ЛІТОПИС ВИПУСКНИКІВ
НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ «ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

ГУЗИР
Володимир Павлович
ПЕРШИЙ ЗАСТУПНИК НАЧАЛЬНИКА ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ
ГЕНЕРАЛЬНОЇ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ
Випускник 1984 р.
Народився 4 грудня 1955 р. у с. Липці на Харківщині у сім’ї Павла Григоровича (світлої пам’яті) та Раїси Сергіївни.
Навчання у школі, робота по господарству, краса Слобожанщини, родинний затишок та достаток сформували характер та віру в силу й розум людини.
Працюючи водієм, а потім судовим виконавцем Барвінківського районного суду Харківської області, Володимир самостійно прийняв рішення про вступ до Харківського юридичного інституту ім. Ф. Е. Дзержинського.
Навики боксера-суперваговика та наука видатних учителів в інституті (В. Я. Тація, М. І. Бажанова, В. І. Борисова, М. І. Матусовського) і в органах прокуратури (С. В. Лотюка та М. О. Потебенька) сприяли становленню Володимира Павловича як керівника.
У 1983 р. разом зі своїми друзями-одногрупниками Ю. В. Логвіненком та В. М. Крисенком (світлої пам’яті) після закінчення навчальної виробничої практики почав працювати в прокуратурі Мінського району м. Києва під керівництвом видатного правника С. М. Винокурова. Його вислів «Слідство не робота, а мистецтво» на тривалий час визначив напрямок прокурорської ієрархії по посадах від слідчого до прокурора Ленінградського, а потім і Дніпровського районів у м. Києві.
Починаючи з 1999 р., він очолював управління нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності дізнання та досудового слідства Службою безпеки України та Державною митною службою, а також управління підтримання державного обвинувачення у судах Генеральної Прокуратури України.
Майже тридцятирічне служіння закону в органах прокуратури утвердило його віру у переконливість фрази юристів давніх часів: «Всеобщее нарушение закона с неизбежностью ведет к всеобщей амнистии». Тому розмови, а мало того — дії, пов’язані з реформуванням кримінальної юстиції у цілому і прокуратури України зокрема, мають ініціювати фахівці, а не політики. Ситуативний популізм ніколи не зрозуміє наступне покоління. Історію не пишуть митці, а творять мудрі люди. Тому слушно нагадати нащадкам, що людина народжується розумною, а мудрою стає з роками.
Найбільшою своєю нагородою Володимир Павлович вважає дружину Ніну Петрівну, дітей Ірину, Дмитра та зятя Іллю, онуків Максима, Настю та тих, яких ще чекає від сина.
Девізом життя вважає вислів Арістотеля: «Для досягнення успіху будь-якого виду діяльності необхідні лише дві умови: перша — визначення кінцевої мети діяльності; друга — відшукування шляхів для її досягнення».

Велика київська родина Гузирів, 2011 р.

 


Логос Україна      << ГУЛИЦЬКИЙ Сергій Петрович      [ Зміст ]      ДАНИЛОВА Мальвіна Володимирівна >>