Леонід Михайлович
Директор TOB «Відродження»
Заслужений працівник сільського господарства України
Л. М. Байталюк — гордість землі Дунаєвецької, зразковий приклад для багатьох аграріїв. Мудрий керівник, справжній професіонал, щедро ділиться великим досвідом не лише з хліборобами рідного краю, а й України загалом. Життєве кредо завзятого господарника: «Все, що нас не вбиває, робить сильнішим». Саме ці переконання сприяли створенню успішного господарства, яке є прикладом для багатьох керівників. ПДАТУ заклав міцне підґрунтя для подальшого зростання Л. М. Байталюка як висококваліфікованого фахівця і майстерного керівника.
Леонід Михайлович у колі дружної родини
Народився 16 лютого 1943 р. в м. Дунаївці Хмельницької області в багатодітній родині. Батьки, Михайло Григорович та Анастасія Іванівна, були колгоспниками. Вони сердечно любили дітлахів, намагаючись надати їм гідне виховання. Леонід Михайлович і досі пам’ятає настанову матері про те, що земля — всім скарбам скарб, щедра годувальниця.
Хлопця завжди вабила мальовнича природа Поділля, вражали, здавалося б, безкрайні поля сільськогосподарських культур, з-поміж яких тішили серце життєрадісні соняшники, золотоколосі жито й пшениця, кучерявий горох, білоквітуча гречка...
Він пережив голод 1946–1947 рр., коли, щоб вижити багатодітній сім’ї, задля добробуту п’ятьох синів матері доводилося обробляти не один шматок землі. Леонід Михайлович і досі пам’ятає смак млинців із мерзлої картоплі та бевки з крупів із зерна назбираних колосків, змелених на жорнах.
Пізніше Л. М. Байталюк, недовго роздумуючи, вирішив, що його покликання — сільське господарство, тому після закінчення Дунаєвецької середньої школи у 1960 р. вступив до Кам’янець-Подільського сільськогосподарського технікуму, де здобув фах агронома. Спраглий до знань зі справи, якій прагнув присвятити все життя, Л. М. Байталюк визначив наступну мету — в майбутньому здобути вищу аграрну освіту.
Трудову діяльність розпочав у 1963 р. головним агрономом колгоспу імені Суворова Тячівського району Закарпатської області в с. Чумалево, зарекомендувавши себе надзвичайно перспективним і відповідальним фахівцем. Далі упродовж 1963–1966 рр. служив у лавах Збройних сил СРСР.
У 1967 р. здійснилася давня мрія: Леонід став студентом агрономічного факультету КПСГІ, де навчався до 1972 р. Студентські роки запам’яталися насамперед ґрунтовними теоретичними й практичними заняттями під керівництвом висококваліфікованих педагогів. Коли після трудових буднів з’їжджалися на чергову сесію студенти-заочники, радості від зустрічей не було меж. Цікаво було спілкуватись із друзями та знайомими з різних регіонів України: Криму, Черкащини, Вінниччини, Тернопільщини, Буковини.
Шлях до «Відродження»
Протягом 1967–1988 рр. працював головним агрономом у колгоспах Чернівеччини та Дунаєвеччини.
За вагомі досягнення в галузі рослинництва на зборах колгоспу імені 40-річчя Жовтня, всупереч районній владі, у лютому 1988 р. Леоніда Михайловича, безпартійного, обрали головою колгоспу. З 1990 р. до 1994 р. він очолював колгосп імені Войкова с. Вихрівка Дунаєвецького району Хмельницької області. Звідси балотувався і був обраний головою Дунаєвецької районної ради. Упродовж 1994–1997 рр. Л. М. Байталюк обіймав посади голови Дунаєвецької районної ради та голови Дунаєвецької районної державної адміністрації.
У 1997 р. на базі могилівської бригади колгоспу імені Войкова заснував господарство «Відродження». На голому полі під умілим керівництвом Леоніда Михайловича було створено чудову компактну базу, до якої входять зерносховища, тік, зерносушарка, зерноочисний комплекс, потужна вага та майстерня. Завершується оснащення приміщення, у якому мають бути розміщені контора, їдальня, сауна та кімната відпочинку.
За роки функціонування господарства в належному стані підтримується стара техніка та придбано чимало нової. Вагомий період наполегливої праці старанного колективу приніс значні результати: на 800 га землі урожайність зернових складає 76,5 ц/га, пшениці — 85–90, картоплі — 570, озимого ріпаку — 45 ц/га, сої — 42 ц/га. Зростання виробництва валової продукції сприяло підвищенню заробітної плати, яка, порівняно з 1997 р., зросла в чотири рази.
За високі досягнення та збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, зниження її собівартості ТОВ «Відродження» посідає одне з перших місць не тільки в районі, а й області. Співробітники товариства неодноразово отримували відзнаки району та області, зокрема фото господарства та директора розміщували на районній та обласній Дошці пошани.
Фахове кредо колективу «Відродження»: «Незважаючи на всі негаразди економічного та політичного характеру, сумлінно працювати, з року в рік підвищувати родючість землі, а відтак — добробут працівників».
Самовіддана і невтомна праця Леоніда Михайловича високо оцінена державою. Окрім численних почесних грамот та інших нагород, у 2007 р. йому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства України». Цей факт справедливо можна вважати підтвердженням того, що для Л. М. Байталюка робота є його життям, а життя — роботою.
Працюючи невтомно на землі, поєднуючи роботу та захоплення, Леонід Михайлович щоразу знаходить час на відпочинок з родиною. Адже, попри все, він не зраджує своєму хобі, яке супроводжує його впродовж життя: це — туризм. Його будь-якої пори року ваблять Карпати.
Є безмежно щасливою людиною, адже зробив багато добрих справ, має велику повагу й пошану рідних, друзів та колег. Квітує навесні посаджений руками Л. М. Байталюка сад, кожен може напитися цілющої води з його криниці, підтримує лад у родині кохана дружина Лариса, а син Руслан продовжує справу батька. Пішовши второваним шляхом (закінчив ПДАТУ), працює в господарстві інженером, а ще є правою рукою Леоніда Михайловича.
А щоб під мирним небом України колосилися жита, дозрівали сади, зростали внуки, оберігає мир та спокій другий син Ростислав, який у званні полковника служить прикордонником.
Колектив TOB «Відродження» на чолі з директором Леонідом Михайловичем Байталюком
Первинна профспілкова організація співробітників та студентів університету
[ Зміст ]
Берук Олексій Миколайович