Народився 9 вересня 1955 р. в с. Дзвеняче Тетіївського району Київської області. Мати, Олександра Зіновіївна (світла пам’ять), працювала дояркою, з раннього дитинства прищеплювала синові любов до землі, працьовитість і відповідальність.

Ще зі шкільного віку юнака цікавила сільськогосподарська техніка. Весь вільний час він присвячував вивченню автомобілів і тракторів, допомагав їх ремонтувати; працював у колгоспі під час літніх канікул.

Вибір професії став очевидним. Після закінчення школи в 1972 р. юнак вступив на факультет механізації сільського господарства Української ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії. У 1977 р. І. І. Миколюк успішно закінчив виш, отримавши кваліфікацію «інженер-механік», і повернувся в рідний колгосп «Дружба», де був призначений на посаду головного інженера.

У 1982 р. перспективний фахівець уперше сів у крісло керівника: його обрали головою Дзвеняцької сільської ради. Як тільки Іван Іванович освоївся в цій ролі та досяг перших успіхів — колесо фортуни зробило новий оберт: йому запропонували очолити колгосп «Комуніст». І. І. Миколюк зазначає: «Власне кажучи, то була зовсім не пропозиція, а вказівка райкому партії: йди, молодий спеціалісте, у відстале господарство, закачуй рукави і працюй, показуй, на що ти здатний. І «ні» не скажеш, бо ця відмова, найімовірніше, обернулася б такою собі крапкою із кляксою у кар’єрі. До того ж, зрештою, було й самому цікаво: а чи зможе витягнути велике різногалузеве агроформування з болота економічних негараздів?». Це нелегке завдання виявилося під силу І. І. Миколюку. В 1984 р., коли він прийшов у колгосп, «Комуніст» був збитковим, а вже через кілька років господарство мало більш як мільйонний прибуток.

Упродовж 1984–1992 рр. колгосп «Комуніст» під керівництвом Івана Івановича надавав чималу фінансову допомогу с. Клюки. Так, у селі було побудовано нову школу, фельдшерсько-акушерський пункт, сільську раду, житлові будинки для спеціалістів господарства, будинок тваринників. Розпочато будівництво нових ферм і проведено реконструкцію приміщень молочно-тваринної ферми. Ферма була повністю механізована із впровадженням двозмінної роботи працівників. Споруджено всі дороги по селу протяжністю понад 10 км, підведено асфальтову дорогу до села, закладено газопровід для газифікації села протяжністю 6,5 км.

Газифікацією виробничого комплексу І. І. Миколюк займався з 1992 р., коли став начальником районного ремонтно-транспортного підприємства м. Тетіїва. Він вивчав деталі цієї непростої справи, реконструював виробничу майстерню, в якій згодом почали проводити капітальний ремонт двигунів СМД-62 до трактора Т-150. Іван Іванович щоденно впевнено крокував уперед, опановуючи управлінську науку. Згодом він опинився біля такого керма, від поворотів якого залежала доля всіх жителів Тетіївщини.

Іван Іванович з дружиною, дочкою й онукою

У липні 1994 р. І. І. Миколюка призначено заступником голови Тетіївської районної ради. Протягом 1995–1996 рр. обіймав посаду заступника голови Тетіївської районної державної адміністрації, а в грудні 1996 р. його радісно вітали колеги, рідні та друзі з обранням головою Тетіївської районної державної адміністрації. Приголомшливий кар’єрний успіх став для Івана Івановича надзвичайно потужною мотивацією у подальшій нелегкій роботі на новій відповідальній посаді. Він знав, що тепер в його кабінет зусібіч стікатимуться, неначе струмки у велику ріку, всі проблеми та тривоги людські, й він кожним нервом відчуватиме, у що виливається на рідній Тетіївщині криза дев’яностих.

Проте вже наприкінці 1997 р. на Тетіївщині відбулися значні позитивні зрушення, яким була присвячена стаття, надрукована в «Урядовому кур’єрі». Одним із факторів, що поліпшив економічну та соціальну ситуацію в районі, став високий врожай — 39 ц/га зернових і 250 ц/га цукрових буряків (у заліковій вазі).

За цими показниками район став одним із кращих в області. Поступово поліпшувалися справи в країні загалом, і дотаційний район міг вже розраховувати на отримання великих сум для соціально-економічного розвитку. Завданням владних структур було об’єктивно визначити, на спорудження й оновлення яких об’єктів насамперед слід спрямовувати грошові надходження. Тоді, в період першої каденції голови районної державної адміністрації І. І. Миколюка (з грудня 1996 р. до березня 2005 р.), набула особливої актуальності проблема продовження газифікації району. Природний газ надано селам Теліженці та Дзвеняче, Кашперівському цукрозаводу. Значну увагу зосереджено на оновленні шкільних котелень, у багатьох школах учні та вчителі вперше за багато років відчули, що таке комфортна температура у класах. Об’єктом постійної турботи Івана Івановича було КП «Тетіївводоканал», де збудовано станцію другого підйому води та розширено каналізаційну систему районного центру (до існуючої додано великий відрізок — від Чорнобильського поселення до міської школи № 4). Відновлено житлове будівництво: багато жителів стали щасливими господарями нових квартир у дев’ятиповерхівці, спорудження якої було довгий час зупинено; на вул. Свердлова почали зводити тридцятиквартирний будинок. Відсвяткувало новосілля пологове відділення РЦЛ, перебравшись в оновлене приміщення колишнього хірургічного корпусу, було відкрито дитячий будинок «Надія» та стаціонарне відділення для проживання інвалідів і людей похилого віку Тетіївського територіального центру соціального обслуговування. Активізовано дорожнє будівництво, зокрема в Тетієві проведено капітальний ремонт доріг на центральних вулицях (Леніна, Маркса, Комсомольській). Надзвичайно важливим напрямом роботи стало розпаювання земель сільськогосподарського призначення та створення орендних сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств. Починався новий для нашої держави етап у сфері земельних відносин.

Водночас із величезною щоденною зайнятістю І. І. Миколюк знаходить час для навчання. У 2005 р. він закінчив факультет вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, отримавши диплом магістра державного управління.

З 2006 р. — директор Фермерського господарства «Агросвіт», де працює у виробничому тандемі з дочкою, Вікторією Іванівною Гавриш, яка очолює ТОВ «АФ «Росішки» (перше підприємство є суборендарем другого). Мешканці с. Росішки щиро вдячні Івану Івановичу за те, що він піклується про їхній добробут, розбудовує село для заможного життя. У складний час сьогодення поодинокі фермерські господарства будують споруди не виробничого, а соціального призначення. У Росішках же нещодавно з’явився належно облаштований будинок механізатора, де в перервах між роботою працівники повноцінно відпочивають, а після її завершення — змивають з себе бруд і втому (налагоджено постійне постачання холодної та гарячої води). Працює їдальня громадського харчування, в якій члени трудового колективу безкоштовно можуть смачно поїсти. У літню пору смакують фруктами: біля будинку механізатора висаджено сад. Директорові ФГ «Агросвіт» І. І. Миколюку приємно усвідомлювати, що дерева цього молодого саду щороку радуватимуть плодами не лише сучасні, а й майбутні покоління росішківчан.

Уведено в експлуатацію й нові виробничі будівлі: споруду, де зважують багатотонні вантажі, та комплекс для очищення зерна. Слід сказати, що валовий збір зернових досить вагомий, бо врожайність, незважаючи на несприятливі погодні умови, висока: пшениці — 60 ц/га, ячменю — 42,5 ц/га. Володіючи міцними знаннями інженера з механізації сільського господарства, Іван Іванович значну увагу приділяє оновленню техніки. Важливим є те, що це невелике господарство має тваринницьку галузь — функціонує свиноферма.

Фермерське господарство «Агросвіт» і ТОВ «Агрофірма «Росішки» належним чином дбають і про розвиток соціальної сфери села: виділяються кошти на ремонт місцевої школи, дитячого садочка, фельдшерського пункту, на оновлення сільських доріг.

Велику роль у житті І. І. Миколюка відіграла вища освіта, здобута в Українській ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарській академії. Знання, уміння та навички, отримані в цьому виші, Іван Іванович вважає головною запорукою свого успішного професійного становлення та подальшого кар’єрного зростання. В академії він сформувався як фахівець та особистість, зустрів добрих друзів на все життя. З однокурсниками підтримує тісні стосунки, щоп’ять років приїздить у столицю на зустрічі випускників, стежить за новинами життя Національного університету біоресурсів і природокористування України. Найбільш теплі спогади І. І. Миколюк зберігає про декана факультету механізації сільського господарства Дмитра Григоровича Войтюка, якого всі називали батьком курсу.

У вільний час Іван Іванович любить ходити на полювання, захоплюється автомобілями і технікою.

Дбайливий сім’янин, 40 років у щасливому шлюбі з дружиною Cвітланою Степанівною (1956 р. н.). Донька Вікторія (1980 р. н.) пішла стопами батька — також навчалася в Національному університеті біоресурсів і природокористування України, у 2001 р. закінчила економічний факультет цього вишу. Сьогодні керує ТОВ «АФ «Росішки». І. І. Миколюк має троє онуків: Анастасію, Івана та Юлію.

Усе життя Іван Іванович користується правилом: «Стався до людей так, як ти хочеш, щоб вони ставилися до тебе».

40-річчя зустрічі випускників факультету МСГ, 2017 р.