Народився 14 червня 1952 р. в с. Фастівка Білоцерківського району в сім’ї хліборобів — Панченків Максима Петровича та Марії Йосипівни.

Середню школу № 67 закінчив у Києві у 1970 р. Машини і механізми вабили хлопця змалку, тому майже одразу після школи отримав права, закінчивши курси водіїв. Армійська служба у 1970–1972 рр. проходила в Німеччині: помітивши спритного, тямущого юнака, його забрали служити до штабу — водієм начальника штабу. Після армії Борис Максимович пішов працювати водієм у колгосп «Перемога».

В 1979 р. Б. М. Панченко вступив до Української ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії, де до 1985 р. здобував вищу освіту з омріяної спеціальності — механізація сільського господарства.

Після закінчення академії певний час працював в колгоспі інженером. А у 2000 р. очолив ТОВ «Фастівка». Господарство було в жалюгідному стані: земля розпайована, тваринництво знищене, тож доводилося докладати чимало зусиль, щоб підняти його з руїни. 17 років свого життя на посаді директора Борис Максимович Панченко віддав на те, щоб господарство стало успішним і прибутковим.

Як справжній господар, багато уваги він приділяв підвищенню енергоефективності господарства, впровадженню новітніх технологій. Виявив себе не просто кваліфікованим фахівцем, але й прекрасною і чуйною людиною, взірцем доброзичливого ставлення до колег, підлеглих, односельців.

Нагородження Б. М. Панченка орденом «За заслуги» ІІ ступеня, 2013 р.

Взагалі, особистістю Борис Максимович Панченко був неординарною: яскравою, з бурхливою енергією та наснагою до роботи, не боявся брати на себе відповідальність перед колегами та державою. Однак головною його заслугою в очах людей залишилося те, що саме під його керівництвом у часи революційних змін і складних реформ аграрного виробництва було створено та збережено робочий колектив підприємства.

Б. М. Панченко багато чого встиг за своє життя: як-то кажуть, і дім побудував, і дерево (та ще й не одне!) посадив, і разом із дружиною — Панченко Ніною Фролівною, яка працювала сільським головою, синів виростили. Вони ледь пережили трагедію, що сталася з одним із них — Панченком Русланом Борисовичем, який трагічно загинув у 2016 р. Інший син — Панченко Олександр Борисович — пішов кроками свого батька і, закінчивши університет, здобув вчений ступінь кандидата сільськогосподарських наук, а після смерті Б. М. Панченка змінив його на посаді директора ТОВ «Фастівка».

Б. М. Панченко був людиною відомою, але в той же час скромною, з чіткою життєвою позицією. Неодноразово обирався депутатом районної ради, депутатом сільської ради. В 2015 році його обрали депутатом Київської обласної ради. На цій посаді виношував багато сміливих планів, проте не всім їм, на жаль, довелося реалізуватися: 24 червня 2017 року Борис Максимович трагічно загинув в автокатастрофі.

Робити людям добро — цей принцип був головним у житті Б. М. Панченка, тому він назавжди залишиться прикладом для наступних поколінь землеробів.

Держава високо оцінила його заслуги, нагородивши медаллю «За відданість своїй справі» (2008), орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2009) та орденом «За заслуги» ІІ ступеня (2013).