Народився 14 березня 1952 р. в с. Андріївка Макарівського району Київської області. Працювати почав ще в 17 років — слюсарем заводу «Точелектроприлад», що в столиці. В 1970 р. був призваний до лав Збройних сил СРСР. З 1972 р., після проходження армійської служби, був слюсарем-складальником заводу «Червоний екскаватор».

У тому ж році П. К. Германчук став студентом фінансово-економічного факультету Київського інституту народного господарства. По завершенню в 1977 р. освітнього шляху, розпочав фаховий, зокрема обіймав посаду економіста штатного відділу.

Надалі, завдяки працьовитості, компетентності та цілеспрямованості молодого й перспективного спеціаліста, відбувалося його послідовне зростання кар’єрними сходинками.

Так, Петро Кузьмович обіймав наступні посади: старший інспектор з впровадження передового досвіду роботи (з 1977 р.), старший економіст відділу державних доходів (з 1979 р.), старший економіст (1982), начальник відділу фінансування сільського господарства фінансового відділу виконкому Київської обласної ради народних депутатів (з 1982 р.), начальник відділу фінансування сільського господарства (1985), заступник начальника управління — начальник бюджетного відділу, фінансового управління виконкому Київської облради народних депутатів (з 1985 р.), начальник зведеного відділу фінансів і грошового обігу Міністерства фінансів УРСР (з 1990 р.), начальник Управління грошового обігу і цінних паперів (з 1991 р.), заступник міністра фінансів України (з 1992 р.), перший заступник міністра фінансів України (з 1993 р.), міністр фінансів України (з 1994 р.), радник прем’єр-міністра України (з 1996 р.), перший заступник міністра фінансів України (з 1997 р.), голова Головного контрольно-ревізійного управління України (2001–2005).

Окрім насиченої роботи безпосередньо за економічною спеціальністю, П. К. Германчук ще й активно займався громадською діяльністю: був членом Ради національної безпеки при Президентові України та членом Ради з питань економічних реформ при Президентові України (з 1994 р.), членом Ради по роботі з кадрами при Президентові України (1995–1997), членом Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України (з 1995 р.), членом Комісії з питань інформаційної безпеки (1998–2000); членом спостережних рад — АТ «Укрнафта» (з 1999 р.), ДАК «Українські поліметали» (з 2000 р.) та ВАТ «Державний ощадний банк України» (з 2000 р.); головою біржового комітету Української міжбанківської валютної біржі (з 1998 р.), членом Комісії з питань житлової політики (з 1999 р.), членом Наглядової ради Українського фонду соціальних інвестицій (з 2000 р.), членом Української частини Комітету з питань співпраці між Україною та ЄС (з 2000 р.), членом Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи (з 2001 р.), членом Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України (2001–2005), радником Прем’єр-міністра України на громадських засадах (2006–2007).

Парламентську роботу Петро Кузьмович виконував як народний депутат України ІІ скликання (1996–1998), як член Комітету з питань економічної політики та управління народним господарством (з 1996 р.) та як член фракції «Соціально-ринковий вибір».

За багаторічну ефективну та результативну працю П. К. Германчуку присвоєно 1 ранг державного службовця (1994), почесне звання «Заслужений економіст України» (1999), а також нагороджено нагрудним знаком «Державна служба України «За сумлінну працю» (2000), орденом «За заслуги» II (2008) та I (2001) ступенів і міжнародним орденом Святого Станіслава III ступеня.

Петро Кузьмович зробив значний внесок у розвиток України, був висококласним фахівцем та активним державним діячем, доброзичливою і щирою людиною.

Життєвий шлях П. К. Германчука є прикладом для багатьох, а світла пам’ять завж­ди житиме в серцях усіх, хто його знав.