Народився 21 лютого 1948 р. у с. Червоні Партизани Носівського району Чернігівської області в родині Сардаків — Олексія Андрійовича, економіста, та Галини Вікторівни, бібліотекарки.

У 1966 р. закінчив Червонопартизанську середню школу. Свій військовий обов’язок у лавах Радянської армії (1967–1969) виконував у одній з гарячих точок. Має статус учасника бойових дій.

У 1969 р. вступив до Української сільськогосподарської академії на факультет агрохімії та ґрунтознавства. На вибір майбутньої професії Миколи Олексійовича вплинули небайдужість до проблем села, схильність до природничих наук. Він і сьогодні з вдячністю згадує улюблених викладачів — проф. А. П. Лісовала, проф. М. М. Городнього та лекції академіка П. А. Власюка. Микола Олексійович упевнений, що академія дала своїм випускникам міцний фундамент знань, потрібних для роботи як у сільськогосподарському виробництві, так і в науці. У стінах рідного вишу він зустрів і кохання усього свого життя. Марія Іванівна Малофій, з якою навчався в одній групі, стала не лише дружиною, але й у подальшому колегою по роботі.

Після закінчення у 1974 р. вишу працював спочатку молодшим, потім старшим науковим співробітником, а з 1986 р. завідувачем відділу селекції Чернігівської обласної сільськогосподарської дослідної станції. З 1991 до 2017 рр. — заступник директора з наукової роботи Носівської селекційно-дослідної станції. З жовтня 2011 р. до листопада 2013 р. виконував обов’язки директора Носівської СДС та ДП ДГ Носівської СДС. З 1988 р. є керівником і виконавцем наукової тематики з селекції ячменю ярого Носівської СДС. З 2017 року — заступник директора станції з питань виробництва.

Культури ячменю на демонстраційному полігоні, 2017 р.

В 1977–1981 рр. навчався в аспірантурі «УкрНДІ землеробства». Кандидатську дисертацію на тему «Отзывчивость озимой пшеницы на минеральные удобрения в зависимости от способов обработки чернозёма типичного северной Лесостепи УССР» захистив у 1985 р. (м. Київ, УСГА).

За час роботи М. О. Сардака на керівних посадах колектив науковців Носівської СДС створив і впровадив у виробництво понад 50 сортів різних сільськогосподарських культур. Його особистий науковий доробок — 11 зареєстрованих сортів, з яких 7 сортів ячменю ярого (зокрема перший в Україні сорт голозерного ячменю), понад 50 наукових публікацій, 11 патентів на сорти рослин. Зауважує, що селекційна робота для нього — це і праця, і захоплення.

М. О. Сардак — активний учасник громадського життя колективу станції, села та району; депутат Носівської районної ради 6-ти скликань (1977–1995 рр.).

За багаторічну плідну працю та вагомий внесок у розвиток сільського господарства України М. О. Сардак нагороджений: Відзнакою Міністерства аграрної політики України «Знак пошани» (2011), Почесними грамотами Чернігівської облдержадміністрації (2011, 2017), Президії НААН (2006, 2013), Почесною відзнакою НААН (2008), Почесними грамотами Носівської районної адміністрації та районної ради (2001, 2006, 2008), інших відомчих установ.

Подружжя Сардаків має двох дочок: Олену Миколаївну, к.с.-г.н., с.н.с. ДП «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та технічної безпеки імені академіка Л. І. Медведя МОЗ України», та Ларису Миколаївну, к.ф.н., с.н.с. Інституту української мови НАН України, які подарували батькам двох онучок і онука.