Народився 10 січня 1955 р. в с. Стара Гута Богородчанського району Івано-Франківської області. Батько, Степан Федорович, — ветеран Великої Вітчизняної війни, працював монтером залізничної дороги. Мати, Марія Михайлівна, все життя трудилася в місцевому колгоспі. Змалку був допитливим хлопчиком, у школі виявляв непересічні організаторські здібності.

На відкритті біозаводу ТзОВ «Даноша» з Головою ради правління материнської компанії Axzon (Данія)

Любов до землі В. С. Дзундзі прищепив його дідусь — Михайло Йосипович Зелінський, який до встановлення радянської влади володів 6 га землі та 12 га лісу. Наприкінці 40-х — на початку 50-х рр. у чоловіка все забрала нова влада, що стало для нього надзвичайно болючою втратою. Тому й хотів бачити онука в сільському господарстві.

За настановами дорогого дідуся юнак обрав професію агронома. Протягом 1970–1974 рр. навчався на «відмінно» у Снятинському сільськогосподарському технікумі, де грав у духовому оркестрі. Після проходження упродовж 1974–1976 рр. служби в Радянській армії в 1977 р. вступив до Української ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії, яку закінчив у 1982 р., здобувши кваліфікацію «вчений агроном». Василь Степанович прагнув лідирувати і під час студентства, зокрема був старостою групи та брав активну участь у різноманітних заходах. Також у 2003 р. здобув освіту в Українській академії державного управління при Президентові України (магістр державного управління).

Святкування Дня Прапора
у Калуському районі, 2012 р.

Професійну стежину В. С. Дзундза розпочав у 1976 р. бригадиром дільничної бригади колгоспу «Вільне Прикарпаття», с. Новиця Калуського району Івано-Франківської області. Щиро хотів бути корисним людям, а тому самовіддано працював, обіймаючи такі посади: головний агроном колгоспу «Вільне Прикарпаття», с. Новиця Калуського району Івано-Франківської області (з 1980 р.), директор радгоспу «Більшовик», с. Студінка Калуського району Івано-Франківської області (з 1985 р.), генеральний директор агрофірми «Віта», с. Студінка Калуського району Івано-Франківської області (з 1992 р.), голова Калуської районної державної адміністрації, м. Калуш Івано-Франківської області (з 1998 р.), генеральний директор ТзОВ «Весна», м. Калуш Івано-Франківської області (з 2005 р.), голова Калуської районної ради, м. Калуш Івано-Франківської області (з 2010 р.).

З 2015 р. до сьогодні Василь Степанович обіймає посаду генерального проектувальника ТзОВ «Даноша» — одного з найбільших виробників свинини в Україні. Компанія обробляє 14 тис. га землі й утримує понад 15000 свиноматок з опоросом 30–32 поросят на одну свиноматку. Оборот свиней у рік складає більше ніж 400000 голів. Товариство успішно функціонує завдяки іноземним інвестиціям, які становлять 100%. На підприємстві працюють понад 1000 робітників, які отримують гідну зарплатню, найвищу в регіоні. ТзОВ «Даноша» є основним платником податків у бюджет Калуського та Галицького районів Івано-Франківської області. На ринку — з 2004 р., у соціальний розвиток району компанія вклала більше ніж 8 млн грн (окрім сплати податків).

На молочно-товарній фермі з онуком у с. Студінка Калуського району

Онуки Назарчик та Василько

У День знань з онуком Дзундзою Василем

За роки старанної праці було розроблено приблизно 30 будівельних проектів на семи потужних свинокомплексах ТзОВ «Даноша». Особливою гордістю компанії є втілений в життя проект В. С. Дзундзи зі спорудження найбільшого в Україні біогазового заводу в с. Копанки Калуського району Івано-Франківської області, що працює суто на відходах тваринництва потужністю 1 мВт 125 тис. кВт електроенергії. Такий же завод будується на фермі Галицького району.

Окрім безпосередньої професійної діяльності, В. С. Дзундза брав активну участь у державотворенні, зокрема упродовж 1990–1994 рр. та 2010–2015 рр. був депутатом Калуської районної ради, а протягом 2000–2006 рр. — депутатом Івано-Франківської обласної ради.

Василь Степанович завжди надає фінансову допомогу на будівництво церков і проведення різноманітних конкурсів талановитої молоді, а також допомагає українським захисникам — учасникам АТО, ветеранам Афганістану, ветеранам УПА. Має багато грамот і подяк від численних неприбуткових установ і людей, які отримали безцінну підтримку.

Нагороджений відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «20 років незалежності України» (2011), орденом Святого Юрія Переможця від Патріарха Київського і всієї Руси-України (2011), медаллю Івано-Франківської обласної ради «За заслуги перед Прикарпаттям» (2015), відзнакою Калуської районної ради «Почесний громадянин Калущини» (2017).

Важливу роль у житті В. С. Дзундзи відіграло навчання в Українській ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарській академії, у величних стінах якої освоїв професію агронома — завітну мрію ще з дитинства. Василь Степанович зазначає, що його праця приносить йому справжню радість, задоволення від процесу й результатів роботи. Він пишається визначними досягненнями в розвитку тих населених пунктів, де працював, особливо за 15-річний період керування господарством, та коли обіймав посаду керівника Калуської районної державної адміністрації та Калуської районної ради (разом 12 років).

Головним соратником та ідейним натхненником Василя Степановича є його дружина, Лілія Петрівна, — філолог за фахом, доцент кафедри гуманітарних наук Івано-Франківського університету права ім. Короля Данила Галицького. Подружжя виховало двох дочок. Дочка Віта — підприємець. Дочка Галина — кандидат юридичних наук, доцент кафедри трудового, екологічного та аграрного права Навчально-наукового юридичного інституту ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника». Викладає «Земельне право України» та інші навчальні дисципліни земельно-правового спрямування. Сфера наукових інтересів: екологічне право, земельне право; проблеми співвідношення та взаємодії приватного і публічного права в регулюванні земельних та екологічних відносин. Нині працює над написанням докторської дисертації. Її чоловік — лікар-уролог. Також у родині щасливо зростають онуки В. С. Дзундзи — Василько та Назарчик.

Дружина, діти й онуки усім серцем люблять і поважають Василя Степановича, пишаються його здобутками на професійній ниві. Для них він завжди приклад для наслідування — і як голова родини, і як успішний бізнесмен, і просто як добра та щира людина. Василько на запитання «Ким ти хочеш стати?» відповідає: «Моїм дідусем», прагне наслідувати дідуся в усьому. Отже, є надія, що рід господарників, які з великим задоволенням працюють для розвитку нашої держави, саме в напрямі сільського господарства буде продовжено.

Життєве кредо В. С. Дзундзи: «Кращий спосіб почати робити — перестати говорити і почати робити» (Уолт Дісней).