РЕКТОРИ
ПОЛОНСЬКИЙОлексій Миколайович
(1921)
Вищу освіту здобув у Москві, за фахом хімік.
З 1913 р. — молодший спеціаліст на Бессарабській станції виноробства. Працював директором оцтового заводу Бессарабської продовольчої управи.
У 1919 р. призначений приват-доцентом кафедри сільськогосподарського аналізу Кам’янець-Подільського державного українського університету.
У 1921 р. обраний першим ректором сільськогосподарського інституту. Згодом — приват-доцент, керівник кафедри неорганічної хімії Кам’янець-Подільського інституту народної освіти. Лектор хімії на підготовчих курсах Кам’янець-Подільського інституту народної освіти та робітфаку Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту. Тісно співпрацював із кооперативним об’єднанням «Господарсоюз». У 1925 р. за наукову роботу з хімії отримав премію від Всеукраїнського комітету сприяння вченим.
У 1926 р. почав працювати завідувачем відділу виноградарства в Нікітському ботанічному саду (м. Ялта).
На початку 1928 р. повернувся до Кам’янця-Подільського. У лютому того ж року обраний професором першої групи загальної та аналітичної хімії, а в жовтні одночасно працював у Кам’янець-Подільському інституті народної освіти. Очолював хімічну секцію науково-дослідної кафедри. На початку 30-х рр. працював в Інституті народної освіти та Науково-дослідному інституті птахівництва. У 1931 р. був арештований ГПУ, але згодом його відпустили. Після 1932 р. доля невідома.
БАЄРМикола Миколайович
(1921–1926)
Після закінчення Московського межового інституту працював інженером на Полтавщині і Київщині, пізніше — викладачем геодезії в Кам’янець-Подільському державному українському університеті та Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституті, де також викладав курси землевпорядкування та аграрної політики.
Кам’янець-Подільським сільськогосподарським інститутом М. М. Баєр керував упродовж 1921–1926 рр. Тоді було належно організовано навчальну й науково- дослідницьку діяльність викладацького і студентського колективів агрономічного факультету інституту. За визначні результати роботи навчальний заклад відзначено дипломом І ступеня на Другій всеукраїнській конференції (м. Харків, 1926 р.).
Наприкінці 1927 р. Микола Миколайович залишив Кам’янець-Подільський і переїхав на роботу до Харкова. У часи масових репресій 1933 р. потрапив до числа заарештованих в Україні науковців. М. М. Баєр помер у 1962 р. Похований у Харкові.
ДОНСЬКИЙФедір Іванович
(1926–1928)
Не мав вищої освіти, до революції працював робітником. Активно підтримував більшовиків, був одним із командирів Червоної армії.
Вступив до лав КП(б)У 22 листопада 1926 р., незважаючи на те, що до того часу не мав досвіду наукової чи викладацької роботи, НКО УСРР був призначений ректором сільськогосподарського інституту в Кам’янці-Подільському. Саме таким чином керівництво хотіло встановити комуністичний контроль над навчальним процесом в інституті, де до того часу не було жодного викладача-комуніста.
У 1927 р. він став керівником секції сільськогосподарської економії науково-дослідної кафедри природи, сільського господарства та культури Поділля. Викладав політосвітні дисципліни.
Очолював сільськогосподарський інститут до початку 1928 р.
ЧУГАЙВіктор Петрович
(1928–1930)
Уродженець с. Сосниця Чернігівської губернії (1899 р.), уже в молоді роки активно діяв у вирі революційних подій. Вступив до Української партії соціалістів-революціонерів, а в 1918–1919 рр. очолював «боротьбистів» (ліве, найбільш радикальне крило цієї партії) на Полтавщині. Після самоліквідації цієї політичної сили, в 1920 р. став членом КП(б)У. Незважаючи на те, що Віктор Чугай мав лише незакінчену вищу освіту, саме його Народний комісаріат освіти у 1928 р. призначив директором СГІ.
На початку 1930-х рр. Віктор Чугай деякий час працював керівником Всеукраїнського науково-дослідного інституту птахівництва, а потім — вченим секретарем розплідника при Всесоюзному інституті рослинництва, часто їздив у наукові відрядження. Проте 6 квітня 1938 р. був заарештований в Абхазії. Віктора Чугая звинуватили в тому, що він начебто проводив «шкідницьку» роботу у Всеукраїнському науково-дослідному інституті птахівництва, неправильно планував розвиток птахівничої галузі в Україні, дотримувався буржуазно-націоналістичних поглядів щодо колонізації України Радянським Союзом тощо. 10 жовтня 1938 р. трійкою при НКВС Грузинської РСР, яку тоді очолював поплічник Лаврентія Берії Серго Гоглідзе, Віктор Чугай був засуджений до розстрілу з конфіскацією всього майна.
ІВАНОВМакар Петрович
(1954–1957)
Після повоєнного відновлення діяльності Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту, в 1954 р. його директором був призначений канд. с.-г. наук, доц. М. П. Іванов, який до цього обіймав посаду декана Харківського зоотехнічного інституту.
Перед ним постало нелегке завдання — фактично з нуля відродити діяльність навчального закладу. За керівництва Макара Петровича при інституті було створено навчально-дослідне господарство, побудовано гуртожиток № 1, налагоджено роботу осінніх сільськогосподарських виставок. Поповнився фонд інститутської бібліотеки, підсумком наукової роботи став випуск першого збірника наукових праць.
М. П. Іванов керував інститутом до 1957 р., залишивши про себе вдячні спогади студентів та викладачів. У 1957–1966 рр. обіймав посаду проректора з навчальної та наукової роботи Житомирського сільськогосподарського інституту, а в 1966–1973 рр. завідував кафедрою тваринництва цього закладу. На кожній із посад Макар Петрович доклав чималих зусиль для розвитку освітньої галузі України.
СЕРБІНСемен Сергійович
(1957–1980)
У довоєнний період працював директором початкової школи, дільничним агрономом, старшим агрономом, згодом служив у лавах Червоної армії. За участь у бойових діях нагороджений орденом Червоної зірки. Після Другої світової війни розпочав роботу в Україні на посаді наукового, а потім — старшого наукового співробітника Всесоюзного НДІ цукрових буряків у Києві. У 1951 р. захистив кандидатську дисертацію. У 1953–1956 рр. був консультантом відділу науки і культури ЦК КПУ.
У Кам’янець-Подільському СГІ працював із 1956 р. заступником директора, а в 1957–1980 рр. очолював навчальний заклад. Ініціював у 1966 р. закладення дендропарку на території інституту. Сприяв розбудові вишу, збільшенню кількості факультетів і дисциплін. Було відкрито загальнонауковий факультет, підготовче відділення, функціонувала однорічна школа з підготовки керівних кадрів для колгоспів і радгоспів. Споруджувалися нові об’єкти: корпуси, студентські гуртожитки, стадіон.
У 1968 р. С. С. Сербін захистив докторську дисертацію і йому було присвоєно вчене звання професора. З 1980 р. працював на кафедрі агрохімії та фізіології рослин.
Заснував наукову школу. Опублікував понад 60 наукових праць.
За багаторічну сумлінну працю удостоєний високих урядових нагород.
У 2010 р. на фасаді будинку, де мешкав Семен Сергійович, було відкрито меморіальну дошку, виготовлену за кошти університету.
БАЙДЮКАнатолій Тимофійович
(1980–1983)
Після закінчення в 1960 р. зоотехнічного факультету Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту А. Т. Байдюк працював заступником голови Білогірського райвиконкому Хмельницької області, директором Пустомитівської птахофабрики Львівської області, очолював Львівський обласний птахотрест, був начальником управління сільського господарства Львівської області, проявив себе як ініціативний та діяльний керівник і організатор.
Із приходом Анатолія Тимофійовича на посаду ректора інституту суттєво поліпшилася матеріально-технічна база навчального закладу. Зокрема, було збудовано центральну прохідну інституту, розпочалось будівництво корпусу для ветеринарного факультету, житлового будинку для викладачів. Також були проведені значні будівельні роботи у навчгоспі.
Після складення повноважень канд. с.-г. наук А. Т. Байдюк зосередив увагу на науковій роботі, здобув учене звання професора.
САМОКИШМихайло Іванович
(1983–2002)
Спочатку працював на Київському ремонтному заводі № 83, а пізніше — заступником директора Коломийського техучилища № 4 Івано-Франківської області. З 1963 р. здобував досвід у Івано-Франківській державній сільськогосподарській дослідній станції. Послідовно обіймав посади завідувача відділу, головного інженера-технолога відділу механізації, завідувача лабораторії механізації. Роботу поєднував із навчанням в аспірантурі. У 1971 р. захистив кандидатську дисертацію. З того ж року — доцент кафедри сільськогосподарських машин Кам’янець-Подільського СГІ. З 1974 р. — завідувач цієї кафедри, декан факультету механізації сільського господарства. З 1983 р. обіймав посаду ректора.
Під керівництвом Михайла Івановича відкрито нові спеціальності, відбулося подальше зміцнення матеріальної бази закладу, значна кількість працівників покращила свої житлові умови. З 2002 р. — професор кафедри сільськогосподарських машин і механізованих технологій. Автор приблизно 150 друкованих праць, зокрема 6 підручників. Заснував наукову школу, науковці якої є викладачами університету.
Нагороджений почесним званням «Заслужений працівник освіти України», нагрудними знаками «Відмінник аграрної освіти та науки» трьох ступенів. Є почесним ректором ПДАТУ.
БАХМАТМикола Іванович
(2002–2013)
Народився 14 січня 1950 р. в с. Завадівка (нині — Вишнівчик) Чемеровецького району Хмельницької області. Навчався в Кам’янець-Подільському ПТУ № 15, де здобув кваліфікацію «кабельник-монтажник».
З жовтня 1970 р. був слухачем підготовчого відділення, а з вересня 1971 р. — студент Кам’янець-Подільського СГІ, який закінчив з відзнакою. Деякий час працював головним агрономом колгоспу імені Леніна с. Вишнівчик Чемеровецького району Хмельницької обласні, а в 1977 р. вступив до аспірантури при кафедрі загального землеробства КПСГІ.
Темою кандидатської дисертації Микола Іванович обрав «Обґрунтування прийомів сільськогосподарської рекультивації угідь після видобутку нерудних копалин в умовах південно-західного Лісостепу України». У 1983–1986 рр. обіймав посаду старшого викладача кафедри кормовиробництва, з 1986 р. працював доцентом цієї кафедри. У 1988 р. обраний завідувачем кафедри кормовиробництва. У 1994 р. захистив докторську дисертацію, а в 1995 р. йому присвоєно вчене звання професора.
З 1994 р. обіймав посаду проректора з наукової роботи Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту. У 2002 р. обраний ректором академії, а з 2004 р. — ПДАТУ.
Нагороджений почесним званням «Заслужений діяч науки і техніки України» (2004), почесними знаками «Відмінник аграрної освіти та науки України» трьох ступенів і «Відмінник освіти України», медалями «За військову доблесть», «За сприяння Збройним силам України», трудовою відзнакою «Знак пошани», орденами святого Архистратига Михаїла та «Честь, пошана, пам’ять». За особливі заслуги перед українським народом відзначений Почесною грамотою і медаллю Верховної Ради України, Почесною грамотою Уряду України, медалями «За сприяння податковим органам», «За вірність бойовому товариству» та багатьма іншими нагородами.