 |
||
| Панасюк Володимир Васильович Директор інституту, академік НАН України |
||
Вихрострумовий контроль авіаційних двигунів дефекто-скопом ЛЕОТЕСТ ВД на ЗМКБ «Прогрес» ім. академіка
О. Г. Івченка»
Відновлення опорних шийок ротора магістральногогазоперекачувального компресора ТК-10
Його першим директором протягом 1951–1952 рр. був академік АН Киргизької РСР, професор М. М. Шумиловський. Упродовж 1952–1971 рр. інститут очолював академік НАН УРСР Г. В. Карпенко. Саме у цей період відбувалося формування основних наукових напрямів досліджень, до роботи установи активно долучалися молоді спеціалісти.
Із 1971 р. інститут очолює відомий український учений у галузі механіки та фізики міцності матеріалів і конструкцій, доктор технічних наук, професор, академік НАН України, заслужений діяч науки й техніки України, лауреат державних премій України та СРСР В. В. Панасюк. Він зробив вагомий внесок у розвиток теорії крихкого руйнування та міцності матеріалів, розв’язання важливих науково-технічних проблем машинобудування, а також у підготовку наукових кадрів. Серед його учнів — 13 докторів і 42 кандидати наук. В. В. Панасюк є автором понад 600 наукових праць, серед яких 16 монографій, 30 авторських свідоцтв і патентів на винаходи.
Сьогодні у Фізико-механічному інституті ім. Г. В. Карпенка НАН України працює понад 500 співробітників, зокрема два члени-кореспонденти НАНУ, три академіки НАНУ, 34 доктори та близько 100 кандидатів наук.
Заступники директора з науково-дослідної роботи — академік НАНУ З. Т. Назарчук, члени-кореспонденти НАНУ В. І. Похмурський та В. М. Федірко.
Наукові роботи і дослідження вчені інституту проводять за трьома основними напрямами:
– фізико-хімічна механіка й міцність матеріалів;
– розроблення технологій захисту металоконструкцій від корозії та корозійно-механічного руйнування;
– створення методів вимірювання фізико-механічних характеристик неоднорідних середовищ, зокрема неруйнівного контролю властивостей матеріалів.
У 1965 р. інститут заснував науково-технічний журнал «Фізико-хімічна механіка матеріалів», який став одним із провідних українських видань із проблем фізико-хімічної механіки руйнування та міцності матеріалів, впливу середовища на міцність матеріалів, розроблення теорії, методів і технологій захисту металів від корозії. Англійською мовою матеріали журналу перекладає видавництво «Springer», і в перекладі журнал має назву «Material Science». З 1965 р. інститут також видає міжвідомчий збірник «Відбір та обробка інформації».
За період діяльності Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України його співробітники видали понад 250 монографій, отримали більше 775 авторських свідоцтв і патентів на винаходи, опублікували велику кількість наукових праць в українських та зарубіжних журналах, а також захистили 60 докторських і понад 550 кандидатських дисертацій.
За вирішення окремих наукових проблем та виконання важливих науково-технічних проектів працівників інституту відзначено двома державними преміями СРСР у галузі науки і техніки (1952, 1986), сімома державними преміями України в галузі науки й техніки (1975, 1976, 1977, 1995, 1997, 2002, 2008), двома преміями Ради міністрів СРСР (1983, 1989), чотирма преміями Президента України для молодих науковців (2002, дві в 2004 р., 2009), 17 преміями імені видатних учених України, які присвоює Національна академія наук України.
Фізико-механічний інститут ім. Г. В. Карпенка НАН України — засновник Української асоціації корозіоністів та Українського товариства з механіки руйнування матеріалів. Учені цих установ вивчають актуальні питання науки й інженерної практики за профілем інституту.
В. М. Федірко — заступник директора інституту, член-кореспондент НАН України. Є автором більше 330 наукових публікацій, серед яких — чотири монографії та 21 авторське свідоцтво і патенти на розробку технологічних процесів поверхневого зміцнення та термічної обробки виробів із титанових й алюмінієвих сплавів у вакуумі та контрольованих газових середовищах. Низка його патентів знайшла практичну реалізацію в авіаційній промисловості.
В. І. Похмурський — доктор технічних наук, професор, заступник директора інституту з науково-дослідної роботи, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки та премії Ради міністрів СРСР, член-кореспондент Національної академії наук України, президент Української асоціації корозіоністів. Відомий учений у галузі матеріалознавства, фізико-хімічної механіки матеріалів та захисту металів від корозії, він зробив вагомий внесок у розвиток теорії корозійно-механічного руйнування металів і сплавів, створення нових дифузійних, гальванічних, газотермічних покриттів, інших методів захисту конструкційних матеріалів від корозії та зношування.
Є організатором міжнародних конференцій-виставок із проблем корозії і протикорозійного захисту, які регулярно проводять в Україні уже протягом 20 років.
Підготував понад 50 кандидатів та докторів наук, тривалий час читає курси лекцій і керує філією кафедри Національного університету «Львівська політехніка», яка діє при Фізико-механічному інституті ім. Г. В. Карпенка НАНУ. В. І. Похмурський — автор понад 750 публікацій, зокрема 14 монографій та понад 70 винаходів, багато з яких знайшли практичне застосування.
В. Р. Скальський — доктор технічних наук, професор, лауреат премії НАНУ ім. Є. О. Патона, завідувач відділу акустико-емісійної діагностики елементів конструкцій Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України. Має 300 наукових праць, серед яких — дев’ять монографій та понад 30 патентів на винаходи. Учений запатентував низку методик і засобів для здійснення неруйнівного контролю виробів та конструкцій методом акустичної емісії, статичної тріщиностійкості матеріалів. Так під час технічного діагностування реальних виробів і елементів конструкцій використовуються портативні багатоканальні акустико-емісійні вимірювальні системи «SKOP-8» та «SKOP-8M», робота яких базується на патентах В. Р. Скальського. Він також розробив Національний стандарт України ДСТУ 4227-2003 «Настанови щодо проведення акустико-емісійного діагностування об’єктів підвищеної небезпеки», чинний з 1 грудня 2003 р. Науковцю присвоєно звання «Винахідник року НАН України».
Г. М. Никифорчин — доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, премії ім. Г. В. Карпенка НАН України, автор 33 винаходів у сфері корозійно-водневої деградації конструкційних металів і сплавів та технології підвищення їх працездатності. Винахідницька діяльність ученого спрямована на розробку методів визначення тріщиностійкості конструкційних матеріалів, способів гальмування дії агресивних середовищ, запобігання корозійно-водневій деградації конструкцій відповідального призначення, створення високоефективних інгібіторів корозії та корозійно-механічного руйнування. Є автором 350 наукових публікацій, зокрема чотирьох монографій. Досягнення науковця широко використовують на практиці.
Р. М. Джала — доктор технічних наук, професор, завідувач відділу фізичних методів контролю протикорозійного захисту Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України, член Українського товариства неруйнівного контролю та технічної діагностики, а також Української асоціації корозіоністів, дійсний член Української нафтогазової академії (з 2004 р.). Автор понад 300 наукових праць, 45 авторських свідоцтв і патентів на винаходи, в 1999 р. він був удостоєний звання «Кращий винахідник НАН України», а в 2006 р. став лауреатом премії ім. Г. В. Карпенка НАН України. Розвинув теорію, розробив методику і нові пристрої безконтактних вимірювань струмів для контролю стану захисту від корозії підземних комунікацій, зокрема апаратури типу БІТ, БІТ-К, БІТ-КВП та портативні прилади ОРТ, ОРТ+В для обстежень і пошуку місць корозійних пошкоджень сталевих підземних нафто-, газо- та водопроводів.
В. В. Кошовий — кандидат технічних наук, завідувач відділу та Шацької міжвідомчої науково-дослідної екологічної лабораторії НАН України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України і Державного агентства лісового господарства України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, спеціаліст у сфері інформаційних технологій й інформаційно-вимірювальних систем спеціального призначення для розв’язання задач неруйнівного контролю, космічних та екологічних досліджень. Має 290 наукових праць, зокрема 28 авторських свідоцтв і патентів України, більше десяти впроваджених прикладних розробок.
А. Я. Тетерко — доктор технічних наук, фахівець у галузі фізичних методів неруйнівного контролю, автор понад 250 наукових робіт, серед яких — 60 винаходів та вісім патентів із розробки методів і засобів вихрострумового (електромагнітного) контролю, зареєстрованих за кордоном. Він розробив методи формування і відбору первинної інформації для побудови високочутливих давачів структуроскопії, товщинометрії та дефектоскопії, що характеризують різноманітні руйнування і деградацію матеріалу елементів конструкцій в авіакосмічній галузі, енергетиці, на транспорті тощо.
В. М. Учанін — кандидат технічних наук, винахідник року НАН України, автор понад 95 винаходів у галузі неруйнівного контролю і технічної діагностики відповідальних об’єктів у процесі їх експлуатації. Розроблені ним прилади впроваджені на підприємствах космічного машинобудування, авіації, енергетики, транспорту та нафтогазової промисловості тощо. Спроектовані ним вихрострумові дефектоскопи типу Леотест ВД пройшли державні випробування і включені до регламенту з обслуговування літаків ДП «Антонов» та авіаційних двигунів ДП «Івченко-прогрес» і ВАТ «Мотор Січ».
Ужгородський науково-технологічний центр матеріалів оптичних носіїв інформації ] зміст [ Харківський національний університет радіоелектроніки