КОЗИРСЬКИЙВ. В. Козирський — директор інституту, дійсний член Української академії інженерних наук. Заслужений діяч науки і техніки України.
Народився 19 липня 1955 р. у с. Камінь Кролевецького району Сумської області. У 1978 р. із відзнакою закінчив факультет електрифікації УСГА, де за направленням залишився працювати стажистом кафедри електропостачання сільського господарства. У 1980 р. призначений асистентом і вступив на заочне відділення аспірантури при цій же кафедрі. У 1985 р. захистив кандидатську дисертацію, а з 1987 р. працював доцентом кафедри електропостачання сільського господарства. У 1999 р. зарахований у докторантуру НАУ. В 2002 р. призначений за сумісництвом директором ННЦ енергетики та автоматизації АПК. У 2003 р. захистив докторську дисертацію. З квітня 2004 р. — професор кафедри електропостачання сільського господарства, а з липня 2004 р. — завідувач цієї ж кафедри. У вересні 2005 р. став директором НДІ техніки і технологій, а в березні 2009 р. — директором ННІ енергетики і автоматики НУБіП України (сьогодні — ННІ енергетики, автоматики і енергозбереження).
Автор приблизно 300 наукових і науково-методичних праць, у співавторстві видав 4 підручники і 23 навчальні посібники з грифами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та Міністерства аграрної політики України. Є головою спеціалізованої вченої ради. Підготував 5 кандидатів і 1 доктора технічних наук, нині керує написанням дисертацій 4 аспірантів і 1 докторанта.
Нагороджений трудовою відзнакою Мінагрополітики України «Знак Пошани» (2001), знаками «Відмінник освіти України» (2005), «Почесний енергетик України» (2007), «Заслужений діяч науки і техніки України» (2008).
Напрями досліджень наукової школи вченого: альтернативна енергетика, технології в енергетиці на основі смарт-сплавів із пам’яттю форми, розроблення автономних систем енергоживлення, підвищення надійності та ефективності систем електропостачання сільського господарства.
Інститут створений на базі одного з найстаріших навчальних підрозділів НУБіП України — факультету електрифікації сільського господарства (на момент утворення інституту — факультет енергетики і автоматики), історія заснування якого розпочалася в 1932 р. у Київському сільськогосподарському інституті. Засновником і першим деканом факультету з 1932 до 1934 р. був проф. С. І. Іноземцев.
У 1932 р. на факультеті навчалися 96 студентів і функціонувала лише одна спеціальна кафедра — загальної електротехніки. На базі цієї кафедри у 1934 р. створено ще дві: кафедру теоретичних основ електротехніки і електричних вимірів та кафедру електричного приводу і застосування електричної енергії у сільському господарстві. Перший випуск інженерів-електриків кількістю 34 особи відбувся у 1936 р.
У 1938 р. на факультеті організовано кафедру виробництва та розподілу електроенергії в сільському господарстві. На початку 1941 р. у складі факультету налічувалося чотири кафедри: електроприводу і застосування електроенергії в сільському господарстві; електричних машин; виробництва та розподілу електроенергії в сільському господарстві; теоретичних основ електротехніки. Поступово нарощувалася матеріально-технічна база факультету, проте почалася війна.
Директорат ННІ енергетики, автоматики і енергозбереження. Зліва направо: А. Ю. Клюшник, О. І. Чаленко, В. В. Куксенок, С. М. Волошин, В. В. Козирський, В. Б. Захаревська, Л. В. Мартинюк, І. М. БолботПід загрозою окупації Києва Київський сільськогосподарський інститут був евакуйований до м. Алма-Ата. Роботу продовжено на базі Казахського сільськогосподарського інституту. Туди ж було вивезено і основне обладнання спеціальних лабораторій. Одним із керівників евакуації на факультеті був А. Я. Деркач. В Алма-Аті здійснено два випуски інженерів-електриків у кількості 41 особа. При лабораторії кафедри електричних машин організували майстерню з ремонту електричних машин і електрообладнання автомобілів. Багато співробітників, випускників та студентів факультету поповнили лави захисників від фашистської окупації. На жаль, не всі дочекалися радісного Дня Перемоги. Серед загиблих: інженер-електрик першого випуску, генерал-майор, член Військової ради армії О. І. Власов; випускник 1938 р. Г. І. Котеленець, який був залишений у підпіллі для боротьби з окупантами, але гітлерівські запроданці зрадили його і він був страчений; смертю хоробрих загинула в підпіллі й студентка Лідія Смоголь. Через Голосієво проходила лінія оборони Києва. Більшість студентів вступили до лав Червоної армії. Решта будували укріплення в у складі загонів народного ополчення захищали Київ від гітлерівської навали. Політруком роти винищувального батальйону КСГІ був майбутній завідувач кафедри застосування електроенергії в сільському господарстві С. П. Бондаренко. Жорстокі бої забрали життя багатьох молодих майбутніх науковців та фахівців. На честь вшанування учасників цих боїв на території університету було споруджено пам’ятник-меморіал.
Після звільнення Києва від окупантів наприкінці 1943 р. Наркомат землеробства ухвалив рішення про повернення евакуйованих інститутів у м. Київ та відновлення їхньої роботи. Повернувся й факультет електрифікації сільського господарства і одразу ж взявся за поновлення навчального процесу. Лабораторне обладнання кафедр залишилося в Казахському сільськогосподарському інституті, що стало основою для створення факультету електрифікації. Тому насамперед постало питання про поновлення навчальних лабораторій.
У важких умовах довелося відроджувати навчальний процес. Навчальні корпуси і студентські гуртожитки були зруйновані, заняття проводили у дві зміни, лабораторного обладнання та підручників не було. Після занять студенти ходили розбирати руїни навчальних корпусів і будинків зруйнованого Києва. Допомогу факультету надала Московська сільськогосподарська академія ім. Тимірязєва, Таджицький та Свердловський сільськогосподарські інститути, які передали типові навчальні плани, підручники та методичні розробки.
Навчання після звільнення Києва розпочалося аж у 1944 р. Перший післявоєнний випуск налічував дві особи. Другий випуск становив шість осіб, серед них — фронтовик, майбутній доцент В. С. Олійник. Із кожним роком набір збільшувався. За студентські лави сіли демобілізовані воїни-фронтовики. Їм викладали мирні науки викладачі, які ще вчора виборювали це право на фронтах. Серед них: доцент кафедри електропостачання сільського господарства А. Я. Деркач, доцент кафедри електричних машин і електротехніки Б. С. Іноземцев, доцент кафедри гідравліки і теплотехніки М. В. Лаврентьєв. Кращі зі студентів-фронтовиків потім поповнили ряди професорсько-викладацького колективу факультету. Це: В. С. Баранецький, В. Ф. Гончар, В. М. Гайдук, А. С. Галюк, М. Є. Калекуст, І. П. Притака, М. М. Терпило, О. С. Томан, І. Н. Чоні.
Темпи електрифікації сільськогосподарського виробництва у післявоєнні роки почали інтенсивно зростати, особливо після того, як у 1954 р. ухвалено рішення про приєднання сільських електроспоживачів до державних електричних мереж. Розпочалася масова електрифікація колгоспів і радгоспів та будівництво тваринницьких і птахівничих комплексів промислового типу. Різко зріс попит на інженерів-електриків, що зумовило значне збільшення набору студентів. В окремі роки з урахуванням заочного відділення набір на факультет перевищував 300 осіб.
У 1965 р. для факультету електрифікації сільського господарства було збудовано новий навчальний корпус № 8. Створено нові кафедри. Розпочато підготовку кандидатів і докторів наук у аспірантурі та докторантурі. У спеціалізованій вченій раді захищено 34 докторські та 157 кандидатських дисертацій. Примножилася матеріально-технічна база, завдяки чому створено сучасні лабораторії, оснащені найновішим обладнанням. Кількісно і якісно зріс професорсько-викладацький склад.
З 1973 р. на факультеті готували фахівців з автоматизації сільськогосподарського виробництва. А в 1979 р. створено факультет автоматизації сільськогосподарського виробництва, організатором якого був проф., акад. ВАСГНІЛ і УААН І. І. Мартиненко. Факультет упродовж вісьмох років готував інженерів-електромеханіків, які потім очолили служби контрольно-вимірювальних приладів і засобів автоматики тваринницьких та птахівничих комплексів, поповнили колективи науковців та конструкторів.
У 1986 р. факультет автоматизації сільськогосподарського виробництва знову об’єднали з факультетом електрифікації сільського господарства. Новий потужний факультет назвали факультетом електрифікації та автоматизації сільського господарства. За час свого існування факультет випустив приблизно 10 000 інженерів-електриків та інженерів-електромеханіків, зокрема для Монголії — 31 фахівця, В’єтнаму — 5, Угорщини — 2, Польщі — 1 та Куби — 1.
Випускники факультету чимало зробили для розвитку електрифікації України. За повоєнні роки в Україні для сільської електрифікації побудовано 107 малих ГЕС загальною потужністю 105 508 кВт. Згідно з опублікованими даними, за 1947–1990 рр. уведено в дію 3901 електропідстанції напругою 35–154 кВ потужністю 29 719 кВА та понад 700 000 км ЛЕП 0,4–110 кВ. У 1967 р. завершено підключення до електромагістралей усіх населених пунктів, а в 1970 р. — всіх помешкань сільського населення України.
З урахуванням періоду 1991–2009 рр., коли сільські електромережі будували на заміну старих, зношених ЛЕП та для підвищення надійності енергопостачання села, всього споруджено понад 1,5 млн. км електромереж, замінені дерев’яні опори більш довговічними залізобетонними, удосконалені схеми енергопостачання.
У 2001 р. відбулися структурні зміни в університеті. Були організовані навчально-наукові інститути, до складу яких увійшли навчальні факультети та наукові центри. Факультет електрифікації і автоматизації сільського господарства приєднано до Навчально-наукового технічного інституту. На базі факультету створено Навчально-науковий центр енергетики і автоматизації АПК, директором якого став д.т.н., проф. В. В. Козирський. Згодом центр очолив д.т.н., проф. Л. С. Червінський (2006–2008).
У грудні 2005 р. факультет перейменовано на факультет енергетики і автоматики.
Зважаючи на вимоги ринку праці України, у 2008 р. в інституті розпочато підготовку магістрів за дослідницьким та виробничим спрямуваннями, за якими в навчальний процес упроваджено 5 дослідницьких та 13 виробничих магістерських програм.
З метою розширення напрямів наукової та навчальної діяльності, згідно з рішенням Вченої ради університету від 25 лютого 2009 р. та наказом ректора НУБіП України від 10 березня 2009 р. № 187, створено Навчально-науковий інститут енергетики і автоматики. У 2014 р. його перейменовано на Навчально-науковий інститут енергетики, автоматики і енергозбереження.
Основними завданнями інституту є:
– підготовка високоосвічених конкурентоспроможних фахівців всіх освітньо-кваліфікаційних рівнів;
– проведення науково-дослідної та інформаційно-консультативної діяльності, розроблення і впровадження інноваційних технологій, підготовка наукових кадрів — кандидатів і докторів технічних наук для галузі електроенергетики.
Директором інституту призначено д.т.н., проф., заслуженого діяча науки і техніки України В. В. Козирського. У структурі інституту діють: Науково-дослідний інститут техніки, енергетики та інформатизації АПК; сім кафедр прямого підпорядкування та виробничі госпрозрахункові підрозділи.
У ННІ енергетики, автоматики і енергозбереження здійснюють підготовку фахівців ОС «Бакалавр» і «Магістр», аспірантів та докторантів за двома спеціальностями: 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка»; 151 «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології». Крім того, студенти мають можливість здобувати знання за спеціальностями специфічних категорій: «Педагогіка вищої школи», «Адміністративний менеджмент» та «Якість, стандартизація і сертифікація».
Основи сучасного рівня наукової і освітянської діяльності колективу закладали видатні науковці та педагоги в галузі базових дисциплін з електрифікації і автоматизації, які в різний час працювали на кафедрах, що увійшли до складу інституту. Серед них: акад. УААН І. І. Мартиненко, професори С. І. Іноземцев, В. М. Кияниця, С. П. Бондаренко, В. М. Синьков, М. Ф. Сагач, Г. Є. Кістень, О. В. Тозоні, доценти І. П. Притака, А. Я. Деркач, І. А. Езрохі, В. В. Чепелев, О. М. Берека, Т. П. Резніченко.
Вагомий творчий та інтелектуальний потенціал інституту складають науково-педагогічні працівники, серед яких 25 докторів та 65 кандидатів технічних наук. Колектив успішно виконує завдання навчального процесу і науково-дослідної роботи.
Упродовж усієї науково-дослідної діяльності опубліковано понад 3,2 тис. наукових праць, зокрема 150 монографій і підручників, одержано 233 авторських свідоцтва і патенти на винаходи, захищено 34 докторських і 157 кандидатських дисертацій.
Сьогодні як за кадровим складом, так і за матеріально-технічним оснащенням інститут є найпотужнішою структурою такого профілю серед аграрних ВНЗ України. На кожній кафедрі функціонує аспірантура і докторантура. Діє спеціалізована вчена рада із захисту кандидатських та докторських дисертацій за двома спеціальностями: 05.09.03 «Електротехнічні комплекси та системи», 05.13.07 «Автоматизація процесів керування».
Науковці кафедр творчо співпрацюють з науково-дослідними установами НАН та НААН України, підтримують тісні зв’язки зі спорідненими навчальними закладами України, країн ЄС та СНД, ділові та наукові стосунки з підприємствами електроенергетичного комплексу, такими як: НЕК «Укренерго», «Центральна електрична система», «Київські магістральні мережі», ПАТ «Київобленерго», ВАТ «Чернігівобленерго», ВАТ «Черкасиобленерго», ВАТ «Житомиробленерго», ПАТ «Київсільелектро», ПАТ «Тепличний комбінат «Калинівський», ПАТ «Птахофабрика Березанська» та ін.
Практичне навчання в інституті здійснюють на підприємствах України згідно з навчальними програмами.
У межах програми співробітництва НУБіП з університетами США (зокрема, штатів Айова та Індіана), Варшавським університетом наук про життя, Познанським університетом наук про життя інститут співпрацює з їхніми відповідними підрозділами і має погоджені навчальні плани.
Між факультетом інженерії продукції Варшавського університету наук про життя і ННІ енергетики, автоматики і енергозбереження діє програма подвійних дипломів «Енергетика і автоматика біосистем».
Значну увагу в інституті приділяють виховній роботі. Студентів і співробітників залучають до загальноуніверситетських традиційних культурно-масових заходів, таких як День університету, День знань, День студента, конкурс «Краса НУБіП України», вечори спортивної слави тощо. Студенти інституту беруть активну участь у роботі всіх творчих колективів університету: ансамблю пісні і танцю «Колос», духового оркестру, команди КВК. У змаганнях із різних видів спорту студенти інституту неодноразово завойовували призові місця.
У різні роки в інституті працювали хоровий і танцювальний колективи, театр студентських мініатюр, вокально-інструментальний ансамбль. Серед викладачів і студентів завжди знаходяться ентузіасти, які не тільки активно і творчо працюють в самодіяльних колективах, а й залучають інших.
ЛИСЕНКОВ. П. Лисенко — завідувач кафедри, заслужений працівник освіти України.
Народився в 1950 р. у с. Мліїв Городищенського району Черкаської області. Закінчивши в 1967 р. із золотою медаллю школу, став студентом УСГА. У 1972 р. здобув вищу освіту за спеціальністю «Електрифікація сільського господарства» і був запрошений працювати інженером-стажистом на кафедру застосування електричної енергії в сільському господарстві. Після завершення навчання в аспірантурі, обіймаючи посаду асистента кафедри автоматизації сільськогосподарського виробництва, в 1979 р. захистив кандидатську дисертацію з використання водних розчинів антибіотиків у вигляді електроаерозолів у промисловому птахівництві. Доцентом цієї ж кафедри став у 1982 р.
Тривалий час працював заступником декана факультету автоматизації сільськогосподарського виробництва, а потім об’єднаного факультету електрифікації та автоматизації сільськогосподарського виробництва. У 1996 р. був призначений начальником навчальної частини НАУ, а в 2002 р. — проректором з навчальної і виховної роботи цього вишу. У 2014 р. очолив кафедру автоматики і робототехнічних систем ім. акад. І. І. Мартиненка, де працює і нині. У цьому ж році захистив докторську дисертацію за спеціальністю «Електротехнічні комплекси і системи».
Опублікував понад 320 робіт, серед яких: підручники, навчальні посібники, монографії, наукові статті. Має патенти України на винаходи. Під його керівництвом захистили дисертації 9 осіб.
Кафедру було створено в УСГА у квітні 1974 р., а її першим завідувачем призначено проф. І. І. Мартиненка. Приміщення знаходилися в навчальному корпусі № 1. Перший випуск інженерів-електромеханіків за спеціальністю 1515 «Автоматизація сільськогосподарського виробництва» за участю кафедри як випускової відбувся у 1978 р.
У 1979 р. було створено факультет автоматизації с/г виробництва (деканом призначено доц. Т. П. Резніченка), до складу котрого входили кафедри: автоматизації с/г виробництва, математики, фізики, охорони праці, креслення, теплотехніки і гідравліки.
У 1986 р. деканом уже об’єднаного факультету електрифікації і автоматизації сільського господарства став проф. І. І. Мартиненко. Цю посаду Іван Іванович обіймав 2,5 роки, а потів знову очолив кафедру. Суттєво покращилося матеріальне оснащення кафедри: збільшилася кількість навчальних приміщень, було закуплено багато приладів і обладнання.
У тому ж 1986 р. спеціальність 1515 «Автоматизація с/г виробництва» була об’єднана зі спеціальністю 1510 «Електрифікація с/г виробництва» з назвою 3114 «Електрифікація та автоматизація с/г виробництва», яка пізніше стала називатись «Електрифікація та автоматизація с/г» із трьома спеціалізаціями: «Електрифікація с/г», «Автоматизація с/г виробництва», «Енергозабезпечення с/г». У 1991 р. розпочато підготовку інженерів з автоматизації с/г виробництва.
На кафедрі були обладнані та функціонували такі лабораторії: електроніки, основ автоматики і технічних засобів автоматики, автоматизації технологічних процесів, мікропроцесорної техніки і дисплейний клас.
Восени 1999 р. здійснено перший набір за напрямом 0925 «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології», а випусковою кафедрою стала кафедра автоматизації с/г виробництва.
У 2000 р. лабораторії кафедри перемістили у навчальний корпус № 11, де кафедра лишається й нині. Впродовж 2000–2014 рр. обов’язки завідувача кафедри виконували: проф. О. І. Мартиненко, доценти А. М. Гладкий, М. В. Чапний, В. М. Решетюк.
У 2009 р. кафедру перейменовано на кафедру автоматики та робототехнічних систем ім. акад. І. І. Мартиненка і з 2014 р. цей підрозділ очолює проф. В. П. Лисенко.
Кафедра є випусковою за спеціальністю «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології» і готує студентів за такими спеціальностями: «Інформаційні системи та технології», «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка», «Харчові технології», «Деревообробні та меблеві технології», «Транспортні технології (за видами)», «Агроінженерія», «Біотехнологія», «Екологія».
Навчальний процес на кафедрі забезпечують майже 30 викладачів, з яких 6 докторів технічних наук, зокрема 4 професори, 14 доцентів, кандидатів технічних наук, 4 старші викладачі (2 кандидати технічних наук), 3 асистенти (1 кандидат технічних наук), 4 аспіранти, 1 здобувач.
Кафедра використовує 9 спеціалізованих лабораторій, 2 навчально-виробничі лабораторії, 4 комп’ютерні класи, оснащені сучасним навчальним і науковим устаткуванням.
За останні 10 років колектив кафедри підготував понад 200 навчальних видань, зокрема 27 підручників і навчальних посібників з грифом МОН України і МАП України, 150 методичних вказівок для проведення лабораторних і практичних занять, більше ніж 50 електронних навчальних курсів на платформі дистанційного навчання «Еlearn».
За результатами конкурсу, організованого МОН України, кафедра отримала фінансування 6 наукових проектів, спрямованих на дослідження складних біотехнічних об’єктів: птахофабрик, споруд закритого ґрунту, створення інтелектуальних енергоефективних систем керування, високоефективних технологій переробки енергетичних культур у біогаз, систем розповсюдження синхроінформації з використанням ІР-технологій. За результатами наукових досліджень розроблено: інтелектуальний роботизований електротехнічний комплекс для дистанційного моніторингу параметрів атмосфери та фітостану в теплицях, що дає можливість формувати оптимальні стратегії керування енергетичними потоками, забезпечуючи максимальний прибуток виробництва (проф. В. П. Лисенко, доценти — І. М. Болбот, Т. І. Лендєл); систему дистанційного моніторингу станів рослинних насаджень зернових культур для раціонального використання мінеральних добрив, яка отримала високу оцінку виробничників і державних структур (проф. В. П. Лисенко, доценти — Д. С. Комарчук, О. О. Опришко, Н. Пасічник); комплекс технічних засобів для синхронізації при передачі інформації на основі IP-технологій (проф. В. В. Коваль, асп. Д. Кальян); метод мінімізації енергетичних ресурсів при збиранні енергетичної сировини для біогазових установок (проф. С. А. Шворов, доц. Д. С. Комарчук, асп. Д. Чирченко) тощо.
Кафедра підтримує зв’язки з усіма спорідненими кафедрами України і сусідніх країн, зокрема: з Київським політехнічним інститутом імені Ігоря Сікорського, Національним університетом харчових технологій, Харківським державним технічним університетом сільського господарства, Таврійським державним агротехнологічним університетом, Білоруським агротехнічним університетом тощо.
Протягом останніх років активно розвивається співпраця з Варшавським університетом наук про життя (SGGW, Польща). Реалізовано спільну програму щодо підготовки магістрів із подвійними дипломами, учасниками якої є три студенти інституту. Три співробітники кафедри стажувалися за програмою «ErasmusMundusAction II ALRAKIS II».
Цього року укладено договір про співпрацю з Нідерландською компанією «Diamond FMS B. V. » і ПАТ «Комбінат «Тепличний».
ГРЕБЧЕНКОМ. В. Гребченко — завідувач кафедри.
Народився 29 жовтня 1952 р. у м. Сніжне Донецької області. Після закінчення середньої школи, в 1969 р. став студентом Донецького політехнічного інституту. В 1974 р. здобув кваліфікацію інженера-електрика за спеціальністю «Електричні станції» і розпочав професійну діяльність у альма-матер. Протягом 1979–1982 рр. навчався в аспірантурі. У 1985 р. захистив кандидатську, а в 2007 р. — докторську дисертації за спеціальністю «Електричні станції, мережі та системи».
З 1991 р. — доцент, а з 2008 р. — професор кафедри електричних станцій в інституті. Протягом 2010–2014 рр. обіймав посаду декана електротехнічного факультету Донецького національного технічного університету.
З жовтня 2014 р. працює на кафедрі електропостачання ім. проф. В. М. Синькова Національного університету біоресурсів і природокористування України: спочатку — професором, а з жовтня 2015 р. і до сьогодні — завідувачем.
Автор більше ніж 180 наукових праць, серед яких 12 цитують у наукометричній базі «SCOPUS», 17 авторських свідоцтв та патентів на винаходи.
Кафедру електропостачання сільського господарства створено в жовтні 1938 р. Засновник і перший завідувач — відомий учений і педагог П. І. Рощин (очолював кафедру в 1938–1941 та 1947–1954 рр.).
У 1941 р. кафедра у складі інституту була евакуйована до м. Алма-Ати і приєднана до складу Казахського сільськогосподарського інституту ім. Абая, де відкрито новий факультет — електрифікації сільського господарства.
Після звільнення м. Києва в 1944 р. кафедра разом із факультетом повернулася до КСГІ. Викладачі кафедри проводили всю навчальну роботу на факультеті. Тоді кафедрою завідував доц. С. І. Іноземцев.
У 1947 р. відновлено кафедру виробництва і розподілу електроенергії, яку очолював доц. П. І. Рощин. У 1954–1958 рр. завідувачем кафедри був к.т.н., доц. В. М. Синьков, у 1958–1970 рр. — к.т.н., доц. І. В. Карпов, а в 1970–1972 рр. — к.т.н., доц. А. А. Деркач.
У 1972 р. завідувачем кафедри став видатний вчений, доктор технічних наук, професор В. М. Синьков. Під керівництвом В. М. Синькова в роки Другої світової війни була розроблена система автоматики запуску ракет на прославлених комплексах «Катюша», у 1949 р. під Москвою побудована перша в СРСР лінія електропередачі 12 кВ на постійному струмі. Віктор Михайлович Синьков до приходу в УСГА працював завідувачем відділу Інституту автоматики (м. Київ). Під його керівництвом здійснено низку загальнодержавних проектів, серед яких найбільш важливими є розробка обчислювальних аналогових комплексів для управління енергосистемою СРСР та розроблення теорії управління режимами єдиної енергосистеми СРСР. Період розвитку кафедри під керівництвом видатного науковця і педагога В. М. Синькова супроводжувався утворенням наукової школи за напрямом надійності та ефективності електричних мереж у сільських регіонах. Захистили кандидатські дисертації — Дайшин Гягар (Монголія), М. М. Філіпов, В. В. Козирський, А. О. Омельчук. Переоснащено наукові і навчальні лабораторії. Співробітники виконували госпрозрахункові теми на замовлення Міністерства енергетики України, Міністерства аграрної політики.
Після переїзду в корпус № 8 (1963) на кафедрі функціонували лабораторії електричної апаратури, релейного захисту, електричних мереж і систем, електроніки і техніки високої напруги. Було змонтовано навчальну відкриту підстанцію 35/10 кВ. Кафедра мала достатню навчально-лабораторну базу і забезпечувала вивчення таких дисциплін: «Теоретичні основи електротехніки», «Контрольно-вимірювальні прилади», «Електропостачання сільського господарства», «Автоматика і телемеханіка», «Проектування систем електропостачання», «Експлуатація систем електропостачання», низку спецкурсів, курсове і дипломне проектування.
На той час в науковій роботі кафедри сформувалися два напрями: перший — дослідження несиметричних режимів сільських електричних мереж і розроблення пристроїв для визначення місця їх виникнення; другий — розроблення техніко-економічних основ створення і реконструкції систем електропостачання сільського господарства і управління ними.
На кафедрі розроблені (І. В. Карпов, С. П. Борисов, В. С. Баранецький) і широко застосовані на підприємствах електричних мереж і «Агропроменерго» прилади для визначення пошкоджень на лініях 110 кВ «Гармоніка» і «Волна», пристрій для діагностування та налагодження автоматичних регуляторів, низка конструктивних елементів та пристроїв на основі сплавів з «пам’яттю форми», підсистема визначення пошкоджень на лініях 110 кВ.
Починаючи з 1990 р., на кафедрі під керівництвом доцента В. В. Козирського сформувався новий напрям наукових досліджень — підвищення надійності та ефективності електрообладнання систем електропостачання на основі функціональних сплавів. Розробки технічних засобів захищені 67 авторськими свідоцтвами і патентами на винаходи. За цим напрямом захистили: докторську дисертацію — В. В. Козирський, кандидатські дисертації — В. В. Каплун і С. М. Волошин. З часом на кафедрі В. В. Козирський і В. В. Каплун розробили ще один науковий напрям зі створення і управління надійністю та ефективністю гібридних систем електроживлення.
У 1990–2004 рр. кафедру очолював заслужений працівник народної освіти України, проф. Т. П. Резніченко. У 2004 р. завідувачем кафедри призначено д.т.н., проф. В. В. Козирського. У 2009 р. кафедрою керував д.т.н., доц. В. В. Каплун. З грудня 2009 р. кафедру очолював д.т.н. А. В. Жильцов, а з вересня 2010 р. до 2014 р. — к.т.н., доц. О. В. Гай. Сьогодні посаду завідувача кафедри обіймає д.т.н., проф. М. В. Гребченко.
Кафедра є випусковою та готує студентів за двома спеціальностями: «Електроенергетика, електротехніка і електромеханіка»; «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології».
У складі кафедри функціонують п’ять спеціалізованих лабораторій і чотири кабінети, оснащені сучасним навчальним устаткуванням, а також мультимедійний клас. Лабораторії кафедри обладнані сучасними зразками комутаційного обладнання, мікропроцесорних засобів автоматики, приладів обліку електроенергії провідних вітчизняних і зарубіжних фірм «Таврида Електрик», «Рівненського ЗВА», «АВВ», «Siemens», а комп’ютерний клас — оргтехнікою, де студенти навчаються математичній обробці результатів лабораторних робіт, моделюванню фізичних процесів у елементах електричних мереж. Комп’ютерні тренажери з експлуатації електричних мереж дають можливість відпрацьовувати різноманітні аварійні ситуації на підстанціях напругою 35/10 кВ, 110/35/10 кВ і розподільних пунктах.
Навчальний процес на кафедрі забезпечують 15 науково-педагогічних працівників, з яких 3 доктори технічних наук, 9 кандидатів технічних наук, 2 старші викладачі та 2 асистенти.
Кафедра активно співпрацює з кафедрами відповідного профілю Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Московського і Мінського агротехнічних університетів, НУ «Львівська політехніка», Університету штату Айова (США), багатьма науково-дослідними установами та виробничими об’єднаннями України, Росії, Німеччини та Польщі.
ЖИЛЬЦОВА. В. Жильцов — завідувач кафедри.
Народився 26 лютого 1975 р. у м. Джанкой (АР Крим).
У 1997 р. закінчив фізичний факультет Сімферопольського державного університету імені М. В. Фрунзе (тепер — Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського) та продовжив навчання в аспірантурі цього вишу. З 2000 до 2005 р. — провідний спеціаліст кафедри прикладної електродинаміки ТНУ ім. В. І. Вернадського.
У 2005 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.09.05 «Теоретична електротехніка». З 2005 до 2008 р. — докторант Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г. Є. Пухова НАН України. З 2008 до 2009 р. — доцент, а з 2009 до 2011 р. — в. о. завідувача кафедри електропостачання ім. проф. В. М. Синькова НУБіП України.
У 2009 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 01.05.02 «Математичне моделювання та обчислювальні методи».
У 2012 р. обраний на посаду завідувача кафедри електричних машин і експлуатації електрообладнання НУБіП України. У 2014 р. йому присвоєно вчене звання доцента цієї кафедри.
Кафедру створено в 1931 р. разом із факультетом електрифікації сільського господарства Київського інституту механізації і електрифікації сільського господарства. На той час вона називалася кафедрою загальної електротехніки і електричних машин. Організатором і першим завідувачем кафедри став проф. С. І. Іноземцев, який одночасно виконував обов’язки першого декана факультету.
У 1934 р. на базі кафедри загальної електротехніки і електричних машин створено дві нові кафедри: теоретичних основ електротехніки; електрифікації сільського господарства. Кафедра загальної електротехніки і електричних машин, як і раніше, залишалася провідною кафедрою факультету, і в 1936 р. випустила перших інженерів-електриків — приблизно 20 осіб, перед початком Другої світової війни — 100 випускників.
Під час війни кафедра продовжувала свою роботу в м. Алма-Аті, куди було евакуйовано інститут. Так, при лабораторії кафедри було організовано майстерню з ремонту електричних машин, що надалі сформувала важливий напрям на кафедрі.
У післявоєнний період кафедру електротехніки і електричних машин до 1951 р. продовжував очолювати проф. С. І. Іноземцев. З 1952 до 1956 р. кафедрою завідував доц. А. Д. Краверс, який одночасно був деканом факультету. З 1956 р. до 1973 р. кафедрою керував доц. Б. С. Іноземцев, син першого завідувача кафедри, який був вченим секретарем спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій факультетів механізації і електрифікації.
З 1952 до 1973 р. на кафедрі сформувалася потужна наукова школа з напряму підвищення ефективності роботи електричних машин, яка зробила значний внесок у подальший розвиток теорії і практики електромашинобудування.
З 1974 р. до 1980 р. на кафедрі відбувалися структурно-організаційні зміни, що призвело до створення на її базі в різний час трьох кафедр: теоретичних основ електротехніки (завідувач — проф. Г. Б. Богданов), електричних машин (завідувачі — професори О. І. Адаменко, В. І. Мішин та доц. І. В. Карпов), експлуатації та ремонту електрообладнання (завідувач — проф. М. Ф. Сагач). У 1981 р. ці кафедри знову були об’єднані в єдину кафедру.
З 1980 до 2000 р. кафедру очолював д.т.н., проф., заслужений діяч науки і техніки України В. І. Мішин. У цей час на кафедрі сформувалися два наукові напрями з підвищення надійності та ефективності електрообладнання. Перший напрям був пов’язаний з удосконаленням трифазних асинхронних двигунів (науковий керівник — проф. В. І. Мішин), а другий — із підвищенням ефективності роботи апаратів керування (науковий керівник — проф. М. Ф. Сагач, а згодом його учень — проф. С. П. Коханівський).
У 2000 р. кафедру очолив проф. М. Т. Лут, який одночасно виконував обов’язки декана факультету електрифікації і автоматизації сільського господарcтва. Цей період ознаменувався впровадженням новітніх технологій у навчанні, а саме використанням сучасних інформаційних технологій, інноваційного технічного обладнання під час проведення навчального процесу та нового наукового напряму з розроблення наукових основ експлуатації електрообладнання в сільському господарстві.
З 2009 р. кафедрою керував д.т.н., проф. В. В. Василенко, який тривалий час працював професором кафедри електропостачання сільського господарства НУБіП України.
З 2011 р. до сьогодні кафедру очолює д.т.н., доц. А. В. Жильцов. Під його керівництвом науково-педагогічні співробітники кафедри вивчають напрям із розроблення методів математичного моделювання нестаціонарних електромагнітних процесів для аналізу і синтезу електромагнітних полів, розрахунку і оптимізації електротехнічних обладнань і конструкцій, синтезу електричних і магнітних систем.
Кафедра є випусковою за спеціальністю 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка» і здійснює підготовку студентів за такими спеціальностями: «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології», «Деревообробні та меблеві технології», «Будівництво та цивільна інженерія», «Агроінженерія», «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва», «Захист і карантин рослин», «Агрономія», «Харчові технології».
Навчальний процес на кафедрі забезпечують 19 викладачів, з яких 3 професори (зокрема, 2 доктори технічних наук), 10 доцентів (з них — 1 доктор технічних наук та 9 кандидатів технічних наук), 5 старших викладачів (зокрема, 3 кандидати технічних наук) та 1 асистент.
Під час навчального процесу кафедра використовує п’ять навчальних лабораторій та сертифіковану наукову лабораторію «Вимірювальна електротехнічна лабораторія» (Свідоцтво про атестацію №ПТ-555/15, видане 30.12.2015 р., чинне до 31.12.2018 р.).
За допомогою випускників та із залученням студентів активно оновлюється лабораторний фонд навчальних лабораторій, зокрема, робочі місця у лабораторіях електричних апаратів та діагностування енергетичного обладнання. Так, у лабораторії електричних апаратів встановлено сучасні модульні автоматичні вимикачі, автоматичний вимикач Compact_NSX з напівпровідниковим розчіплювачем, електромагнітні пускачі, струмові електротеплові реле, реле часу, а в лабораторії діагностування енергетичного обладнання облаштовано робочі місця з контролю технічного стану пристроїв захисного вимикання, вивчення універсального блоку захисту асинхронних електродвигунів УБЗ-302, готуються лабораторні роботи з вивчення можливостей самоконтролю перетворювача частоти для асинхронного електроприводу.
У 2015 р. за результатами конкурсу, організованого МОН України, кафедра отримала фінансування та спільно з Інститутом електродинаміки НАН України реалізувала науковий проект «Розроблення електротехнологічних комплексів для сушіння зерна на базі теплогенераторів індукційного типу» (керівник д.т.н., доц. А. В. Жильцов.).
Кафедра активно співпрацює з Інститутом електродинаміки НАН України, з яким на кафедрі на регулярній основі проводять науковий семінар «Електротехнології та електрообладнання в системі біоресурсів і природокористування» під егідою НАН України (керівник д.т.н., доц. А. В. Жильцов), який дозволяє створювати поле для дискусій стосовно найактуальніших проблем галузі та можливість дисертантам представити на обговорення результати своїх досліджень.
Із 2013 р. на базі кафедри проходить міжнародна науково-технічна конференції «Проблеми сучасної енергетики і автоматики в системі природокористування (теорія, практика, історія, освіта)», засновником якої є НУБіП, а співорганізатором Інститут електродинаміки НАН України. У травні 2017 р. відбулась вже шоста конференція, яка об’єднала 127 учасників із різних навчальних закладів та установ, зокрема, з інших країн (США, Німеччина, Польща, Білорусь та ін.)
Кафедра підтримує зв’язки зі спорідненими кафедрами таких вишів: НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»; Подільський державний аграрно-технічний університет; Львівський національний аграрний університет; Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка; Бережанський агротехнічний інститут; Ніжинський агротехнічний інститут; Таращанський державний технічний та економіко-правовий коледж, а також Інститутом електродинаміки НАН України.
ЧМІЛЬА. І. Чміль — завідувач кафедри. Відмінник освіти України.
У 1975 р. закінчив факультет електрифікації сільського господарства УСГА. У 1983 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Режими температури і опромінення при вирощуванні мікроводоростей в електрифікованих установках на тваринницьких фермах і комплексах», а в 1996 р. — докторську дисертацію на тему «Енергетична ефективність електрифікованих технологій виробництва продукції і обробки відходів у тваринництві». Є членом двох спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій.
Викладає дисципліни: «Електротехнології та електроосвітлення», «Електротехнології обробки сільськогосподарської продукції», «Електротехнологічні методи дослідження та обробітку сільськогосподарської продукції», «Енергетична ефективність замкнених біосистем».
Стаж науково-педагогічної діяльності — 45 років. Має понад 160 наукових і методичних праць. Під його керівництвом підготовлено 7 кандидатських дисертацій.
Нагороджений Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України, Грамотою Академії педагогічних наук України, нагрудними знаками «Відмінник освіти України» і «А. С. Макаренко».
Кафедру створено в 1934 р. у КСГІ як кафедру електроприводу і застосування електроенергії в сільському господарстві. Тоді кафедру очолювали: доц. А. В. Орловський, доц. В. Г. Холмський, проф. М. М. Васильєв. У 1938 р. із кафедри відокремилася як самостійна кафедра виробництва і розподілу електричної енергії в сільському господарстві.
У роки Другої світової війни обладнання та спеціальні лабораторії було евакуйовано до м. Алма-Ати. Навчальний процес продовжено на новоствореному факультеті електрифікації сільського господарства в Казахському сільськогосподарському інституті. Відновлення навчальної та лабораторної бази після повернення КСГІ до Києва проводили паралельно з навчальним процесом на об’єднаній кафедрі електричних машин та електроприводу. Завідував кафедрою проф. С. І. Іноземцев.
Кафедру поновлено у 1949 р. з ініціативи доц. С. П. Бондаренка, який її очолював упродовж 15 років. Він започаткував напрям наукових досліджень «Раціональне використання електроенергії в сільському господарстві» (захистили кандидатські дисертації 9 інженерів-електриків).
У різні роки кафедрою керували: доц. В. С. Олійник (1964–1969, 1974–1986), професори І. І. Мартиненко (1969–1973) та Г. Є. Кістень (1986–1994), доц. Є. Л. Жулай (1994–2004 рр.), проф. Л. С. Червінський (2004–2014), проф. О. М. Берека (2014–2015). Вони зробили великий внесок у розвиток матеріально-технічної бази кафедри, забезпечували належне проведення навчального процесу, а також наукових досліджень. З 2015 р. кафедрою завідує д.т.н., проф. А. І. Чміль.
Сьогодні кафедра є профільною з підготовки бакалаврів та магістрів за спеціальностями «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка» і «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології».
Шість навчальних лабораторій кафедри оснащені сучасним обладнанням, повністю реконструйовані і є одними з найкращих серед споріднених інститутів і факультетів ВНЗ України.
Педагоги кафедри керують виробничими практиками студентів, багато працюють над покращенням рівня електрифікації в НДГ НУБіП України, особливо у ВП «Агрономічна дослідна станція», де створено навчально-виробничу лабораторію електроприводу і електротехнологій. Також викладачі здійснюють курсове проектування з двох дисциплін для бакалаврів і комплексний курсовий проект для слухачів магістратури. Щороку на кафедрі студенти захищають понад 100 випускних робіт.
Зараз на кафедрі працюють 3 професори, 7 доцентів, 2 старші викладачі, 4 особи навчально-допоміжного персоналу, навчаються 2 аспіранти. Основний напрям науково-дослідної діяльності кафедри — дослідження та застосування новітніх електротехнологій у агропромисловому виробництві.
За час існування кафедри її співробітники опублікували більше ніж 1000 наукових праць і навчально-методичних розробок, зокрема, 61 підручник, навчальний посібник і монографії, одержано більше 70 авторських свідоцтв та патентів на винаходи, впроваджено у виробництво приблизно 20 наукових розробок, розроблено 8 галузевих стандартів України, захищено 4 докторські та 34 кандидатські дисертації.
Кафедра співпрацює зі спорідненими кафедрами таких вишів: Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка; Таврійський державний агротехнологічний університет; НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського; Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя; Національний університет «Львівська політехніка»; Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна; Бережанський агротехнічний інститут; Ніжинський агротехнічний інститут; Немішаївський агротехнічний коледж; Таращанський державний технічний та економіко-правовий коледж.
Із наукових проблем розвитку та застосування в сільськогосподарському виробництві новітніх енергоефективних електротехнологій, а також електроприводів кафедра співпрацює з низкою НДІ Росії та Молдови, зокрема з Агроінженерним центром «ВІМ» та Інститутом енергетики Академії наук Молдови.
Лабораторії кафедри оснащені сучасним електрообладнанням, засобами автоматизації, мікропроцесорною технікою. Студенти проводять дослідження і налагодження систем керування електроприводами сільськогосподарської техніки, електронагрівальними та освітлювальними установками.
ГОРОБЕЦЬВ. Г. Горобець — завідувач кафедри.
Народився 14 грудня 1950 р. у м. Звенигородка Черкаської області.
У 1973 р. закінчив фізичний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. З 1973 до 1975 р. проходив військову службу (офіцер військ протиповітряної оборони).
З 1975 до 2010 р. працював у Інституті технічної теплофізики Національної академії наук України. З 2010 р. — завідувач кафедри теплоенергетики Національного університету біоресурсів і природокористування України.
У 1985 р. захистив кандидатську, а в 2005 р. — докторську дисертації.
Є фахівцем у сфері теплоенергетики, гідродинаміки, теплоенергетичних пристроїв та установок. Автор і співавтор 6 монографій та 4 навчальних посібників. Опублікував більше ніж 100 наукових статей. Брав участь у роботі багатьох міжнародних наукових конференцій. Під його керівництвом захищено 3 кандидатські дисертації.
Кафедра бере свій початок від кафедри теплотехніки, гідравліки та вітродвигунів, заснованої в 1952 р. у складі КСГІ. Велика заслуга в розбудові кафедри належить першому завідувачу, доц. Д. Ю. Мельниченку, а також тодішньому колективу викладачів: доцентам А. Д. Беркуті, Б. Х. Драганову, М. В. Лаврентьєву, асистентам В. М. Синявському, В. С. Сидоренку.
У ці роки колектив кафедри брав активну участь у відбудові багатьох малих гідроелектростанцій, зруйнованих у роки Другої світової війни. Зокрема, доц. Д. Ю. Мельниченко запропонував нові високоефективні водозливи для гребель каскаду малих гідроелектростанцій на річці Рось.
У 1967–1972 рр. кафедру очолював чл.-к. АН Узбекистану, проф. М. С. Визго. У цей період колектив кафедри проводив дослідження у двох напрямах: меліоративні гідротехнічні споруди (керівник — проф. М. С. Визго) та робочі процеси в поршневих ДВЗ (керівник — доц. Б. Х. Драганов).
З 1972 р. до 1987 р. кафедрою завідував проф. Б. Х. Драганов. Він створив наукову школу та проводив наукові дослідження з проблеми «Енергозберігаючі технології та теплофізика сільськогосподарських будівель». Кафедра брала участь у розробленні ГОСТ 10.31.6–87 «Теплогенераторы: Программа и методы испытаний».
У зв’язку з реорганізацією структури факультету електрифікації сільського господарства в 1987 р. кафедра гідравліки і теплотехніки була об’єднана з кафедрою автоматизації сільськогосподарського виробництва, завідувачем якої став акад. УААН та РАН, проф. І. І. Мартиненко.
Однак із початком підготовки в УСГА інженерів за новою спеціальністю — «Енергопостачання сільського господарства», від кафедри автоматизації сільськогосподарського виробництва у 1990 р. виокремили кафедру теплоенергетики, яку очолив доц. М. М. Неділько.
У 1991–2003 рр. кафедрою теплоенергетики керував доц. В. О. Лазоренко. У цей період кафедра брала участь у виконанні програми ДКНТ України № 3.07.02/042–93 «Збереження енергії, металу, технологічних матеріалів». Проводилися наукові конференції і семінари з проблем математичного та фізичного моделювання теплових і газодинамічних процесів, енергозбереження в енергетиці, оптимізації енергозберігаючих систем.
З 2004 до 2009 р. кафедрою теплоенергетики завідував доц. А. В. Міщенко. За цей час створено госпрозрахунковий навчально-науково-виробничий підрозділ «Лабораторія тепловодопостачання». Сьогодні він має ліцензію Управління Держархбудконтролю на проектування, монтаж та пусконалагодження внутрішніх і зовнішніх мереж тепло-, водопостачання та каналізації.
З січня 2010 р. кафедру теплоенергетики очолює д.т.н. В. Г. Горобець. На кафедрі створено сучасну лабораторну базу для проведення навчальної, навчально-методичної та наукової роботи.
Діють чотири навчально-наукові лабораторії: теплоенергетичних установок і систем; термодинаміки та тепломасообміну; енергозбереження та нетрадиційних джерел енергії; гідравліки та гідрогазодинаміки. В 2016 р. на кафедрі теплоенергетики створена проблемна наукова лабораторія «Тепло- і масопереносу та альтернативних джерел енергії».
Сьогодні зусилля кафедри зосереджені на проблемі енергозбереження в агропромисловому комплексі та використанні поновлюваних джерел енергії.
На кафедрі функціонує наукова школа проф. Б. Х. Драганова «Теплофізика енергоощадних енергетичних систем» (з 1952 р.), а також Госпрозрахунковий науково-виробничий підрозділ кафедри теплоенергетики «Лабораторія тепловодопостачання», що має ліцензію Державного комітету України з будівництва та архітектури.
Кафедра активно співпрацює з Інститутом технічної теплофізики НАН України, виконуючи спільну НДР «Технологія приготування високоефективних кормів на основі принципу дискретно-імпульсного вводу енергії», з Інститутом напівпровідників ім. В. Є. Лашкарьова НАН України зі створення теплових акумуляторів на фазових перетвореннях, виконуючи спільну НДР «Новітні акумулятори теплової енергії на основі фазоперехідних теплоакумулюючих матеріалів». Кафедра теплоенергетики має договори про співробітництво зі спорідненими кафедрами Краснодарського державного аграрного університету та Білоруського аграрного університету.
БОЙКОВ. В. Бойко — завідувач кафедри. Заслужений науково-педагогічний працівник НУБіП України. Відмінник аграрної освіти та науки України.
Закінчив республіканську фізико-математичну школу при КДУ, фізичний факультет (з відзнакою) та аспірантуру на кафедрі оптики фізичного факультету КДУ ім. Т. Г. Шевченка. З 1977 р. працював в УСГА: асистентом, старшим викладачем, доцентом. У 2002 р. був обраний на посаду завідувача кафедри загальної та технічної фізики. Після реорганізації та створення в 2009 р. кафедри фізики працює її завідувачем.
Автор понад 300 наукових праць, більш як 80 посібників та навчально-методичних розробок, зокрема 5 монографій, 6 підручників та 15 посібників з грифом МОН України, 1 патенту, 15 типових навчальних робочих програм. Входить до групи вчених від України (у складі 5 осіб), запрошеної для проведення експериментів протягом 2008–2018 рр. у міжнародному науковому центрі м. Гамбурга (Німеччина) на синхротроні DESY. Результати досліджень представлено на міжнародних наукових конференціях та опубліковано у провідних фізичних журналах (за «Scopus» h=6, кількість цитувань — 80; за «Google Scholar» h=8, кількість цитувань — 141»).
Нагороджений трудовою відзнакою Мінагрополітики України «Знак Пошани».
Кафедра має більше ніж вікову історію. Вперше кафедру фізики було створено при Київському політехнічному інституті, потім вона існувала при Київському сільськогосподарському інституті й обслуговувала сусідні споріднені виші. Пізніше кафедра увійшла до складу Української сільськогосподарської академії.
Фізична лабораторія КПІ була організована в 1898 р. для задоволення потреб викладання та практичних вправ зі студентами чотирьох відділень, зокрема й сільськогосподарського. Згідно з положенням про КПІ Імператора Олександра ІІ, на сільськогосподарському відділенні викладали дисципліни «Фізика» і «Сільськогосподарська метеорологія». Засновником і першим завідувачем фізичної лабораторії та кабінету був проф. Г. Г. де Метц (доктор фізики, дійсний державний радник), який читав курс фізики до осені 1919 р.
Після Громадянської війни (1918–1924) кафедра фізики називалася науково-дослідною та існувала при електротехнічному факультеті КПІ. У 1920 р. об’єднана Президія факультетських рад доручила читати курс фізики доц. М. А. Лінниченку, який із 1927 р. працював на посаді професора у КСГІ. Навесні 1921 р. Рада КПІ запросила на кафедру фізики О. І. Гольдмана, який завідував фізичною лабораторією і кабінетом (у 30-х рр. зазнав репресій і був реабілітований лише в 1953 р.). У цей час при кафедрі функціонувала секція метеорології і фізичної географії, якою з 1918 до 1922 р. керував акад. ВАУН Б. І. Срезневський.
У 1920 р. було створено ветеринарний факультет при КПІ, а згодом на його базі — Київський ветеринарно-зоотехнічний інститут, де курс фізики читав проф. М. Б. Делоне. У 1929 р. КСГІ (1922–1931) переїхав до Голосієва у нинішній корпус № 4. При КСГІ працював лісоінженерний факультет, який розміщувався у Голосієві з 1928 р. (у теперішньому корпусі № 1). Тут почала діяти окрема кафедра фізики. Завідувачем кафедри фізики до 1941 р. був С. В. Савченко. З 1929 р. кафедру фізики при КСГІ, КЛТІ та КІМЕСГ очолював В. І. Лорченко (зазнав репресій, у 1939 р. був засуджений).
Після Другої світової війни кафедра фізики почала поступово відроджуватися. Завідувачами в період з 1944 до 1954 р. були: к.т.н., доц. О. О. Солонко (1944–1949), к.т.н., доц. В. С. Дмитрієв (1949–1951), к.ф.-м.н., доц. П. К. Кобушкін (1951–1954). З 1944 до 1954 р. в Київському лісогосподарському інституті була кафедра фізики і математики, якою завідував к.ф.‑м.н., доц. Ю. А. Сікорський.
У 1954 р. об’єднано КСГІ та КЛГІ. Створено УСГА. У 1954–1972 рр. кафедрою фізики УСГА керував к.ф.-м.н., доц. П. К. Кобушкін. У 1972 р. кафедрою завідувала к.пед.н., доц. А. С. Мельничук, а в 1972–1978 рр. — к.ф.‑м.н., доц. В. В. Чепелев. У 1978–1994 рр. кафедру очолював д.ф.-м.н., проф. В. Д. Кучін. З 1994 р. до 2002 р. посаду завідувача кафедри обіймав д.б.н., проф. Ю. І. Посудін.
У 2002–2009 рр. кафедра фізики зазнала деяких реорганізаційних змін: її було поділено на кафедру загальної та технічної фізики і кафедру біофізики. Кафедрою загальної та технічної фізики завідував к.ф.-м.н., доц. В. В. Бойко, а кафедрою біофізики — д.б.н., проф. Ю. І. Посудін. За ці роки обидві кафедри функціонували, постійно співпрацюючи. Результатом такої діяльності стала низка спільних наукових публікацій та навчально-методичних розробок.
Сучасну кафедру фізики створено у квітні 2009 р. шляхом злиття цих двох кафедр. Очолює кафедру з моменту її організації к.ф.-м.н., доц. В. В. Бойко.
На кафедрі працюють 9 викладачів: 1 доктор фізико-математичних наук; 5 кандидатів наук, доцентів (із них 4 кандидати фізико-математичних наук та 1 кандидат біологічних наук); 3 асистенти.
Співробітники кафедри створили навчальні лабораторії механіки та молекулярної фізики, електрики та магнетизму, оптики та твердого тіла.
Педагоги кафедри забезпечують викладання 5 дисциплін для ОКР «Магістр» і «Бакалавр», серед яких: «Фізика», «Фізика з основами біофізики», «Фізика з основами кваліметрії», «Біофізика», «Біофізика у тваринництві».
В останні роки на кафедрі фізики працювали видатні вчені — д.б.н., проф. Ю. І. Посудін (1941–2016) та д.ф.-м.н., проф., акад. АН ВО України та Академії зв’язку України Г. О. Сукач (1943–2012).
Юрій Іванович Посудін в університеті працював з 1977 р., де пройшов шлях від асистента, кандидата і доктора наук до професора. Професійний шлях пов’язав з фізикою. Свого часу очолював кафедру біофізики. Викладав дисципліни «Фізика з основами біофізики», «Біофізика», «Методи вимірювання параметрів навколишнього середовища», «Біофізика навколишнього середовища». Є автором 25 підручників та монографій, 4 з яких видано англійською мовою, а також більше ніж 150 наукових статей, авторських свідоцтв та патентів. Книга «Methods of measuring environmental parameters» («Методи вимірювання параметрів навколишнього середовища») видана в США, нею користуються всі найкращі університети світу. Займався науковими біофізичними дослідженнями у провідних інститутах та університетах Італії, Німеччини, Іспанії, США, Японії. У 1996 р. читав лекції як стипендіат програми імені Фулбрайта в Університеті штату Джорджія (США).
Наукова діяльність Георгія Олексійовича Сукача була пов’язана з напрямами фізико-технічних основ оптоелектронних систем і фізики та техніки напівпровідників: нанофізика та нанотехнології; квантово-розмірні структури; розроблення фізико-технологічних основ створення гетероструктур (типу GaN/GaAs) на основі монокристалічних та поруватих сполук А 3B5 методом радикало-променевої гетеруючої епітаксії та дослідження їхніх фізичних властивостей; розроблення фізико-математичних моделей процесів нітридизації GaAs; дослідження рекомбінаційних процесів вищих порядків на поверхні та в об’ємі напівпровідників; дослідження процесів радіаційного дефектоутворення в оптоелектронних приладах нового покоління та вироблення фізичних шляхів підвищення їхньої радіаційної стійкості; розроблення та впровадження систем відображення інформації; електроніка засобів та систем зв’язку.
Лауреат Державної премії України (2009) та нагороди Ярослава Мудрого АН ВШ України (2010). Автор 5 монографій та понад 10 підручників і навчальних посібників з грифом МОНМС України. Має приблизно 400 наукових публікацій (з них більш як 100 — у міжнародних наукових виданнях), понад 40 авторських свідоцтв і патентів.
ГНУЧІЙЮ. Б. Гнучій — завідувач кафедри.
Народився 10 лютого 1953 р. у м. Харкові. В 1970 р. із золотою медаллю завершив навчання в СШ № 3 м. Золотоноша Черкаської області, а в 1976 р. з відзнакою закінчив КПІ, отримавши направлення на роботу в Інститут проблем міцності АН УРСР.
У 1981 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Напряженно-деформированное состояние контактирующихся тел, подверженных термомеханическим воздействиям». У 1991 р. захистив докторську дисертацію на тему «Преобразование связности в системе многих тел (теория сцепления и разрыва связей)».
Працюючи в Інституті проблем міцності, Ю. Б. Гнучій брав участь і виконував наукові дослідження, пов’язані з вивченням напружено-деформованого стану та міцності деталей авіаційних двигунів, лопаток турбомашин, композиційних матеріалів, оболонкових систем зі скла і ситала. Також брав участь у розрахунках напружено-деформованого стану та міцності конструкційних елементів комплексу «Энергия — Буран».
В Інституті проблем міцності Юрій Борисович працював до 1996 р., потім — у Цинцинатському університеті (США). З 2002 р. — у НУБіП України, з 2006 р. — завідувач кафедри вищої та прикладної математики.
Автор приблизно 150 наукових і навчально-методичних праць, із них 3 монографії, 4 навчальні посібники з грифом МОН України, 35 навчально-методичних рекомендацій. Підготував 2 кандидати наук, 2 здобувачі працюють над написанням кандидатських дисертацій.
Кафедру вищої математики організовано при факультеті електрифікації сільського господарства у складі колишнього Інституту механізації і електрифікації сільського господарства, створеного в 1932 р. До того часу «Вищу математику» викладали педагоги природничих кафедр ветеринарно-зоотехнічного, сільськогосподарського та лісотехнічного інститутів. З 1922 до 1932 р. «Вищу математику» викладав видатний український математик, акад. М. П. Кравчук.
Після створення в 1954 р. Української сільськогосподарської академії кафедру вищої математики очолив доц. І. А. Езрохі. Він був учнем видатного радянського математика Г. М. Фіхтенгольца, підручником якого «Курс дифференциального и интегрального исчисления» (у трьох томах) користувалося не одне покоління математиків.
З 1976 до 1982 р. кафедру вищої математики очолював доц. М. М. Долгов, який мав математичну і технічну освіти. У 1979 р. на базі кафедри під керівництвом М. М. Долгова було проведено нараду-семінар завідувачів математичних кафедр сільськогосподарських вищих навчальних закладів СРСР (усього 102 вишів). Участь взяли відомі вчені-математики: чл.-к. АН СРСР Л. Д. Кудрявцев, акад. АН УРСР Ю. М. Самойленко, проф. А. Я. Дороговцев та ін. З доповідями виступили і співробітники кафедри. На цьому семінарі було створено комісію з розроблення типової програми із вищої математики для сільськогосподарських ВНЗ країни (СРСР), до складу якої обрали доцента М. М. Долгова. У цьому ж 1979 р. кафедра посіла І місце у соціалістичному змаганні УСГА, а її завідувача визнано переможцем соціалістичного змагання викладачів факультету електрифікації сільського господарства.
З 1982 до 2004 р. кафедрою керував к.ф.-м.н., проф. І. М. Суліма. Наступна нарада-семінар завідувачів математичних кафедр сільськогосподарських вищих навчальних закладів була проведена в 1984 р. Виступили провідні вчені-математики: чл.-к. АН СРСР Л. Д. Кудрявцев, акад. АН УРСР А. В. Скороход, проф. М. Й. Ядренко та ін. Заслухано доповіді співробітників кафедри, які були присвячені: розробленню основ неперервної математичної підготовки студентів, розробленню та впровадженню діалогових і навчальних систем на базі ЕОМ; методиці викладання математики; методологічній спрямованості курсу лекцій; проблемному навчанню у лекційному курсі; дослідницькій роботі студентів; організації виховної роботи та ін.
Після здобуття Україною незалежності і, виконуючи закон про мови, на кафедрі вищої математики розпочалася робота щодо написання лекцій з вищої математики українською мовою. Крім курсу «Вища математика», кафедра забезпечувала викладання курсу «Прикладна математика».
У 1994 р. на факультеті механізації сільського господарства було запропоновано експеримент із впровадження модульно-рейтингової системи. У 1994 та 1995 рр. видано методичні вказівки з цієї проблеми (І. М. Суліма, І. І. Ковтун, І. А. Нікітіна).
З 2004 до 2006 р. кафедрою завідував к.ф.-м.н., доц. В. Г. Слюсаренко. У квітні 2006 р. кафедра розділилася на дві: кафедру вищої та прикладної математики (завідувач — д.ф.-м.н., проф. Ю. Б. Гнучій) і кафедру вищої математики, яка тепер має ім’я академіка М. П. Кравчука (завідувач — к.ф.-м.н., доц. Ю. І. Іванова).
На кафедрі працюють: 1 професор (доктор фізико-математичних наук), 5 доцентів (усі — кандидати фізико-математичних наук), 2 старші викладачі, 1 старший лаборант. Кафедра забезпечує інженерну підготовку студентів Навчально-наукового інституту енергетики, автоматики і енергозбереження, факультетів механіко-технологічного, конструювання та дизайну, факультету інформаційних технологій за спеціальностями: «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка (Електротехніка та електротехнології, Енергетика та електротехнічні системи в агропромисловому комплексі)», «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології», «Транспортні технології (Автомобільний транспорт)», «Агроінженерія», «Галузеве машинобудування», «Будівництво та цивільна інженерія», «Інженерія програмного забезпечення», «Комп’ютерні науки», «Комп’ютерна інженерія».
Викладачі кафедри за останні роки видали 11 навчальних посібників (8 мають гриф МОН України). Перероблено і доповнено методичні вказівки для навчального процесу, опубліковано більше ніж 80 науково-методичних статей і доповідей на міжнародних конференціях.
Науково-дослідна робота кафедри спрямована на розроблення та створення сучасного математичного забезпечення, використання математичних методів для розв’язування задач механіки та електротехніки. Сформовано і активно розвивається науковий напрям «Перетворювання зв’язності в системі багатьох тіл (теорія зчеплення та розриву в’язів)». У результаті проведених робіт отримано чисельні розв’язки контактних задач для породоруйнівного інструмента. Розглянуто заглиблення в породу інструмента різної форми і досліджений процес утворення ділянки руйнування під інструментом. Запропоновано ефективні способи руйнування гірської породи. Досліджено напружено-деформований стан і міцність твердосплавних вставок нових типів породоруйнівних різців. Розроблено рекомендації для збільшення міцності різців з метою руйнування порід підвищеної міцності. Виконані дослідження покладено в основу розробки конструкцій інструмента, що відрізняється достатньою тривкістю і високою продуктивністю. Результати роботи впроваджені в практику науково-дослідних робіт Інституту «ОРГЭНЕРГОСТРОЙ», м. Москва (при створенні нових конструкцій породоруйнівних різців і бурів для ефективної проходки свердловин під опори ліній електропередачі в мерзлих ґрунтах і кріпких породах); Інституту «ЦНИИПОДЗЕММАШ», м. Москва (в оптимізації конструктивних параметрів твердосплавних породоруйнівних різців для прохідницьких комбайнів). Отримані результати відображені у монографіях: «Преобразование связности в методе конечных элементов» (2011), «Методы расчета траекторий трещин» (2012).
Тематика наукових робіт пов’язана також з методами розв’язування диференціальних рівнянь та систем із коефіцієнтами, збуреними випадковими процесами (Ю. Б. Гнучій, І. І. Ковтун, Т. А. Скороход), з розв’язуванням крайових задач лінійної в’язкопружності методами граничних інтегральних рівнянь (Ю. Б. Гнучій, О. М. Нещадим), з розробкою нових чисельно-аналітичних методів розв’язування прямих та обернених задач взаємодії електромагнітного випромінювання з різноманітними дисперсними системами (С. В. Шостак, С. В. Стеценко). Наукова робота Л. А. Панталієнко стосується проблеми підвищення ефективності роботи об’єктів в реальних умовах експлуатації, що охоплює низку актуальних прикладних задач, пов’язаних із моделюванням малочутливих систем керування, розрахунком гарантованої чутливості, допусків на параметри. Наукові розробки доведені до конкретного технологічного процесу і впроваджені у виробництво.
З метою проведення комплексних наукових досліджень кафедра взаємодіє у структурі навчально-наукового центру автоматики та інформаційних управляючих систем із кафедрою автоматики та робототехнічних систем ім. акад. І. І. Мартиненка.
Кафедра підтримує наукові зв’язки з Інститутом математики НАН України, Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, НТТУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Інститутом проблем міцності ім. Г. С. Писаренка НАН України, Національним університетом харчових технологій.
