РЕКТОРИ ДОВНАР-ЗАПОЛЬСЬКИЙ Митрофан Вікторович (1906–1917) Визначний білоруський вчений-історик, етнограф, фольклорист та педагог, професор Університету Св. Володимира, засновник і перший ректор університету (вересень 1906 р. — 10 березня 1917 р.). До 1919 р. викладав у Київському комерційному інституті низку курсів («Історію суспільних рухів в Росії», «Економічну історію Росії», «Історію господарського ладу Росії» та ін.). У 1918 р. був засновником та першим директором Київського археологічного інституту — першого вишу такого профілю в Україні. Згодом стояв біля витоків вищої школи в Азербайджані та Білорусі. Наприкінці життя був змушений переїхати до Москви, де продовжив науково-педагогічну діяльність, але зазнавав все зростаючого тиску з боку радянської влади, що ускладнило його творчість і значною мірою спричинило передчасну смерть вченого. Автор понад 200 фундаментальних наукових праць, чимало з яких зберігають свою наукову цінність й дотепер.   СЛЬОЗКІН Петро Родіонович (1917, 1919) Визначний вчений-аграрій, професор Київського політехнічного інституту, стояв біля витоків Київського комерційного інституту, де викладав курс «Товарознавство» (з 1907 р.), був деканом комерційно-технічного, а згодом — економічного відділення Київського комерційного інституту. Ініціював заснування Музею товарознавства при Київському комерційному інституті та створення низки спеціалізованих кабінетів і лабораторій, що сприяло унаочненню навчального процесу та допомагало в наукових студіях співробітників інституту. У роки українських визвольних змагань долучався до розробки економічної політики українських урядів і натомість піддав критиці більшовицьку економічну програму. У 1921–1926 рр. був професором Кооперативного інституту, а також продовжував науково-педагогічну діяльність в Київському комерційному інституті / Київському інституті народного господарства до останніх днів життя.   ВОБЛИЙ Костянтин Григорович (1917–1919) Визначний український вчений-економіст. Випускник Київської духовної академії та юридичного факультету Варшавського університету; його дипломна робота «Заатлантична еміграція, її причини та наслідки. Досвід статистико-економічного дослідження» (1904) була відзначена університетом золотою медаллю. З 1906 р. викладав в Університеті Св. Володимира, спочатку як приват-доцент ка­фед­ри політичної економії і статистики, а з 1909 р. — професор. У 1911 р. здобув докторський ступінь. На Київських вищих комерційних курсах з 1906 р. викладав «Теорію політекономії», а в Київському комерційному інституті з 1908 по 1920 р. — «Політекономію»; декан економічного відділення Київського комерційного інституту з 1910 р. З 12 грудня 1917 р. по 5 лютого 1919 р. — ректор Київського комерційного інституту. У 1918 р. співпрацював з гетьманським урядом, зокрема долучився до розробки економічних реформ, за що був усунутий від керівництва інститутом з приходом більшовиків. Згодом — академік (з 1919 р.), віце-президент АН УСРР (1928–1930 рр.), організатор української економіко-географічної школи. У 1939–1942 рр. — завідувач відділу економічної географії Інституту економіки АН УРСР, а в 1942–1947 рр. — директор Інституту економіки АН УРСР.   ОРЖЕНЦЬКИЙ Роман Михайлович (1919–1920) Визначний вчений-економіст, випускник Одеського університету (1887 р.). У 1912 р. захистив докторську дисертацію з економіки. Під час українських визвольних змагань повернувся до України. З 1918–1919 навчального року розпочав викладати у Київському комерційному інституті низку економічних дисциплін. З вересня 1919 р. викладав економічні дисципліни у Київському комерційному інституті та відновив роботу Товариства економістів при інституті, що стало провідним осередком вчених-економістів в Україні. З 16 грудня 1919 р. по 6 травня 1920 р. був ректором Київського комерційного інституту. Викладання економічних дисциплін і статистики поєднував з практичною діяльністю в земських установах. З 1919 (1920) р. — академік ВУАН, завідував ка­фед­рою теоретичної економії в АН УСРР, очолював Соціально-економічний відділ ВУАН (1921–1922 рр.). З 1922 р. — професор Варшавського університету.   ДУБ’ЯНСЬКИЙ Віктор Вікторович (1920) Відомий вчений-геолог, професор Варшавського, а з 1918 р. — Київського університетів. З 1918–1919 навчального року викладав «Прикладну геологію» та «Землезнавство» у Київському комерційному інституті. У січні — березні 1920 р. виконував обов’язки ректора інституту, 5 січня 1920 р. був обраний деканом комерційно-технічного факультету, під час відновлення влади Директорії УНР у Києві в 1920 р. був ректором Київського комерційного інституту (6 травня — 12 червня 1920 р.).   МІТІЛІНО Михайло Іванович (1920–1922) Вчений-юрист, професор Університету Св. Володимира та Київського комерційного інституту (з 1917 р.). У Київському комерційному інституті викладав курси «Страхове право» та «Цивільне право». У 1919–1920 р. був деканом економічного факультету, а у 1920 р. — соціально-економічного факультету. Згодом обіймав посади проректора, декана фінансово-господарського факультету Київського інституту народного господарства, де працював до останніх днів життя.   ПОСВОЛЬСЬКИЙ Соломон Абрамович (1922–1923) Випускник юридичного факультету Університету Св. Володимира, учасник антиурядових політичних партій у 1904–1917 рр. З 1920 р. викладав юридичні дисципліни у Київському інституті народного господарства. Згодом був деканом соціально-економічного факультету. У лютому 1936 р. арештований, а в листопаді 1936 р. розстріляний. У 1956 р. реабілітований.   КАГАН Соломон Соломонович (1923–1925, 1926–1927) Здобув медичну освіту. У 1922 р. почав брати активну участь у партійній роботі, викладав курс «Аграрна політика радянської влади» у Київському інституті народного господарства. ­Пізніше працював у сфері медичної освіти та науки.   БАРАН Михайло Лукич (1925–1926) Виходець із Західної України, закінчив фізико-математичний та історико-філологічний факультети Львівського університету та Торгову академію. У роки Першої світової війни воював у складі Легіону українських січових стрільців та потрапив у полон. Під впливом пропаганди більшовиків прийняв ліву ідеологію. У 1920 р. воював на боці Радянської Росії, був одним із засновників КПЗУ. З 1920‑х рр. — на партійній роботі. Паралельно викладав та обіймав адміністративні ­посади у ­багатьох ВНЗ Києва та Харкова. У 1933 р., через відмову підтримати політичні чистки, був арештований та засуджений, а в 1937 р. розстріляний. У 1958 р. реабілітований.   КАРПЕКО Олександр Олександрович (1927) У 1914 р. закінчив Ніжинський історико-філологічний інститут кн. Безбородька і розпочав викладацьку діяльність. Став членом РСДРП, активним політичним діячем. З 1 вересня 1922 р. по 23 червня 1924 р. був ректором Ніжинського інституту народної освіти, з 23 червня (за іншими даними з 1 липня) 1924 р. по 27 листопада 1925 р (за іншими даними по 1 січня 1926 р.) — ректором Київського інституту народної освіти (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка). З 16 лютого по 5 грудня 1927 р. — Ректор Київського інституту народного господарства. Згодом працював на різних адміністративних посадах, які поєднував із викладацькою діяльністю. У 1932–1933 рр. — перший заступник народного комісара освіти УСРР, у 1933–1934 рр. — голова Радіокомітету при РНК УСРР. Завдяки виїзду на Урал зміг уникнути репресій. У 1945–1950 рр. був директором Краснодарського педагогічного інституту, у 1950–1956 рр. — деканом факультету іноземних мов Воронізького педагогічного інституту. У 1956 р. вийшов на пенсію. Останні роки свого життя провів на Чернігівщині.   МИКОЛЕНКО (НІКОЛЕНКО) Никифор Миронович (1927–1930) Був слухачем Харківського комерційного інституту, але навчання не закінчив. З 1917 р. почав брати активну участь у політичному житті країни, став членом РСДРП. З 1922 р. працював у системі Народного комісаріату освіти, з 1925 р. викладав у Київському інституті народного господарства, де був деканом соціально-економічного факультету, а в 1927–1930 рр. — ректором. Згодом був директором Всенародної бібліотеки України (нині Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського). У 1933 р. арештований і засланий до концтабору у Карелії. У 1937 р. розстріляний. У 1960 р. реабілітований.   СЕНЧЕНКО Антон Григорович (1930–1931) Випускник Московської вищої військово-педагогічної школи, з 1924 р. — на викладацькій роботі у Києві. У 1936 р. заарештований У 1937 р. розстріляний. У 1957 р. реабілітований.   УСПЕНСЬКИЙ О. Є. Був професором ка­фед­ри економічної географії і ленінізму та завідувачем факультету сільськогосподарської продукції Київського інституту обміну та розподілу.   ПАЛЕНЧУК Степан Ілліч (1931–1934) Виходець із Західної України. Вищу освіту здобув у Віденському та Чернівецькому університетах, але повний курс навчання не пройшов через політичні обставини. У 1923 р. емігрував до УСРР. Викладав курс «Політекономія» у низці освітніх закладів Києва, з 1927 р. — в Київському інституті народного господарства, з 1929 р. був деканом робітфаку Київського інституту народного господарства. У 1937 р. його було заарештовано і розстріляно. У 1957 р. реабілітовано.   ШМАЛЬКО Андрій Микитович (1934–1941) Кандидат економічних наук, директор Харківського фінансово-економічного інституту (1934–1941).   ВЛАСЕНКО Василь Євтихійович (1943–1944) Випускник Харківського фінансово-економічного інституту (1931). Кандидат економічних наук (1940), доцент (1941). У 1941–1943 рр. обіймав посаду директора Ташкентського фінансово-економічного інституту, до якого було приєднано евакуйований Харківський фінансово-економічний інститут. У Київському фінансово-економічному інституті працював на посадах доцента ка­фед­ри фінансів СРСР, завідувача ка­фед­ри грошового обігу та кредиту, декана планового (1949–1952) та фінансово-економічного (1957–1962) факультетів, проректора з наукової роботи (1962–1970).   ГАРБУЗОВ Василь Федорович (1944–1950) У 1933 р. став випускником Харківського фінансово-економічного інституту. Після закінчення навчання розпочав викладацьку діяльність у рідному виші. У 1939 р. захистив кандидатську дисертацію. В роки війни працював у Наркоматі фінансів Киргизької РСР. Згодом — на вищих урядових посадах в УРСР та СРСР, зокрема з 1960 по 1985 р. був міністром фінансів СРСР.   КРИВЕНЬ Павло Васильович (1951–1965) Після закінчення соціально-економічного факультету Харківського педагогічного інституту (1931) викладав у Харківському університеті. У 1939 р. захистив кандидатську дисертацію. У 1947–1950 рр. був доцентом кафедри політекономії Київського університету. За час його керівництва Київським інститутом народного господарства збудовано перший навчальний корпус.   КОРОЇД Олексій Степанович (1965–1969) Випускник історичного факультету Ніжинського педагогічного інституту (1932), економічного факультету Харківського педпрофобру (1933), економічного факультету Вищої партійної школи при ЦК ВКП (б) (1942). Кандидат економічних наук (1949), член-кореспондент АН УРСР (1961). З 1942 р. перебував на партійній та державній роботі. У 1965–1976 рр. обіймав посаду завідувача ка­фед­ри політичної економії Київського інституту народного господарства, згодом був виконувачем обов’язків професора цієї ж ка­фед­ри.   ЗАГОРОДНІЙ Василь Іванович (1970–1973) Учасник Другої світової війни, закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПУ (1953). Кандидат економічних наук (1957), доктор економічних наук (1968), професор (1970). З 1961 по 1970 р. та з 1973 по 1991 р. працював у Вищій партійній школі при ЦК КПУ (проректор, завідувач ка­фед­ри політичної економії, ректор).   КУЦЕНКО Степан Петрович (1973–1975) Учасник Другої світової війни, з відзнакою закінчив фінансовий факультет Київського фінансово-економічного інституту. Кандидат економічних наук (1964), доктор економічних наук (1970). З 1961 р. працював у Київському інституті народного господарства. З його ім’ям пов’язане становлення підготовки наукових і педагогічних кадрів у царині інформаційних систем і технологій, започаткування відповідного факультету у складі інституту.   АНДРЄЄВ Леонтій Георгійович (1975–1980) Учасник Другої світової війни, закінчив історичний факультет Московського державного університету імені М. В. Ломоносова (1952). Кандидат економічних наук (1964), професор (1980). З 1956 по 1967 р. працював на ка­фед­рі політекономії Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, а з 1968 по 2000 р. — на ка­фед­рі політекономії обліково-економічного факультету Київського ­інституту народного господарства / Київського національного економічного університету.   ПАХОМОВ Юрій Миколайович (1980–1987) Закінчив юридичний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (1953), кандидат економічних наук (1963), доктор економічних наук (1970), професор (1973), академік НАН України (1988). З 1955 р. — на викладацькій роботі. У Київському ­інституті народного господарства працював з 1962 р. (викладав «Політичну економію»). Згодом працював в інститутах системи НАН України. З 1992 по 2013 р. — директор Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України. Від минулого до сьогодення: історичний шлях у 110 років   |   Зміст   |   Павленко Анатолій Федорович