Народився 25 травня 1963 р. в с. Негровець Міжгірського району Закарпатської області. Батьки, Василь Миколайович (будівельник) і Марія Василівна (домогосподарка), зробили все можливе, щоб сини Іван, Микола й Василь отримали вищу освіту, а дочки Христина й Олена закінчили медучилище.

Майбутню професію Іван обрав свідомо, під впливом дідуся-лісника Миколи, вже будучи лісничим шкільного лісництва. В УСГА навчався у 1980–1985 рр., захоплено освоюючи цікаві фахові дисципліни. Активна громадська діяльність, щоденні заняття спортом, тренування з легкої атлетики, перемоги й призові місця як на академічних, так і на всеукраїнських змаганнях серед сільгоспвишів, дружній клімат у студентському колективі сформували характер, цілеспрямованість, а також морально-вольові якості, так необхідні в сучасному житті. Зауважує: «Хто хоч раз першим торкнувся фінішної стрічки, той сповна відчув радість перемоги й може вважати себе щасливою людиною».

Надзвичайно пам’ятними були перемоги на всеукраїнських змаганнях серед сільгоспвишів у Запоріжжі й Мелітополі, де команда легкоатлетів УСГА у складі О. Гордійчука, О. Жидовленка, Я. Кривоберця та І. Яреми в естафеті 4 × 400 м встановила рекорд 3 хв. 19,5 сек., який не перевершено й досі.

Особливу роль в житті Івана Васильовича відіграли педагоги, яких вважає зразковим прикладом для свого особистісно-професійного становлення: куратор групи, керівник його дипломної роботи, викладач кафедри лісових культур В. М. Маурер і викладач кафедри фізичної культури, тренер з легкої атлетики Н. О. Леоненко.

Згідно з направленням з 1985 до 1988 р. І. В. Ярема працював помічником лісничого в Берегівському лісництві Мукачівського лісокомбінату. В зв’язку з сімейними обставинами та бажаючи розвивати спорт на Верховині, переїхав жити у рідне с. Негровець. Згодом вступив до Львівського державного інституту фізичної культури, став вчителем фізичної культури в місцевій школі та за сумісництвом — тренером ДЮСШ, грав у футбол в обласному чемпіонаті, відновив роботу шкільного лісництва.

Після створення Національного природного парку «Синевир» у 1992 р. перейшов працювати у природоохоронну установу, де пройшов трудовий шлях від помічника лісничого, лісничого, інженера відділу лісового господарства до головного лісничого парку.

Як головний лісничий НПП «Синевир» Іван Васильович зробив чималий внесок у становлення національного парку як природоохоронної, науково-дослідної, екологоосвітньої та рекреаційної установи. Брав безпосередню участь в розробленні Положення «Про державну службу заповідної справи», розробці форменного одягу. Під його керівництвом проведено розширення території НПП «Синевир» на площі 4107 га й організовано нове Негровецьке лісництво.

Події Помаранчевої революції 2004 р., активним учасником якої був І. Ярема, значно вплинули на його майбутнє життя. У 2006 р. призначений головою Міжгірської РДА, а з 2006 до 2015 р. двічі обирався головою Міжгірської районної ради. Одночасно здобував освіту в НАДУ при Президентові України (магістр управління суспільним розвитком).

За період роботи в органах місцевого самоврядування сприяв розвитку туризму, демократичних засад, співпраці та залучення міжнародних фондів, реалізації спільних проектів щодо транскордонного співробітництва. На практиці вивчав досвід Чехії, Польщі, Словаччини, Австрії та Італії.

З участю І. В. Яреми реалізовано понад 30 проектів на суму близько 20 млн грн, а проект «Біоенергія Карпат» у 2014 р. визнано кращим на Всеукраїнському конкурсі. У ці роки побудовано три школи, зокрема й у рідному селі, відремонтовано 13 амбулаторій ЗПСМ, відновлено роботу дитячих садків у всіх селах. Особливу увагу приділяв розвитку спорту, відновив районний чемпіонат з футболу, перевів у район обласну ДЮСШ «Спартак» із зимових видів спорту. Здійснилася заповітна мрія — разом із своїми вихованцями ДЮСШа й синами він грає в футбольній команді с. Негровець, яка декілька років поспіль стає чемпіоном району та переможцем кубків району.

Депутат Міжгірської районної ради п’яти скликань. Захоплюється футболом і бджільництвом. Разом із дружиною, Оксаною Миколаївною, виховав двох синів: Ігор (1985 р. н.) — співробітник правоохоронних органів; Сергій (1992 р. н.) навчався на лісогосподарському факультеті НУБіП України, працює провідним інженером із захисту лісу (з 2014 р.).

Життєве кредо — якщо справа достойна того, щоб нею займатися, виконувати її необхідно якнайкраще.