Почесний працівник прокуратури України. Старший радник юстиції. Член Асоціації прокурорів України

Народився 27 січня 1955 р. у районному центрі Великий Березний, що на Закарпатті. Змалку батьки-педагоги, Іван Юрійович та Марія Юріївна, прищеплювали синові почуття поваги до краю та людей, учили вимогливості до себе та відповідальності. За цими принципами він живе усе життя.
До вступу у Харківський юридичний інститут ім. Ф. Е. Дзержинського юнак працював на заводі робітником. А у 1978 р. став студентом першого факультету і був обраний заступником старости другого потоку. Тоді посаду декана обіймав ветеран Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу Р. C. Павловський, який був для студентів як батько. Від нього молодь черпала ази науки, людську мудрість, уміння слухати співрозмовника, робити правильні висновки, щоб завжди пишатися званням юриста. Простота та доступність цієї людини заворожувала і стала для майбутнього прокурора дороговказом у житті. А ще була ціла плеяда викладачів, від яких студенти переймали базові знання: В. П. Маслов, В. Я. Тацій, В. В. Сташис, Ю. М. Грошевий, Р. С. Страхов та багато інших. «Ми, студенти, завжди пам’ятали, в якому закладі навчались, які відомі люди його закінчували, і потай кожен хотів бути схожим на них», — згадує Іван Іванович.
Після закінчення Інституту І. І. Міцода був прийнятий на роботу в органи прокуратури Закарпатської області. У 1982–1991 рр. працював на посаді старшого слідчого прокуратури Іршавського району, потім прокурором Воловецького та Перечинського районів, згодом двічі обіймав посаду прокурора м. Ужгорода, був начальником відділу обласного апарату, заступником та першим заступником прокурора області.
Завжди відданий роботі, принциповий юрист, вимогливий, як до себе, так і до підлеглих, Іван Іванович водночас прагнув бути справедливим в оцінках їхньої діяльності. Намагався пояснити та навчити правильно застосовувати ту чи іншу норму права, бути першим у роботі й пам’ятати, що в юриспруденції, як і в житті, дрібниць немає, і це стало його життєвим кредо.
Особливими для І. І. Міцоди стали роки роботи прокурором Воловецького району. Це суворий для проживання гірський район, розташований на Карпатських перевалах, де мешкають горді горяни. 90-ті роки були роками становлення державності молодої незалежної України. Люди буквально з усіх питань зверталися до прокурора, шукаючи захисту для себе та своїх родин. Часто випадало захищати в органах влади та судах старих і немічних людей, тих, хто враз ставав безробітним і лишався без засобів до існування, а потім дивитися вдячним людям у вічі й усвідомлювати власну відповідальність за свою роботу. Саме тоді Іван Іванович зрозумів, що обрав правильний шлях у житті.

Щасливий дідусь разом з онуками Романом та Іллею, 2010 р.