Народився 22 березня 1946 р. у с. Каюки Куйбишевського району Татарської АРСР. У 1965–1970 рр. навчався в Казанському державному ветеринарному інституті ім. М. Є. Баумана за спеціальністю «Зоотехніка». Після закінчення інституту залишився працювати асистентом кафедри годівлі сільськогосподарських тварин.

У 1971 р. вступив до аспірантури УСГА. З 1971 до 1972 р. служив у лавах Збройних сил СРСР. Згодом відновив навчання в академії, а в 1975 р. успішно захистив кандидатську дисертацію. З того часу працює у цьому ВНЗ: з 1975 до 1979 р. — старший науковий співробітник, з 1980 р. — завідувач лабораторії хімізації годівлі сільськогосподарських тварин, з 1985 до 1986 р. — заступник директора Агрономічної дослідної станції УСГА.

З 1986 р. — доцент кафедри годівлі сільськогосподарських тварин і технології кормів. З 1991 по 1996 р. — заступник проректора з наукової роботи — начальник наукової частини. В 1993 р. захистив докторську дисертацію. З 1994 р. — завідувач кафедри годівлі тварин та технології кормів ім. П. Д. Пшеничного.

З 1996 до 2000 р. обіймав посаду проректора з наукової роботи НАУ. З 2000 до 2007 р. був проректором з організаційної та наукової роботи, а з 2007 до 2010 р. — першим проректором НУБіП України. У 2010 р. призначений на посаду завідувача, а згодом — професора кафедри годівлі тварин та технології кормів (за сумісництвом).

У 2010 р. був обраний академіком-секретарем Відділення наукового забезпечення трансферу інновацій НААН. З січня до березня 2011 р. — віце-президент цієї академії. З 2011 до 2012 р. — завідувач кафедри годівлі тварин та технології кормів НУБіП України, з 2012 до 2013 р. — професор цієї кафедри. З 2013 до 2014 р. — віце-президент НААН. З 2014 р. — в. о. першого проректора, а з 2014 р. і донині — перший проректор НУБіП України.

Основні роботи І. І. Ібатулліна спрямовані на обґрунтування теоретичних та практичних принципів нормування годівлі сільськогосподарських тварин; вивчення хімічного складу і поживності кормів, відходів переробки промислової сировини, а також ефективності методів їхнього використання; розроблення прийомів забезпечення повноцінної годівлі сільськогосподарських тварин для Лісостепу і Полісся України з використанням кормових добавок та біологічно активних речовин; теоретичне обґрунтування впливу оптимізації годівлі на продуктивні якості тварин та економічність використання кормів. Науковець детально дослідив питання використання нетрадиційних кормових засобів — відходів олієжирової, шкіряної та харчової промисловостей з метою збільшення кормових ресурсів тваринництва.

Опублікував понад 450 наукових праць, серед яких 12 монографій, чотири підручники та 14 навчальних посібників для студентів ВНЗ І–ІІ та ІІІ–IV рівнів акредитації, автор більш як 60 авторських свідоцтв та патентів України на винаходи. Підготував 7 докторів і 28 кандидатів наук.

Академік Академії наук вищої школи України, дійсний член (академік) НААН. Йому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

Нагороджений орденами «За заслуги» трьох ступенів, трудовою відзнакою «Знак пошани» Міністерства аграрної політики України, знаком «Знак пошани» Київського міського голови, почесною відзнакою Української академії аграрних наук, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, Почесною грамотою Верховної Ради України, нагрудним знаком «Відмінник освіти України» Міністерства освіти і науки України.