 |
||
| Декан факультету технології літакобудування Навчально-консультаційного пункту Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського |
||
Народився 23 липня 1939 р. у с. Ново-Іванівка Волоконовського району Бєлгородської області (Росія).
Упродовж 1957–1962 рр. навчався у Харківському авіаційному інституті ім. М. Є. Жуковського, де отримав кваліфікацію інженера-механіка з виробництва літальних апаратів. Одразу після закінчення вишу почав працювати в авіаційній галузі. Протягом чотирьох років Б. В. Лупкін обіймав різні посади на Київському авіаційному заводі, з 1967 р. — в Українській філії Науково-дослідного інституту авіаційної технології (НДІАТ). У 1991 р. філія була перейменована в Український науково-дослідний інститут авіаційної технології (УкрНДІАТ), а в 1994 р. — реорганізована в акціонерне товариство.
За тривалий період своєї професійної діяльності Борис Володимирович пройшов шлях від майстра дільниці до начальника УкрНДІАТу. Працював технологом, старшим та провідним інженером, начальником науково-дослідного сектору, заступником начальника філії з наукової роботи, начальником науково-дослідної лабораторії. Займався розробкою літаків і спецтехніки, зокрема ракет «повітря–повітря», налагоджував виробництво в Жулянах (за технологіями, які запропонували працівники відділу, очолюваного Б. В. Лупкіним, будували цехи, корпуси, технологічні лінії). У 1984 р. за участь у виготовленні спецвиробу учений став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки.
Разом зі своїми колегами Борис Володимирович долучився до розробки космічної техніки на космодромі Байконур та запуску літака багаторазового використання «Буран». Протягом 1986–1988 рр. вчений створював керовані програми для обробки теплозахисних плиток (до речі, на «Бурані» їх 38 тисяч). Виготовлені з волокон кварцу, вони були здатні витримувати температуру до 2000 градусів. Такими плитками облицювали всю поверхню літака — фюзеляж, крила, хвостову частину. Науково-дослідний інститут авіаційних технологій (зокрема закрита лабораторія Б. В. Лупкіна) займався розробкою технології ремонту і відновлення теплозахисту на «Бурані» у відкритому космосі. Так над конструкцією необхідного для ремонтування у таких складних умовах інструменту учені працювали протягом двох років. Нова технологія була захищена 12-ма патентами на винаходи, серед яких два на пристрій для ремонту у відкритому космосі.
Винахідники і науковці лабораторії спецвиробу Науково-дослідного інституту авіаційної технології також створювали оранжерею для поліпшення умов перебування космонавтів на орбітальній станції «Мир-2». Щоб забезпечити комфортніші умови для космонавтів, під час конструювання станції було передбачене додаткове місце для розміщення оранжереї. Спеціалісти Української сільськогосподарської академії підібрали 12 видів рослин, серед яких були салат, капуста, цибуля, кріп, квіти, розробили матеріал, схожий на торф, — спеціальні пігулки, які подавалися разом із вологою. Було виготовлено модульні оранжереї зі штучним ґрунтом, двигуном для подачі зрошення, спеціальними люмінесцентними лампами для рослин. У той період створили два екземпляри модулів теплиць-оранжерей, але факт їх розроблення фахівцями Науково-дослідного інституту авіаційних технологій досі залишається таємницею.
У 1980 р. Борис Лупкін захистив кандидатську, а в 1995 р. — докторську дисертацію за спеціальністю «Технологія виробництва літальних апаратів». Наприкінці 1989 р. йому було присвоєно звання «Винахідник СРСР».
Упродовж 1995–2000 рр. Борис Володимирович був головним консультантом-інспектором зведеного аналітичного відділу Адміністрації Президента України.
Зліва направо: завідувач кафедри КПІ В. А. Титов, Б. В. Лупкін, заступник генерального конструктора
багаторазового літака «Буран» Г. Лозино-Лозинського
О. Т. Тарасов під час обговорення питань теплозахисту
«Бурана» на виробничій нараді в УкрНДІАТ, 1987 р.
Учений приділяє особливу увагу винаходам, які можуть забезпечити великий економічний ефект в авіаційній галузі та країні в цілому. Нині в авторському доробку Бориса Лупкіна є близько 150 інноваційних розробок, запатентованих в Україні, Росії, Великобританії, Китаї, більшість з яких уже впроваджені у виробництво. Його наукові відкриття результативно використовували під час конструювання та в серійному виробництві літаків «Антей», «Руслан», «Мрія». Б. В. Лупкін також брав участь у створенні цих літаків, підготовці їх до польотів. Крім того, його винаходи нині широко застосовують не тільки в авіабудуванні, а й інших галузях народного господарства України, країн СНД, Польщі та Чехії. Вони експонувалися на вітчизняних та міжнародних виставках (у Франції, Німеччині, Італії, Китаї, Об’єднаних Арабських Еміратах).
Опублікував більше 200 наукових праць (115 із них — у сфері винахідництва), зокрема й за кордоном — у Великобританії, Китаї, Росії. Науковець видав багато книг у співавторстві, серед яких найбільше значення мають такі: «Обробка високоміцних матеріалів» (із В. О. Землянським, 1980), «Сучасні технології обробки» (із Г. А. Кривовим, В. В. Суховим, 1990), «Технологія виробництва деталей із KM» (із Г. А. Кривовим, 1991), «Конструкції із металічних KM» (із Г. А. Кривовим, В. А. Титовим, 1992).
Сьогодні Б. В. Лупкін є деканом факультету технології літакобудування Навчально-консультаційного пункту Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського (ХАІ), керівником заочного відділення цього вишу в м. Києві.
Борис Володимирович — не лише фахівець у галузі літако- і ракетобудування, а й державний службовець четвертого рангу, заслужений працівник МВС України.
Указом Президента України Леоніда Кравчука від 11 березня 1996 року Борису Лупкіну присвоєно звання «Заслужений винахідник України».
Литвиненко Олександр Анатолійович ] зміст [ Марчевський Віктор Миколайович