Народився 24 вересня 1948 р. в м. Чигирині, що на Черкащині. Батько, Михайло Іванович (1924–2006), — учасник бойових дій, інвалід ІІ групи Другої світової війни. З 1949 р. і до виходу на пенсію працював у системі Мінсільгоспу УРСР. Мати, Віра Яківна (1925 р.), обіймала різні посади за місцем роботи батька.

Закінчивши із золотою медаллю середню школу на Кіровоградщині, за батьківською порадою в 1966 р. М. М. Ковальчук вступив до УСГА. Він пішов стежкою свого діда, Якова Омеляновича Лозового, який багато років працював бригадиром плодово-овочевої бригади в колгоспі імені Мічуріна на Чигиринщині.

Після отримання в 1971 р. диплома з відзнакою, розпочав трудовий шлях на Дніпропетровщині, де в 1971 р. очолив Відрадне лісництво Новомосковського лісгоспзагу. Того ж року призначений начальником виробничо-технічного відділу Дніпропетровського обласного управління лісового господарства і лісозаготівель. Через рік став директором Дніпропетровського держлісгоспу, де пропрацював наступних 20 років — до 1997 р.

Сприяв розвитку та зміцненню матеріально-технічної бази лісництв, побудові сучасної адміністративно-виробничої бази у Дніпропетровському держлісгоспі, створенню комфортних побутових умов для працівників. На початку 1990-х рр. з ініціативи міністра лісового господарства України В. І. Самоплавського на базі Дніпропетровського держлісгоспу проведено колегію. Мета — вивчення досвіду підприємства із запровадження комплексної системи комп’ютеризації підприємств лісової галузі.

Протягом 1997–1999 рр. обіймав посаду генерального директора ДЛГО «Кіровоградліс». Успішно ліквідував багатомісячну заборгованість із виплати зарплати, розпочав етап комплексного використання лісових ресурсів для збільшення обсягів промислового виробництва та надходжень до бюджету, модернізував і технічно переоснастив лісгоспи, відкрив нові виробничі ділянки тощо. Держлісфонд збільшився майже в 1,8 раза за рахунок прийняття до його складу колгоспних лісів, зросла чисельність трудового колективу на майже 500 осіб, за показниками економічно-фінансового стану об’єднання стало лідером серед державних підприємств області.

Під керівництвом Миколи Михайловича за 30 років, присвячених лісовій галузі України, посаджено приблизно 20 000 га лісових культур, захисних насаджень у Дніпропетровській і Кіровоградській областях.

З огляду на багаторічну самовіддану працю, у 1999 р. призначений заступником голови Кіровоградської ОДА з питань фінансів, економіки та лісового господарства, де пропрацював до 2005 р. Паралельно здобув другий диплом із відзнакою за фахом «магістр фінансів».

З 2006 р. очолював постійну комісію з питань бюджету, фінансів та інвестицій Кіровоградської обласної ради, а в 2010 р. обраний головою Кіровоградської обласної ради VI скликання. Обирався депутатом місцевих рад шести скликань. Був головою комісії з питань бюджетної та податкової політики Національного конгресу місцевого самоврядування, входив до складу колегії Мінфіну України та робочої групи при Адміністрації Президента України з питань реформування органів місцевого самоврядування та децентралізації.

Активний громадський діяч. З 2015 р. очолює Кіровоградську обласну організацію Партії Пенсіонерів України, є членом Президії ради Кіровоградської обласної організації ветеранів.

Автор низки статей із питань лісівництва, економіки та фінансів. Співавтор книги «Степ і ліс». Лауреат обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова (2004).

Нагороджений Почесною грамотою КМУ, Почесною грамотою ВРУ, нагрудним знаком Держлісагентства України «За бездоганну службу в державній лісовій охороні», іменними годинниками Президента України й Голови ВРУ.

Вільний час присвячує бджільництву та риболовлі.

Найдорожчим у житті Миколи Михайловича є його родина: син Олександр, невістка Людмила, онучки Олена і Яна, правнуки Єва і Тимур, і, звичайно, надійний друг у всіх життєвих перипетіях, ангел-охоронець сім’ї — кохана дружина Катерина Михайлівна, з якою пліч-о-пліч крокує майже 50 років. Доленосну щасливу зустріч із красунею жінкою М. М. Ковальчуку подарувала саме УСГА, адже вона теж є випускницею лісогосподарського факультету (1971).

Життєве кредо: «Найефективніша політика — реальні справи задля добробуту людей».