Радник юстиції
Народився 8 лютого 1963 р. у с. Комсомольське Павлоградського району Дніпропетровської області у селянській родині. Батько, Олександр Юрійович, та мати, Варвара Дмитрівна, працювали у місцевому колгоспі ім. Фрунзе. У їхній дружній родині, де зростало ще троє синів, дітям прищеплювали любов до знань, повагу до праці, людяність.
У юнацькі роки І. О. Мерцел захопився книгами про слідчих, які вели непримиренну і справедливу боротьбу зі злочинністю, і ця література вплинула на вибір майбутньої професії. Після закінчення школи в 1981 р. працював механізатором у колгоспі рідного села. Навесні 1982 р. він був призваний до військово-морських сил та проходив службу в окремому батальйоні морської піхоти у Ленінградському військовому окрузі. Саме тут загартувалися вольові риси його характеру: витримка, рішучість, наполегливість.
Демобілізувавшись у 1984 р., влаштувався фрезерувальником на Новомосковський механічний завод. Тоді він зустрівся з Миколою Пилиповичем Буряком, прокурором м. Новомосковська Дніпропетровської області, почесним працівником прокуратури. Розмова з цим досвідченим і високопрофесійним фахівцем-юристом змінила його життя: юнак твердо вирішив пов’язати своє майбутнє із роботою в прокуратурі та став громадським помічником. Водночас почав опановувати практичні основи правової діяльності й сумлінно готуватися до вступу в юридичний виш.
У 1987 р. Іван Олександрович отримав рекомендацію і став студентом слідчо-прокурорського факультету Харківського юридичного інституту ім. Ф. Е. Дзержинського, де здобув ґрунтовні фахові знання. Разом із ним навчалися відомі сьогодні спеціалісти-юристи Дніпропетровщини: Ю. М. Новіков, І. Ю. Литвиненко, І. А. Бабаєв та багато інших.
Колектив Новомосковської районної прокуратури після напруженого робочого дня, 2003 р. Як і більшість випускників Харківського юридичного інституту, Іван Олександрович із теплотою та вдячністю згадує своїх викладачів: В. О. Жерьобкіна (логіка), В. М. Горшеньова (теорія держави і права), М. М. Страхова (історія держави і права), С. А. Альперта, Л. М. Кривоченка, В. Я. Тація, В. В. Сташиса. На їхню професійну пораду сумлінний студент І. О. Мерцел може розраховувати й зараз. Період навчання в одному з найкращих юридичних вишів Радянського Союзу залишився приємними спогадами про поїздки у складі будівельного загону «Каскад» на будівництво школи у м. Зміїв, роботу у студзагоні на сільських господарствах у Богодухівському районі Харківської області. Це були особливі дні, які об’єднали молодь у справжнє студентське братство.
У період навчання у виші Іван Олександрович підтримував постійний зв’язок із працівниками прокуратури — своїми першими наставниками, разом з якими почав опановувати ази обраної спеціальності.
І. О. Мерцел спілкується зі своїми одногрупниками та за традицією кожні п’ять років зустрічається з ними у стінах рідної альма-матер.
У 1991 р. після закінчення Української державної юридичної академії Іван Олександрович отримав направлення на роботу до Дніпропетровської області. Вивчаючи регіон подальшої професійної діяльності, працював стажистом, а потім старшим слідчим прокуратури м. Павлоград під керівництвом старшого радника юстиції, прокурора Валерія Олександровича Пелиха. Освіта, здобута в інституті, а також вагомий досвід відіграли важливу роль у формуванні молодого слідчого як принципового виконавця вимог закону та моралі, за що він неодноразово отримував відзнаки від керівництва.
Перед святкуванням Дня працівників прокуратури.
З колегами Дніпропетровської обласної прокуратури, 2009 р.
У 1994 р. І. О. Мерцел був переведений до прокуратури Новомосковського району Дніпропетровської області. В непростий період становлення молодої держави, яка лише почала утверджувати свою незалежність, він відстоював законність на посаді старшого слідчого прокуратури під керівництвом М. П. Буряка — людини, яка свого часу допомогла йому обрати професійний шлях. Сьогодні Іван Олександрович пишається тим, що зарекомендував себе здібним учнем та перспективним спеціалістом: як професійному слідчому йому доручали розслідувати складні кримінальні справи, економічні та посадові злочини. Правильно сплановані слідчі дії і тактика їх проведення стали запорукою його професійного успіху. «За період роботи на посаді старшого слідчого, — говорить Іван Олександрович, — мені щастило зустрічати хороших, доброзичливих людей і в прокуратурі, і в інших правоохоронних органах». Його добрим учителем також був старший слідчий прокуратури м. Новомосковська О. І. Довбиш, почесний працівник прокуратури. Разом із М. П. Буряком він вкладав свій досвід і знання у майбутнього продовжувача їхньої справи.
У 2007 р. згідно з наказом прокурора області В. В. Шуби Іван Олександрович Мерцел був призначений на посаду заступника прокурора Новомосковського району, а на початку 2008 р. — заступника начальника відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області. Працюючи в апараті обласної прокуратури, він завжди міг розраховувати на підтримку і добру пораду начальників відділів В. В. Кравченка, В. Т. Дорошенка, заступників прокурора області О. П. Котенка, С. С. Борисова, С. А. Кузьменка.
Прокуратура Дніпропетровської області
Протягом 2008–2010 рр. очолював слідчий відділ, де передавав свій професійний і життєвий досвід молодому поколінню фахівців. У 2010 р. почав працювати начальником відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства управління нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті прокуратури Дніпропетровської області. З 2011 р. — начальник відділу прийняття, опрацювання та аналізу оперативної інформації Управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури Дніпропетровської області.
За сумлінну роботу І. О. Мерцела неодноразово нагороджували почесними грамотами керівництва області та Генеральної Прокуратури України. Зокрема у 2003 р. був удостоєний медалі «За працю і звитягу» Управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство.
Іван Олександрович та його любляча дружина Любов Вікторівна (вчителька за фахом) виховують двох доньок. Старша, Дарина, — студентка Дніпропетровської державної медичної академії, молодша, Марія, — школярка. Свій вільний час голова сім’ї намагається присвячувати їм.
Хобі І. О. Мерцела — риболовля. Він є прихильником активного відпочинку на природі у колі друзів.
Життєве кредо — «Краще бути, ніж здаватися».
|