Народився 17 серпня 1943 р. в м. Гайсині Вінницької області у сім’ї службовців — Степана Андрійовича та Єлизавети Мефодіївни.

У старших класах проходив навчання і практику у сільгосптехніці після чого отримав посвідчення «Електрослюсар», а в 1960-1963 рр. вступив до Ладижинського технікуму сільського господарства, де здобув професію «Технік-механік». Зауважує, що набуті знання дали поштовх крокувати сільськогосподарським шляхом, якому присвятив усе життя.

Майже 10 років Григорій Степанович працював на посаді заступника керівника, виконуючи роботу, пов’язану з технікою та механізацією. У 1964 р. став інженером із нової техніки, інженером із трудомістких процесів. У 1964–1967 рр. проходив службу у Радянській армії. З 1967 р. працював механіком-дефектувальником майстерні, змінним інженером в автопрофілакторії та заступником керівника Гайсинського районного об’єднання «Райсільгосптехніка». У 1978 р. його призначено начальником Гайсинського управління Міжколгоспшляхбуду, а в 1979 р. — головою Гайсинського районного виробничого об’єднання з агрохімічного обслуговування сільського господарства «Сільгоспхімія».

В Київському сільськогосподарському інституті навчався протягом 1978–1983 рр., отримавши кваліфікацію «Інженер-механік». Завдяки вищій школі Григорій Степанович остаточно переконався, що обрав правильну фахову дорогу. Він зрозумів, що аграрій у сільському господарстві — це надзвичайно важливо.

За плечима Г. С. Подчоса — лише хороші, теплі спогади про найкращі студентські роки: спілкування з молодим поколінням і набуття безцінного життєвого досвіду. Зазначає, що інститут — це майстерна кузня кадрів, висококваліфікованих фахівців сільськогосподарської галузі. З великою повагою згадує професорів альма-матер і висловлює їм безмежну подяку за те, що надали базові знання, уміння та навички, навчили любити обрану професію і працювати в аграрному секторі на результат.

Григорій Степанович у робочому кабінеті

Обіймаючи посаду голови Правління ВАТ «Райагрохім», Григорій Степанович значно сприяв наданню службою житла всім, хто чекав черги. Був неодноразовим депутатом міської та районної ради. Народним депутатом України обраний у 1990 р. Входив до складу Комісії Верховної Ради України з питань планування бюджету, фінансів та цін.

Увесь час Г. С. Подчос працював на виробництві, де, за його словами, вирощував хліб та до хліба, отримуючи істотні плюси й досягнення. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора та багатьма медалями, брав участь у виставці досягнень народного господарства, за що отримав бронзову та срібну медалі, відзначений почесними грамотами Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України тощо.

Вільний час зазвичай проводить із родиною та друзями, а також подорожує мальовничими куточками України та світу. Захоплюється риболовлею та кулінарією. Полюбляє читати, має велику бібліотеку з найрізноманітнішою літературою.

Майже 50 років у шлюбі із дружиною, Вірою Феофанівною, з якою виховав доньок Інну та Аллу. Старша Інна подарувала батькові трьох онуків: Вікторію, Дениса та Вероніку; молодша Алла — онука Віталія. Онучка Вікторія потішила дідуся двома правнуками: Анастасією та Олексієм.

Життєве кредо: «Робити людям добро».