 |
||
| Радник Голови правління ДАТ «Чорноморнафтогаз». Доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки УРСР |
||
Навчався у Дрогобицькому нафтовому технікумі (1950–1954), Львівському політехнічному інституті (1954–1959), аспірантурі Всесоюзного науково-дослідного інституту бурової техніки ВНДіБТ (1966–1969, Москва).
У 1957 р. під час виробничої практики на Кубані разом зі своїм старшим на курс товаришем по Львівській політехніці Володимиром Резуненком Роман Яремійчук подав заявку в Комітет із винаходів при Раді міністрів СРСР на винахід «Транспортування нафти трубопроводом за рахунок енергії електроіскрового розряду (за ефектом Юткіна)». Перепад тиску у трубопроводі створювався за рахунок встановлення у трубопроводі конусних вставок. Проте позитивного рішення з Комітету колеги не отримали, бо не знали (цього ніхто не вчив) правил оформлення заявок на винаходи.
Після закінчення навчання у Львові протягом шести років (1959–1966) працював у Бориславі: спочатку в конторі розвідувального буріння, а пізніше у тресті «Західбурнафтогаз». За цей час він подав близько 50 раціоналізаторських пропозицій, із-поміж яких виокремлюється розробка металево-гумових центраторів, що встановлювалися на обсадних колонах.
У 1962 р. Р. С. Яремійчук отримав своє перше авторське свідоцтво на винахід (спільно з інженером Е. І. Узумовим) на пристрій для очищення вибою свердловини від металевого скрапу, основою якого був рідинний ежектор. Потреба в очищенні вибою від залишків зруйнованих шарошкових доліт виникла при першому в колишньому СРСР випробуванні французьких алмазних доліт. Відомі на той час методи очищення вибою із застосуванням магнітів та циліндричних перехідників не забезпечили належне очищення, і перше алмазне долото, просвердливши лише 12 метрів, було зруйноване. Після очищення вибою пристроєм Яремійчука й Узумова друге долото просвердлило 178 метрів у поляницькій світі.
У 1969–1976 рр. — науковий співробітник та керівник відділу ВНДіБТ, до 1984 р. — проректор із наукової роботи Івано-Франківського інституту нафти і газу (нині — Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу), протягом 1988–1991 рр. — декан факультету підвищення кваліфікації інженерних кадрів, упродовж 2002–2010 рр. — декан спільного факультету нафтогазових технологій із Національною академією природоохоронного та курортного будівництва (Сімферополь).
Найбільшу кількість авторських свідоцтв Р. Яремійчук отримав у 70–80-х рр.: у 1980 р. — два, у 1981 р. — чотири, у 1982 р. — десять, у 1983 р. — п’ять, у 1984–1985 рр. — десять, у 1986 і 1987 рр. — по вісім, 1988–1998 рр. — 25 і т. д.
Більшість із цих авторських свідоцтв ґрунтувалися на конструкціях струминних апаратів для створення миттєвих депресій і репресій із метою очищення пристовбурної зони пласта-колектора під час освоєння свердловин. Їх співавторами були Ю. Д. Качмар, Г. Г. Семак, Б. О. Кифор, В. М. Лотовський, А. М. Абдулзаде, а співавторами поєднання цих пристроїв із перфорацією свердловин — С. В. Гошовський, В. О. Клібанець, Е. Г. Піддубний.
Ці пристрої серійно випускали на заводі «Карпатнафтомаш», пізніше їх почали виготовляти в Гомелі (Білорусь), Тюмені (Росія). Сьогодні їх найкраще виробляють на малому підприємстві «Велл» у Івано-Франківську, яке заснував В. М. Лотовський, і постачають до Росії, Казахстану та інших країн. Вказані струминні апарати запатентовані також у Болгарії, Аргентині та Росії.
У 1997 р. Роман Яремійчук отримав патент (спільно з О. Р. Твердушко) на «Насос для піднімання зі свердловини високов’язкої нафти», основою якого став ежектор із роздільним вхідним потоком та зі створенням на прийомі насоса кавітаційної пульсації. Пристрій був успішно випробуваний в Охтирському НГВУ, але через відсутність наземних насосів не став серійним. Пізніше спільно з Я. Я. Якимечком було отримано ще кілька патентів України на цю ж тему.
Докторська дисертація Романа Семеновича (захищена у 1982 р.) великою мірою базувалася на використанні цих винаходів, які досі широко застосовують на практиці. У 2006 р. Російська академія природничих наук нагородила їх автора срібною медаллю В. І. Вернадського, а у 2007 р. він отримав диплом лауреата Державної премії у галузі науки і техніки.
Група винахідників. Сидять зліва направо: В. Возний,Р. Яремійчук, В. Заник; стоять: Т. Шандровський, А. Олійник,
М. Якимечко, Я. Фемяк. 1998 р.
Останні з винаходів стосуються використання енергії лускання кавітаційних бульбашок під час буріння свердловин долотами (спільно з Я. М. Фемяком), а для зменшення в’язкості нафти — під час її підіймання з вибою (разом з Я. Я. Якимечком). При лусканні з частотою до 3 Герц зменшується тиск на 1,5–3 МПа, тобто буріння здійснюється у режимах, подібних до буріння з продувкою вибою газами, що забезпечує збільшення швидкості роботи в 3–5 разів. Ці винаходи ефективно використовуватимуть у найближчому майбутньому.
Загалом із 1998 р. отримано більше 30 патентів на винаходи, основою яких є кавітаційна камера, де формуються гідравлічні імпульси різної частоти та амплітуди (спільно з Я. М. Фемяком, Я. Я. Якимечком та В. Р. Возним). Значна частина винаходів стосується різних сторін бурового процесу, наприклад, типів бурових розчинів (разом із Ю. Лубаном та Ю. Усиніним), способу буріння (із Л. Райхертом). В Аргентині отримано патент на струминний гідродинамічний випробовувач разом з аргентинським геофізиком В. Бандурою та українським інженером Б. Кифором.
Р. С. Яремійчук — автор більше 300 статей у наукових журналах, 55 книг та 166 винаходів, підтверджених авторськими свідоцтвами СРСР та патентами Росії, України, Аргентини і Болгарії.
Яцков Микола Васильович ] зміст [ Новітнє в аграрному секторі