Народився 24 квітня 1974 р. в с. Вереміївка Чорнобаївського району Черкаської області. Всі рідні Андрія споконвіку жили в селі й багато працювали на землі, вважаючи її своїм найдорожчим скарбом.

Головними життєвими авторитетами А. П. Душейка є його батьки. Петро Григорович та Анастасія Олексіївна — вагому частину свого життя присвятили благородній справі навчання і виховання дітей. За освітою — вчителі математики. Певний час Андріїв тато працював директором школи. Згодом був парторгом у селі, пізніше — головою колгоспу. Далі його кар’єра пов’язана з аграрним сектором та політикою.

Із дитинства хлопцеві подобалося вирощувати різноманітні рослини, спостерігати, як вони розвиваються, і згодом бачити плоди своєї праці. Перший заробіток мав із вишень та абрикосів, які ще семирічною дитиною збирав і здавав, отримуючи, як йому здавалося, величезні кошти (хоча ціни були досить невисокі). Гроші витрачав на те, чого бракувало до школи: шкільне приладдя, олівці, фломастери тощо.

Андрій Петрович з відомим українським селекціонером Віктором Миколайовичем Борисовим

Найкращі спогади з дитинства — коли разом із батьками під час їхніх тривалих літніх відпусток їздив до дідусів з бабусями. У той час велика дружня родина часто відпочивала біля Дніпра.

У школі Андрій був старостою класу, завжди бунтував проти адміністративного тиску. Не міг терпіти, коли принижували інших учнів без провини. І досі обурюється тогочасними вимогами, зокрема забороною носити хрестика (інакше — не приймуть до комсомолу). Одного разу захищав однокласника, якого засудили за те, що мав синьо-жовтий значок, адже у 85–87 рр. це було навіть криміналом.

Обираючи фахову стежину, вирішив стати агрономом. Навчався три курси в Уманському сільськогосподарському інституті. Рік проходив виробничу практику у фермерському господарстві у Франції. Опісля перевівся до столичного Національного аграрного університету, де навчався два останніх курси.

Висловлює щиру подяку вишам і викладачам, які передали студентській молоді базові професійні знання, уміння та навички, які й досі активно використовує в роботі. Сьогодні він спілкується з багатьма викладачами й однокурсниками, радісно згадуючи квітуче студентство.

У віці 24 років А. П. Душейка обрали головою колгоспу. Батько надзвичайно переймався за сина, побоюючись, що той не впорається, проте юнак упевнено, крок за кроком, досягав великого успіху.

У 2003 р. став кандидатом сільськогосподарських наук. Наукова робота присвячена вирощуванню малини.

Нині Андрій Петрович працює у родинному бізнесі — сільськогосподарському товаристві «Дніпро». Засновником корпорації є голова сім’ї, Петро Григорович. Справу всього життя батька охоче підтримали й інші його сини — Олексій та Григорій. Один керує фінансами, а інший — маркетингом, займаючись улюбленою справою задля добробуту сім’ї, держави, простих людей.

СТОВ «Дніпро» вирощує пшеницю, кукурудзу, сою, соняшник на 15 тис. га. Приблизно 40% виробничих площ — жито і пшениця. Виробництво також спеціалізується на молочному тваринництві: має стадо 6000 голів, з яких 2000 — дійні, що дають по 6000 л молока. Проте найбільше господарство відоме своїми досягненнями в овочівництві, якому відведено 300 га, де вирощують моркву, цибулю, буряк і капусту. Ще 200 га засаджено картоплею. Основним покупцем овочевої продукції виробництва СТОВ «Дніпро» є мережі супермаркетів. Вирощені черкащанами овочі фасують у великі сітки для реалізації в роздріб. Доставляють продукцію спеціальними вантажівками. Зернові, олійні та технічні культури, продукцію тваринництва реалізують через стабільних партнерів.

На огляді врожаю буряка

Виробництво СТОВ «Дніпро» сумлінно працює для досягнення кращих показників, але керуються принципом «поспішати треба повільно». Щороку працівники господарства злагоджено і чесно виконують свою роботу, забезпечуючи українського споживача якісним і смачним продуктом. Є професіоналами своєї справи з бездоганною репутацією. Впродовж багатьох років прибутки від виробництва інвестували у модернізацію техніки, найсучасніші потужності для зберігання овочевого врожаю, зрошувальну систему впроваджено на всіх овочевих ділянках. Нині підприємство забезпечує роботою населення 10 навколишніх сіл і створило понад 1000 робочих місць.

Андрій Петрович переконує, що робота агронома — це не точна наука, її не можна виміряти в абсолютних цифрах. Насамперед це творча праця, і вона ніколи не залежить лише від однієї людини. Зазначає: «В будь-якому бізнесі: якщо те, чим ти займаєшся, приносить задоволення, — ти на своєму місці. Якщо він тобі байдужий, не дає наснаги — облиш і йди далі. Моя щоденна мотивація — мені подобається те, що я роблю». Земля для А. П. Душейка — все; це зв’язок на кшталт того, як із батьками, адже земля з давніх-давен щедро годує людство.

Оптимальним шляхом розвитку називає еволюційний, тобто поступальний, крок за кроком, адже професіоналізм набувається роками, шляхом спроб і помилок. Ретельно вивчаючи кожний новий сорт, А. П. Душейко поступово впроваджує гібриди, засаджує спочатку малі ділянки, а потім поля. Робить власні дослідження, аналізує отримані дані, щоб максимально використовувати ресурс рослини. Називає себе консерватором, але не ворогом прогресу. Вважає, що виробництво має бути прогнозованим, а розвиток — органічним. Саме тому Андрій Петрович категорично проти використання ГМО, бо для України, на його думку, це не панацея і немає нагальної необхідності вирощувати модифіковані продукти. Стверджує, що виробник здатний досягти високих показників роботи, розкривати потенціал рослин на природному рівні, а для цього необхідні знання, практика і виробнича дисципліна. Остання, за його переконанням, може бути вирішальною і кардинально вплинути на кінцевий результат.

Безмежно щасливий у колі великої дружньої родини. Виховує трьох дітей. Зауважує, що діти мають обрати життєву стежину до душі, без жодних наполягань з боку батьків продовжити їхній шлях: «Недостатньо лише передати справу. Це схоже на те, як дитина, скажімо, хоче їздити на велосипеді, а ти змушуєш її вдягати ковзани, бо так робив і ти, і твої батько з дідом».

Сім’я Душейків отримала нагороду «Творці 2013 року» від Черкаського місцевого об’єднання роботодавців. У 2015 р. був номінований на титул «Людина року». Лауреат загальнонаціональної програми «Людина року 2016» в номінації «Аграрій року».

Має багато планів на майбутнє, скорочувати виробництво не збирається, а навпаки — встановлювати рекорди з урожайності. Щорічно на базі СТОВ «Дніпро» проводять заходи демонстрації овочевих новинок від усіх транснаціональних насіннєвих компаній України. Андрій Петрович замислюються над реєстрацією власної торгової марки, яку планує реалізовувати винятково на внутрішньому ринку.

Життєве кредо: «Все буде добре».

Андрій Петрович з батьками

Вікдриття овочевого Дня поля