Видатний вітчизняний політик і фінансист, «батько» української гривні та фундатор національної банківської системи народився 12 липня 1935 р. у с. Снітин Лубенського району Полтавської області в родині сільського вчителя.

Любов до банківської справи юнаку головним чином прищепив викладач дисципліни «Організація фінансів та довгострокових кредитів» К. Г. Зуллас під час проходження ним переддипломної практики, навчаючись упродовж 1952–1956 рр. у Київському фінансово-економічного інституті. Талановитість і працьовитість Вадима Петровича відзначали багато педагогів інституту.

---

Меморіальна дошка на будівлі Української
міжбанківської валютної біржі, де працював
В. П. Гетьман, м. Київ, вул. Межигірська, 1

Шлях на ниві української економіки В. П. Гетьман розпочав одразу після закінчення інституту із посади кредитного інспектора сільгоспбанку. Згодом працював старшим інспектором обласної контори Держбанку та начальником відділу фінансування народного господарства обласного фінансового відділу. Здобувши значний професійний досвід, очолив Фінансову комісію Запорізького облвиконкому. З 1975 р. — перший заступник голови Державного комітету УРСР з цін, а з 1987 р. — голова Правління Агропромислового банку УРСР (з 1990 р. — банк «Україна»).

У 1992 р. Вадим Петрович обраний головою Правління Національного Банку України. Під його майстерним керівництвом була створена нова організаційна структура, сформований високопрофесійний колектив, придбана одна з найсучасніших на той час комп’ютерна техніка, ініційовані дослідно-конструкторські роботи зі створення розрахункової палати, запущений складний механізм друку нової української валюти — гривні. В 1992 р. В. П. Гетьман виступив категорично проти поспішного виходу України з рублевої зони. В зв’язку з ігноруванням вищим керівництвом держави порад голови Правління Нацбанку, він подав у відставку. Таким чином, бездарна грошова реформа призвела до гіперінфляції, заморожування валютних активів українських підприємств і громадян на рахунках Зовнішекономбанку СРСР. За рік громадяни стали жебраками-мільйонерами.

Після звільнення з НБУ, спільно з однодумцями, Вадим Пет­рович створив Українську міжбанківську валютну біржу, що, зокрема, й допомогла стримати гіперінфляцію. Працюючи заступником голови Комітету з питань фінансової і банківської діяльності, він став генератором проектів усіх фінансових і банківських законів Верховної Ради України. В. П. Гетьмана вважають «хрещеним батьком» третього Президента України В. А. Ющенка, а також ідейним наставником багатьох відомих банкірів і фінансистів України.

У Верховній Раді України 2-го скликання очолював парламентську групу «Незалежні», брав активну участь у створенні Конституції України. Проводив значну громадську, зокрема й благодійницьку діяльність. Загалом, Вадим Петрович належав до тієї дуже потрібної, але дуже рідкісної категорії українських патріотів, котрі перефразувавши вислів Євгена Чикаленка «любили Україну не лише до глибини душі, але й до глибини власної кишені». Цей патріотизм та активна позиція стали однією з причин його вбивства 22 квітня 1998 р.

Задля увічнення пам’яті про В. П. Гетьмана його ім’я у 2005 р. було присвоєно Київському національному економічному університету, у 2006 р. — одній з вулиць Києва, а сам він (посмертно) удостоєний вищої відзнаки Президента України — звання «Герой України».

Вадим Петрович Гетьман був володарем премій «Парламентарій 1996 р.», «Фінансист 1997 р.», академіком Академії інженерних наук України, член-кореспондентом Академії інженерних наук України. Нагороджений орденом «Знак пошани», почесною відзнакою Президента України, шістьма медалями та Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України.