 |
||
| Доктор біологічних наук, професор, чл.-кор. НАН України, заслужений винахідник України, зав. від. Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України |
||
1) визначення фундаментальних основ фізіологічної ролі системи інтерферону та імунорегуляторних цитокінів у нормі та при патології (інфекційно-запальних захворюваннях бактерійного, вірусного та змішаного вірусно-бактерійного генезу; а також при передпухлинних і пухлинних захворюваннях, індукованих канцерогенними вірусами);
2) оптимізація технологій отримання нових високоефективних інтерфероногенних та противірусних препаратів, створених на основі похідних і аналогів флуоренонів;
3) біотехнологічні основи конструювання діагностичних тест-систем для ідентифікації збудників вірусних та бактеріальних інфекцій на основі рекомбінантних білків вірусів людей і тварин.
Наукові здобутки М. Я. Співака:
– вперше встановив явище полілізогенії у фітопатогенних бактерій та вивчив закономірності взаємодії фаги-бактерії;
– уперше розробив оригінальні підходи до використання клітин лімфоїдних органів як клітин-продуцентів інтерферонів;
– встановив, що під час індукції інтерферонів клітини продукують інші цитокіни та низькомолекулярні дефензиноподібні пептиди з антибактеріальною активністю;
– визначив закономірності процесу індукції цитокінів під дією оригінальних молекулярних комплексів із полірибонуклеотидів та лігандів-інтеркаляторів;
– запропонував гіпотезу універсального механізму інтерфероногенезу через локальну деформацію певних ділянок мембрани клітин із подальшим включенням регуляторної системи вторинних клітинних месенджерів;
– встановив ключову роль системи інтерферону в імунопатогенезі папіломавірусної інфекції та асоційованих із нею передпухлинних захворювань;
– започаткував новий напрям в інтерферонології — визначення антибактеріальної ефективності препаратів природного інтерферону та його імуномодулюючої здатності. Це дало змогу запропонувати нові високоефективні технології лікування хворих на сепсис, гнійно-хірургічні інфекції та ДВС-синдром;
– сформулював поняття про систему інтерферону та виявив її прямі й зворотні зв’язки з імунною та нейроендокринною системами організму;
– розробив методологію визначення інтерферонового статусу організму, що дозволяє встановити роль та місце системи інтерферону на популяційному рівні;
– встановив фундаментальні основи функціонування системи інтерферону при передпухлинних і пухлинних захворюваннях, викликаних канцерогенними папіломавірусами. Це дало змогу розробити новий напрям цілеспрямованої стимуляції інтерфероногенезу, оснований на оригінальній концепції спрямованого конструювання сполук — індукторів інтерферону, додати інформацію про загальну архітектуру та морфогенез складних вірусів тварин та рослин, віднесених до одного таксону, що пов’язано з розумінням фундаментальних проблем вірусології у плані еволюції фіто- та зоопатогенних рабдовірусів;
– за допомогою сучасних методів імунобіотехнології одержав препарати інтерферону першого та другого поколінь, а також перспективні індуктори інтерферону;
– визначив індивідуальні показання та протипоказання до клінічного застосування препаратів інтерферону і його індукторів при вірусних, бактеріальних захворюваннях та інших патологічних процесах.
Результати наукових досліджень М. Я. Співака лягли в основу низки офіцинальних лікувально-профілактичних препаратів для людей і тварин: спленоферони, лейкінферон, діаферон, антивірусні препарати вірекси, а також імуностимулюючі препарати біфідим, фітомакс. Розроблено біотехнологічні основи одержання рекомбінантних білків — антигенів вірусів гепатиту, СНІДу, лейкозу та ін., що дозволило створити для клінічної діагностики конкурентоспроможні тест-системи та забезпечити потреби медичних закладів України.
Під час вручення премії імені Д. К. Заболотного НАН України
М. Я. Співак — автор 436 наукових робіт, зокрема 10 монографій, 4 практичних посібників та 4 методичних рекомендацій, 68 авторських свідоцтв та патентів. Під його керівництвом захищено 5 докторських та 18 кандидатських дисертацій.
Монографії Миколи Співака «Сепсис: імунологія та імунокорекція» (2007), «Імунотропні препарати» (2008), «Інтерферон і система мононуклеарних фагоцитів» (2002), «Папіломавірусна інфекція і система інтерферону» (2008), «Інтерферони: біологічні та клінічні ефекти» (2006), «Нариси про фагоцитоз» (2009) заповнили інформаційний вакуум у цих питаннях.
Із-поміж патентів та авторських свідоцтв, які впроваджені в практику охорони здоров’я та народне господарство, найвідоміші такі: «Стимулятор імунітету у тварин», «Спосіб лікування гнійно-септичних захворювань», «Спосіб лікування гострих пневмоній у дітей раннього віку», «Спосіб отримання препарату інтерферону», «Індуктор інтерферону», «Біологічно активний препарат і спосіб його отримання», «Спосіб реабілітації хворих променевим ураженням», «Спосіб вибору імуномодулятора та його оптимальної дози для корекції імунітету у хворих», «Спосіб одержання інсуліну» та інші.
Вул. Заболотного, 154, м. Київ.
Тел.: 0 (44) 526-94-25. E-mail: spivak@serv.imv.kiev.ua
Назад ] Зміст [ Вперед 