Народився 8 травня 1939 р. в м. Молочанську Токмацького району Запорізької області в сім’ї бухгалтера, Петра Трохимовича, і кухаря, Віри Анисимівни. На професійний вибір Віталія Петровича вплинули: любов до тварин, робота в домашньому господарстві, а також поради сусідів — ветеринарних лікарів.

У 1956 р. вступив до Київського ветеринарного інституту, який згодом було приєднано до Української сільськогосподарської академії. На базі курсу В. П. Бородая створено зоотехнічний факультет. У 1961 р. він успішно закінчив академію.

Упродовж 1961–1966 р. перспективний молодий фахівець працював старшим зоотехніком колгоспу «Всесвітній Жовтень» та обласної агрохімічної лабораторії Чернігівського району й області, секретарем Чернігівського райкому комсомолу, був делегатом XIV з’їзду ВЛКСМ від України.

З 1966 р. — аспірант кафедри годівлі тварин УСГА.

З 1969 до 1977 р. обіймав посаду директора Київської обласної держплемстанції, інструктора сільгоспвідділу Київського обкому партії і викладача (за сумісництвом) Немішаївського сільськогосподарського технікуму (Бородянський район Київської області).

У 1971 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук на тему «Особливості морфологічної будови і хімічний склад м’язів свиней раннього відлучення».

У 1977 р. призначений директором радгоспу-комбінату «Калитянський» Броварського району і старшим науковим співробітником (за сумісництвом) Полтавського науково-дослідного інституту свинарства.

У 1981 р. Віталій Петрович став генеральним директором Київського тресту радгоспів «Київтваринпром». Згодом обіймав посаду доцента (за сумісництвом) кафедри свинарства, вівчарства та птахівництва УСГА. Працюючи в системі «Тваринпрому», налагодив зв’язки з аналогічними тваринницькими комплексами Польщі та Німецької Демократичної Республіки.

Кафедра птахівництва НУБіП, 2011 р.

У 1983 р. призначений генеральним директором держплемптахозаводу «Поліський», ЗАТ «Гаврилівський птахівничий комплекс» і директором (за сумісництвом) селекційно-генетичного центру м’ясних курей «Оріана» Київського філіалу Інституту птахівництва НААН. У 1996–2011 рр. працював (за сумісництвом) завідувачем новоствореної кафедри птахівництва НУБіП України. Державний племінний птахівничий завод «Поліський» був найбільшим у колишньому СРСР і підпорядковувався Міністерству сільського господарства СРСР. Підприємство виробляло племінну продукцію — інкубаційні яйця та добові курчата-бройлери для восьми республік: України, Росії, Грузії, Вірменії, Азербайджану, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану. Частину продукції відправляли до Сирії, Лівану та Ємену.

Учене звання доцента В. П. Бородаю присвоєно у квітні 1996 р. У лютому 2000 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук. У 2002 р. йому присвоєно вчене звання професора. У 2001 р. обраний академіком Академії наук вищої освіти України, а в 2013 р. — почесним академіком і доктором Всеукраїнської академії культурної спадщини Українського козацтва. У 2014 р. нагороджений нагрудним знаком «Почесний громадянин Вишгородського району».

Під час роботи у Гаврилівці були створені та працювали перше в Україні спільне підприємство між США та Україною з виробництва племінної продукції «Авіан фармс» та спільне підприємство з виробництва ветеринарних препаратів «Інтербіофарм» у складі України, Росії та Індії. Було створено і працювало перше в Україні науково-виробниче об’єднання з виробництва м’яса бройлерів під назвою «Дніпро», до складу якого входили 22 бройлерні фабрики України.

За згодою Національної академії аграрних наук України на базі держплемптахозаводу був створений перший в Україні селекційно-генетичний центр м’ясної птиці — філіал Українського інституту птахівництва НААН, який функціонував понад 10 років під назвою «Оріана». На базі держплемптахозаводу була створена і працювала перша в Україні кафедра птахівництва, яка з 2003 р. підпорядкована НУБіП України (очолював кафедру В. П. Бородай).

Є автором 350 наукових і науково-методичних праць, зокрема п’яти монографій, шести підручників і навчального посібника з грифом МОН України. Член двох спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій у НУБіП України, Інституті розведення і генетики тварин імені М. В. Зубця та Інституті агроекології і природокористування НААН, головний редактор науково-виробничого журналу «Сучасне птахівництво», член редколегії журналу «Агроекологічний журнал», що входять до переліку фахових видань, затверджених ВАК України за сільськогосподарськими, ветеринарними й екологічними науками. Більше ніж 10 років є членом Всесвітньої наукової асоціації з птахівництва (ВНАП), де представляє Україну. Понад 15 років президент Київського обласного фонду милосердя і здоров’я на громадських засадах. За час роботи його постійно обирали депутатом сільської, районної та обласної рад народних депутатів. Під керівництвом В. П. Бородая працює школа підготовки кандидатів і докторів наук в аспірантурі.

На черговому з’їзді Всеукраїнської громадської організації «Асоціація агроекологів України» створено новий комітет — екологічної безпеки у тваринництві. Головою цього комітету обрано проф. В. П. Бородая, який у вересні 2016 р. перейшов на постійну роботу в Інститут агроекології і природокористування провідним науковим співробітником лабораторії моніторингу агробіоресурсів відділу екотоксикології. На базі господарства ВАТ «Комплекс Агромарс» (с. Гаврилівка Вишгородського району Київської області) створено науково-навчальний центр з екологічної безпеки тваринництва, який очолив Віталій Петрович. Засновано екологічну школу підготовки кандидатів та докторів наук з питань екологічної безпеки у тваринництві.

В. П. Бородай нагороджений 14 орденами, серед яких: «Дружби народів», «Трудового Червоного Прапора», «Знак пошани» Верховної Ради СРСР, «Гетьмана Байди-Вишневецького» Українського козацтва, «Зірка слави» І ступеня, «Покрови» ІІІ ступеня, зірка «Герой козацтва», знак народної пошани «Герой Чорнобиля» та ін. Має 26 державних медалей, 4 медалі ВДНГ СРСР (золота, срібна та дві бронзові), «Ветеран праці» Верховної Ради СРСР, 7 почесних відзнак, серед яких відзнаки МВС України «20 років Чорнобильської катастрофи» (учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії та інвалід війни), церковна медаль Рівноапостольського князя Володимира, нагрудні знаки «Почесний громадянин Вишгородського району», «Почесний доктор екології», «Заслужений захисник природи». Нині затверджений радником голови Вишгородської райдержадміністрації.

Віталій Петрович із дружиною та доньками

Минуло багато років, але буремний час не стер приємних спогадів про навчання в Українській сільськогосподарській академії. Особливо років, присвячених роботі в альма-матер. Віталій Петрович, обіймаючи різні посади, постійно співпрацював з університетом, за сумісництвом читав лекції з питань стану і розвитку тваринництва України, брав активну участь у житті навчального закладу. З великою вдячністю згадує свого першого наукового керівника — доктора сільськогосподарських наук, професора Павла Дмитровича Пшеничного, а також усіх викладачів і ректора університету, Героя України Дмитра Олексійовича Мельничука, його дружину, доцента Тетяну Федорівну, докторів наук Сергія та Максима Мельничуків, які багато сил і здоров’я віддали становленню університету як одного з найкращих в Україні, налагодженню його міжнародних зв’язків. Саме за підтримки ректора створено єдину в СРСР кафедру птахівництва та 15 років видавався журнал, зареєстрований ВАКом, — «Сучасне птахівництво».

Окрім В. П. Бородая, вищу освіту в УСГА здобували його рідна сестра Галина — ветеринарний лікар, кандидат ветеринарних наук, і брат Сергій — інженер-механік (світла пам’ять).

Має велику родину. Під час навчання в академії познайомився із дружиною Наталією Яківною (світла пам’ять), яка закінчила ветеринарний факультет у 1960 р. і працювала директором фабрики «Інтербіофарм». У щасливому шлюбі подружжя прожило 48 років. Виховали двох доньок: Олена закінчила Київський інститут авіації, а Віра — біологічний факультет Київського педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, захистила дисертацію і зараз працює на факультеті захисту рослин, біотехнології та екології НУБіП України, пише докторську дисертацію. Є дідусем онука Андрія, який теж закінчив НУБіП України (економічний факультет), і онучки Олени, правнуків Марії та Микити.

Улюблені рядки з вірша Расула Гамзатова Віталій Петрович не тільки часто цитує, але й вважає своїм життєвим кредо: «Люди, я прошу вас — ради Бога, — не стесняйтесь доброты своей. На земле друзей не так уж много. Опасайтесь потерять друзей».