра обчислювальної техніки на три: математичних машин (Г. І. Бєлік), технічної кібернетики (доц. О. А. Волков), математичного програмування та моделювання (проф. В. Л. Рвачов). Утворені нові кафедри: радіофізики (проф. В. П. Шестопалов), приладів і пристроїв автоматики (доц. В. А. Михайлов). У вересні 1964 р. в ХІГМАОТі було п’ять факультетів та 43 кафедри. До факультету електроніки увійшли кафедри: фізики надвисоких частот (доц. А. І. Терещенко), математичної фізики, фізики (доц. Л. І. Шингарьов), електронних приладів, фізики плазми, конструювання і технології електронних приладів, радіофізики, промислової електроніки (доц. Л. В. Трубецков). Факультет обчислювальної техніки склали кафедри математичних машин, математичного програмування і моделювання, вищої математики (доц. М. Л. Суплін, Л. М. Глускін), електротехніки та електричних машин (В. Н. Лузганов), іноземних мов (Ю. А. Янс). У 1965 р. кафедра техніки безпеки була перейменована на кафедру охорони праці, кафедра математичної фізики — на кафедру обчислювальної математики і математичної фізики (проф. В. Л. Рвачов) і включена до складу факультету обчислювальної техніки. Кафедру математичного програмування і моделювання очолив Ю. П. Шабанов-Кушнаренко. Реорганізація факультетів та кафедр була завершена до 1965 року. У цей час ХІГМАОТ майже повністю був укомплектований кадрами, загальна кількість яких склала 1144 осіб, із них професорсько-викладацький персонал — 392 особи, навчально-допоміжний — 60, адміністративно-господарська частина — 258, науково-дослідний сектор — 170 та інші. Із професорсько-викладацького складу 103 особи мали вчені звання та ступені: сім професорів, докторів наук, один професор, 68 доцентів кандидатів наук, п’ятеро доцентів, 22 кандидати наук. У 1962–1966 рр. в Харківському інституті гірничого машинобудування, автоматики й обчислювальної техніки працювали доктори наук, професори С. Г. Вессельман, О. Ф. Воропаєв, В. І. Гавриш, М. Н. Глускін, Б. Л. Давидов, Д. С. Ємельянов, Є. Я. Іванченко, Б. Я. Левін, М. С. Лівшиц, П. П. Нестеров, В. Л. Рвачов, О. О. Соловйов, В. П. Шестопалов, кандидати наук, професори Г. Я. Андрєєв, В. В. Іванов, Д. С. Колобков, Н. М. Подгорний, З. М. Федорова. У травні 1966 р. в ХІГМАОТі налічувалося 42 кафедри, які розподілилися на п’яти факультетах. Чотири кафедри підпорядковувалися ректорату: марксизму-ленінізму (О. А. Протопопов), політекономії (О. В. Сазонов, В. І. Абалишнікова), фізвиховання (М. С. Клещенко), російської мови (І. Ф. Виноградова). У факультет електроніки увійшли вісім кафедр: фізики НВЧ (А. І. Терещенко), фізики (Л. І. Шингарьов), фізики плазми, електронних приладів (А. Л. Горелік), конструювання та технології виробництва електронних приладів (доцент Л. Г. Лисенко), радіофізики (В. П. Шестопалов), промислової електроніки (Л. В. Трубецков), вищої математики (Л. М. Глускін). Радіотехнічний факультет складався із семи кафедр: радіоприймальних пристроїв (О. І. Губернаторов), радіопередавальних пристроїв (М. Ф. Лагутін), теоретичних основ радіотехніки (В. В. Толстов), антенно-фідерних пристроїв (А. П. Дорохов), радіовимірювань (В. Д. Кукуш), конструювання радіоапаратури (Є. Г. Прошкін), технології виробництва радіоапаратури (В. К. Дущенко). За факультетом обчислювальної техніки закріпили шість кафедр: математичного програмування і моделювання (В. Л. Рвачов, Ю. П. Шабанов-Кушнаренко), математичних машин, обчислювальної математики і математичної фізики (В. Л. Рвачов), електротехніки та електричних машин (В. Н. Лузганов), технічної кібернетики (О. А. Волков), іноземних мов (Ю. А. Янс). Факультет автоматизації виробничих процесів налічував вісім кафедр: автоматизації виробничих процесів (В. Л. Грецов), автоматизації та технології збагачувальних фабрик (Н. А. Шмачков), автоматики і телемеханіки (Є. Я. Іванченко), приладів і пристроїв автоматики (В. А. Михайлов), теоретичної механіки (В. С. Грушко), хімії (В. П. Півненко), прикладної механіки (Г. П. Жданов), теплотехніки (С. Г. Вессельман). Найбільшим залишався факультет гірничого машинобудування (декан Ю. О. Шеметов), у складі якого було дев’ять кафедр: гірничих машин та рудничного транспорту (О. О. Соловйов), устаткування гірничих підприємств (П. П. Нестеров), технології гірничого машинобудування (П. Д. Дудко), технології гірничого виробництва (Ю. О. Шеметов), охорони праці (В. Д. Карпухін), опору матеріалів (В. П. Манжаловський), електрифікації промислових підприємств (М. В. Гохфельд), нарисної геометрії і графіки (В. І. Кузьмін), економіки та організації промислових підприємств. Наукова робота Професорсько-викладацький склад ХГІ досяг великих успіхів у виконанні НДР. Однак зі зміною профілю інституту були виявлені недоліки в розвитку науково-дослідних робіт: відсутність єдиного наукового напряму і комплексної тематики, у зв’язку з чим спостерігалася багатотемність. Постановами Ради Міністрів СРСР № 1200 від 3.12.1962 р. і Ради Міністрів УРСР № 1370 від 8.12.1962 р. ХІГМАОТу доручено проведення НДР та ДКР із найважливіших наукових і науково-технічних проблем і впровадження досягнень науки і техніки в народне господарство. Для забезпечення своєчасного і якісного виконання урядових завдань 11 тем були покладені на лабораторії: автоматизації і вдосконалення технологічних процесів збагачення корисних копалин (науковий керівник — проф. Д. С. Ємельянов), технології виробничих процесів і промвентиляції (П. С. Подколзін), автоматизації виробничих процесів (Є. Я. Іванченко), нових матеріалів (Г. Я. Андрєєв). Під керівництвом Г. Я. Андрєєва проводилася розробка і освоєння промислової технології виробництва труб зі склопластиків.  На кафедрі технології електронних приладів
У 1963 р. проведено дослідження з актуальної та комплексної тематики, здійснено роботу з ліквідації паралелізму і багатотемності, що призводила до розпорошення, затягування термінів закінчення робіт та впровадження їх результатів у виробництво. З цього року увагу приділяли розробці комплексних тем за участю кількох кафедр. У 1963 р. НДР і ДКР були спрямовані на вирішення проблем затвердженими Держкомітетом СРСР та УРСР з КНДР, союзною та республіканською Академіями наук. Замість запланованих 173 тем до виконання намічені 54 теми, десять із них затверджені Радою Міністрів УРСР як найважливіші. За досягнуті успіхи та участь у Виставці досягнень народного господарства СРСР (1962) постановою № 284-н від 21.06.1963 р. ХІГМАОТ нагороджений дипломом першого ступеню. За створення автоматизованої трубонавивальної установки УТ-6-ХГІ та відпрацювання технологічного процесу виготовлення труб зі склопластиків безперервним методом комітет ради ВДНГ СРСР нагородив проректора з наукової роботи, професора Г. Я. Андрєєва золотою медаллю і грошовою премією. Срібною медаллю нагороджені старший науковий інженер В. Я. Шевченко і Я. І. Дардик, начальник лабораторії склопластиків Г. Є. Шержуков, бронзовою — начальник НДЛ М. І. Торчун, Л. Г. Зуботенко і Н. А. Прокопенко. Результатом дослідження теплового методу складання з’єднань із гарантованим натягом, які проводилися на кафедрі технології гірничого машинобудування (проф. Г. Я. Андрєєв) став у 1963 р семінар «Механізація процесів запресування і розпресування з’єднань». У 1963 р. ректором ХІГМАОТу був призначений О. І. Терещенко — проректор із наукової роботи ХДУ, який працював на кафедрі фізики надвисоких частот і був керівником найважливішої науково-дослідної теми «Дослідження залежності частотних характеристик хвилеводно-резонаторних систем надвисоких частот від форми граничних поверхонь». З метою зміцнення науково-технічної бази ХІГМАОТу та у зв’язку з переведенням керівника теми за наказом МВССО УРСР № 412 від 16 липня 1963 р. було передано з Харківського державного університету штат (18 осіб) і обладнання науково-дослідних лабораторій фізики надвисоких частот та феритів. Вони були об’єднані в одну науково-дослідну лабораторію фізики надвисоких частот. Кілька років ця тема розроблялася на кафедрі фізики НВЧ у ХІГМАОТі. У січні 1964 р. базові науково-дослідні лабораторії нових матеріалів (склопластиків) та автоматизації технологічних процесів у машинобудуванні у зв’язку із призначенням проф. Г. Я. Андрєєва ректором УЗПІ передані до Українського заочного політехнічного інституту. Постановою Ради Міністрів СРСР від 7.12.1963 р. № 1210 визначена найважливіша науково-дослідна тема — «Комплексне використання органічної та мінеральної частини вугілля», яка розроблялася до 1966 р. Наукові дослідження у 1964 р. проводилися згідно із постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про подальший розвиток науково-дослідної роботи у вищих навчальних закладах» на основі нерозривного зв’язку інституту із промисловими та науковими підприємствами, проектно-конструкторськими організаціями, з науковими установами АН СРСР і УРСР. Більшість наукових робіт, що проводилися в інституті, були складовою частиною наукових досліджень, які виконувалися на загальнодержавному рівні і входили у план розвитку науки і техніки країни. Науково-дослідницька тематика в галузі радіоелектроніки й обчислювальної техніки виникла з моменту утворення ХІГМАОТу. Основними напрямами наукових робіт стали радіоелектроніка, обчислювальна техніка і автоматизація виробничих процесів промислових підприємств. Перша на радіотехнічному факультеті господарсько-договірна науково-дослідна робота на суму 15 тис. крб. була виконана у 1963 р. кафедрами антенно-фідерних пристроїв і радіоприймальних пристроїв. Колектив кафедри АФП під керівництвом О. П. Дорохова розробив НВЧ фільтр із високою вибірковістю, який незабаром почали встановлювати на космічних станціях. Це стало початком досліджень і розробки пристроїв надвисоких частот для міжпланетних станцій і посадкових апаратів.  Науковий семінар проводить професор В. П. ШестопаловНа кафедрі проводилися експериментальні роботи з дифракції хвиль на періодичних структурах, створення електронних приборів нового типу, побудованих за принципом вивчення хвиль електронним потоком, рухомого над дифракційною решіткою. На кафедрі приладів і пристроїв автоматики під керівництвом доцента В. А. Михайлова розроблялися науково обґрунтовані методи підвищення надійності і довговічності засобів автоматики. Роботи були спрямовані на дослідження методів теоретичної і дослідної оцінки надійності засобів гірничої автоматики з метою підвищення ефективності використання цих засобів в умовах експлуатації. У 1963 р. в інституті було п’ять НДЛ, які мали статус галузевих дослідних лабораторій: фізики НДЧ, обчислювальної техніки, програмованого навчання, автоматики й телемеханіки, автоматизації виробничих процесів. Їх штат складав 68 співробітників. Основна наукова тематика була тісно пов’язана з виконанням найважливішої тематики республіканського і відомчого значення. Основним напрямком лабораторії фізики НДЧ (доцент О. І. Терещенко) стало дослідження залежності характеристик хвилеводно-резонаторних систем НДЧ від форми граничних умов поверхонь. На базі розробленого в лабораторії методу розрахунку параметрів хвилеводно-резонаторних систем довільної форми поперечного перерізу зроблено розрахунок конкретних систем із метою виявлення можливості отримання тих чи інших значень параметрів, що надалі дозволило перейти до синтезу хвилеводно-резонаторних систем із заданими (оптимальними) характеристиками.  У лабораторії фізичних основ електротехнікиУ лабораторії програмованого навчання (В. Л. Рвачов) вирішувалася проблема створення нових приладів і засобів автоматизації для промисловості і наукових досліджень. У 1964 р. проводилися дослідження за напрямом автоматизації робіт із навчання студентів. Створено сімейство навчальних автоматів для контролю знань за формою «залік», одна з моделей якого демонструвалася на виставці в МВССО УРСР та ВДНГ і отримала високу оцінку. Метою досліджень лабораторії автоматики і телемеханіки (доц. А. А. Волков) була розробка принципів побудови роботи багатовимірних кібернетичних систем управляння промисловості, які забезпечували високу ефективність і надійність їх використання в різних умовах експлуатації. Результатом стала розробка цифрового обчислювального пристрою для управління інерційними об’єктами з екстремальними характеристиками, які працюють за наявності перешкод. Лабораторія автоматизації виробничих процесів (доц. В. Л. Грецов) працювала у напрямку створення регулювальних і виконавчих пристроїв, придатних для системи автоматичного управління провітрюванням шахти, вивчення технологічних процесів на підприємствах збагачувальної промисловості як об’єктів автоматизації і складання їх математичного опису з метою розробки алгоритмів управління. Факультет гірничого машинобудування продовжував наукові дослідження у галузі вдосконалення гірничих машин і механізмів. За успіхи в дослідженнях, промислових випробуваннях і впровадженні у промисловість нового ефективного флотореагента, а також за участь у 1962 р. у ВДНГ СРСР професор, завідувач кафедри збагачення корисних копалин Д. С. Ємельянов був нагороджений срібною медаллю, а асистент Н. Д. Оглоблін — бронзовою. Створений флотореагент дозволив збільшити випуск концентрату для коксування вугілля. Під керівництвом доцента В. Д. Карпухіна у 1963–1965 роках здійснювалася розробка нових і вдосконалення вже наявних засобів боротьби з пилом у вугільних шахтах. Під керівництвом доцента В. І. Хвана проводилося стендове і промислове випробування нових конструктивних вузлів відсаджувальної машини та видача вихідних даних для конструювання автоматизованої відсаджувальної машини. Розробка технічних умов і стандартизація реагентів для флотації вугілля здійснювалася до 1965 р. під керівництвом доцента Н. Д. Оглобліна, а після переходу його на іншу роботу була передана у Івано-Франківську філію Львівського політехнічного інституту.  Зліва направо: перший ряд: В. Г. Червов, В. Д. Кукуш,О. І. Терещенко, В. В. Толстов; другий ряд: Є. Г. Прошкін, О. І. Губернаторов На кафедрі устаткування гірничих підприємств (проф. П. П. Нестеров) досліджувалися теми, пов’язані із шахтним підйомом. Проводився аналіз сучасного стану комплексу рудничного підйому в Донбасі на базі шахт комбінатів Луганськвугілля, Донецьквугілля, Артемвугілля та здійснювалося обґрунтування перспективи розвитку шахтного підйому. У 1964 р. ХІГМАОТ виконував 17 найважливіших тем всесоюзного, республіканського і відомчого значення. Колектив інституту здійснив важливі для народного господарства наукові дослідження за угодами із промисловими підприємствами і науково-дослідними організаціями Московського, Ленінградського, Харківського, Донецького, Нижньодніпровського, Львівського, Середньоволзького, Карагандинського раднаргоспів. У ХІГМАОТі у 1964 р. розроблялися 88 держбюджетних і 102 господарсько-договірні теми. Усі роботи проводилися за трьома напрямами: 1. Дослідження, кінцевою метою яких було створення нових приладів і пристроїв для генерування, посилення, передачі і прийому електромагнітних хвиль. Вирішувалися важливі питання, що мали велике значення для подальшого розвитку радіоелектроніки та вакуумної техніки. 2. Дослідження, спрямовані на вирішення питань автоматизації та телемеханізації виробничих процесів промислових підприємств та управління ними із застосуванням засобів обчислювальної техніки. Також вирішувалися питання щодо надійності довговічності засобів автоматики. 3. Дослідження, спрямовані на створення і вдосконалення гірничих машин для збільшення їх продуктивності, надійності та довговічності. Вирішувалися теоретичні питання створення нових конструкцій устаткування із застосуванням засобів обчислювальної техніки. Співробітники інституту у 1964 р. отримали два авторських свідоцтва на винаходи: «Афінограф» (доц. І. Д. Гольдін), «Лебідка з вантажним аварійним приводом для підвіски рятувальних сходів» (інж. Ю. М. Блажко). Уперше в Німеччині було запатентовано винахід «Флотовідсадна машина», авторами якого стали проф. Д. С. Ємельянов, доц. В. І. Хван, ст. н. с. В. А. Шабанов. ХІГМАОТ розробив і впровадив схему автоматизації приготування і контролю розчину рідкого скла (проф. С. Г. Вессельман, С. Г. Колодяжний) в реагентному цеху Роздольського гірничохімічного комбінату, який був перетворений постановою Ради Міністрів УРСР у жовтні 1959 р. на зразкове підприємство за рівнем механізації й автоматизації виробничих процесів. Це сприяло поліпшенню технологічного процесу переробки руди самородної сірки і значно полегшило працю робітників. План НДР і ДКР на 1964 р., затверджений МВССО УРСР в обсязі 600 тис. крб., був виконаний колективом інституту в обсязі 660 тис. крб. Наказом МВССО УРСР № 93 від 12 лютого 1964 р. інституту доручено видання двох республіканських міжвідомчих наукових збірників: «Радіотехніка» та «Прилади і пристрої засобів автоматики і телемеханіки» У 1965 р. інститут виконував 13 найважливіших тем, із яких три були темами союзного значення, чотири — республіканського, шість — відомчого, розроблялося 98 наукових робіт за господарськими угодами на загальну суму близько 850 тис. рублів. Керівниками найважливіших тем були професори В. Л. Рвачов, П. П. Нестеров, В. П. Шестопалов, С. Г. Вессельман; доценти О. А. Волков, В. А. Михайлов, В. Д. Карпухін, Є. О. Литвиненко, В. А. Грецов, А. І. Терещенко та інші. За своєчасне і якісне проведення досліджень із нової техніки та впровадження результатів у промисловість МВССО УРСР були премійовані сім груп співробітників інституту, які виконували роботи під керівництвом проф. С. Г. Вессельмана, доцентів В. І. Лобунца, В. Д. Карпухіна, В. І. Хвана, С. І. Бейліна та ін. Спортивні досягнення Найсильнішими спортивними командами ХІГМАОТу були футбольна, команди гандболісток, штангістів і гімнастів. До футбольної входили В. Адамов, В. Нємов, А. Майстренко, Л. Слюнін, м. с. В. Кривошеєв, Ю. Безверхий, В. Михайлов, А. Штонда, В. Каніщев, Л. Стефаненко, В. Нуйкін, В. Жилін, В. Квартник, А. Науменко, Ю. Бондаренко. Тренер команди — старший викладач кафедри фізвиховання О. С. Браховецький. Команда була дев’ятиразовим чемпіоном серед вишів Харкова у 1959–1967, чемпіоном серед вишів Україні (1966), срібним призером першості СРСР серед вузів (1966), чемпіоном СРСР серед вишів (1967).  Секція боротьби ХІГМАВТу, третій зліва студент М. Бондаренко Команда штангістів: І. Байтер, Л. Монозон, В. Толстиков, І. Дьомін, Б. Кирилов, В. Сілін, В. Папірник, Л. Овчаренко. Семиразові чемпіони серед вишів Харкова (1959–1965). Команда гімнастів: (тренер — Ю. М. Райзер) А. Саліхов, І. Саліхова, Н. Єрмоленко, В. Богданов, Ю. Скорняков. Команда двічі була золотим призером України серед вищих навчальних закладів (1964–1965). На загальноміських змаганнях із бігу патрулів команда лижників (тренер — Чеглок) у 1965 р. серед 60 найсильніших команд вишів і підприємств міста Харкова завоювала перше місце. У грудні 1965 р. команда борців на першість вишів виборола друге місце. Студент В. В. Силівоник (гр. ГА-64-2) виграв звання чемпіона. У секції боротьби займався М. Бондаренко, студент групи АТ-62-2, майбутній ректор університету радіоелектроніки. У 1965 р. у V Республіканській спартакіаді спортивних клубів вишів Україні збірні команди ХІГМАОТу посіли друге загальнокомандне місце. В обласній спартакіаді (1965) перше місце виборола команда городошників. У період участі в спартакіадах (1965) із різних видів спорту визначилися спортсмени-розрядники: п’ятеро майстрів спорту, 32 спортсмени першого розряду, 106 спортсменів другого розряду і 606 третього розряду. У 1965–1966 навчальному році було проведено 56 змагань ХІГМАОТу, в яких взяли участь 8710 студентів. Збірні команди інституту з різних видів спорту у кількості 3399 осіб були учасниками 255 районних, міських, республіканських змагань. У період з кінця 50-х до середини 60-х років спостерігалося масове залучення до спорту студентів, викладачів і співробітників інституту і наявність спортивних досягнень. Художня самодіяльність  М. Ф. БондаренкоСтудент ХІГМАОТуХарківський інститут гірничого машинобудування, автоматики та обчислювальної техніки став сходинкою до організації багатопрофільного інституту з підготовки фахівців у галузі радіоелектроніки, обчислювальної техніки й автоматизованих систем. Посилання: |
<< Харківський гірничий інститут [ зміст ] Харківський інститут радіоелектроніки >>