Заслужений працівник сільського госпо-дарства України.
Народився 23 серпня 1940 р. у м. Коростені Житомирської області в родині залізничників.
Трудову діяльність розпочав у 1957 р. після закінчення школи - слюсарем сектору водо-постачання Коростенського відділення Південно-Західної залізниці. Одночасно навчався на вечірньому відділенні Київського машинобудівного технікуму.
Звідси Анатолія Курила призвали до лав Радянської Армії. Після закінчення служби він вирішив продовжити навчання. Оскільки змалку любив природу, а вода є її невід'ємною життєдайною частиною, вступив на гідротехнічний факультет Українського інституту інженерів водного госпо-дарства.
Здобувши вищу освіту, став працювати за направленням у Коростенській ПМК-64 тресту ''Житомирводбуд''. За три роки Анатолій Миколайович пройшов усі щаблі кар'єрного зростання в цій організації. Працював майстром, начальником дільниці, а в 1972 р. очолив ПМК-64.
На цій посаді Анатолій Миколайович проявив себе як висококваліфікований фахівець та вмілий керівник, і тому вже через чотири роки він отримав чергове підвищення - А. М. Курила призначили головним інженером тресту ''Житомирводбуд''. А в 1982 р. Анатолій Миколайович став його керуючим.
До переходу, в (1993 р.), на оренду трест виконував найбільший обсяг меліоративних робіт в зоні осушення України. Неодноразово визнавався кращим у колишньому Радянському Союзі та Україні, нагороджувався перехідними прапорами і грамотами ЦК КПРС. Був багаторазовим переможцем та визнавався кращим на Виставці досягнень народного господарства в Москві.
Працівники тресту вперше в Україні створили систему будівництва гончарного дренажу в зимових умовах з використанням барової техніки, що дало змогу виключити сезонність у виконанні дренажних робіт. Вони також розробили та виготовили установку з проколів (тобто безтраншейний спосіб проходу під автомобільними та залізничними насипами), що дозволяла здійснювати проколи максимальним діаметром 1600 мм (існуюча на той час промислова установка ''Запоріжжя-2'' дозволяла максимальний діаметр до 800 мм). Установка, розроблена працівниками тресту, успішно виконувала роботи на об'єктах будівництва і зокрема на автотрасах Київ - Варшава, Харків - Москва.
У 1996 р. після проходження процедури приватизації трест було перейменовано у відкрите акціонерне товариство, а його керуючий став головою правління. На цій посаді Анатолій Миколайович перебуває і нині. Реорганізований трест, тобто ВАТ ''Житомирводбуд'' на сьогоднішній день - це організація, що виконує весь комплекс будівельно-монтажних робіт. Займається будівництвом меліоративних систем та гідротехнічних споруд, прокладає мережі водопостачання та каналізації, здійснює роботи з корінного поліпшення земель, протиерозійні та протипаводкові заходи - всього 41 вид робіт та послуг. У складі ВАТ - 10 будівельно-монтажних підприємств, автобаза, ремонтно-механічний завод, виробнича дільниця з ремонту важкої техніки та торговельно-постачальна фірма.
За високі трудові досягнення Анатолій Миколайович нагороджений двома орденами - ''Знак пошани'' та Святого архистратига Михаїла.
А. М. Курило вважає, що саме рідний вуз дав йому путівку в життя, ґрунтовні знання, які допомогли Анатолію Миколайовичу і очолюваному ним колективу досягти вершин будівельної майстерності, здобути визнання як в Україні, так і в колишньому Радянському Союзі.
На жаль, постійні життєві турботи не дозволяють Анатолію Миколайовичу тісно спілкуватися з рідним вузом, але він і досі з теплотою і вдячністю згадує своїх викладачів і наставників - О. К. П'язоке, Б. К. Дубровського, ректора К. С. Семенова, які були великими вченими і добрими вихователями.
У вільний від роботи час Анатолій Миколайо-
вич - завзятий рибалка і мисливець, а ще чоловік і батько. Разом з дружиною вони виховали двох дітей.
За життєве кредо А. М. Курило взяв рядки із вірша М. Рилєнкова:
Путь хлебороба -
Не лукавый путь.
Судьба от века
Учит жить правдиво.
Людскую гордость
Обмануть не диво.
Но землю, - невозможно обмануть.
|
