Народився 22 травня 1949 р. у с. Рубань Немирівського району Вінницької області у сім'ї вчителів. Батько Яків Ілліч викладав географію та природничі науки, мати Марія Сильвестрівна - математику. Дід по матері Сильвестр Швачко був ''народним учителем''.
Великий вплив на вибір професії Миколи Бабича мав рідний дядько Микола Швачко, який закінчив Київський гідромеліоративний інститут ще у 1937 р. і все життя працював у системі меліорації та водного господарства України. Важливу роль мала і та обставина, що хлопець народився у селі з чарівною природою, де налічувалося близько десятка ставків.
В Українському інституті інженерів водного господарства навчатися було цікаво, водночас непросто. Юнак віддавав перевагу технічним наукам: інженерним конструкціям, гідротехнічним спорудам, будівельній механіці, опору матеріалів, інженерній геодезії. Старання увінчалися успіхом: інститут закінчив із відзнакою.
Виробничу діяльність Микола Бабич розпочав у будівельно-монтажному управлінні № 54 тресту ''Київводбуд''. Тут займався зведенням гідротехнічних споруд: ставків, водосховищ, насосних станцій, дренажних та зрошувальних систем.
З 1980 р. працює в Головному управлінні протипаводкового захисту та водосховищ Міністерства меліорації та водного господарства. Сфера його професійних обов'язків - становлення та функціонування системи попереджень і протипаводкового захисту в Карпатському регіоні, на Дунаї та Дністрі, захисних спорудах Дніпровських водосховищ. Згодом Микола Якович перейшов на роботу в Головне управління з водопостачання Донбасу, де займався питаннями будівництва та експлуатації каналу Дніпро - Донбас і водогону в м. Харкові, а також водогосподарського комлексу басейну річки Сіверський Донець.
У період з 1987 по 1990 р. працював на виборній посаді - секретарем парткому Мінводгоспу. З 1990 р. - в Головному управлінні комплексного використання водних ресурсів. З лютого 1993 по грудень 2003 р. обіймав посаду начальника названого управління. З грудня 2003 р. призначений на посаду заступника голови Держводгоспу указом Президента України.
Під керівництвом М. Я. Бабича розроблено та прийнято водний Кодекс України (1995), Закон України ''Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства'' (2002), близько 40 підзаконних актів і нормативних документів з питань використання та охорони вод, регулювання водних відносин у державі.
М. Я. Бабич - автор понад 20 праць з водо-господарської тематики. Уповноважений уряду України з виконання міжурядових угод щодо співпраці на транскордонних водах між Україною і Молдовою, Україною та Румунією. Член бюро Хельсинської конвенції з використання та охорони транскордонних вод і міжнародних озер. Бере активну участь у роботі Глобального водного партнерства (центр знаходиться у Стокгольмі).
Нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2004), Почесною відзнакою МНС України (2005). Неодноразово за сумлінну, творчу працю відзначався Держводгоспом.
Зв'язки з рідною альма-матер М. Я. Бабич не втрачає: надає методичні матеріали з питань водних ресурсів. На запрошення навчального закладу очолює Державну екзаменаційну комісію за спеціальністю ''Водні ресурси''.
Вдячний професорам, викладачам за отримані міцні знання. Зокрема, викладачу математики О. С. Столовій, хімії - Цімблер, геодезії - Гавриленко, фізики - Дубчак, Сіножинській, гідравліки - Костіну, Луценку, гідротехнічних споруд - Бондар, Кузнецову, декану М. І. Романьку та ін.
Захоплення: подорожі на велосипеді, взимку - на лижах; подобається працювати на дачі, вирощувати яблуні.
Дружина Галина за фахом - хімік-водник. Обіймає посаду завідуючої лабораторією Інститутут гідробіології НАНУ.
|
